донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
22.02.2012 р. справа №38/285
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддів:Зубченко І.В.
Бойко І.А., Татенка В.М.
за участю представників
від позивача:ОСОБА_1 за довіреністю №01-1/242-юр від 03.10.2011р.
від відповідача:
від третьої особи:не з'явився
ОСОБА_2. за довіреністю № 4 від 11.01.2012р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги:
Донецької обласної організації Комуністичної партії України, м. Донецьк
на рішення господарського суду Донецької області
від08.12.2011р. (повний текст підписано 12.12.2011р.)
у справі№38/285 (суддя М.О. Лейба)
за позовомДонецького державного науково-дослідного інституту чорної металургії, м. Донецьк
доДонецької обласної організації Комуністичної партії України, м. Донецьк
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк
простягнення заборгованості у розмірі 11069,21грн., інфляційних у розмірі 461,44грн., пені у розмірі 329,02грн., 3% річних у розмірі 58,26грн.
В С Т А Н О В И В:
Донецький державний науково-дослідний інститут чорної металургії, м. Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Донецької обласної організації Комуністичної партії України, м. Донецьк, про стягнення заборгованості у розмірі 11069,21грн., інфляційних у розмірі 461,44грн., пені у розмірі 329,02грн., 3% річних у розмірі 58,26грн.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 12.10.2011р., в яку внесено виправлення ухвалою від 02.02.2012р., прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі №38/285, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Регіональне відділення фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк.
Рішенням господарського суду Донецької області від 08.12.2011р. (повний текст підписано 12.12.2011р.) у справі №38/285 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 11069,21грн., пеню у розмірі 329,02грн. та 3% річних у розмірі 58,26грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 114,56грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 225,76грн.
Суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність та наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати нежитлового приміщення за період з квітня 2011 року по липень 2011 року у сумі 11069,21грн. та стягнення пені у сумі 329,02грн. та 3% річних у сумі 58,26грн. у зв`язку з несплатою такої заборгованості. В задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 461,44грн. відмовлено через дефляцію.
Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, Донецька обласна організація Комуністичної партії України звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 08.12.2011р. у справі №38/285 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані неповним з’ясуванням обставин справи, що мають значення для справи; невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Відповідач посилається на те, що він не міг здійснювати періодичні орендні платежі через відсутність грошових коштів та арешт рахунків у зв’язку з примусовим виконанням рішення господарського суду Донецької області від 14.09.2010р. у справі №40/154.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 06.02.2012р. у справі №38/285 відновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження та прийнято апеляційну скаргу до провадження. Вказана ухвала отримана сторонами, про що свідчить повідомлення з відміткою про отримання 08.02.2012р. та 13.02.2012р. поштових відправлень з цією ухвалою.
Приймаючи апеляційну скаргу до розгляду, судом апеляційної інстанції враховано, що Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, і у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
У даному випадку судовою колегією було враховано, що ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 28.12.2011р. повернуто апеляційну скаргу заявникові в порядку п.3 ч.1 ст.97 ГПК України, після усунення встановлених недоліків відповідач 31.01.2012р. повторно подав через господарський суд Донецької області апеляційну скаргу із клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження, вказана апеляційна скарга подана з додержанням вимог, викладених в статтях 94-95 ГПК України, а в доданому клопотанні змістовно викладено причини з яких пропущено строк. Встановлені законом строки вчинення процесуальних дій мають своїм завданням забезпечення ефективного захисту порушених прав особи. Тому пропуск строку внаслідок усунення стороною недоліків при поданні апеляційної скарги не може розглядатись як такий, що вчинений без поважних причин.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 15.02.2012р. судовий розгляд відкладено, зобов’язано сторін надати додаткові документи та пояснення. Вказана ухвала надіслана рекомендованим листом, у тому числі на адресу Донецької обласної організації Комуністичної партії України: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 29.
У письмових поясненнях на апеляційну скаргу позивач зазначив, що заявлена до стягнення заборгованість у сумі 11069,21грн. утворилась внаслідок неналежного виконання відповідачем у період з квітня 2011 року по липень 2011 року прийнятих на себе зобов'язань за договором оренди №3797/2009 від 10.07.2009р. в частині сплати орендної плати балансоутримувачу.
Розпорядженням Заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 22.02.2012р. змінено колегію судді та сформовано її у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Бойко І.А., Татенко В.М.
Представник скаржника у судове засідання 22.02.2012р. не з’явився, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчить вихідний штамп канцелярії на ухвалі Донецького апеляційного господарського суду від 15.02.2012р. про відкладення судового розгляду.
Враховуючи ті обставини, що явка представника відповідача у судове засідання не була визнана обов’язковою, а розгляд справи відкладався, зокрема, з метою надання відповідачу додаткових часу та можливості прийняти участь в апеляційному перегляді рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника скаржника за наявними у справі матеріалами.
Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив рішення господарського суду залишити без змін з підстав, наведених у його відзиві.
Представник третьої особи у судовому засіданні пояснень з приводу апеляційної скарги не надав, зазначив, що у відповідача відсутня заборгованість з орендної плати перед державним бюджетом.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст. 81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, письмові пояснення на неї, заслухавши представників позивача та третьої особи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.
10 липня 2009 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (орендодавець) та Донецькою обласною організацією Комуністичної партії України (орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №3797/2009.
Згідно п.1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме державне майно –нежитлові вбудовані приміщення в адміністративному корпусі №4, загальною площею 189,2кв.м., що розміщені за адресою: 83017, м. Донецьк, б. Шевченка, 26, які знаходяться на балансі Донецького державного науково-дослідного інституту чорної металургії (балансоутримувач), вартiсть якого визначена згiдно зі звітом про оцінку на 30.11.2008р. і становить за незалежною оцінкою 467397,25грн.
Майно передається в оренду з метою розміщення офісу (п.1.2. договору).
Відповідно до пункту 2.1. договору, вступ орендаря у користування майном наступає одночасно з підписанням сторонами договору та акту прийому-передачі орендованого майна.
Згідно п.3.1. договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (травень 2009р.) –6406,17грн. Орендна плата за перший місяць оренди –липень 2009р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за червень, липень 2009р.
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п.3.3. договору).
Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% та 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, встановлених КМУ і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж (п.3.6. договору).
Пунктом 3.7. договору встановлено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п.3.6. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Орендар зобов’язаний своєчасно і повному обсязі сплачувати орендну плату (п.5.4. договору).
Договір укладено строком на 2 роки 360 днів, що діє з 10.07.2009р. до 04.07.2012р. включно (п.10.1. договору). Згідно пункту 10.4. договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
Факт передачі відповідачу об’єкту оренди за даним договором підтверджується актом прийому-передачі від 10.07.2009р., який підписаний орендодавцем, орендарем та балансоутримувачем.
Відповідно до наказу Фонду Державного майна України від 22.08.2000р. №1765 «Щодо роз’яснень і рекомендацій до методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна», витрати на утримання орендованого майна не входять до орендної плати і компенсуються орендарем балансоутримувачу, а плата за послуги, які надає балансоутримувач орендареві, сплачується балансоутримувачу за окремою угодою, яку укладають орендар з балансоутримувачем орендованого майна.
Спір, що виник між сторонами, стосується виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором оренди №3797/2009 від 10.07.2009р. в частині сплати орендної плати балансоутримувачу.
В силу ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із п.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами п.1 ст.283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з частиною 1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (абз.1 ч.1, ч.5 ст.762 ЦК України).
Згідно ст.10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", при визначенні орендної плати враховується індексація.
Згідно умов розділу 3 договору на відповідача покладені грошові зобов’язання із перерахування орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України (за базовий місяць розрахунку - травень 2009р. –становить 6406,17грн. без ПДВ), що підлягає коригуванню кожного місяця на індекс інфляції, з розподілом між Державним бюджетом та балансоутримувачем у співвідношенні 70% та 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця.
Через невиконання відповідачем своїх зобов’язань щодо сплати орендної плати балансоутримувачу за період з квітня 2011р. та по липень 2011р. у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 11069,21грн.
Відповідач вважає, що заборгованість виникла не з його вини, оскільки рахунки Донецької обласної організації Комуністичної партії України були арештовані у зв’язку з примусовим виконанням рішення господарського суду Донецької області від 14.09.2010р. у справі №40/154, яке в подальшому було скасовано та в позові Донецького державного науково-дослідного інституту чорної металургії про стягнення боргу за надані послуги у сумі 43517,40грн., пені у сумі 3075,21грн., 3% річних у сумі 668,34грн., інфляційних у сумі 2605,75грн. відмовлено.
За змістом частини першої статті 229 ГК України та частини першої ст.625 ЦК України, за невиконання грошового зобов’язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Відповідальність боржника означає можливість стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов’язання. Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов’язання за будь-яких обставин.
Окрім того, частина 2 статті 218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов’язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.
Згідно зі статтею 617 ЦК України особа, що порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до п.4 ст.129 Конституції України, ст.ст.33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Відповідач не навів обставин, які можуть бути віднесені до обставин непереборної сили, поняття та ознаки яких розкриваються у п.1 ч.1 ст.263 ЦК; не довів недостатність або відсутність коштів у відповідача станом на певну дату, не представив відповідних доказів (документів), зокрема: рахунків, банківських виписок, з яких би вбачалось відсутність грошових коштів у відповідача на момент виникнення заборгованості.
Таким чином у відповідача не було ніяких правових підстав для ухилення від виконання обов’язку сплачувати орендну плату позивачу.
Оскільки, під час розгляду справи відповідач не надав належних доказів виконання зобов'язання щодо сплати орендної плати у сумі 11069,21грн. за період з квітня 2011р. по липень 2011р. на підставі договору оренди №3797/2009 від 10.07.2009р., то позовні вимоги в цій частині були правомірно задоволені господарським судом першої інстанції.
Приймаючи рішення щодо вимог про стягнення пені у сумі 329,02грн., 3% річних у сумі 58,26грн. за періоди з 29.04.2011р. по 30.05.2011р. (борг 2754,29грн.), з 31.05.2011р. по 29.06.2011р. (борг 5530,61грн.), з 30.06.2011р. по 28.07.2011р. (борг 8318,03грн.), з 29.07.2011р. по 05.09.2011р. (борг 11069,21грн.), суд першої інстанції правомірно врахував положення статей 534, 549-552, 625 ЦК, статей 229-234 ГК України, статей Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, положення пункту 3.7. договору, вірно із дотриманням положень пункту 3.6. договору визначив момент виникнення права вимоги та врахував визначений позивачем момент виникнення боргу, а також те, що заявлені суми пені та 3% річних є меншими за розміром від розрахованих судом з метою перевірки нарахувань на заборгованість, тому позовні вимоги в цій частині визнані судом обґрунтованими та доведеними.
Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 461,44грн., то вони підлягають частковому задоволенню з огляду на те, що індексування грошових сум, які підлягають сплаті, за змістом Рекомендацій Верховного суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі №62-97р від 04.03.1997р., здійснюється за умови, що відповідне зобов’язання існувало з 1 по 15 число відповідного місяця, за який здійснюється розрахунок. Крім того, індекс інфляції встановлюється за повний місяць.
Таким чином, беручи до уваги момент виникнення у позивача права вимоги та визначений у позові момент виникнення боргу, згідно арифметичного підрахунку, судовою колегією встановлено, що розмір інфляційних за травень 2011 року відносно заборгованості у сумі 2754,29грн. складає 22,03грн., за червень 2011 року відносно заборгованості у сумі 5530,61грн. складає 22,12грн., за липень 2011 року відносно заборгованості у сумі 8318,03грн. та за період з серпня 2011 року по вересень 2011 року відносно заборгованості у сумі 11069,21грн. була дефляція.
За таких обставин, апеляційна інстанція дійшла висновку щодо задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат частково у сумі 44,15грн., в іншій частині позовних вимог про стягнення інфляційних слід відмовити за необґрунтованістю.
З урахуванням зазначеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Донецької області від 08.12.2011р. (повний текст підписано 12.12.2011р.) у справі №38/285 частково не відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству, а саме, в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 44,15грн., в цій частині рішення господарського суду слід скасувати, позовні вимоги в цій частині слід задовольнити, в іншій частині позовних вимог слід відмовити, в решті рішення суду першої інстанції - залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись статями 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Донецької обласної організації Комуністичної партії України, м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 08.12.2011р. (повний текст підписано 12.12.2011р.) у справі №38/285 –залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 08.12.2011р. (повний текст підписано 12.12.2011р.) у справі №38/285 –скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 44,15грн., змінити в частині розподілу судових витрат та доповнити резолютивну частину абзацем 4.
Викласти абзац 2 резолютивної частини рішення наступним чином:
«Стягнути з Донецької обласної організації Комуністичної партії України м. Донецьк (83007, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26, ЄДРПОУ 05902055) на користь Донецького державного науково-дослідного інституту чорної металургії м. Донецьк (83017, м. Донецьк-ГСП, бул. Шевченка, 26, ЄДРПОУ 00193714) заборгованість за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №3797/2009 від 10.07.2009р. у розмірі 11069,21грн., пеню у розмірі 329,02грн., 3% річних у розмірі 58,26грн., інфляційні втрати у розмірі 44,15грн.».
Викласти абзац 3 резолютивної частини рішення наступним чином:
«Стягнути з Донецької обласної організації Комуністичної партії України м. Донецьк (83007, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26, ЄДРПОУ 05902055) на користь Донецького державного науково-дослідного інституту чорної металургії м. Донецьк (83017, м. Донецьк-ГСП, бул. Шевченка, 26, ЄДРПОУ 00193714) витрати по сплаті державного мита в сумі 115,57грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 227,74грн.».
Доповнити резолютивну частину рішення 4 абзацем наступного змісту:
«В решті позову відмовити.»
Абзаци 4, 5, 6, 7 резолютивної частини рішення вважати абзацами 5, 6, 7, 8 відповідно.
В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 08.12.2011р. (повний текст підписано 12.12.2011р.) у справі №38/285 - залишити без змін.
Доручити господарському суду Донецької області видати відповідні накази.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий І.В. Зубченко
Судді: І.А. Бойко
В.М. Татенко
Надруковано 7 примірників: 1–позивачу; 2 –відповідачу; 1 –третій особі; 1 –до справи; 1 –ДАГС, 1 –ГС