УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
_________________________________________
______________________________________________________________________
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Від "07" лютого 2012 р. Справа № 5/5007/90/11
Господарський суд Житомирської області у складі:
Судді Ляхевич А.А.
при секретарі Нагорній М.М.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 12.01.2012 р.,
від відповідача: ОСОБА_2, керівник,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 (с.Бистри, Житомирська область)
до Дубищанського споживчого товариства (смт. Чуднів)
про стягнення 10128,41 грн.
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_3 звернулась до господарського суду Житомирської області з позовом до Дубищанського споживчого товариства про стягнення 10128,41 грн., з яких 4421,51 грн. основного боргу за поставлений на підставі договору №13 від 01.01.2011р. товар, 5571,10 грн. пені, 44,22грн. інфляційних та 91,58 грн. 3% річних.
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 23.12.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №5/5007/90/11 та призначено її розгляд на 16.01.2012 р.
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 16.01.2012 р. розгляд справи відкладено у зв"язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, невиконанням сторонами вимог ухвали суду, а також з огляду на необхідність подання сторонами необхідних для розгляду справи доказів.
В засіданні суду представник позивача подала на вимогу суду розрахунок суми боргу та пені, докази на підтвердження здійснених поставок товару та часткової його оплати відповідачем. Позовні вимоги представник позивача підтримала в повному обсязі.
У письмовому відзиві по справі (вх.№1583/12 від 07.02.2012р.) відповідач визнав наявність суми основного боргу в розмірі 4421,51 грн. та зазначив, що вказану суму заборгованості відповідач погашатиме по мірі надходження коштів. Представник відповідача в судовому засіданні суму основного боргу визнала.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
01.01.2011 р. між сторонами у справі - СПД ОСОБА_3 (продавець) та Дубищанським споживчим товариством (покупець) укладено договір №13 (а.с.11-12), за яким продавець продає, а покупець приймає та оплачує на умовах та порядку, визначених даним договором товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаних в додатках до даного договору або накладних, що засвідчують передачу-приймання товару від продавця до покупця та є невід"ємними частинами даного договору (п.1.1. договору).
Згідно п.1.2. договору, від моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару, право власності на товар, а з ним вся відповідальність за нього, ризик випадкового пошкодження, або його втрати переходить від продавця до покупця.
Відповідно до п.4.1. договору, передача товару продавцем здійснюється на основі замовлення покупця, виходячи з наявного товару на складі продавця.
За змістом п.2.1. договору, продавець постачає на адресу покупця товар, кількість та асортимент якого зазначається у доданих накладних.
У відповідності до п.3.1. договору, оплата здійснюється у семиденний строк шляхом безготівкового розрахунку, або по факту поставки.
Згідно п.5.2. договору, покупець зобов"язаний прийняти і оплатити товар згідно з вищевказаними умовами оплати.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У відповідності до статті 629 цього ж кодексу договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Між сторонами виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен оплатити товар, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України.
Правовідносини, що склалися між сторонами на підставі договору №13 від 01.01.2011р. за своєю правовою природою є правовідносинами з купівлі-продажу товару.
Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як передбачено ч.1,2 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Зі змісту ст.538 Цивільного кодексу України вбачається, що при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок (ч.2, ч.4 ст.538 ЦК України).
У відповідності до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналогічні норми містяться в ст.193 Господарського кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з видаткових накладних (а.с.19-27, 42-45) січня 2011 року по березень 2011 року позивач поставив відповідачу товару на загальну суму 7592,62 грн.
В свою чергу, відповідач умови договору щодо проведення оплати отриманого товару в семиденний термін не виконував, та лише частково оплатив поставлений йому товар, а саме:
02.02.2011 р. - 292,33 грн. (оплачено товар, поставлений за накладною від 12.01.2011 р. на суму 292,33грн.);
09.02.2011 р. - 531,32 грн. (оплачено товар, поставлений за накладною від 05.01.2011р. на суму 531,32 грн.);
16.02.2011 р. - 466,71 грн. (оплачено товар, поставлений за накладною від 26.01.2011 р. на суму 466,71 грн.);
22.03.2011 р. - 534,43 грн. (оплачено товар, поставлений за накладною від 19.01.2011 р.;
13.04.2011р. - 1300,00грн. (направлено на погашення існуючої суми заборгованості) (згідно банківських виписок, а.с.46-50).
Окрім того, 02.02.2011 р. відповідачем було повернуто товару на суму 11,24 грн. та 16.02.2011 р. на суму 35,08 грн. (накладні на повернення, а.с.20,45).
При цьому, щодо зарахування позивачем сплачених відповідачем сум, суд приймає до уваги пояснення представника позивача, надані в судовому засіданні. Зокрема, представник позивача пояснила, що в призначеннях здійснених відповідачем платежів останній помилково вказував накладні (номера та дати), за якими товар ніколи не поставлявся позивачу, у зв"язку з чим, оплати, що надходили, зараховувались на погашення боргу за існуючими накладними, беручи до уваги суми накладних, з яких вбачалось, на погашення якої накладної перераховано кошти, в решті - заборгованість погашалась в порядку черговості її виникнення (протокол судового засідання від 07.02.2012 р., а.с.52).
Таким чином, загальна сума заборгованості, що залишилась непогашеною відповідачем, становить 4421,51 грн.
Про сплату вказаної суми заборгованості позивач звертався до відповідача з вимогою (претензією) №1 від 31.05.2011 р., проте, вимога була залишена без задоволення.
Як уже зазначалось, відповідач не заперечує факту отримання товару та наявність заборгованості в сумі 4421,51 грн., проте, доказів погашення вказаної суми боргу станом на момент прийняття рішення по справі, не надав.
За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення 4421,51 грн. основного боргу є підтвердженими поданими до справи належними доказами, повністю законними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню господарським судом.
Таким чином, згідно встановлених обставин справи підтверджується порушення відповідачем своїх зобов"язань за договором №13 від 01.01.2011 р.
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п.6 ст.231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до п.6.1. договору, у разі невиконання чи неналежного виконання своїх обов"язків по даному договору сторони несуть відповідальність у відповідності з законодавством України.
Пунктом 6.2. договору сторони встановили, що у випадку несвоєчасної оплати товару, покупець зобов"язаний сплатити на користь продавця пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен прострочений день.
Водночас, у відповідності до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Перевіряючи обгрунтованість заявленої позивачем до стягнення суми пені, господарський суд враховує вищевикладені приписи чинного законодавства, а також, положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, згідно якого нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Крім того, судом приймаються до уваги пояснення представника позивача з приводу того, що визначати момент виникнення прострочення оплати товару слід з урахуванням семи банківських днів з моменту передачі товару для проведення оплати (протокол судового засідання від 07.02.2012 р., а.с.52).
Перевіривши здійснений позивачем, наданий на вимогу суду, розрахунок пені (а.с.41) за періоди прострочення оплати по кожній окремій партії товару, з урахуванням встановлених обставин справи та здійснених відповідачем проплат, господарський суд встановив, що правомірно нарахованою та, відповідно, обгрунтовано заявленою до стягнення з відповідача, є пеня у розмірі 395,49 грн. В решті позову в частині стягнення пені слід відмовити.
У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до зазначеної норми позивачем було нараховано до стягнення з відповідача 44,22 грн. інфляційних.
Відповідно до Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999р. №02-5/223 "Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції" позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням індексу інфляції, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми. Оцінюючи поданий позивачем розрахунок, господарський суд повинен виходити з розміру збитків, обрахованого за цінами і тарифами, що діють в умовах інфляції.
Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат. При цьому, слід мати на увазі, що індекс інфляції має нараховуватись в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж. (Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 24.11.2010р. у справі № 21/108-10, від 29.12.2010р. у справі № 33/149-10, від 02.02.2011р. у справі №11/233/10).
У відповідності з Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ №62-97р від 03.04.1997р. у випадку, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума внесена в період з 1 по 15 число відповідно місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Здійснивши розрахунок інфляційних втрат, завданих позивачу внаслідок прострочення відповідачем оплати придбаного товару, з урахуванням встановлених обставин справи, визначивши періоди прострочення оплати та суми прострочених платежів, з урахуванням здійснених відповідачем проплат, а також, враховуючи вищеназвані Рекомендації ВСУ щодо порядку застосування індексів інфляції, господарський суд встановив, що правомірним є нарахування інфляційних в сумі 138,43грн. Проте, з огляду на те, що позивач визначив до стягнення з відповідача 44,22грн., позов в цій частині задовольняється саме в межах позовних вимог, тобто, в сумі 44,22 грн.
Здійснивши розрахунок 3% річних відповідно до обставин справи та вимог чинного законодавства, господарський суд встановив, що правомірно нарахованою за допущені відповідачем періоди прострочення оплати у встановлених судом розмірах у відповідні періоди, є сума 3% річних - 103,91 грн. Таким чином, сума 3% річних - 91,58 грн., заявлена позивачем до стягнення з відповідача, в межах суми правомірно нарахованої. За таких обставин, позов в частині стягнення 91,58 грн. 3% річних є обгрунтованим та підлягає задоволенню господарським судом.
Стаття 33 ГПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач доказів сплати заборгованості суду не надав. Враховуючи вищевикладене, позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, що містяться в матеріалах справи та підлягає частковому задоволенню. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 4421,51 грн. основного боргу, 395,49 грн. пені, 91,58 грн. 3% річних, 44,22 грн. інфляційних; в решті позову слід відмовити.
Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Дубищанського споживчого товариства (13200, Житомирська область, Чуднівський район, смт.Чуднів, вул.50-річчя Жовтня, 7, ідентифікаційний код 31469080) на користь Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 (12430, АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1):
- 4421,51 грн. основного боргу,
- 395,49 грн. пені,
- 91,58 грн. 3% річних,
- 44,22 грн. інфляційних,
- 690,22 грн. витрат по сплаті судового збору.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Ляхевич А.А.
Повний текст рішення підписано 14.02.2012 р.
віддрук.прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (наручно)
3 - відповідачу (прост.)