ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
26.10.06р. | Справа № А30/308-06 |
12 годин 30 хвилин, м. Дніпропетровськ
За позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, (м.
Дніпропетровськ)
До відповідача: Комунального житлового підприємства №26, (м. Кривий Ріг)
про стягнення заборгованості в розмірі 5360,00грн.
Суддя Євстигнеєва Н.М.
Секретар Ворошило О.М.
ПРЕДСТАВНИКИ:
Від позивача: Ахметова О.О., довіреність №03-06/04 від 05.01.2006 року, провідний спеціаліст
Від відповідача: Гонтаренко Є.Г., довіреність №32 від 25.11.2005 року. представник
СУТЬ СПОРУ:
Позивач, Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Дніпропетровськ, звернувся з позовом до суду, яким просить стягнути з відповідача, Комунального житлового підприємства №26, (м. Кривий Ріг) заборгованість по сплаті штрафних санкцій за нестворені робочі місця для інвалідів в 2005 році у сумі 5360,00 грн.
Позивач зазначає, що за даними „Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік" (форма 10-ПІ річна) відповідач не створив робочі місця для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих, що суперечить статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". Кількість нестворених робочих місць для забезпечення працевлаштування складає одна одиниця. Сума штрафних санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів складає 5360,00 грн.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує тими обставинами, що підприємство не є прибутковим і не має можливості працевлаштувати необхідну кількість інвалідів.
Клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу при розгляді справи представниками сторін не заявлялось.
В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини постанови.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, господарський суд, -
В С Т А Н О В И В:
Відповідно до звіту Комунального житлового підприємства №26 м. Кривого Рогу про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, наданого Дніпропетровському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів 25 січня 2006 року, чисельність інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно 4-х відсотковому нормативу складає три одиниці. Фактично на підприємстві у 2005 році працювало два інваліди.
Обов’язок по забезпеченню працевлаштування інвалідів в кількості 4-х відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця встановлений частиною 1 статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (надалі –Закон).
Частина 1 статті 20 цього ж Закону передбачає відповідальність підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, у вигляді сплати щороку відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафних санкцій, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Відповідно до даних, наведених відповідачем в Звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, середньо облікова чисельність працюючих –80осіб, фонд оплати праці –428800,00грн., визначена розрахунковим шляхом середньорічна заробітна плата штатного працівника –5360,00 грн. Оскільки норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить –3 робочих місця, відповідачем на протязі 2005 року норматив по працевлаштуванню не виконано, позивач розрахував розмір штрафу за 2005 рік за одне нестворене робоче місце для працевлаштування інвалідів в розмірі 5360,00 грн.
Відповідно до п.4 Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001р. № 1767, штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.
Відповідач штрафні санкції не сплатив, проти їх стягнення заперечує, що і є причиною спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів. Аналогічний обов’язок встановлений в п.10 Положення “Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. № 314. Так, працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров’я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
В той же час, державна служба зайнятості, на яку покладено реалізацію державної політики зайнятості населення (п.1 ст. 18 Закону України “Про зайнятість населення”), має право направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності громадян, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки, лише при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) (ч. 2 ст. 19 Закону України “Про зайнятість населення”). Відповідно до п.4 ст. 20 Закону України “Про зайнятість населення” підприємства, установи і організації незалежно від форми власності щомісяця подають центрам зайнятості адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій).
Відповідно до відповіді Криворізького міського центру зайнятості №478 від 18.05.2006 року Комунальне житлове підприємство №26 протягом 2005 року інформацію про наявність вільних робочих місць та вакантних посад на яких може використовуватись праця інвалідів надавало у січні, лютому, травні, червні, серпні, вересні 2006 року. Отже, відповідач інформував місцеві органи соціального захисту населення, органи місцевого самоврядування про вільні робочі місця, на яких може використовуватися праця інваліда. Протягом 2005 року інваліди для працевлаштування на дане підприємство не направлялися.
Відповідно до статті 18 цього Закону працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів, але обов’язок щодо забезпечення зазначених нормативів робочих місць, на яких можуть працювати інваліди, покладається на підприємство.
Як зазначено в п.1 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів. затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 03.05.1995 року №314, робоче місце інваліда - окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда.
Робоче місце інваліда, у відповідності з п.3 Положення, вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Оскільки обов’язок з працевлаштування інвалідів покладено на органи Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцеві Ради народних депутатів, громадські організації інвалідів, а відповідачем було проінформовано державну службу зайнятості про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів (статистична звітність форми №3ПН), зазначеним органом обов’язок з працевлаштування інвалідів не виконувався, на підприємство інваліди не направлялися, безпосередньо самі інваліди по питанню працевлаштування не зверталися, то позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Посилання відповідача на те, що згідно Звіту про фінансові результати за 2005 рік та балансу на 01.01.2006 року комунальне житлове підприємство №26 є неприбутковим підприємством, а тому не може сплачувати штрафні санкції відхиляється судом з наступних підстав.
Відповідно до статті 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням господарського суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом (ч.5 ст.20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”).
Відповідно до п.34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року №7-93 „Про державне мито” позивач звільнений від сплати державного мита.
На підставі вищевикладеного, керуючись Законом України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", ст.ст. 87,94,98,161-163, розділом VІІ Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні позову відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного господарського суду шляхом подання до господарського суду Дніпропетровської області заяви на протязі 10 днів із дня складання постанови у повному обсязі або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви на апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили у відповідності до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.М.Євстигнеєва
(Дата підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84
Господарського процесуального кодексу Україну, - 27.10.2006 року)