Справа                               № 2-713/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ          УКРАЇНИ

21 лютого 2012 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Лозинської М.І.,

при секретарі -          Назарчук П.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрім Мейкерс»про припинення трудового договору; зобов’язання видати трудову книжку, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

           Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача в якому просить з урахуванням поданих уточнень визнати трудовий договір, укладений між нею та відповідачем, припиненим на підставі п. 1 частини першої ст. 36 КЗпП України за угодою сторін з 01 вересня 2011 року, зобов’язати відповідача видати їй належним чином оформлену трудову книжку, стягнути на її користь суму середнього заробітку за весь час затримки трудової книжки, починаючи з 01 вересня 2011 року по час винесення судового рішення та стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в сумі 10 000 грн., судові витрати та витрати на правову допомогу. В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка послалася на те, що з грудня 2008 року обіймала посаду у відповідача менеджера зі збуту, в серпні 2011 року виявила бажання припинити трудові відносини, про що попередила свого керівника, з яким вони дійшли згоди про підготовку нового працівника, здачу справ і її звільнення з 01.09.2011 року, вона передала поточні справи новому працівнику та звернулася до відповідача за розрахунком та видачею трудової книжки, проте останній відмовився видати наказ про її звільнення, провести з нею розрахунок та видати трудову книжку.

З посиланням на те, що чинним законодавством не передбачена обов’язкова письмова домовленість сторін про припинення трудового договору, яка може носити також і усний характер, позивачка вважала, що досягла згоду зі своїм роботодавцем про припинення трудового договору у певний строк за домовленістю сторін, вважала, що через невидачу їй трудової книжки вона не має можливості влаштуватись на роботу, вимушена шукати разову роботу, позичати гроші у знайомих та батьків, отримувати відмову від потенційних роботодавців на престижних підприємствах, оскільки не має можливості підтвердити свій трудовий стаж, внаслідок чого в неї змінився нормальний стиль життя і спричинена моральна шкода.

В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити. Додатково в обґрунтування свого позову послалася на те, що ініціатива про припинення трудового договору виходила безпосередньо від неї, і про бажання припинити його вона попередила лише свого керівника –директора східного філіалу, до директора ТОВ «Дрім Мейкерс»Боровко Н.М. із заявою про звільнення не зверталась, оскільки вважала, що остання не має повноважень щодо прийняття рішення про звільнення, так як вона не проводила з нею співбесіди під час прийняття на роботу.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили в задоволенні позову відмовити, пославшись на те, що позивачка не зверталася з письмовою заявою про звільнення до директора ТОВ «Дрім Мейкерс», до цього часу перебуває у трудових відносинах з товариством, з 01 вересня 2011 року по цей час на роботу не виходить, про поважність причин відсутності на роботі відповідача не повідомила. Додатково пояснили, що позивачка обіймала посаду менеджеру зі збуту відділу збуту Південно-Східного регіону, який не має статусу філії чи представництва, а керівник цього відділу не наділений повноваженнями вирішувати кадрові питання, зазначили що для видачі трудової книжки відсутні правові підстави, оскільки трудові відносини з позивачкою не є припиненими.

Вислухавши пояснення позивачки, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 червня 2011 року позивачкою особисто була подана заява на ім’я директора Товариства з обмеженою відповідальності «Дрім Мейкерс»Боровко Н.М. про прийняття на посаду менеджера зі збуту з 01.06.2011 року з окладом згідно штатного розкладу з постійним місцем роботи в Донецьку. (а.с. 26 ).

Наказом (розпорядженням) № 99-К від 01 червня 2011 року про прийняття на роботу позивачку було прийнято на роботу на посаду менеджеру зі збуту відділу збуту Південно-Східного регіону Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрім Мейкерс»з окладом 2 440 грн. Із зазначеним наказом позивачка була особисто ознайомлена, про що свідчить її особистий підпис на наказі із зазначенням дати ознайомлення –01.06.2011 року. (а.с. 27 ).

Про прийняття позивачки на посаду менеджеру зі збуту в Товариство з обмеженою відповідальністю «Дрім Мейкерс»відповідно до наказу № 99-к від 01.06.2011 року свідчить також і запис в її трудовій книжці НОМЕР_1, дослідженої в судовому засіданні (а.с.  ).

Відповідно до ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є, зокрема, угода сторін.

За змістом згаданої норми розуміється, що за угодою сторін може припинятись як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір. Таке припинення можливе у будь-який час, коли між власником або уповноваженим ним органом і працівником досягнуто угоду про припинення трудового договору. Пропозиція про припинення трудового договору може надходити як з боку працівника, так і власника або уповноваженого ним органу.

Пленум Верховного Суду України в п. 8 постанови від 6 листопада 1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів»звернув увагу судів на те, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника. При цьому, сама по собі згода власника або уповноваженого ним органу задовольнити прохання працівника про звільнення до закінчення строку попередження не означає, що трудовий договір припинено за п. 1 ст. 36 КЗпП, якщо не буде домовленості сторін щодо цієї підстави для припинення трудового договору. В останньому випадку звільнення вважається проведеним з ініціативи працівника (ст. 38 КЗпП).

Відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається  як на підставу  своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Позивачкою не доведено факту досягнення угоди між сторонами про її звільнення за згодою сторін, не надано жодного підтвердження висловленого нею волевиявлення щодо звільнення тощо.

Суд відхиляє як безпідставні посилання позивачки на те, що про своє бажання припинити трудові відносини вона попередила керівника відділу збуту Південно-Східного регіону, а до директора ТОВ «Дрім Мейкерс»Боровко Н.М. із заявою про звільнення не зверталась, оскільки вважала, що остання не має повноважень щодо прийняття кадрових рішень, так як вона не проводила з нею співбесіди під час прийняття на роботу. В даних правовідносинах у відповідності до диспозиції ст. 21 КЗпП України уповноваженим органом власника підприємства виступає виключно директор ТОВ «Дрім Мейкерс», а не інші особи. Додатково суд враховує ту обставину, що позивачка була обізнана з порядком прийому на роботу та звільнення у відповідача, оскільки нею власноручно була написана заява про прийом на роботу на ім’я директора ТОВ «Дрім Мейкерс»Боровко Н.М., також вона особисто була ознайомлена з наказом директора товариства про прийняття її на роботу.

За таких обставин, заявлені позивачкою вимоги про припинення трудового договору є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої ст. 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Трудова книжка відповідно до п. 2.26 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників», яка затверджена 29 липня 1993 року в редакції від 08 червня 2001 pоку, з належно оформленим записом видається працівникові у день звільнення. Днем звільнення працівника вважається останній день роботи.

Оскільки у відповідача не було належних правових підстав для звільнення позивачки, обов’язок щодо видачі їй трудової книжки та проведення повного розрахунку при звільненні у нього не виник, саме тому суд залишає без задоволення інші заявлені позивачкою вимоги про зобов’язання видати належним чином оформлену трудову книжку та стягнення суми середнього заробітку за весь час затримки трудової книжки, починаючи з 01 вересня 2011 року по час винесення судового рішення.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим   ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його
законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і  вимагають від  нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно із п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»роз’яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності  обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в  її  заподіянні.

В судовому засіданні за результатами розгляду справи не було встановлено протиправність діянь відповідача, його вини тощо, що виключає стягнення з нього моральної шкоди, і тягне наслідками відмову в задоволенні позовних вимог і в цій частині.

У статті 4 ЦПК визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до статті 15 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст.16 ЦК України.

З урахуванням наведеного, зважаючи на встановлені в судовому засіданні обставини, що склались між учасниками процесу, суд вважає, що позовні вимоги є недоведеними, позивачкою не надано доказів досягнення угоди між сторонами про її звільнення за згодою сторін, не надано жодного підтвердження висловленого нею волевиявлення щодо звільнення, спричинення їй моральної шкоди, тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Суд у відповідності до частини першої ст. 88 ЦПК України відмовляє позивачці в задоволенні вимоги про відшкодування понесених нею витрат на правову допомогу, оскільки рішення ухвалено не на її користь. Додатково суд враховує, що відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.   

Згідно із ч. 1 ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Вона допускається до участі в розгляді справи ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.

Представництво інтересів позивачки здійснювалось нею особисто.

Судовий збір у відповідності до ч. 4 ст. 88 ЦПК України слід компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 11,60, 209,212-215,218,294 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

           Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрім Мейкерс»про припинення трудового договору; зобов’язання видати трудову книжку, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди - залишити без задоволення.

          Судовий збір віднести за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Cуддя: