Справа № 2-7373/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

16 вересня 2011 року                                                  Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська  

у складі: головуючого - судді Шелоестов К.О.

                           при секретарі –Шнейдеріс А.С.,

за участю: представника позивача: ОСОБА_1,

                              представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Державного підприємства «Дніпропетровський завод прецизійних труб», треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, Перша дніпропетровська державна нотаріальна контора, Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»Дніпропетровської обласної ради про припинення права спільної власності та встановлення часток,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2011 року позивач звернулась з вищезазначеною позовною заявою, яку згодом уточнила. Позивач посилалась на те, що батькам –ОСОБА_7, ОСОБА_5 та донці рідної сестри позивача (ОСОБА_4Б.) –ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло від 11 серпня 1993 року належала квартира АДРЕСА_1. Частки співвласників були рівними, кожному належало по 1/3 частини спірної квартири. ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер батько позивача ОСОБА_7, після чого відкрилася спадщина на 1/3 частину спірної квартири. Спадщину в рівних частках прийняли, позивач, мати позивача ОСОБА_5 та ОСОБА_4. Таким чином, після смерті ОСОБА_7 частка ОСОБА_3 в спірній квартирі складає 1/9 частини квартири, частка ОСОБА_4 також складає 1/9 частини квартири,  ОСОБА_5 –4/9 частини квартири, а частка ОСОБА_6 залишилась без змін –1/3 частини квартири. 08 червня 2010 року позивач звернулась до Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом на частину квартири АДРЕСА_1. При цьому позивач надала державному нотаріусу всі необхідні документи крім свідоцтва про право власності на житло. Зазначене свідоцтво про право власності на житло від 11 серпня 1993 року, яке видане Дніпропетровським державним заводом прецизійних труб, знаходиться у ОСОБА_4, позивач неодноразово зверталась до неї з проханням і вимогами надати позивачу свідоцтво про право власності на житло для оформлення права на спадщину, але вона кожний раз відмовлялась це робити, тому позивач просила суд припинити право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 яка належить ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, встановити, що частки співвласників ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в праві власності на квартиру АДРЕСА_1 були рівними і кожному належало по 1/3 частини квартири, визнати, що після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, частка ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_1 складає 2/9, частка ОСОБА_4 складає 7/18, частка ОСОБА_5 –1/18, частка ОСОБА_6 –1/3 частини квартири.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог не заперечував.   

           Відповідач –представник державного підприємства «Дніпропетровський завод прецизійних труб»в судове засідання не з’явився, про день та годину розгляду справи у судовому засіданні повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.  

            Третя особа –ОСОБА_5 у судове засідання не з’явилась, про день та годину розгляду справи у судовому засіданні повідомлялась належним чином, про причини неявки суду не повідомила.

            Третя особа –ОСОБА_6 у судове засідання не з’явилась, про день та годину розгляду справи  у судовому засіданні повідомлялась належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

            Третя особа –представник Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори у судове засідання не з’явився, про день та годину розгляду справи у судовому засіданні повідомлявся належним чином, надав заяву з проханням справу розглядати без участі представника, при винесенні рішення покладаються на розсуд суду.

            Третя особа –представник КП «ДМБТІ»в судове засідання не з’явився, про день та годину розгляду справи у судовому засіданні повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

 Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

 Судом встановлено, що батьку позивача –ОСОБА_7, ОСОБА_5 та донці рідної сестри  позивача - ОСОБА_8 на праві спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло від 11 серпня 1993 року належала квартира АДРЕСА_1. Частки співвласників були рівними, кожному належало по 1/3 частини спірної квартири.

Загальна площа спірної квартири складає 71,9 кв.м., житлова –46,2 кв.м. і складається з 3-х житлових кімнат площею 24,5 кв.м., 15.3 кв.м. і 6,4 кв.м. відповідно.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер батько позивача ОСОБА_7, після чого відкрилася спадщина на 1/3 частину спірної квартири. Спадщину в рівних частках прийняли ОСОБА_3, мати позивача ОСОБА_5 та ОСОБА_4.

Таким чином, після смерті батька частка ОСОБА_3 в спірній квартирі складає 1/9 частини квартири, частка ОСОБА_4 також складає 1/9 частини квартири, частка матері ОСОБА_5 –4/9 частини квартири, а частка ОСОБА_6 залишилась без змін –1/3 частини квартири.

Також судом було встановлено, що 08 червня 2010 року ОСОБА_3 звернулась до Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом на частину квартири АДРЕСА_1. При цьому позивач надала державному нотаріусу всі необхідні документи крім свідоцтва про право власності на житло. Зазначене свідоцтво про право власності на житло від 11 серпня 1993 року, яке видане Дніпропетровським державним заводом прецизійних труб, знаходиться у ОСОБА_4.

ОСОБА_3 неодноразово зверталась до ОСОБА_4 з проханням і вимогами надати їй свідоцтво про право власності на житло для оформлення права на спадщину, але вона кожний раз відмовлялася це робити. Крім того, після звернення позивача до Першої дніпропетровської  державної нотаріальної контори державний нотаріус зробив офіційний запит до ОСОБА_4, з вимогою прибути до нотаріальної контори і передати державному нотаріусу свідоцтво про право власності на житло, але цей запит ОСОБА_4 також був проігнорований.

Внаслідок неправомірних дій ОСОБА_4 постановою державного нотаріуса Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори від 08 червня 2010 року позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_7 у зв’язку з відсутністю у позивача правовстановлюючого документу на спірну квартиру.

Таким чином, ОСОБА_4 суттєво порушуються права та законні інтереси позивача.   Численні звернення до ОСОБА_4 з вимогами надати до Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори свідоцтво про право власності на житло від 11 серпня 1993 року, яке видане Дніпропетровським державним заводом прецизійних труб, для отримання ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_7 залишено без уваги, внаслідок чого за поновленням своїх прав у відповідності до ст. 55 Конституції України та ст. 15 ЦК України позивач вимушена звертатися до суду.  

Також було встановлено, що 12 грудня 2006 року ОСОБА_7 заповів належну йому частину вищезазначеної  квартири своїй донці –ОСОБА_3. Крім того, 02 жовтня 2009 року ОСОБА_5 на підставі договору дарування передала належну їй 1/3 частину квартири ОСОБА_4, а після смерті ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_4 і ОСОБА_5 отримали у спадщину за законом по 1/18 частини квартири. Таким чином, на теперішній час частки в спірній квартири складають: ОСОБА_3 –(1/3-2/18) = 2/9 частини квартири, ОСОБА_4 –(1/3+1/18) = 7/18 частини квартири, ОСОБА_5 –(1/3-1/3+1/18) = 1/18 частин квартири, ОСОБА_6 –1/3 частину квартири.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільну справу не інакше як за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 356 ЦК України власність двох або більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

          Згідно ч.2 ст. 372 ЦК України частки у праві спільної сумісної власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

          Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки.

           Відповідно до ч. 1 ст. 1267 частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.

          Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

            Згідно зі ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного із них у праві власності є спільною сумісною власністю.

            Згідно зі ст. 370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

            Відповідно до п. 224 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріус може видати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті одного із учасників спільної сумісної власності лише після виділення (визначення) частки померлого у спільному майні.

            При таких обставинах суд вважає можливим визнати, що після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, частка ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_1 складає 2/9, частка ОСОБА_4 складає 7/18, частка ОСОБА_5 –1/18, частка ОСОБА_6 –1/3 частини квартири.  

Вирішуючи позовні вимоги щодо припинення права спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, суд прийшов до висновку , що в даній частині задоволення позовних вимог слід відмовити, оскільки ОСОБА_7 заповів належну йому 1/3 частину вищезазначеної квартири своїй дочці ОСОБА_3, крім того 02 жовтня 2009 року ОСОБА_5 на підставі договору дарування передала належну їй 1/3 частину квартири ОСОБА_4, а після смерті ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_4 і ОСОБА_5 отримали у спадщину за законом по 1/18 частини квартири, тобто в даній частині позовних вимог відсутній предмет спору.

Що стосується позовних вимог в частині встановлення частки співвласників ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в праві власності на квартиру АДРЕСА_1 суд прийшов до висновку, що в даній частині задоволення позовних вимог слід також відмовити, оскільки в матеріалах справи наявна ксерокопія технічного паспорту на вищезазначену квартиру в якому зазначено, що ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6 належать по 1/3 частини квартири.

 Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат та враховуючи результат розгляду даної цивільної справи, суд вважає за необхідне судові витрати, пов’язані з розглядом даної цивільної справи покласти на позивача.    

 На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 356, 368, 370, 372, 1261, 1267, 1268  ЦК України, ст.ст. 11, 15, 30, 60, 212-215 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 –задовольнити частково.

Визнати, що після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, частка ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_1 складає 2/9, частка ОСОБА_4 складає 7/18, частка ОСОБА_5 –1/18, частка ОСОБА_6 –1/3 частина квартири.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суду м. Дніпропетровська.

           Головуючий  суддя:                                                                                 К.О. Шелестов