Справа №345/2528/25

Провадження № 2/345/1234/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.06.2025 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Кулаєць Б.О.,

секретаря судового засідання Мельник І.Я.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Калуш цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно за заповітом,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позицій сторін:

ОСОБА_1 звернулася до суду вищевказаним позовом, в якому просить визнати за нею в порядку спадкування за заповітом право на земельну частку (пай), яка перебувала у колективній власності СС «Вільна Україна» розміром 29,76 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що розташована в с. Негівці Калуського району, яке належало спадкодавцю ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_13, виданого 27 травня 2000 року Калуською районною державною адміністрацією на підставі розпорядження райдержадміністрації №246-Р від 11.09.1995.

Свою позовну заяву мотивує тим, що 27 травня 2000 року Калуською районною державною адміністрацією на підставі розпорядження райдержадміністрації від 11.09.1995 року №246-Р видано ОСОБА_3 , яка проживає в с. Негівці Калуського району сертифікат на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_13, згідно якого ОСОБА_3 належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності СС «Вільна Україна» розміром 29.76 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). Сертифікат зареєстровано 01.06.2000 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) №231.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла. У травні 2024 року вона звернулась до нотаріуса зі заявою про видачу свідоцтва про право власності на спадкове майно за заповітом. Постановою державного нотаріуса першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори від 17.12.2024 їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Нотаріусом встановлено, що земельна частка (пай) належить ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем якої була її дочка ОСОБА_4 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав. Крім того, право на вказану земельну частку (пай) виникло у ОСОБА_3 , спадкоємцем якої була ОСОБА_4 , після її смерті. Тому вважає, що видати свідоцтво про право на спадщину не представляється можливим. Отже, ОСОБА_3 набула право на земельну частку (пай) у вересні 1995 року, а 31.03.1998. померла, внаслідок чого відкрилась спадщина на земельну частку (пай) розміром 29.76 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що розташована в с. Негівці Калуського району, яка була виділена їй для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, як члену СС «Вільна Україна». Як вбачається з розпорядження Калуської районної державної адміністрації №309 від 14.07.2005 Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Калуської районної ради народних депутатів від 16.01.1991 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних частинах належав житловий будинок по АДРЕСА_1 . До дня смерті разом проживали і сільською радою вели спільне господарство ОСОБА_3 , 1912 р.н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та її дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . Таким чином, після смерті ОСОБА_3 , шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном у порядку п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР успадкувала її донька, ОСОБА_4 , як спадкоємець за законом першої черги. Про те, що ОСОБА_4 належить ще і інша земельна частка (пай) їй не було відомо

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 померла. На випадок смерті ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений секретарем Негівської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області 11 листопада 2003 року та зареєстрований у реєстрі за № 204, яким все своє майно, де б воно не знаходилось, із чого б воно не складалось, на яке за законом буде мати право заповіла їй. На даний час заповіт ніким не відмінявся та не змінювався. Після смерті ОСОБА_4 вона прийняла спадщину на її земельну частку (пай), майновий пай, грошові вклади 20.03.2006 та отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Відповідачка по справі це її мама, яка являється племінницею ОСОБА_4 . Її бабуся ОСОБА_5 є рідною сестрою ОСОБА_4 та вона померла ІНФОРМАЦІЯ_5 . Отже, за правом представлення її мама є спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 , однак претензій до спадкового майна не має. Вона являється єдиним спадкоємцем за заповітом і інших спадкоємців які б претендували на спадкове майно немає і вправі оформити право власності на спадкове майно. Тому з метою реалізації свого права на спадщину змушена звернутися із позовом до суду про визнання за нею права власності на земельну частку (пай), яка була виділена ОСОБА_3 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, як члену СС «Вільна Україна» та посвідчена сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_14, виданого 27 травня 2000 року Калуською районною державною адміністрацією на підставі розпорядження, райдержадміністрації №246-Р від 11.09.1995. Інших спадкоємців, які в силу ст. 1241 ЦК України мають право на обов?язкову частку у спадщині, немає, спадковий договір від імені спадкодавця не укладався.

Позивачка подала до суду заяву, згідно з якою позовні вимоги підтримує, а розгляд справи просить здійснювати за її відсутності.

