Справа № 908/343/2012

Провадження № 6/345/25/2025

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

09.06.2025                         м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої – судді                                        Кулаєць Б.О.,

секретаря судового засідання                        Мельник І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Калуш заяву ОСОБА_1 про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання та видачу дублікату виконавчого листа,

з участю представника заявника                        Бойко З.Р.,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду зі заявою, в якій просить визнати причини пропуску строку пред`явлення виконавчого листа №908/343/2012 від 16.05.2012 поважними та поновити пропущений строк для подання до виконання виконавчого листа № 908/343/2012 від 16.05.2012, виданого Калуським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_2 на його користь боргу в сумі 10519,28 грн. за договором позики з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних, а також 214,60 грн. судового збору. Крім того, просить видати дублікат виконавчого листа № 908/343/2012 від 16.05.2012.

Свої вимоги мотивує тим, що рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області №908/343/2012 від 12.04.2012 (далі - рішення суду) задоволено повністю його позов до ОСОБА_2  (далі - боржник) про стягнення боргу за договором позики та стягнуто з боржника в його користь 10519,28 грн. боргу за договором позики з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних, а також 214,60 грн. судового збору. На підставі даного рішення судом було видано виконавчий лист №908/343/2012 від 16.05.2012. Однак боржник ухилявся від добровільного виконання рішення суду і він змушений був звернутися до Калуського відділу ДВС для примусового виконання рішення суду. Калуським відділом ДВС було відкрите виконавче провадження № 32786476. Враховуючи той факт, що на його адресу не надходило жодного документу, які б свідчили про хід даного виконавчого провадження, зважаючи на поширення коронавірусної хвороби (COVID-19) на території України, яке тривало з березня 2020 року по липень 2023 року, а також у зв`язку з форс мажорними обставинами (обставини непереборної сили, лист Торгово-Промислової Палати України за № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 військовою агресією російської федерації проти України та введенням воєнного стану в Україні, який триває по даний час, він мав змогу звернутись тільки 18.02.2025 до Калуського відділу ДВС зі заявою про надання йому довідки про те, що на виконанні у Калуському відділі ДВС відсутній виконавчий лист №908/343/2012 від 16.05.2012. У відповідь на його заяву листом №21455 від 06.03.2025 Калуський відділ ДВС повідомив, що 09.04.2013 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону від 21.04.1999) та направлено ВД на виконання за належністю до іншого відділу ДВС - до відділу ДВС Києво-Святошинського районного управління юстиції в Київській області. Зважаючи на відповідь від Калуського відділу ДВС, він 11.03.2025 звернувся до Києво-Святошинського районного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зі заявою про надання інформації про те, чи перебуває на виконанні виконавчий лист №908/343/2012 від 16.05.2012. У відповідь Вишневий відділ ДВС у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) направив листа № 47526 від 21.05.2025, в якому зазначив, що державним виконавцем було відкрито виконавче провадження № 38062576 з примусового виконання виконавчого листа № 908/343/2012 від 16.05.2012, виданого Калуським міськрайонним судом. Однак, 25.04.2016 у відповідності до вимог п. 5.ч. 1 ст. 47 Закону Україна «Про виконавче провадження» (в редакції Закону від 21.04.1999) виконавчий документ повернуто стягувачу. І також зазначив, що станом на 19.03.2025 виконавчий лист №908/343/2012 від 16.05.2012 на виконання до Відділу не надходив та на виконанні не перебуває. Саме з даного листа він дізнався про те, що йому було повернуто виконавчий лист. Проте, він не отримував, ні виконавчого листа № 908/343/2012 від 16.05.2012, ні інших документів даного виконавчого провадження, а відтак, враховуючи той факт, що виконавчий лист перебував на примусовому виконанні та був повернутий йому, але на його адресу виконавчий лист не повертався, необхідно вважати, що він був втрачений при пересилці поштою. Відтак, він у встановлений законом строк яне зміг подати виконавчий лист до примусового виконання повторно.

Представник заявника у судовому засіданні підтримала вимоги заяви та просила їх задоволити.

Боржник в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, та не повідомив суд про причини своєї неявки. Водночас, суд, враховуючи положення ч. 3 ст. 433 ЦПК України, вважає, що неявка учасника справи не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку.

Суд, вивчивши матеріали справи та зібрані в ній докази, приходить до висновку що заява не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів цивільної справи №908/343/2012 12.04.2012 Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області ухвалив рішення про стягнення з ОСОБА_2  на користь  ОСОБА_1  10519,28 грн. боргу за договором позики з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних, а також 214,60 грн. судового збору (а.с. 43-44).

Рішення суду набрало законної сили 23.04.2012, і на його виконання видано виконавчий лист.

Згідно з листом начальника Калуського відділу ДВС № 21455 від 06.03.2025, наданим на заяву ОСОБА_3 від 18.02.2025, він повідомив, що 09.04.2013 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 32786474 щодо виконання виконавчого листа № 908/343/2012, виданого 16.05.2012, на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону від 21.04.1999) та направлено ВД на виконання за належністю до іншого відділу ДВС - до відділу ДВС Києво-Святошинського районного управління юстиції в Київській області (а.с. 46).

Відповідно до листа в.о. начальника Вишневого відділу ДВС у Бучанському районі Київської області № 47526 від 21.05.2025, наданим на заяву ОСОБА_1 , він повідомив, що на виконанні у відділ пербувала виконавче провадження № 38062576 з примусового виконання виконавчого листа № 908/343/2012 від 16.05.2012 виданого Калуським міськрайонним судом. Однак, 25.04.2016 у відповідності до вимог п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону Україна «Про виконавче провадження» (в редакції Закону від 21.04.1999) виконавчий документ повернуто стягувачу. І також, зазначив, що станом на 19.03.2025 виконавчий лист №908/343/2012 від 16.05.2012 на виконання до Відділу не надходив та на виконанні не перебуває (а.с. 47-48).

Згідно з інформацією з Єдиного реєстру боржників від 28.05.2025 за параметром запиту: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутні відомості шодо відкритого виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 908/343/2012 від 16.05.2012 (а.с. 49).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Вимогами статті 433 ЦПК України визначено, що у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого іншими органами (посадовими особами), подається до суду за місцем виконання відповідного рішення.

Виходячи з аналізу зазначених норм права, суд при вирішенні відповідно до ст. 433 ЦПК України питання про поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого документа, виданого на підставі судового рішення, повинен з`ясувати питання щодо причин пропуску цього строку та залежно від характеру цих причин зробити висновок про їх поважність чи не поважність, а, відтак, дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно з частиною 3 статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

З пункту 5 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 встановлено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника).

Відповідно до частини 5 зазначеної статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

З аналізу зазначених статей вбачається, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривається пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється, а повернення стягувачу виконавчого документа не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання.

Судом встановлено, що 09.04.2013 державним виконавцем Калуського міськрайонного відділу ДВС було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 32786474 щодо виконання виконавчого листа № 908/343/2012, виданого 16.05.2012, на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 та направлено ВП на виконання за належністю до іншого відділу ДВС, а саме: до відділу ДВС Києво-Святошинського районного управління юстиції в Київській області.

В подальшому виконавчий лист № 908/343/2012 від 16.05.2012 перебував на виконанні у Вишневому відділі ДВС у Бучанському районі Київської області та 25.04.2016 у відповідності до вимог п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону Україна «Про виконавче провадження» виконавчий документ повернуто стягувачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Вказані обставини свідчать про пропуск заявником встановленого строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання, який мав закінчитися 25.04.2017, але, з урахуванням п. 5 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016, який набрав чинності 05.10.2016, закінчився 25.04.2019.

У ЦПК України не визначено конкретного переліку причин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Отже, вирішення питання про поновлення процесуального строку належить до дискреційних повноважень суду, і у кожній конкретній справі суд має ґрунтовно перевіряти, чи є обставини, на які посилається заявник такими, що свідчать про наявність поважних причин для поновлення строку.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 23 січня 2020 року у справі № 759/308/13-ц.

Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання є одним із видів процесуальних строків, які передбачені ст. 120 ЦПК України.

Згідно зі ст. 127 ЦПК України суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.

Суд при вирішенні питання про поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого документа повинен з`ясувати питання щодо причин пропуску цього строку та залежно від характеру цих причин зробити висновок про їх поважність чи неповажність, а відтак дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Поважними можуть бути визнані лише ті причини, що виникли внаслідок обставин, об`єктивно незалежних від волі зацікавленої особи, які безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк.

Поважність причин пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання пов`язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на заявника.

Суд звертає увагу, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження та не отримав у визначений законом строк виконання задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він з матеріалами виконавчого провадження.

Водночас ОСОБА_1 18.02.2025, тобто через 11 років 10 місяців з часу винесення державним виконавцем Калуського міськрайонного відділу ДВС постанови від 09.04.2013 про закінчення виконавчого провадження № 32786474 з виконання поданого ним виконавчого листа № 908/343/2012, який видано 16.05.2012 Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області, звернувся до органу державної виконавчої служби зі заявою про видачу довідки про відсутність вказаного виконавчого листа на виконанні.

А до суду ОСОБА_1 звернувся зі заявою про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для його пред`явлення до виконання лише 30 травня 2025 року, тобто більше ніж через 6 років після закінчення терміну для повторного пред`явлення до виконання виконавчого документу.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що, знаючи про судовий процес, учасник справи повинен в розумні інтервали часу вживати заходів, аби дізнатися про стан відомого йому судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» від 26.04.2007).

Суд звертає увагу, що доказів, які б свідчили про добросовісну реалізацію стягувачем своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов`язків, зокрема, вчинення усіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на своєчасний контроль за виконанням судового рішення, заявник суду не надав.

При цьому стягувачем жодним чином не обумовлено наявність об`єктивних причин незвернення до органу державної виконавчої служби протягом тривалого часу щодо отримання інформації про вказане виконавче провадження.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, яку Верховний Суд виклав в постановах від 10 грудня 2019 року у справі № 168/805/17 та від 22 січня 2020 року у справі № 2-988/10.

ОСОБА_1 не надав доказів, які б свідчили про добросовісну реалізацію ним своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов`язків, зокрема, вчинення ним усіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на своєчасну обізнаність щодо виконання судового рішення.

Окрім цього, обґрунтовуючи свою заяву, заявник посилається на те, що оригінал виконавчого листа втрачений при пересилці поштою від органу державної виконавчої служби до нього. Однак, якщо виконавчий документ був втрачений при пересилці, до заяви про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа повинно бути надано відповідні докази, а, зокрема, довідки органів поштового зв`язку або державного виконавця, які заявником не надано.

Суд вважає неспроможним посилання заявника на поширення коронавірусної хвороби (COVID-19) на території України, яке тривало з березня 2020 року по липень 2023 року, як на поважність причини пропуску строку звернення до суду з вказаною заявою, оскільки останній не був позбавлений можливості звернутися до органу державної виконавчої служби засобами поштового, електронного чи телефонного зв`язку з метою отримання інформації щодо стану виконання поданого ним виконавчого листа, який був на виконанні в органах ДВС ще з 2012 року. Більше того, строк пред`явлення виконавчого листа до виконання закінчився за рік до поширення коронавірусної хвороби, а саме: 25.04.2019.

Крім того, також безпідставним є посилання заявника на введення в Україні 24.02.2022 воєнного стану, оскільки з дати відкриття державним виконавцем виконавчого провадження № 32786474 щодо виконання виконавчого листа № 908/343/2012 до введення воєнного стану уже пройшло близько 10 років, однак протягом всього цього часу стягувач не цікавився ходом вказаного виконавчого провадження.

Таким чином, встановивши, що заявник близько 13 років не цікавився ходом виконавчого провадження, доказів втрати виконавчого листа суду не надав, а зі заявою про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання звернувся лише 30 травня 2025 року, тобто поза межами строку для пред`явлення такого документа до виконання, при цьому не довів поважність причин пропуску цього строку, а тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Заяву про видачу дубліката виконавчого листа може бути подано до суду тільки до закінчення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, встановленого пунктом 2 частини 1 статті 22 Закону України «Про виконавче провадження».

Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11.

З огляду на те, що ОСОБА_1 звернувся до суду зі заявою про видачу дубліката виконавчого листа після закінчення строку для повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання, при цьому суд цей строк не поновив, а тому відсутні підстави для видачі дубліката виконавчого листа.

На підставі викладеного, ст.ст. 120, 127, 431, 433 ЦПК України, ст.ст. 22, 23, 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999, п. 5 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016, керуючись ст.ст. 259, 260, 353 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

у задоволені заяви ОСОБА_1 про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання та видачу дублікату виконавчого листа відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали виготовлено 12.06.2025.

Суддя: