РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №:
22-ц/0191/67/2012Головуючий суду першої інстанції:Шкуліпа В.І.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Притуленко О. В.
РІШЕННЯ
"01" лютого 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіПритуленко О.В.,
СуддівЛоманової Л.О., Кустової І.В.,
При секретаріКовтун Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 (третя особа – Служба у справах дітей Керченської міської ради АР Крим) про усунення перешкод у користуванні власністю, визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, виселення, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 22 листопада 2011 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У серпні 2011 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, в якому, посилаючись на створення йому перешкод у користуванні власністю, просив виселити ОСОБА_7 з належної йому частини будинку АДРЕСА_1. Вимоги мотивував тим, що ОСОБА_7, з якою він з 1973 до 2004 року перебував у шлюбі, самовільно визначила та зайняла для проживання окремі приміщення, в зв’язку з чим він вимушений проживати в значно гірших умовах, перешкоджає йому користуватися цими приміщеннями, господарськими будівлями та земельною ділянкою, на який розташоване домоволодіння участі в утриманні будинку не приймає; без його відома та згоди проводить перепланування та переобладнання приміщень, не бажає укладати договір найму на займані нею приміщення. Згодом доповнивши позовні вимоги, ОСОБА_6 просив також вилучити з її незаконного володіння будинкову книгу та технічний паспорт на вказаний будинок, які нею незаконно утримуються.
Крім того, на підставі ч. 2 ст. 405 ЦК України, позивач просив визнати ОСОБА_9 та ОСОБА_8 такими, що втратили право користування належним йому житлом, посилаючись на те, що вони без поважних причин у будинку не проживають і участі в його утриманні не приймають.
Ухвалою суду від 23 вересня 2011 року до участі у справі в якості третьої особи залучена Служба у справах дітей Керченської міської ради АР Крим.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 22 листопада 2011 року в задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.
Вважаючи вказане рішення суду незаконним, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в який, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
На думку апелянта, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
ОСОБА_7 подала заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на неспроможність доводів апелянта, просить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду – залишити без змін.
Згідно частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково за таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову в частині виселення ОСОБА_7 з будинку АДРЕСА_1, суд першої інстанції виходив з відсутності необхідних умов, з якими закон пов’язує можливість виселення без надання іншого жилого приміщення на підставі норм частини 1 статті 116 ЖК України.
Між тим, вирішуючи спір в цій частині, суд першої інстанції не врахував те, що вимоги позивача зводяться до усунення перешкод у користуванні належним йому майном - 1/2 частиною будинку АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_7 без надання іншого жилого приміщення на підставі ст.391 ЦК України.
Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Як випливає з матеріалів справи, ОСОБА_7, у вересні 1975 року була вселена й зареєстрована в будинку АДРЕСА_1, як дружина позивача і член сім’ї власника 1/2 частини вказаного будинку – ОСОБА_10 (матері позивача). У 1986 році ОСОБА_10 померла. Рішенням Керченського міського суду АРК від 04 квітня 2006 року встановлено факт прийняття ОСОБА_6 спадщини після смерті матері; з 23 травня 2006 року зареєстровано його право власності на це майно. Крім того, на підставі рішення Керченського міського суду АРК від 30 жовтня 2006 року за позивачем також визнано право власності на самовільно побудовані приміщення і господарські будівлі.
Після розірвання шлюбу між сторонами (29.09.2004 р.) ОСОБА_7 набула статус колишнього члена сім’ї власника будинку.
Безспірно встановлено, що ОСОБА_6 займає в належній йому частині будинку літ. «А» кімнату площею 20,4 кв.м та коридор 3-У площею 14,3 кв.м. Відповідачка ОСОБА_7 займає в літ. «А» приміщення: № 2-1 площею 12,9 кв.м, № 2-ІУ площею 12,8 кв.м, кухню 2-3 площею 24,6 кв.м, коридор 2-1 площею 6,2 кв.м, ванну 2-ІІ площею 3,4 кв.м, кладову 2-ІІІ площею 6,8 кв.м, які ізольовані від іншої частини належних позивачу приміщень. В зв’язку з неприязними стосунками між сторонами, відповідачка перешкоджає позивачу у користуванні займаними нею приміщеннями та гаражем; крім того, безпідставно зберігає у себе будинкову книгу та технічний паспорт на належне позивачу майно.
Оскільки позивач на підставі ст.391 ЦК України має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, яке належить йому на законних підставах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно відхилив його вимоги щодо усунення перешкод у користуванні майном та про повернення будинкової книги і технічного паспорту на будинок. На підставі п.1 ч.1 ст.309 ЦПК України рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення вказаних вимог - зобов’язання ОСОБА_7 не перешкоджати позивачу у користуванні спірною частиною житлового будинку і гаражем та надати йому ключі від цих приміщень, а також передати позивачу будинкову книгу та технічний паспорт на будинок.
Визначаючи спосіб усунення перешкод у користуванні майном, колегія суддів виходить із того, що у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення можуть бути виселені колишні члені сім’ї власника жилого будинку лише у разі триваючої антигромадської поведінки, чого не має місця у даному випадку. Відтак, підстави для застосування вказаного способу усунення перешкод відсутні.
Доводи апелянта про незаконність рішення в іншій частині не можна визнати обґрунтованими.
Частиною 2 статті 405 Цивільного кодексу України передбачено, що член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом. За достатності доказів наявності обставин, передбачених наведеною нормою (відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом), суд може прийняти рішення про визнання особи такою, що втратила право користування житлом.
Виходячи з того, що достеменно не підтверджене непроживання вказаних відповідачів у спірному будинку, висновок суду про відсутність правових підстав для визнання ОСОБА_8 та ОСОБА_9 такими, що втратили право користування житловим приміщенням в 1/2 частині будинку АДРЕСА_1 слід визнати правильним, оскільки суд дійшов такого висновку на підставі ретельно перевірених доказів, яким дана правильна правова оцінка.
З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування рішення суду в цій частині.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, п.1 ч.1 ст.309, ст.ст. 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Керченського міського суду АР Крим від 22 листопада 2011 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні власністю скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким зазначені вимоги ОСОБА_6 задовольнити частково.
Зобов’язати ОСОБА_7 не чинити ОСОБА_6 перешкоди у користуванні власністю, а саме, в житловому будинку літ. «А» приміщеннями: № 2-1 площею 12,9 кв.м, № 2-ІУ площею 12,8 кв.м, кухню 2-3 площею 24,6 кв.м, коридор 2-1 площею 6,2 кв.м, ванну 2-ІІ площею 3,4 кв.м, кладову 2-ІІІ площею 6,8 кв.м,; гаражем літ. «И» ; надати ОСОБА_6 ключі від цих приміщень, а також передати йому будинкову книгу та технічний паспорт на будинок.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
О.В. Притуленко Л.О. Ломанова І.В. Кустова