Відповідачка подала до суду заяву, в якій позовні вимоги визнає в повному обсязі, а розгляд справи просить здійснювати за її відсутності.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

ухвалою суду від 26.05.2025 відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження, встановлено відповідачу строк п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позов.

26.05.2025 позивачка подала до суду заяву, згідно з якою позовні вимоги підтримує, а розгляд справи просить здійснювати за її відсутності (а.с.35).

26.05.2025 відповідачка подала до суду заяву, в якій позовні вимоги визнає в повному обсязі, а розгляд справи просить здійснювати за її відсутності (а.с. 36)

Частиною 1 статті 206 ЦПК України встановлено, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно з ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу (ч. 4 ст. 200 ЦПК України).

Враховуючи, що відповідачка позов визнала, визнання нею позову не суперечить інтересам сторін, тому суд приймає визнання позову відповідачки та приходить до висновку про можливість ухвалення рішення про задоволення позову.

Крім цього, відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, про що складено відповідну довідку.

Таким чином, виходячи з поданих заяв, судом розглядається справа за наявними доказами у відсутності сторін без фіксування звукозаписувальним технічним засобом.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_4 , яка являється донькою останньої, що підтверджується свідоцтвами про смерть серії НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 та свідоцтвом про народження серіє НОМЕР_3 (а.с. 16, 17, 18).

20.03.2006 державним нотаріусом Калуської районної нотаріальної контори Локатир М.В. ОСОБА_6 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 (а.с. 15).

Постановою в.о. державного нотаріуса Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори від 17.12.2024 позивачці ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну частку (пай), яка перебувала у колективній власності СС «Вільна Україна» с. Негівці розміром 29,76 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). Нотаріусом встановлено, що вказана земельна частка (пай) належить ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем якої була її дочка ОСОБА_4 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав. Крім того, право на вказану земельну частку (пай) виникло у ОСОБА_3 , спадкоємцем якої була ОСОБА_4 - після її смерті. Тому вважає, що видати свідоцтво про право на спадщину не представляється можливим (а.с. 8).

Відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_15 від 27.05.2000 члену колективного Селянської спілки «Вільна Україна» с. Негівці - ОСОБА_3 на підставі розпорядження райдержадміністрації №246-Р від 11.09.1995 належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективні власності розміром 29,76 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) (а.с. 10). Вказаний сертифікат зареєстровано у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 01.06.2000 за № 231, що підтверджується листом начальника ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківські області від 30.04.2025 (а.с. 11).

Згідно з розпорядженням Калуської районної державної адміністрації №309 від 14.07.2005 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Калуської районної ради народних депутатів від 16.01.1991 №5» ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних частинах належав житловий будинок по АДРЕСА_1 (а.с. 12).

За адресою АДРЕСА_1 до дня смерті разом проживали і вели спільне господарство ОСОБА_3 , 1912 р.н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та її дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується довідкою Верхнянської сільської ради № 88 від 14.05.2025 (а.с. 13).

Відповідно до заповіту від 11 листопада 2003 року, посвідченого секретарем Негівської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області та зареєстрованого у реєстрі за № 204, ОСОБА_4 все своє майно, де б воно не знаходилось, із чого б воно не складалось, на яке за законом буде мати право заповіла ОСОБА_6 (а.с. 14).

Відповідачка являється матір`ю позивачки та племінницею ОСОБА_4 . При цьому, матір відповідачки була рідною сестрою ОСОБА_4 та померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження, свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_4 , свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5 , свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 , повторним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_7 , свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_8 , свідоцтвом про народження серії НОМЕР_9 та свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_10 (а.с. 19-26).

Таким чином між сторонами виник спір з приводу визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 .

Оцінка суду:

дослідивши письмові докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду України, який міститься у постанові Судової палати у цивільних справах від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14, за правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику в справах про спадкування» спадкові правовідносини регулюються нормами ЦК України після 1 січня 2004 року, якщо спадщина відкрилась до 1 січня 2004 року, то такі правовідносини регулюються нормами ЦК УРСР в редакції 1963 року.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина наземельну частку (пай), яка перебувала у колективній власності СС «Вільна Україна» розміром 29,76 в умовних кадастрових гектарах визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що передана останній на підставі розпорядження райдержадміністрації №246-Р від 11.09.1995.

