СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 лютого 2012 року Справа № 5002-34/6152-2010

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Гоголя Ю.М.,

суддів                                                                      Лисенко В.А.,

                                                                                          Гонтаря В.І.,

за участю представників сторін:

представник позивача, ОСОБА_1, довіреність №  102/10   від 26.12.11,  Дочірня компанія  "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України";

предствник відповідача, ОСОБА_2, довіреність №  11/45   від 03.01.12,  публічне акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз";

розглянувши  апеляційну скаргу дочірньої компанії  "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ейвазова А.Р.) від 10 січня 2012 року у справі № 5002-34/6152-2010

за позовом           дочірньої компанії  "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка, 1, місто Київ 116, 04116)

до           публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство „Чорноморнафтогаз" (пр. Кірова/пров.Совнаркомовський, 52/1, місто Сімферополь, 95000)

про стягнення 16718764,75 грн.                    

                                                            ВСТАНОВИВ:

                    Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.04.2011 року у справі №5002-34/6152-2010 частково задоволено позов дочірньої компанії  "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"  та стягнуто на її користь з Державного акціонерного товариства „Чорноморнафтогаз" 8 151 621,45 грн. основного боргу за поставлений природний газ,  1 498 738,55 грн. пені, 2 247 004,58 грн. інфляційних втрат, 663 261,18 грн. процентів, 25 500,00 грн. державного мита та 177,30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (т. 1, а.с. 135-139),

                    Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.06.2011 року (т. 2, а.с. 34-49), яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 13.09.2011 року (т. 2, а.с. 73-76), рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.04.2011 року залишено без змін.

                    На виконання рішення господарського суду Автономної Республіки Крим  від 18.04.2011 року у даній справі 11.07.2011 року видано відповідний наказ (т.2, а.с. 52).

                    19.12.2011 року до господарського суду Автономної Республіки Крим  надійшла заява публічного акціонерного товариства „Державне акціонерне товариство „Чорноморнафтогаз”, згідно якої відповідач просить визнати наказ господарського  суду Автономної Республіки Крим  від 11.07.2011 року в частині стягнення 1 498 738,55 грн. пені, 2 247 004,58 грн. збитків від інфляції, 663 261,18 грн. –процентів, таким що не підлягає виконанню (т. 2, а.с. 85-86),
                    Звертаючись з відповідною заявою, заявник посилався на те, що наказ, виданий на виконання рішення у даній справі, не підлягає виконанню, у зв’язку з списанням відповідної заборгованості на підставі Закону України № 3319-УІ від 12.05.2011 року „Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію” та Порядку списання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію, затвердженого постановою КМУ №894 від 08.08.2011 року.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 січня 2011 року (суддя Ейвазова А.Р.) у справі №5002-34/6152-2010 задоволено заяву публічного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз".

Визнано наказ господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.07.2011 року, виданий  у справі №5002-20/6152-2010, таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 1498738,55 грн. пені, 2247004,58 грн. інфляційних витрат та 663261,18 грн. процентів.

Не погодившись з постановленим судовим актом, позивач звернувся до Севастопольського  апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу скасувати, відмовити в задоволенні заяви про визнання наказу від 11.07.2011 року у справі №5002-20/6152-2010 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з відповідача 1498738,55 грн. пені, 2247004,58 грн. інфляційних витрат та 663261,18 грн. процентів.

                    Заявник апеляційної скарги вважає, що судом першої інстанції неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи та порушенні норми матеріального та процесуального права.

                    Розпорядженням Севастопольського апеляційного господарського суду від 20 лютого 2012 року замінити суддю Видашенко Т.С. на суддю        Лисенко В.А.

                    У судовому засіданні 20 лютого 2012 року представники сторін підтримали свої доводи та заперечення.

Переглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

                    Відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається після набрання рішенням законної сили.

                    У роз’ясненні президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 року №04-5/365 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” зазначається, що відповідно до статті 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили. За змістом статей 116 та 117 ГПК України видавати накази мають право виключно місцеві господарські суди після вирішення ними спорів у першій інстанції. У разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду за результатами його перегляду в апеляційному або у касаційному порядку апеляційна чи касаційна інстанція у резолютивній частині своєї постанови має зобов’язати господарський суд першої інстанції видати відповідний наказ.

          Відповідно до частини 4 статті 117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

          Таким чином частина 4 статті 117 Господарського процесуального кодексу України містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково:

          - якщо його видано помилково;

          - якщо обов’язок боржника відсутній повністю чи частково у зв’язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Наведений перелік підстав є вичерпним.

Господарський суд при винесенні ухвали та задовольняючи заяву ПАТ „Державне акціонерне товариство „Чорноморнафтогаз” про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 1 498 738,55 грн. пені, 2 247 004,58 грн. інфляційних втрат, 663 261,18 грн. річних посилався на те, що вищевказана заборгованість списана відповідно до Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.11 №894. Однак, з такою мотивацією погодитись не можна з огляду на таке.

          Відповідно до Закону України від 12.05.11 №3319-VІ „Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію” дія цього Закону поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об’єднаною енергетичною системою України, суб’єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію „Нафтобаз України” та її дочірні підприємства ДК „Газ України”, ДК „Укртрансгаз”, ДК „Укргазвидобування”, ДАТ „Чорноморнафтогаз” та ДП „Енергоринок.”.

          ПАТ „Державне акціонерне товариство „Чорноморнафтогаз” було проведено процедуру списання пені, 3% річних та інфляційних на підставі вимог Закону України №3319 від 12.05.11 „Про деякі питання списання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію” та постанови КМУ №894 „Про затвердження Порядку списання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію” відповідно до протоколу №2 від 01.12.2011. Вищезазначене списання заборгованості є безпідставним, оскільки заборгованість боржника перед ДК „Газ України” не підлягає списанню, виходячи з наступного.

          Відповідно до статті 2 Закону України „Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію” від 12.05.11 (який набрав законної сили 04.06.11) на умовах, визначених цим Законом, підлягає списанню:

- заборгованість (у тому числі підтверджена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом (пункт 2.2 статті 2 Закону).

          Тобто, законодавець чітко визначив дві критерії, при сукупності наявності яких підлягає списанню заборгованість з пені, штрафних та фінансових санкцій, а саме:

          - повинна бути нарахована підприємствам на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року;

               - не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом (дата   набрання чинності 04.06.11).

          Відповідно  до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію” від 08.08.11 передбачено, що обсяг заборгованості за природний газ списується:

-          учасниками процедури списання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом або виробляють, транспортують і постачають теплову енергію, перед ДК „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтобаз України” –у сумах, що обліковується в бухгалтерському обліку таких учасників;

    -          ДК „Газ України” –у сумах, що обліковується в її бухгалтерському обліку, включаючи заборгованість ліквідованих підприємств, що виробляють, транспортують і постачають теплову енергію.

          Таким чином, із змісту Закону та Порядку вбачається, що для списання такої заборгованості необхідно дотримання наступних критеріїв:

          - існує судове рішення, яким передбачено стягнення на користь Компанії пені, штрафу, інфляційних та 3% річних (ст. 4,9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”);

          - пеня, штраф, інфляційні та 3% річних не були сплачені станом на 04.06.11 (дата набрання чинності Законом), а отже така заборгованість повинна бути нарахована в обліку Компанії до 04.06.11 (п.2.2 статті 2 Закону, пункт Порядку).

          Враховучи те, що наказ на виконання рішення суду був виданий 11.07.11, тобто після набрання чинності закону - відповідна заборгованість не підлягає списанню,  оскільки станом на 04.06.11 дана заборгованість в бухгалтерському обліку суб'єктів списання не була відображена.

          Крім того, відповідно до пункту 7 Порядку, що регулює списання штрафних санкцій, щодо яких розпочата судова процедура стягнення, однак відсутнє судове рішення, яке набрало законної сили на момент прийняття КМУ постанови №894, передбачено, що під час не завершеного судового процесу, розмір штрафних санкцій визначається самими суб’єктами списання „у відповідних договорах, що укладаються відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України”. Будь-які штрафні санкції в бухгалтерському обліку відображаються виключно на підставі прийнятих судових рішень (ухвал, постанов), як документів, що достовірно визначають зобов’язання боржника сплатити такі санкції (ст. 4,9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”). В межах судового розгляду справи, для визначення будь-якого факту, в тому числі, встановлення розміру штрафних санкцій, сторони мають керуватись нормами ГПК України. Такі норми передбачають, що в судовій справі всі оцінки доводам сторін, в тому числі, щодо правильності нарахування ними штрафних санкцій, дає виключно суд в своїх юрисдикційних актах –рішеннях, постановах, ухвалах. А відтак, під час судового розгляду справи жоден договір сторін не зможе замінити судового рішення по розпочатій судовій справі.

          Тобто, для списання заборгованості зі сплати пені, штрафних та фінансових санкцій по якій відсутнє судове рішення, яке набрало законної сили, передбачена спеціальна процедура –підписання відповідних договорів між учасниками процедури списання, а тому є безпідставним та необґрунтованим твердження суду про списання заборгованості зі штрафних санкцій на підставі протоколу комісії з питань списання заборгованості.

          Між ДК „Газ України” та ПАТ „Державне акціонерне товариство „Чорноморнафтогаз” договорів щодо списання заборгованості зі сплати пені, штрафних та фінансових санкцій (індекс інфляції та 3% річних) не укладалось.

          Станом на дату подання даної апеляційної скарги заборгованість ПАТ „Державне акціонерне товариство „Чорноморнафтогаз” згідно наказу господарського суду АРК від 11.07.11 №5020-20/6152-2010 в частині стягнення пені, інфляційних та річних не сплачена та не списана з бухгалтерського обліку ДК „Газ України” відповідно до зазначеного вище Закону. Згідно акту звірення розрахунків станом на 31.12.11 ПАТ „Державне акціонерне товариство „Чорноморнафтогаз” перед ДК „Газ України”  має не сплачену та не списану заборгованість в розмірі 4 434 68,61 грн.

          Крім того, як було визначено в ухвалі господарського суду АР Крим, доказів оплати нарахованих процентів, інфляції та пені до набрання чинності вказаним Законом сторонами у даній справі не надано. Але даний факт щодо наявності заборгованості по нарахованих Компанією штрафних та фінансових санкцій, а також пені, був підставою для винесення судом ухвали про визнання наказу таким,  що не підлягає виконанню в частині 3% річних, пені та інфляційних.

          Крім того, відповідно до пункту 2 статті 3 Прикінцевих положень Закону України „Про деякі питання заборгованості та спожитий природний газ та електричну енергію” від 12 травня 2011 року №3319-VІ частину першу статті 49 Закону України „Про виконавче провадження” (в редакції Закону України від 4 листопада 2010 року №2677-VІ), якою передбачено випадки закінчення виконавчого провадження,  доповнено пунктом 14 такого змісту:

„14) списання згідно із Законом України „Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію” заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа”.

                    Таким чином, у випадку списання заборгованості, в даному випадку підлягало закінченню виконавче провадження, а не визнання наказу суду таким, що не підлягає виконанню.

                     На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 101, п.2 ст.103, ч.4 ст.104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

                    1. Апеляційну скаргу дочірньої компанії  "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"  задовольнити.

         2. Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 січня 2012 року у справі № 5002-34/6152-2010 скасувати.

                    3. В задоволенні заяви публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" про визнання наказу від 11.07.11 р. у справі №5002-20/6152-2010 таким, що не підлягає виконанню, в частині стягнення з Державного акціонерного товариства „Чорноморнафтогаз” 1 498 738,55 грн. пені, 2 247 004,58 грн. інфляційних втрат, 663 261,18 грн. –3% річних відмовити.

          4. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (Пр. Кірова/пров. Совнаркомовський, 52/1, 9500, місто Сімферополь, р/р №26000000131709 в АКБ „ЧБРР”, МФО 38457, код ЄДРПОУ 00153117) на користь дочірньої компанії  "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"  (вул. Шолуденка, 1, місто Київ, 04116, р/р №26008301970 в ВАТ „Ощадбанк”, МФО 300465, код ЄДРПОУ 31301827) 536,50 грн. судового збору.

          5. Видачу наказу доручити господарському суду Автономної Республіки Крим.

Головуючий суддя                                                                      Ю.М. Гоголь

Судді                                                                                                    В.А.Лисенко

                                                                                                    В.І. Гонтар

Розсилка:  

1.  Дочірня компанія  "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка, 1,Київ 116,04116)

2.  Публічне акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (пр. Кірова/пр. Совнаркомовський, 52/1,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000)