УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

            Справа № 2-4017/11                    

Провадження № 22-ц/491/395/12                                               Головуючий в суді першої

Справа № 2-4017/11                                                                      інстанції – Шум Л.І.

Категорія 26  (3)                                                                            Доповідач - Ляховська І.Є.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

29 лютого 2012 року                                                                                                   м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого - судді  Ляховської І.Є.,

суддів –   Остапенко В.О., Соколан Н.О.,

при секретарі – Бондаренко І.В.,

за участю – представника позивача  ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою   Публічного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 30 листопада 2011 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

          У жовтні 2011 року  ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до  Публічного акціонерного товариства  «Євраз Суха Балка» (далі – ПАТ «Євраз Суха Балка») та просив стягнути з відповідача 196000 грн. моральної шкоди, спричиненої втратою професійної працездатності у зв’язку із професійними захворюваннями.  

          Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 30 листопада 2011 року позов ОСОБА_5 задоволено частково, на його користь з  ПАТ «Євраз Суха Балка»  стягнуто 40000 грн.

          В апеляційній скарзі ПАТ «Євраз Суха Балка» ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на  його думку, суд безпідставно залучив його до участі у справі в якості відповідача, помилково до спірних правовідносин застосував норми ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України і ст. 1167 ЦК України та залишив поза увагою положення підпункту 4.2 пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1рп/2004, яким передбачено, що відшкодування моральної шкоди відповідно до ст. 237-1 КЗпП України не застосовується до осіб, які підлягають обов’язковому соціальному страхуванню. Також суд залишив поза увагою, що підставою для відшкодування моральної шкоди є висновок медичних органів, а такого висновку позивач не надав. Крім того, судом не звернуто уваги на те, що позивач був попереджений про наявність шкідливих факторів, які є особливістю  виробничого процесу на підприємстві.

          В своїх запереченнях  представник позивача ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

          Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

          Судом встановлено, що позивач ОСОБА_5 тривалий час працював у шкідливих умовах праці на шахтах “Ювілейна”, “Південна”  РУ ім. ХХ партз'їзду, шахті “Ювілейна” ВАТ “Суха Балка”, правонаступником якого є відповідач.

Рішенням ЛЕК Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 21 квітня 2011 року ОСОБА_5 встановлені професійні захворювання: радикулопатія шийна С5, С6 і попереково-крижова L4, L5, S1 зліва з вираженими статико-динамічними порушеннями біомеханіки хребта, стійким больовим і м'язово-тонічним синдромами, з нейродистрофічними проявами у вигляді: двостороннього плечолопаткового періартрозу (ПФС другого ст.), деформівного артрозу ліктьових та колінних суглобів (ПФС першого-другого ст.,  хронічне обструктивне захворювання легень першої ст. (пиловий бронхіт першої ст., емфізема легенів першої ст.) Легенева недостатність першого ст.,  у зв’язку  з чим було складено акт розслідування хронічного професійного захворювання № 67 від 01 червня 2011 року.

          Згідно п.п. 17, 19 вищезазначеного акту причиною професійного захворювання позивача  є робота  протягом  22 років 6 місяців в умовах важкої фізичної праці та 23 років 9 місяців в умовах запиленості повітря робочої зони, винними в профзахворюванні позивача визнано керівництво шахт “Ювілейна”, “Південна”  РУ ім. ХХ партз'їзду, шахти “Ювілейна” ВАТ “Суха Балка”, шахти “Ювілейна” ПАТ “Євраз Суха Балка”, які порушили вимоги ст. 13 Закону України «Про охорону праці» та ст. 153 КЗпП України.

          Висновком МСЕК від  20 липня 2011 року ОСОБА_5 встановлено 40 % втрати професійної працездатності, з яких 25 % по радикулопатії та 15 % по ХОЗЛ, на безстроковий термін.

          Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо обов’язку відповідача по відшкодуванню       заподіяної моральної шкоди з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до п. 27 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» та п. 22 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» зупинено дію абз. 4 ст. 1, підп. «є» п. 1 ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 28 та ч. 3 ст. 34 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне страхування від нещасного випадку на  виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», а з 01.01.2008 року  відшкодування Відділенням Фонду моральної (немайнової) шкоди застрахованим особам і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припинено.

Враховуючи те, що на час виникнення у ОСОБА_5 права на відшкодування моральної шкоди – 20 липня 2011 року – зазначені положення ст. ст. 21, 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного  захворювання, які спричинили втрату працездатності», котрі передбачали  відшкодування моральної шкоди не діяли, відповідно до ст. 237-1 КЗпП України обов’язок по відшкодуванню моральної шкоди судом першої інстанції обґрунтовано покладено на підприємство, з вини якого заподіяно моральну шкоду позивачу.

Тому доводи відповідача про те, що моральна шкода повинна відшкодовуватися Фондом соціального страхування, не можуть бути взяті до уваги.

Факт спричинення моральної шкоди ОСОБА_5  у зв'язку з його професійними захворюваннями встановлений в судовому засіданні та підтверджений наданими позивачем доказами.

Доводи апеляційної скарги про те, що при укладенні трудового договору позивачу були роз’яснені умови праці, попереджено про наявність шкідливих факторів та можливі наслідки їх впливу на здоров’я, безпідставні, оскільки ст. 13 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Інші доводи відповідача спростовуються матеріалами справи та обґрунтованими висновками суду, викладеними у рішенні.

   Однак, визначаючи  розмір моральної шкоди, суд першої інстанції не взяв до уваги роз’яснення  п.9 Постанови Пленуму Верховного  Суду України від 31.03.1995р. (з подальшими змінами) “Про судову практику в справах про  відшкодування  моральної  (немайнової)  шкоди”,  відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві  моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку  ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров’я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.

    На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди, визначеної судом першої інстанції, є завищеним.

  Беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер отриманих позивачем професійних захворювань, ступінь втрати ним професійної працездатності, обсяг фізичних та моральних страждань, їх інтенсивність та довготривалість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, наслідків, що наступили, колегія суддів вважає, що належною  компенсацією  отриманої  позивачем  моральної  шкоди  є  сума 20000 грн.

      За таких обставин, рішення суду необхідно змінити відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, зменшивши розмір стягнутої з відповідача на користь позивача моральної шкоди.

     Керуючись ст.ст. 303, 307, п. 3 ч. 1 ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

                        В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка» задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 30 листопада 2011 року  змінити, зменшивши розмір моральної шкоди, стягнутої з Публічного акціонерного товариства “Євраз Суха Балка” на користь ОСОБА_5, до 20000 (двадцяти тисяч) грн.

Рішення набирає законної сили з моменту  його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ  протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Складення повного рішення відкладено до 05 березня 2012 року.

Головуючий :                                                             І.Є.Ляховська

Судді:                                                                          В.О.Остапенко

                                                                                     Н.О.Соколан