< Список >
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
01 лютого 2012 року Справа № 5002-22/3535-2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гоголя Ю.М.,
суддів Плута В.М.,
Рибіної С.А.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився,
відповідача: не з'явився,
розглянувши апеляційні скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Капітал" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Калініченко А.А.) від 26 жовтня 2011 року у справі № 5002-22/3535-2011
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Капітал" (Боричів Тік, 35-в, місто Київ 70, 04070)
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
про спонукання до виконання певних дій та стягнення 30700,15 грн. ВСТАНОВИВ:
Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Фактор Капітал" звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача, фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, у якій просить суд зобов'язати фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 вчинити дії, а саме - передати з оренди товариству з обмеженою відповідальністю «Фактор Капітал" орендоване за договором оренди № 010810-ФОП від 11.08.2010 року майно; стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 23415,61 грн. основного боргу, 1031,80 грн. інфляційних нарахувань за період прострочення у сплаті основного боргу, 296,95 грн. 3% відсоткових нарахувань за період прострочення у сплаті основного боргу, 342,89 грн. пені за період прострочення у сплаті основного боргу, 5612,90 грн. неустойки в розмірі подвійної орендної плати за неправомірне користування об'єктом оренди, 392,01 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при поданні позовної заяви.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем допущені істотні порушення укладеного між сторонами договору оренди № 010810-ФОП від 01.08.2010 року, а саме він не здійснював більше трьох місяців сплату орендних платежів. Крім того, після відмови орендодавця від укладеного договору, відповідач не повернув спірне майно, внаслідок чого відповідачу була нарахована неустойка в порядку частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 жовтня 2011 року у справі №5002-22/3535-2011 позов задоволений частково. Зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 вчинити дії, а саме - передати з оренди ТОВ "Фактор Капітал" орендоване за договором оренди №010810-ФОП від 11.08.2010 року майно. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В задоволенні частини позовних вимог про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 23415,61 грн. основного боргу, 1031,80 грн. інфляційних нарахувань, 296,95 грн. 3% річних, 342,89 грн. пені, 5612,90 грн. неустойки - відмовлено.
Суд першої інстанції, обґрунтовуючи відмову у задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу, посилається на частини 1 та 2 статті 613 частину 4 статті 545 та частину 6 статті 762 Цивільного кодексу України. Додатковим мотивом для відмови господарським судом у задоволенні вимоги про стягнення суми основного боргу було і те, що у відповідності до п. 6.2 договору оренди № 010810 від 01.08.2010 року позивачем не надано доказів виконання зобов'язання. При цьому господарський суд звернув увагу на те, що договором не передбачено фінансування капітального ремонту об'єкту, а також проведення комунікацій виключно за рахунок орендної плати, тому виконання обов'язку, передбаченого пунктом 6.2. договору, не залежить від внесення орендної плати.
Не погодившись з рішенням суду, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 жовтня 2011 року у справі №5002-22/3535-2011 в частині повернення майна за договором та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Задовольнити клопотання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 притримати майно за договором оренди до виконання ТОВ "Фактор Капітал" зобов'язань, пов'язаних з невиконанням їх у строк та відшкодування збитків.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 вважає, що рішення суду першої інстанції необґрунтоване та необ’єктивне в частині передання об’єкта, тому підлягає скасуванню.
Також з вказаним судовим актом не погодилось товариство з обмеженою відповідальністю "Фактор Капітал" та звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 жовтня 2011 року у справі №5002-22/3535-2011 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 23415,61 грн. основного боргу, 1031,80 грн. інфляційних нарахувань, 296,95 грн. 3% річних, 342,89 грн. пені, 5612,90 грн. неустойки, в зв’язку з чим постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фактор Капітал" вважає, що суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення ґрунтуючись на неповному дослідженні матеріалів справи, не надавши належної правової оцінки обставинам справи та повноти їх постановлення, неправильно застосовуючи норми матеріального та процесуального права.
У судове засідання, призначене на 01 лютого 2012 року, представники сторін не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України –це право, а не обов’язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, колегія вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності їх представників.
Переглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 01 серпня 2010 року між товариством з обмежною відповідальністю „Фактор Капітал” (далі-орендодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі-орендар) укладено договір оренди № 010810-ФОП (а.с. 19-24, 40-45 том 1).
Згідно з пунктом 1.1. договору в порядку та на умовах, визначених даним договором, орендодавець зобов’язується передати за плату орендарю у строкове користування, а орендар зобов’язується прийняти споруду, що визначена у цьому договорі, та територію, на якій розміщується вищезгадана споруда, та зобов’язується сплачувати орендодавцю орендну плату.
01 вересня 2010 року між сторонами договору складено акт прийому-передачі нежитлового приміщення до договору оренди №010810-ФОП від 01 серпня 2010 року. Пунктом 3 акту описано стан об’єкту оренди, зокрема зазначено, що об’єкт оренди –нежитлове приміщення, комунікації відсутні, каналізація, світло, опалення –відсутні, стеля, стіни мають вигляд «після будівництва», відсутнє скло у деяких вікнах. Ворота до цехів (приміщень) не щільно зачиняються, існують дірки між ними та стіною. Підлога холодна, цементована, нерівна. Будівля просідає, потребує капітального ремонту. Прилегла територія до приміщень асфальтована, але має великі дірки, майже на 90% площі, стічні дірки не працюють (а.с. 25, 46 том 1). Отже, договірні зобов’язання сторін в частині передачі позивачем та відповідачем об’єкту оренди виконанні.
Як зазначено вище, у відповідності до умов договору, відповідач зобов’язувався своєчасно вносити оренду плату за користування орендованим майном.
Але, відповідно до матеріалів справи, відповідач сплатив позивачу за договором оренди за період з 09 листопада 2010 року по 11 січня 2011 року лише 8000,00 грн.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги позивача та відповідача, судова колегія дійшла висновку стосовно задоволення апеляційної скарги позивача та відмови у задоволенні апеляційної скарги відповідача, а також частковому скасування рішення суду першої інстанції та задоволення у повному обсязі позовних вимог, виходячи з наступного.
Враховуючи, що предметом вказаного спору є стягнення боргу за договором оренди, спірні правовідносини підлягають регулюванню нормами глави 58 Цивільного кодексу України.
Так судом встановлено, що наявність боргу та несплата відповідачем орендної плати протягом 3-х місяців стало приводом того, що 25 червня 2011 року за вих. №25/06-11ФОП позивач звернувся до відповідача з повідомленням про відмову від договору оренди №010810-ФОП від 01 серпня 2010 року, у якому просить у 10-ти денний термін звільнити займане приміщення та добровільно сплатити борг у сумі 19000,00 грн. Крім того повідомив відповідача, що позивач розриває договір оренди (а.с. 15-16 том 1). Дане повідомлення було отримано відповідачем 05 липня 2011 року, що свідчить з поштового повідомлення про вручення відповідачеві (а.с. 18 том 1).
Також, відповідно до розділу 8 договору оренди, сторони узгодили, що у разі припинення договору відповідач звільняє орендований об’єкт і передає його позивачу в справному стані за актом протягом 2 днів з дати закінчення строку оренди. Своїм повідомленням позивач запропонував відповідачу звільнити приміщення та передати його позивачу протягом 10 днів з дати отримання повідомлення. Тобто, 15 липня 2011 року орендоване майно мало бути повернуто відповідачем позивачу, проте відповідач орендоване майно не повернув.
Відповідно до статті 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
В зв’язку з вищевикладеним, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в частині зобов’язання відповідача повернути майно, передане в оренду.
Також судовою колегією встановлено, що згідно рішення, обґрунтовуючи відмову у задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу, господарський суд Автономної Республіки Крим посилається на частини 1 та 2 статті 613 частину 4 статті 545 та частину 6 статті 762 Цивільного кодексу України. Додатковим мотивом для відмови судом першої інстанції у задоволенні вимоги про стягнення суми основного боргу було і те, що у відповідності до п. 6.2 договору оренди № 010810 від 01.08.2010 року позивачем не надано доказів виконання зобов'язання, а саме самостійно і за власний рахунок здійснювати у разі виникнення необхідності, капітальний ремонт об'єкта що орендується.
При цьому суд першої інстанції звернув у своєму рішенні увагу позивача на те, що договором не передбачено фінансування капітального ремонту об'єкту, проведення комунікацій виключно за рахунок орендної плати, тому виконання обов'язку, передбаченого пунктом 6.2. договору, не залежить від внесення орендної плати.
Як вже зазначалось вище, згідно висловленої під час розгляду справи в суді позиції відповідача, останній не міг використовувати предмет оренди за його цільовим призначенням. Таку позицію необґрунтовано поділяє і суд першої інстанції, який прийшов до помилкового висновку, що відповідач у даній справі звільняється від сплати орендної плати позивачу, оскільки згідно з частиною 6 статті 762 Цивільною кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
В той же час, матеріалами справи підтверджується протилежне. Об'єкт оренди прийнятий відповідачем в строкове платне користування чому є підтвердженням відповідний акт прийому-передачі. Крім того, відповідач частково сплатив позивачу оренду за використання орендованого майна, в орендованих приміщеннях на дату розгляду даної справи судом знаходилось майно відповідача та здійснювалась господарська діяльність. Більше того, своїм клопотанням від 26.10.2011 року відповідач просив притримати орендоване майно, яке знову ж таки може бути свідченням лише того, що об'єкт оренди станом на 26.10.2010 року знаходився у розпорядженні відповідача. Вже власне рішення суду суперечить самому собі, оскільки однією його частиною відповідач зобов'язується повернути орендоване майно позивачу, а іншою його частиною визначається, що вказане майно не використовується відповідачем, а отже він і не повинен сплачувати за нього оренду.
Більше того, суд не дослідив пункт 6.2 договору оренди та акт прийому-передачі об'єкту оренди, з якого виходить, що обов'язком орендодавця є здійснення самостійного та за власний рахунок капітального ремонту об'єкту що орендується у разі необхідності.
В пункті 3 акту прийому-передачі зазначено, що будівля просідає та потребує капітального ремонту. Судова колегія звертає увагу, що відповідачу не передавалась в оренду вся будівля, оскільки вся будівля належить третім особам і зокрема ЗАТ «АТП № 11263». Позивачу, як орендодавцю, належить лише визначені договором приміщення в будівлі за адресою місто Дніпропетровськ, вул. Орловська, 21 і позивач, у відповідності до наявного в матеріалах справи договору купівлі-продажу, є лише співвласником будівлі в цілому в частині визначених вказаним договором приміщень загальною площею 290 м2, а отже питання проведення капітального ремонту будівлі лежить поза сферою впливу позивача. Дана обставина залишилась поза увагою суду першої інстанції.
Що стосується капітального ремонту приміщення, яке було передано в оренду відповідачу, то в акті прийому-передачі об'єкту оренди лише констатовано його фактичний стан на дату його (акту) підписання сторонами. Побажань щодо необхідності проведення капітального ремонту в приміщеннях, які орендуються відповідачем в акті прийому-передачі не найшли свого відображення. З конкретними побажаннями щодо свого бачення зовнішнього та внутрішнього оздоблення приміщення відповідач до позивача не звертався (доказів такого звернення суду надано не було). Крім цього, судом першої інстанції залишено поза увагою право відповідача (як орендаря), передбачене розділом 7 договору, обладнати об'єкт, що орендується, на власний розсуд, та, утримувати об'єкт що орендується, у повній справності, і по-друге: за власний рахунок усувати несправності та поломки комунікацій об'єкта, що орендується. Більше того, відповідач не надав суду першої інстанції належних та допустимих доказів того, що об'єкт оренди не придатний для використання згідно з умовами договору для здійснення відповідачем власної господарської діяльності, а саме для влаштування автомобільної майстерні.
Таким чином, з викладеного вбачається, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що відповідач у даній справі звільняється від сплати орендної плати позивачу на підставі частини 6 статті 762 Цивільною кодексу України. Так, відповідно до матеріалів справи об'єкт оренди прийнятий відповідачем в строкове платне користування, що підтверджується актом прийому-передачі від 01 вересня 2010 року. Також, відповідач частково сплатив позивачу оренду плату за використання орендованого майна де здійснювалась господарська діяльність.
Судова колегія апеляційної інстанції вважає висновок господарського суду першої інстанції помилковим, оскільки однією його частиною відповідач зобов'язується повернути орендоване майно позивачу, а іншою його частиною визначає, що вказане майно не використовується відповідачем, а отже він і не повинен сплачувати за нього оренду.
