Справа №2-3886 Головуючий у суді у 1 інстанції - Литовченко
Номер провадження 22-ц/1890/452/12 Суддя-доповідач - Смирнова
Категорія - 52
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2012 року м.Суми
Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Смирнової Т. В.,
суддів - Ільченко О. Ю., Попруги С. В.,
з участю секретаря судового засідання – Пархоменко А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 грудня 2011 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Сумського державного педагогічного університету ім.. А.С.Макаренка
про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,-
ВСТАНОВИЛА:
21.09.2011 р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Сумського державного педагогічного університету ім. А.С.Макаренка і свої вимоги обґрунтовував тим, що з 01.09.1996 року працював у відповідача на посаді викладача на кафедрі фізвиховання. 25.08.2011 року без згоди профспілки, членом якої він є, відповідач звільнив його з займаної посади за п.1 ст.40 КЗпП України. Вважає, що звільнення його є незаконним, проведено з порушенням встановленого порядку. Крім того йому не було надано щорічну відпустку в той термін, що він просив. Профспілка, відмовляючи в наданні згоди на його звільнення, послалась на те, що правові підстави для ліквідації кафедри фізичного виховання та звільнення викладачів цієї кафедри відсутні, відповідач не виконав вимог закону про його працевлаштування на іншому робочому місці. При попередженні про звільнення, йому не було запропоновано перейти на іншу роботу чи перекваліфікуватися. В основу рішення профспілки покладені заслуговуючи на увагу конкретні мотиви, що свідчать про його обґрунтованість.
Просить визнати незаконними і скасувати накази: № 71-к від 20.06.2011 р. «Про надання щорічної відпустки», № 96-к від 22 серпня 2011 р. «Про звільнення працівників університету» по Сумському державному педагогічному університету ім. А.С. Макаренка; поновити його на посаді викладача Сумського державного педагогічного університету ім. А.С. Макаренка; стягнути з Сумського державного педагогічного університету ім. А.С. Макаренка на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, у відшкодування моральної шкоди 3000 грн. та судові витрати.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 грудня 2011 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено за необґрунтованістю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове по суті позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що під час розгляду справи суд
першої інстанції не врахував його переважне право на залишення на роботі та відсутність згоди профспілки на звільнення, безпідставно визнавши відмову профспілки в наданні
згоди на його звільнення необґрунтованою, суд не перевірив чи мало місце скорочення штату, та не врахував, що позивачу не надали іншу роботу.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника апелянта, підтримавшого скаргу, заперечення представників відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду – частковому скасуванню, з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, місцевий суд виходив з того, що відповідачем були дотримані вимоги діючого трудового законодавства при наданні відпустки та звільнені позивача, його права та законні інтереси не були порушені, а тому позовні вимоги є необгрунтованими.
Проте з висновками суду першої інстанції погодитись щодо правомірності звільнення позивача не можна, так як вони не відповідають обставинам справи, та рішення суду постановлене з порушенням норм матеріального права, а тому на підставі п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню в цій частині з ухваленням нового рішення.
З матеріалів справи вбачається, що позивач з 01 вересня 1996 року працював в Сумському державному педагогічному університету ім.. А.С. Макаренка на посаді викладача кафедри фізичної культури (а. с. 7-8).
Наказом ректора Сумського державного педагогічного університету ім. А.С. Макаренка № 52 від 25.05.2011 року з метою приведення структури університету до вимог чинних нормативних документів, покращення ефективності і якості у проведенні занять і використання матеріально-технічної бази Інституту фізичної культури, на виконання рішення Вченої ради від 23.05.2011 року з 25 серпня 2011 року ліквідовано кафедру фізичного виховання як структурний підрозділ університету. В зв'язку з ліквідацією кафедри наказом передбачено: передати і розподілити ставки науково-педагогічних працівників і навчальне навантаження з фізичного виховання на факультетах за кафедрами Інституту фізичної культури; провести вивільнення працівників, зазначеної кафедри, погодивши звільнення з профспілками університету, згідно з діючим законодавством; оголосити конкурс на заміщення вакантних посад та доукомплектувати штат кафедр Інституту фізичної культури науково-педагогічними працівниками за результатами проведеного конкурсу до 30 серпня 2011 року (а. с. 74-75; 79).
20.06.2011 року ОСОБА_1 письмово попереджено про майбутнє звільнення з роботи за пунктом 1 ст. 40 КЗпП України з 25 серпня 2011 року в зв'язку з ліквідацією кафедри фізичного виховання та з посиланням на ст. 48 Закону України «Про вищу освіту» роз'яснено, що він має право прийняти участь у конкурсі на вакантну посаду викладача кафедри теорії та методики спорту, який відбудеться 30 серпня 2011 року (а. с. 77).
14.06.2011 року ректор Сумського державного педагогічного університету ім. А.С. Макаренка звернувся з поданням до вільної профспілки «Воля», членом якої з 09.01.1997 року є ОСОБА_1, в якому просив дати згоду на звільнення останнього у зв'язку із змінами в організації праці, а саме ліквідації кафедри фізичного виховання (а. с. 6; 12-15).
Листом за № 47/2011 -Д від 25.06.2011 року голова комітету профспілки Кондратенко Ю.М. повідомив ректора університету про відмову в наданні згоди на розірвання трудових відносин з ОСОБА_1 (а. с. 16-27).
Наказом ректора Сумського державного педагогічного університету ім. А.С. Макаренка № 96-к від 22.08.2011 року ОСОБА_1 звільнено з роботи з 25.08.2011 року у зв'язку із змінами в організації праці, а саме: ліквідації кафедри фізичного виховання університету (а. с. 94-96) згідно з п.1 ст.40 КЗпП України.
Колегія суддів вважає, що звільнення позивача було проведено відповідачем з порушенням трудового законодавства.
Пунктом 1 ст. 40 КЗпП України передбачена можливість розірвання трудового договору за ініціативою власника чи уповноваженого ним органу при змінах в організації виробництва і праці, при цьому необхідно дотримуватися приписів ст. 42, 43, 49-2 КЗпП України.
З матеріалів справи вбачається, що в Сумському державному педагогічному університеті дійсно відбулися зміни в організації праці в зв'язку з ліквідацією кафедри фізичного виховання, та як вбачається з наказу від 25.05.2011 р., ставки науково-педагогічних працівників ліквідованої кафедри передані до іншого структурного підрозділу – інституту фізичної культури.
За таких обставин, згідно з ч.3 ст. 36 КЗпП України у зв’язку з реорганізацією в структурі власника, дія трудового договору працівника продовжується, оскільки власником не було проведено скорочення чисельності працівників. Позивач мав право продовжувати роботу в іншому структурному підрозділі університету, до якого передали його ставку.
Відповідач безпідставно вважав, що має право звільнити позивача за п.1 ст.40 КЗпП України.
Крім того, відповідач не дотримався вимог ч.2 ст.49-2, 43 КЗпП України.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
Як вбачається з наказу ректора Сумського державного педагогічного університету ім. А.С. Макаренка № 52 від 25.05.2011 року «Про ліквідацію, реорганізацію, зміну назви та затвердження змін до Положення структурних підрозділів Інституту фізичної культури», письмового попередження ОСОБА_1 про майбутнє звільнення, на час його попередження та звільнення з роботи, в Інституті фізичної культури існували вакантні посади, які він міг обіймати за своєю кваліфікацією. Крім того в матеріалах справи містяться штатні розписи Сумського державного педагогічного університету з 01.09.2011 року та з 01.07.2011 року та службові записки до них начальника планово-фінансового відділу з яких вбачається, що станом на 15.06.2011 року та 01.09.2011 року в університеті були в наявності вакантні посади адміністративно-обслуговуючого персоналу (а. с. 168-173)
Однак в порушення вимог ч. 2 ст. 49-2 КЗпП України, ОСОБА_1
відповідачем не було запропоновано наявні в установі вакантні посади. Відповідачем
лише роз'яснено позивачу право прийняти участь в конкурсі на вакантну посаду викладача на загальних підставах як для особи, яка приймається на роботу науково-педагогічним працівником вищого навчального закладу, в той час, як він мав право бути працевлаштованим на відповідну вакантну посаду без конкурсу у зв'язку із змінами в організації праці.
Відповідно до ч.1 ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених п.1 ст.40 КЗпП України можливо лише за попередньою згодою первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
Всупереч зазначеної правової норми відповідач провів звільнення ОСОБА_1 без згоди профспілки «Воля», членом якої є позивач.
В поданні відповідача до профспілки на дачу згоди на звільнення одразу 35 працівників університету відсутні посилання на дотримання відповідачем вимог ст. 42, 49-2 КЗпП України щодо кожного вивільняємого працівника (а.с.14), в тому числі і позивача.
В той же час згідно з ч.2 ст. 43 КЗпП України таке подання повинно бути обґрунтоване.
За таких обставин профспілка відмовила у задоволенні подання та зазначила, що воно не містить обґрунтування по кожному працівнику, що не дотримані вимоги Закону про працевлаштування вивільнених працівників (а.с.28). Провівши звільнення позивача без згоди профспілки, відповідач порушив вимоги ч.1 ст. 43 КЗпП України.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що при звільненні позивача відповідач порушив вимоги ч.3 ст.36, ч.1 ст.43, ч.2 ст.49-2 КЗпП України, що є підставою для задоволення позову про поновлення на роботі з часу звільнення та стягнення втраченого заробітку за час вимушеного прогулу, згідно зі ст. 235 ч. 2 КЗпП України з часу звільнення по день постановлення рішення апеляційним судом.
Згідно з довідкою про середній заробіток позивача: 1988 грн. 16 коп. – за місяць, 107 грн. 47 коп. – за день, підлягає стягненню заробітна плата за час вимушеного прогулу за 5 місяців 15 днів в сумі 11552 грн. 85 коп.
Незаконним звільненням позивачу було завдано моральну шкоду, оскільки його було позбавлено можливості заробляти на життя, він був вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя, звертатись до суду, за ст.237-1 КЗпП України підлягає стягненню моральна шкода в сумі 300 грн. Згідно зі ст. 88 ЦПК України слід стягнути з відповідача судовий збір в прибуток держави в сумі 115 грн.
Дослідивши доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованої відмови у задоволенні вимог про скасування наказу про відпустку, колегія суддів, не вбачає підстав для задоволення скарги в цій частині. З матеріалів справи та доданих в засіданні апеляційного суду матеріалів вбачається, що позивач мав право на відпустку, яку йому було надано за наказом відповідача, йому були нараховані та сплачені кошти на відпустку та фактично він нею скористувався.
Та обставина, що у відповідача був відсутній графік відпусток, за викладених мотивів не тягне за собою скасування наказу про надання відпустки.
За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні цих вимог. З врахуванням того, що позов задоволено частково, в повернення документально підтверджених витрат на правову допомогу слід стягнути з відповідача 1000 грн. на користь ОСОБА_1
На підставі викладеного та керуючись п.1 ст.40, ст.ст. 43, 49-2 КЗпП України, ст.ст. 303, 307, п. 3,4 ст. 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 грудня 2011 року щодо відмови ОСОБА_1 в задоволенні позову про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити частково: поновити ОСОБА_1 з часу звільнення на посаді викладача Сумського державного педагогічного університету ім. А.С.Макаренка, стягнути на його користь з Сумського державного педагогічного університету ім. А.С.Макаренка заробітну плату за час вимушеного прогулу 11552 грн.85 коп. з послідуючим утриманням при виплаті необхідних податків та платежів та стягнути на його користь компенсацію моральної шкоди 300 грн.
Стягнути в прибуток держави з Сумського державного педагогічного університету ім. А.С.Макаренка судовий збір в сумі 115 грн.
Рішення місцевого суду щодо відмови в скасуванні наказу про надання щорічної відпустки залишити без зміни.
Стягнути з Сумського державного педагогічного університету ім. А.С.Макаренка на користь ОСОБА_1 в повернення витрат на правову допомогу 1000 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий -
Судді -