Головуючий у 1 інстанції - Кузнецова М.Л.

                                                                                  Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

                                                                   Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                          П О С Т А Н О В А 

              Іменем України

22 травня 2008 року                                                                                 справа № 22-а-4507/08

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

В С Т А Н О В И Л А :

02.07.2007 року ОСОБА_1. звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Постановою Стахановського міського суду Луганської області від 05.03.2008 року позов ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради Луганської області, Головного управління Державного казначейства України Луганській області про нарахування та сплату недоплаченої грошової допомоги ветерану - учаснику війни до 5 травня за 2004-2007 роки було задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за зазначеним видом грошової допомоги за 2004 та 2007 роки у сумі 3500 грн. 08 коп. В частині позову відносно 2005 та 2006 років - відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради Луганської області подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Крім того, апелянт зауважував, що позивач пропустив строк звернення до суду з адміністративним позовом. За відсутності поважності причин такого пропуску суд першої інстанції не застосував положення ч.1 ст. 100 КАС України за 2004 рік та не відмовив у позові за 2004 рік з цих підстав, хоча на цьому наполягав відповідач.

Представник позивача також подав апеляційну скаргу, якою просить позовні вимоги задовольнити повністю.

Особи, які беруть участь в справі, до апеляційного суду не прибули.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає апеляційну скаргу представника позивача необґрунтованою, апеляційну скаргу відповідача обґрунтованою частково, а судове рішення таким, що підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.

При розгляді справи в апеляційній інстанції встановлено наступне.

Позивач є ветераном - інвалідом війни 2 групи, і у відповідності до ч.5 ст. 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на отримання щорічної грошової допомоги до 5 травня у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, що підтверджується посвідченням.

Відповідно до ч.2 ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

КАС України набув чинності з 01.09.2005 року. Позивач звернувся з теперішнім позовом до суду 02.07.2007 року, тобто більш ніж через рік після набрання чинності процесуальним Кодексом.

Згідно ч.2 ст. 99 КАС України для звернення за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

ОСОБА_1. щорічно отримував грошову допомогу до 9 травня, яка йому виплачувалася до 5 травня поточного року, тобто з виплачених сум він повинен був дізнатися, що, на його думку, його право на отримання цих сум в більшому розмірі, порушено.

Далі, юридична необізнаність позивача не може бути визнана поважною причиною для поновлення йому строку звернення до суду.

Закони та інші нормативно-правові акти є доступними для ознайомлення всіма громадянами, і можливість обізнаності людини про те чи інше положення законодавства залежить виключно від бажання такої людини.

Більш того, ч.4 ст. 17-1 Закону № 3551 передбачено, що особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають  право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Тобто, судова колегія зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення грошової допомоги за 2004-2006 роки і поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду не вбачає.

Згідно ч.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін, а відповідачі в даному випадку на цьому наполягають. Тому пропуск такого строку є підставою для відмови в позові за 2004-2006 роки.

Згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» розмір прожиткового мінімуму та відповідно розмір мінімальної пенсії за віком з 01.04.2007 р. встановлено в розмірі 410,06 грн.

За 2007 рік позивач отримав від управління 360 грн., хоча має право на отримання за 2007 рік вказаної допомоги у розмірі 3280 грн. 48 коп. Виплата позивачеві проведена вчасно, принаймні спору з цього приводу між сторонами не заявлено.

Відтак, недоотримана сума складає 2920 грн.14 коп., яка підлягає стягненню з відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України; права та пільги для ветеранів війни, встановлені раніше законодавством України, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни; нормативні акти органів державної влади, які обмежують права і пільги ветеранів, передбачені цим законом, є недійсними.

Відповідно до ст. 17, 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», основні соціальні державні гарантії, які є основним джерелом існування, не могуть бути нижчими ніж прожитковий мінімум, розмір якого встановлений законом; мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється лише Законами України та є виключно обов'язковим для всіх державних органів влади, органів місцевого самоврядування, та інших.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. за № 6-рп ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якою встановлювався розмір щорічної разової допомоги до 05 травня у розмірах менших, ніж передбачено Законом визнано такою, що не відповідає Конституції України.

Ст. 8 Конституції України передбачає, що Конституція має найвищу юридичну силу, закони і інші нормативні акти повинні їй відповідати. Відповідно до Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права; дотримання державою і її органами встановлених законом особистих, майнових прав гарантується Конституцією.

Відповідно до ч.1 ст. 8, ч.2,3,4 ст. 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, застосовує Конституцію, закони України, інші нормативно-правові акти; у разі невідповідності акту суд застосовує правовий акт, що має вищу юридичну силу.

Посилання відповідача на необхідність застосування Закону „Про Державний бюджет на 2007 рік" та на вищу юридичну силу даного Закону над Законом, який надав позивачеві певне майнове право, є безпідставним, таким, що суперечить діючому законодавству і Конституції, засадам адміністративного судочинства, оскільки ст. 22 Конституції України передбачає, що конституційні права та свободи гарантуються законом і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Посилання відповідача на ту обставину, що виплата вказаної грошової допомоги здійснена в межах фінансування, передбаченого державним бюджетом на 2007 рік, є також безпідставним, оскільки факт відсутності коштів не є сам по собі підставою для звуження змісту існуючого у позивача права на отримання грошової допомоги і не є підставою для звільнення відповідача від виплати допомоги у передбаченому законом розмірі.

В даному випадку є суперечність стосовно визначеності розміру даної грошової допомоги в двох різних законах. Враховуючи рішення Конституційного суду, наведене вище, а також приймаючи до уваги вимоги Конституції України щодо верховенства права і заборони щодо звуження іншими законами змісту вже встановлених законом прав, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в даному випадку має виконуватись Закон, який встановив конкретне право, і таке право не може бути обмежене іншим законом, в тому числі і законом „Про державний бюджет".

Посилання відповідача на ту обставину, що Законом „Про Державний бюджет на 2007 рік" було зупинено дію ч.5 ст. 13 Закону „Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру допомоги до дня перемоги, також суперечить закону, з наведених вище підстав.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права в частині задоволення позову за 2004 рік, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим постанова суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню. В іншій частині, тобто стягнення недоотриманої частини допомоги за 2007 рік судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 195-196, п. 3 ч. 1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, ст. 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради Луганської області - задовольнити частково.

Скасувати постанову Стахановського міського суду Луганської області від 05 березня 2008 року у справі № 2-а-62/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради Луганської області, Головного управління Державного казначейства України Луганській області «про визнання бездіяльності незаконною та стягнення недоплаченої щорічної разової допомоги» в частині задоволення позову за 2004 рік в сумі 579 гривень 60 копійок.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволені позовних вимог до Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради Луганської області, Головного управління Державного казначейства України Луганській області «про стягнення недоотриманої разової грошової допомоги до 5 травня» за 2004 рік в сумі 579 гривень 60 копійок.

 В решті постанову Стахановського міського суду Луганської області від 05 березня 2008 року у справі № 2-а-62/08, в тому числі про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради Луганської області за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 недоотриманої разової грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік у сумі 2920 гривень 48 копійок - залишити без змін.

            Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту набрання законної сили.

            Головуючий:

            Судді: