КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2012                                                                                           № 37/307

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Сітайло  Л.Г.

суддів:            Алданової  С.О.

          Дикунської С.Я.

при секретарі:           Кравчук О.І.

За участю представників:

від позивача  - ОСОБА_2

від відповідача – ОСОБА_3

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2011 року (суддя Гавриловська І.О.)

за позовом          Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк»

до                    Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про                    стягнення 754 740, 69 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк» звернулося до суду з позовом до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 про стягнення про стягнення 39 979, 48 доларів США (еквівалент 318 776, 38 грн.) боргу по капіталу, 10 311, 23 доларів США (еквівалент 82 216, 59 грн.) боргу по процентам, 1 298, 77 доларів США (еквівалент 10 355, 74 грн.) боргу по процентам за користування простроченим капіталом та 343 391, 97 грн. пені, в зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за рамковою угодою № 3334 від 12.02.2008 р. та укладеними до неї договорами про надання траншу № 1.37240/3334-ДТ1 від 15.02.2008 р. та № 1.37240/3334-ДТ2 від 26.02.2008 р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.12.2011 року позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» 39 979, 48 доларів США боргу по капіталу, що в еквіваленті становить 318 776, 38 грн., 10 311, 23 доларів США боргу по процентах, що в еквіваленті становить 82 216, 59 грн., 1 298, 77 доларів США боргу по процентах за фактичне користування простроченим кредитом, що в еквіваленті становить 10 335, 74 грн., 4 113, 29 грн. витрат по сплаті державного мита та 128, 62 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволені позову щодо стягнення 343391, 97 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2012 року прийнято до провадження апеляційну скаргу та призначено її до розгляду 14.02.2012 року.

У судове засідання 14.02.2012 року з’явились представники позивача та відповідача .

Відповідно до ст. 77 ГПК України, колегією суддів оголошено перерву в розгляді справи до 20.02.2012 року.

У судове засідання 20.02.2012 року з’явились представники позивача та відповідача

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2011 року в частині відмови в задоволені позову про стягнення 343 391, 97 грн. пені.

Відповідач заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд прийшов до наступного.

Між Закритим акціонерним товариством «ПроКредит Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк», та фізичною особою- підприємцем ОСОБА_3 укладено рамкову угоду № 3334 від 12.02.2008 року.

На підставі вищезазначеної угоди між Закритим акціонерним товариством «ПроКредит Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк», та Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_3 укладено договори про надання траншу № 1.37240/3334-ДТ1 від 15.02.2008 р. та № 1.37240/3334-ДТ2 від 26.02.2008 року.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є кредитним договором.

Згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 2 договору про надання траншу № 1.37240/3334-ДТ1 від 15.02.2008 року визначено умови, на яких видається кредит: розмір кредиту –36 500 доларів США, строк користування – 60 місяців від дати видачі кредиту включно, проценти – 13,5 % річних, виходячи з 360 календарних днів у році, цільове призначення кредиту –  придбання основних засобів, комісія за видачу кредиту – 1 % від розміру кредиту, комісія за дострокове погашення кредиту –1,5 % від суми, що достроково погашається, спосіб видачі кредиту –зарахування коштів на рахунок позичальника № 260010191185 у ЗАТ «ПроКредит Банк».

Пунктом 2 договору про надання траншу № 1.37240/3334-ДТ1 від 15.02.2008 року визначено умови, на яких видається кредит: розмір кредиту –8 500 доларів США, строк користування – 60 місяців від дати видачі кредиту включно, проценти – 13,5 % річних, виходячи з 360 календарних днів у році, цільове призначення кредиту – придбання основних засобів, комісія за видачу кредиту – 1,05 % від розміру кредиту, комісія за дострокове погашення кредиту – 1,5 % від суми, що достроково погашається, спосіб видачі кредиту – продаж кредитних коштів на МВРУ та зарахування їх гривневого еквівалента на рахунок позичальника № 260010191185 у кредитора.

Відповідно до п. 3 договорів про надання траншу 1.37240/3334-ДТ1 від 15.02.2008 року та № 1.37240/3334-ДТ2 від 26.02.2008 року кредит видається у дату, вказану у графіку повернення кредиту і сплати процентів, що є додатком № 1 до цього договору, за умови сплати комісії за видачу кредиту. Дата підписання графіка та дата видачі кредиту не можуть виходити за межі 10 банківських днів після набуття чинності цим договором, а саме - з моменту його підписання позичальником і двома уповноваженими особами кредитора.

Позивачем надано відповідачу кредит в розмірі 36 500, 00 грн. за договором про надання траншу № 1.37240/3334-ДТ1 від 15.02.2008 року та 8 500 доларів США за. договором про надання траншу № 1.37240/3334-ДТ2 від 26.02.2008 року.

Пунктом 8.6. рамкової угоди № 3334 від 12.02.2008 року передбачено, що у разі існування заборгованості позичальника тривалістю понад 30 календарних днів позичальник зобов’язаний здійснити повне дострокове погашення кредиту, виданого на підставі кредитного договору, по якому існує прострочення, не пізніше ніж через 3 банківські дні з моменту настання тридцятого календарного дня прострочення, незалежно від того, чи кредитор пред’явив йому вимогу, якщо інше не буде погоджено з кредитором.

Відповідач належним чином не виконав свої зобов’язання за рамковою угодою № 3334 від 12.02.2008 року та договорами про надання траншу № 1.37240/3334-ДТ1 від 15.02.2008 року і № 1.37240/3334-ДТ2 від 26.02.2008 року.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом першої інстанції встановлено, що Банк направив відповідачу вимогу № 981 від 06.05.2011 року про повне дострокове погашення кредиту. Відповідач не надав відповіді на зазначену вимогу.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, в частині задоволення позову в сумі 51 589, 48 доларів США.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 343 391, 97 грн. не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 10.2. рамкової угоди від № 3334 від 12.02.2008 року передбачено, що при порушенні встановлених цим договором строків погашення грошових зобов’язань позичальник сплачує пеню у розмірі 0,5 % від суми непогашеної заборгованості, але не менш ніж 15 грн. за кожний календарний день прострочення, включаючи день повного погашення заборгованості – якщо строк існування заборгованості не перевищує 30 календарних днів, або у випадку не застосування пені, вказаної у наступному пункті. Згідно з підпунктом 10.2.2., позичальник сплачує кредитору пеню у розмірі 1% від суми непогашеної заборгованості, але не менше ніж 15 гривень за кожний календарний день існування заборгованості, включаючи день її повного погашення, якщо строк існування заборгованості перевищує 30 календарних днів. Даний розмір пені не застосовується у випадку погашення заборгованості не менш ніж 80% усього боргу або щомісячного погашення не менш ніж 30% від суми заборгованості.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті  611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Проте пунктом 10.4. рамкової угоди № 3334 від 12.02.2008 року встановлено нарахування пені без застосування обмежувальних строків, за весь період прострочення.

На підставі пункту 10.2. рамкової угоди № 3334 від 12.02.2008 року, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 343 391, 97 грн., виходячи з  встановленого договором їх розміру 0,5% від суми непогашеної заборгованості за кожен день прострочення.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому, при нарахувані пені, позивачем не було взято до уваги вимоги Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», згідно зі ст. 3 якого розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 року № 01-8/344 вбачається, що з метою всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обгрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сумм, і в разі, якщо їх обчислення помилкове – зобовязати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Беручи до уваги, що представник позивача на вимогу суду не здійснив перерахунок суми пені за невиконання зобов’язання відповідачем, відповідно до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», а також не надано суду документів для здійснення перерахунку, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість висновків господарського суду міста Києва щодо відмови в стягненні пені в розмірі 343 391, 97 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -  

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2011 року – без змін:

Матеріали справи № 37/307 повернути до Господарського суду міста Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      Сітайло  Л.Г.

Судді                                                                                          Алданова  С.О.

                                                                                          Дикунська С.Я.