Сквирський районний суд Київської області

Справа №  2-а-3831/11

2-а/1385/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2011 р.  суддя  Сквирського районного суду Київської області  Віговський С. І., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом    ОСОБА_1    до   Управління Пенсійного фонду України у Сквирському районі Київської області   про визнання дій неправомірними, зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату основної пенсії та додаткової пенсії за втрату здоров'я, -

ВСТАНОВИВ:

          Позивач звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що він є інвалідом 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою, і згідно законодавства розмір його пенсії відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не може бути нижчим ніж 8 мінімальних пенсій за віком, тоді як відповідачем виплачується пенсія у значно нижчому розмірі, крім того, він також має право на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, розмір якої згідно Закону становить 75 % від мінімальної пенсії за віком. Але відповідач відмовився провести йому перерахунок пенсії та додаткової пенсії за втрату здоров'я, а тому позивач просив суд визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії, зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановивши її на рівні 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за втрату здоров'я, встановити її на рівні 75% від мінімальної пенсії за віком, визначеного законодавством з урахуванням проведених виплат та з наступним перерахуванням у відповідності до вимог ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до вимог 183-2 КАС України розгляд даної адміністративної справи  проведено в  порядку скороченого провадження.

Представник відповідача до суду не з'явився, суду надано письмові заперечення на позовну заяву.          

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

          Так, по справі встановлено, що позивач є потерпілим внаслідок Чорнобильської  катастрофи 1 категорії та інвалідом 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з впливом аварії на ЧАЕС, що стверджується копією посвідчення, копією довідки МСЕК.

          Позивач перебуває на обліку в управлінні ПФУ у Сквирському районі і одержує пенсію по інвалідності, яка призначена відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" /далі Закон/.

          Відповідно до ст. 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії особам, віднесеним до категорії 1.2.3.4 встановлюються у вигляді: а/ державної пенсії: б/ додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

          В ст. 54 цього Закону, яка визначає умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 2-й групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.

          Згідно зі ст. 50 Закону особам віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна  додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю інвалідам другої групи в розмірі 75 %   мінімальної пенсії за віком. Ця додаткова пенсія відповідно до положень ст. 53 цього Закону виплачується повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

          Відповідно до ч. 5 ст. 54 Закону порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника  внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.

          Механізм обчислення вказаних пенсій передбачений постановою КМ України від 30.05.1997 року № 523 "Про затвердження нового Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка є чинною і положення постанови стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи".

          Крім того, КМ України було прийнято 27.12.2005 року постанову за № 1293 "Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка набрала чинності з 01.01.2006 року і якою передбачено підвищення пенсій по інвалідності потерпілим від Чорнобильської катастрофи, а також було встановлено тверді розміри пенсій в залежності від групи та причини інвалідності потерпілих, нижче яких не може бути мінімальний розмір пенсії, передбачений ч. 4 ст. 54 вказаного Закону.

          Судом не приймаються до уваги посилання відповідача в письмових запереченнях з приводу того, що ст. 62 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" делегує КМ України повноваження стосовно роз'яснення порядку застосування цього Закону, а рішення КМ є обов'язковими до виконання.

          Так, надання такого права КМ України не означає, що останній при визначенні  порядку застосування Закону може допустити звуження змісту та обсягу прав громадян, встановлених Законом, тобто, КМ України повинен був встановити такий порядок не порушуючи вимог Закону щодо розмірів пенсій зазначеним категоріям пенсіонерів.

          При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.          

          Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи   місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах  повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          За ст. 113 Конституції України, КМ України у своїй діяльності керується   Конституцією і законами України, актами Президента України.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Оскільки закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними  актами, то виходячи із загального принципу пріоритетності нормативно-правових актів, суд вважає, що при вирішенні даного спору щодо визначення розміру пенсії та додаткової пенсії позивача підлягають застосуванню саме положення ст.ст. 50, 54 Закону, а не постанови КМ України, на яку вказано вище.

          Так, в разі колізії між нормативно правовими актами КМ України та Законами  України застосуванню підлягають саме положення Законів України, які є актами вищої юридичної сили.

          Отже, враховуючи наведене суд вважає, що при визначенні розміру пенсії по інвалідності та додаткової пенсії позивачу необхідно керуватися положеннями ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

          Крім того, необгрунтованими є посилання відповідача на постанову КМ України № І від 03.01.2002 року "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", оскільки вказана постанова втратила чинність відповідно до постанови КМ України від 16.07.2008 року за № 654.

          Виходячи з положень ст.ст. 50, 54 Закону під час визначення розміру пенсії та  додаткової пенсії позивача за основу при їх розрахунку береться мінімальна пенсія за віком.

          Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом (стаття 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").

          Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його  встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян і достатній життєвий рівень, дає Закон України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії"" від 05 жовтня 2000 року № 2017-ІII, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність визначеного законом.

          Частиною 3 статті даного Закону (в редакції Закону № 2505-04 від 25 березня 2005 року), що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, тому інших нормативно-правових актів, які б визначали цей розмір або встановлювали інший розмір, не має. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

          За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та залежить від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

          А тому, суд вважає за можливе не приймати до уваги положення ч. 3 ст. 28  вищевказаного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого законодавчо визначеного мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації повивачем його права на одержання пенсії та додаткової пенсії в розмірах, передбачених Законом "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

          Згідно із Законом № 231-У від 05 жовтня 2006 року доповнено статтю 67 Закону  України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи", відповідно до якої у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

          Отже, оскільки розмір пенсії та додаткової пенсії позивача необхідно розраховувати з мінімального розміру пенсії за віком, який залежить від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, про що вказано вище в постанові, то підставою для перерахунку пенсії позивача є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок повинен здійснюватися з дня встановлення цього мінімуму.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік»прожитковий мінімум (тобто і мінімальна пенсія) на одну особу в розрахунку на місяць для осіб які втратили працездатність встановлено у розмірі: з 1 січня 750 грн., з 1 квітня - 764 грн., з 1 жовтня - 784 грн., з 1 грудня - 800 грн.          

          Відповідно до Закону України від 05.10.2006 року "Про внесення змін до Закону  України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було доповнено вказаний Закон ст. 71, згідно якої дія положень цього Закону не може призупинятись іншими законами, крім Законів про внесення змін до цього Закону.

          Кожного року Конституційний Суд України розглядає проблему, яка пов'язана з реалізацією права на соціальний захист та неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, чим сформулював свою правову позицію,  згідно з якою Конституція та Закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави.

          Зокрема до них належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними Законами України.

          У рішеннях Конституційного Суду України зазначається, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

          Рішення Конституційного Суду є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

          Відповідно до норм статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним  джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

          Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи  зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Законами України "Про прожитковий мінімум" та "Про оплату праці", як спеціальними Законами, визначений спосіб прийняття Верховною Радою України рішення (закону) стосовно встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати.

          Крім того, встановлений ст. 95 Конституції України, ст. 38 Бюджетного Кодексу України перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а отже цей закон не може скасовувати або змінювати обсяг прав та обов'язків, пільг, гарантій, передбачених іншими законами, в тому числі і Законом "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

          Відповідно до пункту 1.2 Положення "Про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах" № 8-2 від 30.04.2002 року, відповідач у своїй діяльності повинен керуватися Конституцією України і законами України.

          Безпідставними суд також вважає посилання відповідача в письмових запереченнях  на відсутність коштів щодо забезпечення виплати вказаної пенсії та додаткової пенсії у розмірах, передбачених Законом, оскільки органи державної влади та місцевого самоврядування не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

          Отже, проаналізувавши всі зазначені правові норми суд приходить до висновку, що відмова управління ПФУ у Сквирському районі Київської області про перерахунок пенсії та додаткової пенсії позивачу виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком є протиправною.

          Крім того, суд вважає, що оскільки відповідачем всупереч вимогам Закону виплачується пенсія та додаткова пенсія у меншому розмірі, то не визначення кінцевого терміну для нарахування і виплати цих сум не є вирішенням спору на майбутнє, оскільки дане право позивача виникло із введенням в дію відповідного Закону і не може обмежуватись певним проміжком часу, враховуючи те, що нарахування і виплата пенсії, додаткової пенсії залежить від чинності вказаного Закону і безпосередньо пов»язана із строком виплати пенсії позивачу. Пенсія є періодичним платежем, виплата якої необмежена у часі, а тому доплати до пенсії пов»язані з її виплатою і не можуть також обмежуватися певним проміжком часу.

          Отже, суд вважає за необхідне зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України у  Сквирському районі Київської області перерахувати та виплатити позивачу пенсії по другій групі інвалідності відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", встановивши її на рівні 8 мінімальних пенсій за віком виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законодавством та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", встановивши її на рівні 75 % від мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законодавством з урахуванням проведених виплат та з наступним перерахуванням у відповідності до вимог ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з 17.06.2011 року.

          На підставі ст. 4 Декрету КМ України "Про державне мито", позивач звільнений від сплати держмита (судового збору) на користь держави.

          Керуючись ст.ст. 1, 3, ч. 2 ст. 6, ст. 8, ч. 2 ст. 19, ст.ст. 22, 23, ч. 1 ст. 24, ст.ст. 46, 55,  56, 64, 95, 113, 124 Конституції України, ст.ст. 49, 50, 53, 54, 62, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Законом України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", Законом України від 04.11.2009 року "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати", Законом України від 20.10.2009 року № 1646-УІ (стаття 1) "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати", Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»від 27.04.2010 року № 2154-VI, Законом України від 15 липня 1999 року № 966-14 "Про прожитковий мінімум", Законом України від 05 жовтня 2000 року № 2017-ІП "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії, Законом України "Про оплату праці", ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", постановами КМ України від 30.05.1997 року № 523 "Про затвердження нового Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи", від 27.12.2005 року за № 1293 "Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", п. 1.2 Положення "Про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах" № 8-2 від 30.04.2002 року, ст.ст. 6, 9, 17, 89, 99,158-163, 167, 183-2, 185, 186, 256 КАС України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

          Позов задовольнити.

          Визнати неправомірною відмову управління Пенсійного Фонду України України у Сквирському районі Київської області щодо перерахунку ОСОБА_1 пенсії та додаткової пенсії відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

          Зобов'язати управління Пенсійного Фонду України у Сквирському районі Київської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії по другій групі інвалідності відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", встановивши її на рівні 8 мінімальних пенсій за віком виходячи з розміру прожиткового мінімуму - для осіб, які втратили працездатність, визначеного законодавством та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст. 75 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", встановивши її на рівні 75 % від мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законодавством, з урахуванням проведених виплат з 17.06.2011 року.

          Звільнити сторони від сплати державного мита.

          Відповідно до вимог ч. 6 ст.183-2 та ч.1ст.256 КАС України, зобов»язати відповідача виконати негайно дану постанову суду, прийняту в порядку скороченого провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання її копії за правилами, встановленими статтями 183-2, 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя:С. І. Віговський