УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №:
22-ц/0191/31/2012Головуючий суду першої інстанції:Сич М.Ю.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Притуленко О.
"08" лютого 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіПритуленко О.В.,
СуддівЛоманової Л.О., Кустової І.В.,
При секретаріКовтун Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення суми, за апеляційної скаргою представника ОСОБА_7 – ОСОБА_8 на рішення Судацького міського суду АР Крим від 8 вересня 2011 року
В С Т А Н О В И Л А :
У червні 2011 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 про повернення суми.
У позові зазначила, що 14 грудня 2008 року між нею та відповідачем була досягнута домовленість про укладення договору купівлі-продажу магазину - бутіка НОМЕР_1, розташованого на ринку «Світлофор» в м. Сімферополі АР Крим. На підтвердження досягнутої домовленості вона передала відповідачу аванс в сумі 3000 доларів США (що еквівалентно 23400 грн.).
Посилаючись на те, що договір купівлі-продажу укладений не був, а ОСОБА_7 відмовляється повернути передані йому кошти, просила стягнути з відповідача 23400 грн., а також у відшкодування судових витрат – 4833,40 грн. (з них: 4000 грн. - витрати на правову допомогу, 120 грн. – витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 713,40 грн. – витрати, пов’язані з явкою представника до суду).
Рішенням Судацького міського суду АР Крим від 8 вересня 2011 року позов ОСОБА_6 задоволений частково. Суд вирішив: стягнути з ОСОБА_7 на користь позивачки суму авансу у розмірі 23400 грн., витрати за надання правової допомоги в розмірі 800 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Також стягнуто з ОСОБА_7 в дохід держави судовий збір у розмірі 243,20 грн.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_7 – ОСОБА_8, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
На думку апелянта, вирішуючи спір, суд першої інстанції не врахував, що позивачка в односторонньому порядку відмовилася від укладення договору, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про те, що передані йому сума підлягає поверненню. Крім того, апелянт зазначив, що судом неправильно вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Представник позивача подав заперечення, в яких, посилаючись на неспроможність доводів апелянта, просить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду – залишити без змін.
Судом апеляційної інстанції справа розглянута за відсутності позивача, відповідача та його представника на підставі ч.2 ст.305 ЦПК України.
Згідно частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що передані відповідачу кошти на виконання домовленості про придбання торгової точки є авансом, тому в зв’язку із не укладенням договору купівлі-продажу майна підлягають поверненню позивачу, оскільки вказана сума набута без достатньої правової підстави.
З таким висновком погоджується колегія суддів, оскільки він відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на законі.
Згідно положень ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Як встановлено судом, 14 грудня 2008 року між позивачем та відповідачем була досягнута домовленість про придбання магазину – бутіку НОМЕР_1, розташованого на ринку «Світлофор» в м. Сімферополі АР Крим, на виконання якої ОСОБА_6 передала ОСОБА_7 23400 грн., що підтверджується розпискою (а.с.17). Проте, договір купівлі-продажу вказаного майна в установленому законом порядку укладений не був.
Згідно з правилами ст.ст. 1212, 1213 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно в натурі або відшкодувати його вартість.
Оскільки договору купівлі-продажу магазину, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами укладено не було, а сторони лише виразили свій намір укласти такий договір в майбутньому, то сплачені в рахунок виконання договору кошти є авансом і повинні бути повернуті в тому розмірі, в якому вони передавалися.
За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов, стягнувши з відповідача на користь позивача кошти, які були набути без достатньої правової підстави.
Доводи апелянта про те, що правочин не був вчинений з вини позивачки, яка односторонньо відмовилася від укладення правочину, не можна визнати підставою для скасування оскарженого рішення, оскільки відповідно до приписів статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ч.1). Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч.2).
Необґрунтованими є також доводи апелянта про неправильне вирішення судом питання стосовно розподілу судових витрат, оскільки ч.1 ст.88 ЦПК України передбачено, що якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві – пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Дотримуючись принципу пропорційності розподілу судових витрат, суд першої інстанції правильно розподілив судові витрати по справі, стягнувши з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 витрати за надання правової допомоги у розмірі 800 грн. та Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 – ОСОБА_8 відхилити.
Рішення Судацького міського суду АР Крим від 8 вересня 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.
Виходячи з того, що доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування оскарженого рішення, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
На підставі наведеного, керуючись статтею 303, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 307, статтями 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
УХВАЛИ Л А :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 – ОСОБА_8 відхилити.
Рішення Судацького міського суду АР Крим від 8 вересня 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Притуленко О.В. Ломанова Л.О. Кустова І.В.