Оскільки спадщина відкрилась до 01 січня 2004 року, тому до відносин спадкування суд застосовує норми ЦК УРСР 1963 року.

Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця (стаття 525 ЦК УРСР).

Відповідно до ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Відповідно до вимог ст. 548 ЦК УРСР для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв; прийнята спадщина визнавалася належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Відповідно до пунктів 16, 17 Перехідних положень Земельного кодексу України громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю. Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними прав вимоги на відведення земельної частки (пай) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай), є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Таким чином, після смерті ОСОБА_3 належну їй вище вказану земельну частку (пай) шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном у порядку п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР успадкувала її донька - ОСОБА_4 , як спадкоємець за законом першої черги, оскільки вона проживала зі спадкодавцем на день її смерті та вела з нею спільне господарство, однак, не оформила свої спадкові справа, що в свою чергу не спростовано відповідачкою.

Водночас, ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилася спадщина за заповітом, в тому числі, на земельну частку (пай), яка перебувала у колективній власності СС «Вільна Україна» розміром 29,76 в умовних кадастрових гектарах визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що було передана ОСОБА_3 на підставі розпорядження райдержадміністрації №246-Р від 11.09.1995

Згідно зі ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Статтями 1217 та 1223 цього Кодексу встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Як вбачається зі ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за законом чи за заповітом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 1 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Частиною першою статті 1225 ЦК України передбачено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно з пунктом «г» частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Таким чином, позивачка ОСОБА_1 являється спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 за заповітом, оскільки у встановленому законом порядку та строк позивачка звернулася зі заявою про прийняття спадщини після смерті останньої, вона вважається такою, що прийняла спадщину.

Крім позивачки, інших спадкоємців, які б протягом встановленого законом строку звернулись до нотаріуса зі заявою про прийняття спадщини в порядку ст. 1269 ЦК України, та спадкоємців, передбачених ст.1261 ЦК України, які претендують на обов`язкову частку в спадщині, передбачену ст. 1241 ЦК України, а також проживаючих із спадкодавцем однією сім`єю без укладення шлюбу, немає. Спадковий договір від імені спадкодавця не укладався.

Як визначено ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

За таких обставин, враховуючи, що позивачка є спадкоємцем за заповітом, яка у встановлений законом порядок та строк звернулася до нотаріуса зі заявою про прийняття спадщини та від спадкового майна не відмовлялася, відповідачка позов визнає, беручи до уваги те, що позивачка не може оформити свої спадкові права через, спадкодавець не оформила свої права на спірну земельну ділянку, а також через те, що сертифікат на земельну частку (пай) було видано після смерті ОСОБА_3 , суд приходить до висновку, що є достатні підстави для задоволення позовної заяви та визнання за нею в порядку спадкування за заповітом право власності на земельну частку (пай), розміром 29,76 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка перебувала у колективній власності Селянської спілки «Вільна Україна» с. Негівці Калуського району Івано-Франківської області та на яку видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_15 від 27.05.2000, який зареєстрований 01.06.2000 за № 231 на ім`я ОСОБА_3 на підставі розпорядження райдержадміністрації №246-Р від 11.09.1995.

На підставі викладеного ст.ст. 525, 529, 548, 549 ЦК УРСР, ст.ст. 16, 392, 1217, 1220, 1223, 1225, 1268, 1273, 1296 ЦК України, ст. 81, п. 16, 17 Перехідних положень ЗК України, ст.ст. 2, 13, 80, 81, 206, 211, 247 ЦПК України, керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно за заповітом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, а саме: на земельну частку (пай), розміром 29,76 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка перебувала у колективній власності Селянської спілки «Вільна Україна» с. Негівці Калуського району Івано-Франківської області та на яку видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_15 від 27.05.2000, який зареєстрований 01.06.2000 за № 231 на ім`я ОСОБА_3 на підставі розпорядження райдержадміністрації №246-Р від 11.09.1995.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_11 , жителька АДРЕСА_2 .

Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_12 , жителька АДРЕСА_2 .

Суддя: