УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
————————————————————————————————————————* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
від "06" лютого 2012 р. справа № 18/139-Д
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Соловей Л.А.,
за участю представників сторін:
- від позивача: ОСОБА_1., довіреність №р-5-22/1514 від 14.12.2011р.;
- від І відповідача: Крутоус О.В., арбітражний керуючий;
- від ІІ відповідача: ОСОБА_2., довіреність від 11.01.2012р.;
- від ІІІ особи: ОСОБА_3., довіреність від 03.01.2012р.;
в судовому засіданні прийняв участь прокурор - Лугинець О.С., посвідчення №32;
розглянув справу за позовом Прокурора м.Бердичева в інтересах держави в особі Житомирської обласної ради (м.Житомир)
до1) Відкритого акціонерного товариства "Бердичівський молокозавод" (м.Бердичів)
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Проінвест капітал" (м.Бориспіль Київської області)
за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Регіонального відділення фонду Державного майна України по Житомирській області (м.Житомир)
про визнання договору купівлі-продажу від 03.10.2007р. частково недійсним та витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння.
Прокурор в інтересах держави в особі Житомирської міської ради звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (т.2, а.с.1), просить визнати договір купівлі-продажу від 03.10.2007 року, укладений між ВАТ "Бердичівський молокозавод" та ТОВ "Проінвест капітал", недійсним в частині продажу кафе-їдальні та медпункту та витребувати зазначене нерухоме майно з незаконного володіння ТОВ "Проінвест капітал". В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що вказане майно не увійшло до статутного фонду ВАТ "Бердичівський молокозавод", а залишилось на його балансі як майно спільної власності територіальної громади Житомирської області, а тому здійснивши його продаж ТОВ "Проінвест капітал", ВАТ "Бердичівський молокозавод" було порушено вимоги ст.658 ЦК України, в якій зазначено, що право продажу товару належить його власнику, яким останній не являється.
У відзиві на позовну заяву та додаткових письмових поясненнях (т.1, а.с.24-30, 143-146; т.2, а.с.25-27, 44-45, 60-65) ТОВ "Проінвест капітал" не погоджується із позовними вимогами вважаючи їх необґрунтованими, оскільки прокурором та позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту не включення спірного майна до статутного фонду ВАТ "Бердичівський молокозавод", або про належність даного майна територіальній громаді області.
Крім того, у додаткових поясненнях ТОВ "Проінвест капітал" зазначає, що ВАТ "Бердичівський молокозавод" набув право власності на все майно, що входило до єдиного майнового комплексу і було передане до його статутного фонду з врахуванням пільги, передбаченої ст.24 Закону України "Про приватизацію державного майна" щодо безоплатної передачі об'єктів соціально-побутового призначення (в даному випадку кафе-їдальні та медпункту).
ВАТ "Бердичівський молокозавод" у відзиві на позовну заяву зазначає, що вимоги позовної заяви прокурора м.Бердичева про визнання договору купівлі-продажу від 03.10.2007р. частково недійсним та витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння стосується прав другого відповідача, тобто ТОВ "Проінвест капітал". Вказує, що договір купівлі-продажу від 03.10.2007р. був укладений до порушення справи №7/155-Б про банкрутство ВАТ "Бердичівський молокозавод" (т.1, а .с.159).
Третя особа у поясненнях на позовну заяву (т.1, а.с.75-76; т.2, а.с.59) вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, зважаючи на те, що вартість спірного майна була вилучена із вартості цілісного майнового комплексу ВАТ "Бердичівський молокозавод" в процесі приватизації (довідка, а.с.81, т.1), а тому не включено до статутного фонду товариства.
В судовому засіданні прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених у позовній заяві та додатковому письмовому поясненні (т.1, а.с.72-73).
Представники відповідачів в засіданні суду проти позову заперечили з підстав, викладених у відзивах на позовну заяву та додаткових поясненнях до них.
Представник третьої особи вважає позовні вимоги обґрунтованими.
Заслухавши пояснення прокурора, представників сторін та третіх осіб, дослідивши матеріали справи, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
03 жовтня 2007 року ВАТ "Бердичівський молокозавод" (продавець) та ТОВ "Проінвест капітал" (покупець) уклали договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: Житомирська область, м.Бердичів, вул.Володарського,65, з ціною 3724552,80 грн. (а.с.7-9,т.1).
Згідно акту прийому-передачі від 04.10.2007 року продавець передав покупцю цілісний майновий комплекс, до складу якого, серед іншого, увійшли кафе-їдальня та медпункт (а.с.10,т.1).
Предметом позову є визнання недійсним вказаного договору з підстав невідповідності його вимогам цивільного законодавства, а саме ст.658 ЦК України та витребування майна з чужого незаконного володіння.
Відповідно до ст.658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.
Належність об'єктів соціально-побутового призначення - кафе-їдальні та медпункту на праві власності ВАТ "Бердичівський молокозавод" було предметом дослідження у справі №6/76-НМ, до розгляду якої зупинялось провадження у даній справі (т.2, а.с.29). Рішенням господарського суду Житомирської області у справі №6/76-НМ від 13.09.2010 року (т.2, а.с.46-48), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2011 року (т.2, а.с.49-51), серед іншого, було встановлено, що в ході приватизації ВАТ "Бердичівський молокозавод" набув право власності на все майно, що входило до єдиного майнового комплексу і було передане до його статутного фонду з врахуванням пільги, передбаченої ст.24 Закону України "Про приватизацію державного майна", а саме, безоплатної передачі об'єктів соціально-побутового призначення - кафе-їдальні та медпункту, які є конструктивними частинами об'єктів нерухомості, тому не можуть бути відділені без пошкодження цих об'єктів.
Також судом була встановлена правомірність прийнятого виконавчим комітетом Бердичівської міської ради рішення від 17.11.1997р. №619 "Про державну реєстрацію об'єктів нерухомого майна ВАТ "Бердичівський молокозавод".
Відповідно до ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Крім зазначеного судом враховується наступне.
Відповідно до ст.111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.
У постанові Верховного Суду України від 03.10.2011 року у справі №8/233-09 (т.2, а.с.93-97) вказано, що частиною 2 ст.24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що товариству покупців, створеному працівниками підприємства згідно з статтею 8 цього Закону, яке стало власником свого підприємства в результаті викупу підприємства, купівлі його на аукціоні, за конкурсом, придбання 51 і більше відсотків акцій, за його згодою відповідний державний орган приватизації б е з о п л а т н о передає об'єкти соціально-побутового призначення, створені за рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів) зазначеного підприємства із з м е н ш е н н я м ціни, за яку було придбано майно підприємства, на суму початкової ціни зазначеного майна.
Ці пільги поширюються на викуп державного майна орендними підприємствами.
Зміни до ч.2 ст.24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", відповідно до яких об'єкти приватизації передавалися господарському товариству безоплатно без права продажу, тобто безоплатна передача законодавцем визначалась вже як передача в користування без зміни форми власності, були внесені Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", введеного в дію постановою Верховної Ради України № 90/97-ВР від 19 лютого 1997 року.
Аналогічну правову позицію про те, що державне майно (об'єкти соціально-побутового призначення) до внесення змін до ч.2 ст.24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" в лютому 1997 року передавалося безоплатно у власність орендних підприємств, оскільки згадана стаття не містила вказівок на незмінність попереднього власника нерухомого майна (держави), викладено в постанові Вищого господарського суду України від 22 травня 2007 року у справі №16/3480 (т.1, а.с.60-63), посилання на яку містяться в постанові Верховного Суду України від 03.10.2011р. (т.2, а.с.93-97).
Як вбачається з відомості об'єктів соціально-культурного призначення, що знаходяться на балансі ОП "Бердичівський молокозавод", придбаних за рахунок коштів фонду соціального розвитку державного підприємства до переходу на оренду, вартість кафе-їдальні з обладнанням та медпункту з обладнанням становить 2384433 крб. (а.с.81, т.1). Враховуючи, що зазначені об'єкти соціально-побутового призначення створені за рахунок коштів фонду соціального розвитку державного підприємства, відповідно до ч.2 ст.24 "Про приватизацію майна державних підприємств" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) їх було передано товариству безоплатно, а тому і зменшено ціну, за яку було придбано майно підприємства, на суму початкової ціни зазначеного майна. Таким чином, посилання прокурора, позивача та третьої особи на те, що зменшення ціни за рахунок вартості об'єктів соціально-побутового призначення свідчить про не включення цих об'єктів до статутного фонду товариства є хибними та спростовуються вищенаведеним.
Правовстановлюючі документи на спірне майно, а саме рішення виконавчого комітету Бердичівської міської ради від 17.11.1997р. №619 "Про державну реєстрацію об'єктів нерухомого майна ВАТ "Бердичівський молокозавод" (а.с.148, т.1), свідоцтво про право власності від 13.03.2001р. за реєстровим номером 1198 (а.с.147, т.1) засвідчують право власності ВАТ "Бердичівський молокозавод" на цілісний майновий комплекс (в цілому), що розташований за адресою: м.Бердичів, вул.Володарського,65. При цьому будь-які застереження щодо не включення до даного цілісного майнового комплексу його конструктивних частин - кафе-їдальні з обладнанням (знаходиться на другому поверсі адміністративного корпусу) та медпункту (знаходиться в складах) у вказаних документах відсутні.
Перелік відкритих акціонерних товариств, на балансі яких перебуває майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, затверджений рішенням Житомирської обласної ради від 14.11.2008р. №702 "Про внесення змін до положень по управлінню об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області", на який посилається прокурор та позивач в обґрунтування своїх вимог, складений після завершення приватизації ВАТ "Бердичівський молокозавод" та не є правовстановлюючим документом.
Інших доказів про належність об'єктів соціально-побутового призначення (кафе-їдальня та медпункт) територіальній громаді Житомирської області прокурором, позивачем не надано.
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що спірні приміщення (кафе-їдальня та медпункт) на момент укладення оскаржуваного договору належали на праві власності ВАТ "Бердичівський молокозавод", який в силу ст.317 ЦК України мав право розпоряджатися своїм майном, в тому числі його відчужувати, а тому відсутні підстави для визнання недійсним цього договору.
Оскільки право витребування майна згідно статті 388 ЦК України належить його власнику, яким Житомирська обласна рада не є, відповідно така вимога задоволенню не підлягає.
Враховуючи наведене, позовні вимоги про визнання договору купівлі-продажу від 03.10.2007 року, укладеного між ВАТ "Бердичівський молокозавод" та ТОВ "Проінвест капітал", недійсним в частині продажу кафе-їдальні та медпункту та витребування зазначеного нерухомого майна з незаконного володіння ТОВ "Проінвест капітал" задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст.32, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання мотивованого рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.
Суддя Соловей Л.А.
Повне рішення складено 13 лютого 2012 року