ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.02.12 Справа № 33/5009/7987/11
Суддя Мірошниченко М.В.
за позовом: Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 м. Запоріжжя
до відповідача: Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2, м. Запоріжжя
про визнання права
Суддя Мірошниченко М.В.
Секретар судового засідання Хилько Ю.І.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_3 –довіреність б/н від 06.08.2010 р.
від відповідача: не з’явився
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа –підприємець ОСОБА_1 звернувся в господарський суд Запорізької області із позовом до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 про визнання права власності на об’єкти нерухомості та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1: житловий будинок літ. А площею 285,4кв.м., вбиральню літ. Ж, гараж літ. З розмірами 8,65м. х 6,25м., паркани №№ 1, 2, 3, 4, 5.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 15.11.2011р. між позивачем (Орендодавцем) та відповідачем (орендарем) був укладений договір оренди нерухомого майна, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу в оренду вказані об’єкти нерухомого майна. Проте 05.12.2011р. від відповідача надійшло повідомлення про невизнання ним права власності позивача на майно, оскільки право власності за позивачем на майно не є зареєстрованим у встановленому законодавств порядку.
Посилаючись на договір купівлі-продажу нерухомого майна від 31.07.05р. за яким до позивача перейшло право власності на нерухоме майно та факт визнання дійсним цього договору рішенням Жовтневого райсуду м.Запоріжжя від 18.11.2005р, позивач зазначив, що він звертався до ОП Запорізьке МБТІ за реєстрацією права власності, однак рішенням держреєстратора від 27.02.2006р. було відмовлено у здійсненні реєстрації, оскільки встановити розмір площі на об’єкти в стані руйнування неможливо.
Позивачем на фундаменті будинку здійснено реконструкцію і згідно до проведеної технічної інвентаризації ОП Запорізьке МБТІ до об’єктів нерухомого майна відноситься: житловий будинок літ. А площею 285,4кв.м., вбиральня літ. Ж, гараж літ. З, розмірами 8,65м. х 6,25м., паркани №№ 1, 2, 3, 4, 5. Реконструкцію позивач здійснив власними силами за власний рахунок. Відповідач, в свою чергу, без належних правових підстав та дозволу позивача також здійснив часткову реконструкцію орендованих приміщень. При цьому сторони усно домовились, що позивач компенсує витрати понесені відповідачем за рахунок орендної плати.
Посилаючись на норми ст. ст. 328, 331, 376, 377 ЦК України, просить позов задовольнити. Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов у повному обсязі.
Ухвалою господарського суду від 19.12.2011 р. порушено провадження у справі № 13/5009/7987/11.
Фізична особа –підприємець ОСОБА_2 у відзиві на позовну заяву вказав, що позов визнає. Зазначив, що за актом прийому-передачі від 15.11.2011р. відповідач отримав приміщення у користування. Позивач не зареєстрував право власності на майно, а тому не міг передавати його в оренду. Відповідач здійснив часткову реконструкцію орендованих приміщень, після чого сторони досягли домовленості, що позивач компенсує витрати відповідача за рахунок орендної плати. Просить розглянути справу без участі представника відповідача.
За клопотанням представника позивача фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.
В судовому засіданні 14.02.2012р. справу розглянуто по суті спірних правовідносин, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну та резолютивну частини судового рішення.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Як вбачається із матеріалів справи за договором купівлі-продажу від 31.07.2005р., укладеного із ОСОБА_4, позивач придбав об’єкт нерухомого майна –житловий будинок, розташований у АДРЕСА_1
Рішенням Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 18.11.2005р. був задоволений позов ОСОБА_1., договір купівлі-продажу від 31.07.05р. об’єтів нерухомого майна, розташованих у АДРЕСА_1 визнаний дійсним. За даним договором (визнаним судом дійсним) до позивача перейшло право власності на наступні будівлі: житловий будинок у стадії руйнування літ. А, навіси літ. В,Д, вбиральня літ. Б, паркан № 1.
Як вказано в позовній заяві та не оспорено відповідачем, на фундаменті будинку, що знаходився у стадії руйнування, позивачем власними силами та за власний рахунок була здійснена реконструкція об’єктів нерухомого майна. Відповідно до проведеної технічної інвентаризації ОП Запорізького МБТІ від 12.12.2011 року до об’єктів нерухомого майна відноситься: житловий будинок літ. А, площею 285.4 кв.м, вбиральня літ. Ж, гараж літ. З, розмірами 8.65м Х 6.25 м., паркани № 1,2,3,4,5.
Між ФОП ОСОБА_1 (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_2 (Орендар) 15.11.2011р. був укладений договір оренди нерухомого майна. Відповідно до умов вказаного договору позивач передав відповідачу в строкове платне користування наступні будівлі та споруди: житловий будинок літ. А., вбиральню літ. Ж, гараж літ. З, паркани № № 1,2,3,4,5, розташовані у АДРЕСА_1. Приміщення були передані за актом приймання-передачі від 15.11.2011 р.
05.12.2011р. на адресу позивача від відповідача надійшло повідомлення щодо невизнання відповідачем права власності за позивачем на нерухоме майно внаслідок того, що право власності на орендоване відповідачем майно не було зареєстровано у відповідності з чинним законодавством України порядку.
Суд зазначає, що позивач звертався до ОП Запорізьке МБТІ за реєстрацією права власності на нерухоме майно, розташоване у АДРЕСА_1 Рішенням реєстратора ОП Запорізьке МБТІ № 193 від 27.02.2006 р. у реєстрації права власності на об’єкти позивачу було відмолено на підставі того, що встановити розмір жилої та загальної площі жилого будинку літ. А в стані руйнування неможливо, тому що від жилого будинку залишився тільки фундамент та дві стінки.
Сторонами в позовній заяві та у відзиві на неї підтверджено, що відповідач у свою чергу, без достатніх правових підстав та без письмового дозволу позивача, як це передбачено умовами договору оренди, також здійснив часткову реконструкцію орендованих приміщень. Сторони після цього усно домовилися, що позивач компенсує витрати понесені відповідачем у зв’язку із реконструкцією, за рахунок орендної плати.
За приписами ст. ст. 316, 317, 319 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, які не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше
прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою
особою.
Відповідно до статті 376 ЦК України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Право на користування земельною ділянкою перейшло до позивача разом із правом власності на будинок за договором купівлі-продажу.
На підставі статті 377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Із урахуванням наявності договору купівлі-продажу від 31.07.2005р., визнаного дійсним рішенням Жовтневого райсуду м. Запоріжжя від 18.11.2005р., наявності документів технічної інвентаризації нерухомого майна, проведеної ОП Запорізьке МБТІ (Технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1), оспорення відповідачем права власності позивача, виражене у повідомленні від 05.12.2011р. є безпідставним.
Вказані обставини надають підставу для задоволення позову про визнання права власності на нерухоме майно за позивачем.
У відповідності до ст. 49 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1411,50грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 49, ст. 82- 85 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Визнати за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1) право власності на об’єкти нерухомості та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, а саме: житловий будинок літ. А, площею 285.4 кв.м., вбиральню літ. Ж, гараж літ. З розмірами 8.65м. х 6.25м., паркани № № 1,2,3,4,5.
Стягнути з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_3, ІПН НОМЕР_2) на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1) суму 1411 (одна тисяча чотириста одинадцять)грн.. 50 коп. судового збору. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 20.02.2012 р.
Суддя М.В. Мірошниченко