СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
23 лютого 2012 року Справа № 5020-1460/2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гоголя Ю.М.,
суддів Лисенко В.А.,
Рибіної С.А.,
за участю представників сторін:
позивач, не з'явився, фізична особа-підприємець ОСОБА_1;
представник відповідача, ОСОБА_2, довіреність № б/н від 06.02.12, товариство з обмеженою відповідальністю "Созидатель";
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Погребняк О.С.) від 24 листопада 2011 року у справі № 5020-1460/2011
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Созидатель" (Фіолентовське шосе, 8 а/с 109,Севастополь,99014)
про стягнення 50000 грн. та усунення перешкод в користуваннні нежитловим приміщенням
за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Созидатель"
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про визнання угоди нікчемною, стягненню 96000 грн., повернення майна та усунення перешкод в користуванні об'єктом незавершеного будівництва
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2011 року позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Созидатель" про усунення перешкод в користуванні орендованим не житловим приміщенням та стягнення штрафу в розмірі 50000,00 грн. за створення таких перешкод.
25.10.2011 року позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій виклав пункт 1 резолютивної частини позову в наступній редакції: зобов’язати ТОВ „Созидатель” усунути фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 перешкоди в користуванні складським приміщенням в металевому ангарі площею 72 кв.м., двохповерховою будівлею-магазином загальною площею 86,8 кв.м., що прилягає до не житлових будівель та приміщенням територією-відкритим майданчиком 385,44 кв.м., що розташовані за адресою:АДРЕСА_2, шляхом зобов’язання ТОВ „Созидатель” забезпечити безперешкодний доступ до вищевказаного майна, а також відновити подачу електричної енергії, води та водовідведення у вказані орендовані приміщення.
25.10.2011 року ТОВ „Созидатель” звернулось із зустрічним позовом до фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 про визнання угоди нікчемною, стягнення 96000 грн., повернення майна та усунення перешкод в користуванні об’єктом незавершеного будівництва.
Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що майно, передане за договором оренди від 06.04.2011 року, є незакінчений будівництвом об’єкт, який в експлуатацію не вводився, реєстрація права власності на нього за ТОВ „Созидатель” у встановленому законом порядку не відбувалась. Таким чином, на думку представників ТОВ „Созидатель”, передане за договором оренди майно не може являтись предметом орендних відносин, а договір оренди від 06.04.2011 року є нікчемним.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 24 листопада 2011 рок у справі №5020-1460/2011, з урахуванням ухвали господарського суду міста Севастополя від 23 лютого 2012 року у задоволені первісного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовлено, визнаний недійсним договір оренди нежитлових вбудованих приміщень, розташованих за адресою: 99014, АДРЕСА_2, укладений 06.04.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Созидатель” в особі Генерального директора Якубова Л.І. та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.
У задоволенні зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Созидатель" відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частини відмови у задоволенні первісного позову та прийняти нове, яким позов задовольнити у повному обсязі. В іншій частині рішення залишити без змін.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15 лютого 2012 року розгляд справи відкладено на 22 лютого 2012 року.
У судовому засіданні 22 лютого 2012 року представники сторін підтримали свої доводи та заперечення. Оголошено перерву до 23 лютого 2012 року.
У судове засідання 23 лютого 2012 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не з’явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, 06.04.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Созидатель" в особі Генерального директора Якубова Л.І. - Орендодавець, та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 - Орендар, укладено договір оренди нежитлових приміщень
Відповідно до пункту 1.1 договору, його предметом є передача Орендарю в тимчасове, платне користування нежитлових вбудованих приміщень:
- складського приміщення в металевому ангарі (площею 72 кв.м.);
- двоповерхової будівлі магазину загальною площею 86,8 кв.м. (1 поверх -47,6 кв.м.,2 поверх - 39,2 кв.м);
- двох боксів загальною площею 101 кв.м (1-й бокс -51,56 кв.м, 2-й бокс - 49,44 кв.м), а також прилеглої до нежитлових будівель та приміщень території –відкритого майданчику площею 385,44 кв.м., розташованих за адресою: 99014, АДРЕСА_2 (а.с.9-10).
Пунктом 4.1 договору встановлено період орендного користування приміщеннями: з моменту прийому Приміщень, згідно Акту прийому-передачі, та до 31 березня 2014 року.
З матеріалів справи вбачається, що акт прийому-передачі складено та підписано 06.04.2011 року (а.с.11).
Пунктом 7.4 договору Орендодавець прийняв на себе зобов'язання, зокрема, забезпечувати безперешкодне користування Орендарем приміщеннями на умовах даного договору, не створювати перешкод у веденні господарської діяльності в орендованих приміщеннях в період орендних відносин.
Посилаючись на створення з боку ТОВ "Созидатель" перешкод в користуванні орендованими приміщеннями, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до господарського суду міста Севастополя з позовом про усунення перешкод в користуванні майном та стягнення штрафу в розмірі 50000,00 грн. за створення таких перешкод.
В обґрунтування доводів про створення перешкод в користуванні орендованим об'єктом фізична особа-підприємець ОСОБА_1 посилається на лист від 09.05.2011 року та претензію від 14.07.2011 року, адресованих ТОВ "Созидатель", з вимогою не чинити перешкоди в користуванні об'єктом оренди (а.с. 14, 16).
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскарженого рішення суду першої інстанції, у зв’язку з наступним.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Дослідивши договір оренди від 06.04.2011 року, на умовах якого ґрунтуються позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні майном, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про невідповідність такого договору вимогам частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України виходячи з наступного.
Стаття 177 Цивільного кодексу України встановлює, що об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (стаття 179 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 181 Цивільного кодексу України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Частинами 1, 2 статті 182 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Стаття 761 Цивільного кодексу України передбачає, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.
В даному випадку предметом договору оренди від 06.04.2011 року є речі, які за своєю природою є нерухомими, а власником речей, які передаються у строкове платне користування, виступає орендодавець - ТОВ "Созидатель", директор якого у судовому засіданні пояснив суду, що об'єкти побудовані силами вказаного товариства.
В той же час, відповідно до статті 331 Цивільного кодексу України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.
Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні визначено Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28 січня 2003 року № 6/5).
Пунктом 3.8 Тимчасового положення встановлено, що після прийняття рішення реєстратором та внесення запису до Реєстру прав на правовстановлювальних документах робиться відмітка (штамп) про реєстрацію відповідних прав, видається витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, який є невід'ємною частиною правовстановлювального документа.
Генеральний директор ТОВ "Созидатель" зазначив суду, що державна реєстрація права власності на об'єкти, вказані в пункті 1.1 договору оренди від 06.04.2011, не проводилась.
Наведені вище обставини свідчать про те, що ТОВ "Созидатель" не являється власником складського приміщення в металевому ангарі (площею 72 кв.м.), двоповерхової будівлі магазину загальною площею 86,8 кв.м., а також двох боксів загальною площею 101 кв.м., та, як наслідок, не мав права передавати таке майно в користування іншим особам.
Крім того, суд першої інстанції правомірно звернув увагу на той факт, що адресою зазначених вище об'єктів в договорі оренди від 06.04.2011 вказано: м.Севастополь, Фіолентовське шосе, 8.
Листом КП "Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської Ради від 11.11.2011 № 9808 зазначається, що за адресою: м. Севастополь, Фіолентовське шосе, 8 розташований житловий будинок з надвірними побудовами (а.с.75).
Таким чином, ТОВ "Созидатель" вказав в договорі оренди від 06.04.2011 адресу, за якою передані в користування об'єкти не знаходяться, а також уклав договір щодо об'єктів, власником яких не являється.
Пунктом 1 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.
В даному випадку, договір оренди від 06.04.2011 суперечить вимогам частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим, суд першої інстанції правомірно визнав даний договір недійсним, а позовні вимоги про усунення перешкод в користуванні майном та стягнення штрафу за створення перешкод в користуванні майном необґрунтованими, як такі, що засновані на недійсному договорі.
Наявна в матеріалах справи довідка КП "Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської Ради від 31.07.2003 № 748 про встановлення факту будування об'єктів на земельній ділянці по Фіолентовському шосе, 8 у м.Севастополі не спростовує вимог закону про необхідність державної реєстрації об'єктів нерухомого майна та набуття особою права власності на них саме з моменту державної реєстрації, яка в даному випадку відсутня.
Надаючи оцінку доводам зустрічного позову про визнання договору оренди від 06.04.2011 нікчемним, суд правомірно визнав такі вимоги безпідставними з огляду на частину 2 статті 215 Цивільного кодексу, згідно з якою недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
В даному випадку, у відношенні договору оренди від 06.04.2011 відсутня норма закону, на підставі якої вказаний договір може бути визнаний нікчемним.
Посилання позивача за зустрічним позовом на існування аналогічного договору оренди від 06.04.2011, укладеного строком більше ніж на три роки, що свідчить про його нікчемність в силу статті 219 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції правомірно визнав необґрунтованими, оскільки не доведено дійсного існування такого договору, зокрема, не пред'явлено на огляд його оригінал. Тому, суд надає правову оцінку правовідносинам сторін, що виникли на підставі договору оренди від 06.04.2011 строком до 31.03.2011.
Надаючи правову оцінку доводам зустрічного позову про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ТОВ "Созидатель" плати в сумі 96000,00 грн. за користування складським приміщенням в металевому ангарі, двоповерхової будівелею-магазином, двома боксами та прилеглими територіями, суд першої інстанції правомірно визнав такі вимоги безпідставними виходячи з наступного.
Правовою підставою вимог про стягнення 96000,00 грн. позивач за зустрічним позовом вказав статтю 216 Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Однак, як зазначалось, згідно зі статтею 761 Цивільного кодексу України, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.
Частина 3 статті 386 Цивільного кодексу України встановлює, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ "Созидатель" уклав договір щодо об'єктів, право власності на які у встановленому законом порядку не набув.
Крім того, відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В матеріалах справи не має доказів користування Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 об'єктами, зазначеними в договорі оренди від 06.04.2011. Наявні в матеріалах справи Акти від 30.04.11, 31.05.11, 30.06.11, 31.07.11, 30.08.11, 30.09.11 та 20.10.2011, якими позивач підтверджує факт користування Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 об'єктами оренди не можуть бути прийняті в якості доказів, оскільки такі акти складені невідомими особами, зазначеними як гол.механик ОСОБА_3, електрик ОСОБА_4, слюсар ОСОБА_5 (а.с.50-56).
З наведених вище підстав та враховуючи положення статті 391 Цивільного кодексу України, згідно з якою власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, суд першої інстанції також правомірно не знайшов правових підстав для задоволення вимог зустрічного позову в частині усунення перешкод в користуванні майном.
Оскільки означені об'єкти: складські приміщення в металевому ангарі, двоповерхова будівеля-магазин, два бокси за адресою: М.Севастополь, Фіолентовське шосе, 8 не являються самостійним об'єктом цивільних прав (нерухомими речами), ТОВ "Созидатель", в силу частини 3 статті 331 Цивільного кодексу України, має право витребовувати будівельні матеріали у вигляді об'єкту незавершеного будівництва та з обов'язковим доведенням прав власності на такі матеріали.
У поясненнях ТОВ "Созидатель" від 24.11.2011 до зустрічного позову вказано, що зобов'язання по поверненню майна у вигляді вхідної двері та двох вхідних воріт ОСОБА_1 мають бути покладені на ТОВ "Созидатель".
Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Таким чином, підставою для звернення до суду має бути наявне порушене або оспорюване право.
Судова колегія встановила, що суд першої інстанції правомірно звернув увагу на статтю 21 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено, що позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.
Пункт 4 частини 2 статті 54 Господарського процесуального кодексу України також встановлює, що позовна заява повинна містити зміст позовних вимог.
В даному випадку, зазначаючи про необхідність покладання обов’язку передачі вхідної двері та двох воріт на ТОВ „Созидатель”, позивач за зустрічним позовом визначив себе як стороною, зобов’язаною вчинити певні дії.
Таким чином, взагалі відсутня вимога, яка пред’являється відповідачу за зустрічним позовом, а сам позивач за зустрічним позовом не вказав –в чому полягає його порушене право, та що йому заважає самостійно передати зазначене ним майно. Наведені обставини свідчать про наявність підстав для відмови у задоволенні позову в цій частині.
Враховуючи викладене, оскаржуване рішення є повним, законним та обґрунтованим, прийнятим при дослідженні всіх обставин справи із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому судова колегія не вбачає підстав для його зміни чи скасування. Щодо доводів скаржника, викладених у апеляційні скарзі, то вони не спростовують висновків суду, покладених в основу рішення.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1 частина 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 24 листопада 2011 року у справі № 5020-1460/2011 залишити без змін.
Головуючий суддя Ю.М. Гоголь
Судді В.А. Лисенко
С.А. Рибіна
Розсилка:
1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Созидатель" (Фіолентовське шосе, 8 а/с 109,Севастополь,99014)