Судова колегія вважає, що позовні вимоги у частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню та погоджується з розрахунком позивача (а.с. 4-5 том 1), оскільки розмір орендної плати згідно з умов договору становить 3000,00 грн. на місяць, які мають бути сплачені відповідачем до 25 числа кожного місяця. Разом з тим, відповідачем зобов’язання в повному обсязі не виконані, що станом на дату 15 липня 2011 року, визначену позивачем у повідомленні про відмову від договору оренди, призвело до виникнення заборгованості за період з вересня 2010 року по червень 2011 року на загальну суму 23415,61 грн.
Щодо заявленого клопотання відповідача у апеляційній скарзі, стосовно притримання об’єкту нерухомості за договором оренди №010810-ФОП від 01 серпня 2010 року до виконання позивачем зобов’язань, пов’язаних з невиконанням строку зобов’язань взятих ним, та відшкодування збитків, судова колегія зазначає, що у даному клопотанні необхідно відмовити, та звертає увагу, що відповідно до статті 594 Цивільного кодексу України притримання речі виникає у кредитора за наявності певних обставин, зазначених у законі, а у суду відсутні повноваження щодо санкціонування притримання.
У відповідності до вимог статті 625 Цивільного кодексу України, позивач, як кредитор, має право вимагати від боржника –відповідача, який прострочив виконання грошового зобов’язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення по сплаті боргу.
Таким чином, судова колегія зазначає, що сума боргу відповідача перед позивачем, з урахуванням індексу інфляції, становить:
1) за оренду майна за вересень 2010 року сума боргу становить 3000,00 грн., відповідач повинен здійснити оплату до 25.09.2010 року, але оплатив 12.11.2010 року, сума інфляційних нарахувань, наростаючим підсумком, за період з 25.09.2010 року по 12.11.2010 року становить - 111,00 грн.;
2) за оренду майна за жовтень 2010 року сума боргу становить 3000,00 грн., відповідач повинен здійснити оплату до 25.10.2010 року, але здійснив частково 09.11.2010 року в сумі 2000,00 грн.. сума інфляційних нарахувань, наростаючим підсумком, за період з 25.10.2010 року по 09.11.2010 року становить - 24,00 грн., а також сума інфляційних нарахувань на несплачену 1000,00 грн., наростаючим підсумком, за період 25.10.2010 року по 12.08.2010 року становить –72,00 грн.
3) за оренду майна за листопад 2010 року сума боргу становить 3000,00 грн., відповідач повинен здійснити оплату до 25.11.2010 року, але здійснив оплату 11.01.2011 року, сума інфляційних нарахувань, наростаючим підсумком, за період з 25.11.2010 року по 11.01.2011 року становить –63,00 грн.
4) за оренду майна за грудень 2010 року сума боргу становить 3000,00 грн.. відповідач повинен здійснити оплату до 25.12.2010 року, але не сплатив, сума інфляційних нарахувань, наростаючим підсумком, за період з 25.12.2010 року по 12.08.2011 року становить –192,00 грн.
5) за оренду майна за січень 2011 року сума боргу становить 3000,00 грн., відповідач повинен здійснити оплату до 25.01.2011 року, але не сплатив, сума інфляційних нарахувань, наростаючим підсумком, за період з 25.01.2011 року по 12.08.2011 року становить –177,00 грн.
6) за оренду майна за лютий 2011 року сума боргу становить 3000,00 грн., відповідач повинен здійснити оплату до 25.02.2011 року, але не сплатив, сума інфляційних нарахувань, наростаючим підсумком, за період з 25.02.2011 року по 12.08.2011 року становить –147,00 грн.
7) за оренду майна за березень 2011 року сума боргу становить 3000,00 грн., відповідач повинен здійснити оплату до 25.03.2011 року, але не сплатив, сума інфляційних нарахувань, наростаючим підсумком, за період з 25.03.2011 року по 12.08.2011 року становить –117,00 грн.
8) за оренду майна за квітень 2011 року сума боргу становить 3000,00 грн., відповідач повинен здійснити оплату до 25.04.2011 року, але не сплатив, сума інфляційних нарахувань, наростаючим підсумком, за період з 25.04.2011 року по 12.08.2011 року становить –75,00 грн.
9) за оренду майна за травень 2011 року сума боргу становить 3000,00 грн., відповідач повинен здійснити оплату до 25.05.2011 року, але не сплатив, сума інфляційних нарахувань, наростаючим підсумком, за період з 25.05.2011 року по 12.08.2011 року становить –36,00 грн.
10) за оренду майна за червень 2011 року сума боргу становить 3000,00 грн., відповідач повинен здійснити оплату до 25.06.2011 року, але не сплатив, сума інфляційних нарахувань, наростаючим підсумком, за період з 25.06.2011 року по 12.08.2011 року становить –12,00 грн.
11) за оренду майна за липень 2011 року сума боргу становить 3000,00 грн., відповідач повинен здійснити оплату до 25.07.2011 року, але не сплатив, сума інфляційних нарахувань, наростаючим підсумком, за період з 25.07.2011 року по 12.08.2011 року становить –5,80 грн.
Тобто, загальна сума інфляційних нарахувань становить 1031,80 грн. та підлягає стягненню.
Стосовно стягнення 3% річних, судова колегія перевірила розрахунок позивача (а.с. 6-8 том 1) та вважає, що 3% річних підлягають стягненню за період з 25.09.2010 року по 12.08.2011 року у сумі 296,95 грн.
Пунктом 9.2 договору передбачено відповідальність відповідача за прострочення в оплаті орендних платежів у вигляді пені в розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми боргу, яка у відповідності до чинного законодавства, обчислюється за останні шість місяців.
Таким чином сума пені, розрахована позивачем починаючи з 25 лютого 2011 року, є вірною і становить 342,89 грн., у зв’язку з чим позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Оскільки, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не виконано обов’язок з повернення об’єкту оренди, позивач, відповідно до цієї норми закону, має право стягнути з відповідача неустойку в розмірі подвійної плати за користування об’єктом оренди за період 15 липня 2011 року по 12 серпня 2011 року у розмірі 5612,90 грн.
((3000,00 грн./31 день)*29 днів)*2=5612,90 грн.
У зв’язку з цим, судова колегія вважає, позовні вимоги у частині стягнення неустойки у сумі 5612,90 грн. підлягають задоволенню.
Отже, доводи апеляційної скарги відповідача, не приймаються до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, обставини, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, наряду з іншими, підтверджуються письмовими доказами.
Обов'язок щодо доказування обставин справи покладено на сторони (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищезазначене, колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача та залишення без задоволення апеляційної скарги відповідача, часткове скасування рішення суду у зв’язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, прийняття нового рішення у справі про задоволення позову у повному обсязі.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
при задоволенні позову - на відповідача;
при відмові в позові - на позивача;
при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтею 101, пунктом 2 частини 1 статті 103, пунктами 3, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Капітал" задовольнити.
3. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 жовтня 2011 року у справі №5002-22/3535-2011 скасувати частково.
Позов задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; р/р НОМЕР_1 в Райффайзен Банк Аваль м. Київ, МФО 380805, ІНН НОМЕР_2, свідоцтво НОМЕР_3) на користь товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор Капітал»(Боричів Тік, 35-в, місто Київ 70, 04070; р/р 2600731164 в ПАТ "Фортуна-Банк", МФО 300904, код за ЄДРПОУ 31871186) 23415,61 грн. основного боргу, 1031,80 грн. інфляційних нарахувань за період прострочення у сплаті основного боргу, 296,95 грн. 3% річних нарахувань за період прострочення у сплаті основного боргу, 342,89 грн. пені за період прострочення у сплаті основного боргу, 5612,90 грн. неустойки в розмірі подвійної плати за неправомірне користування об’єктом оренди, 392,01 грн. державного мита сплаченого при поданні позовної заяви, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині рішення залишити без змін.
4. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати накази.
Головуючий суддя підпис Ю.М. Гоголь
Судді підпис В.М. Плут
підпис С.А. Рибіна
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Гоголь Ю.М.
Розсилка:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фактор Капітал" (Боричів Тік, 35-в, місто Київ 70, 04070)
2. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)