Справа № 2-3955/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

16 лютого 2012 року                                                                  м. Дніпропетровськ

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

                                         головуючого судді           Мовчан Д.В.,

                                         при секретарі                     Волкобоєвій А.О.

за участю: представника позивача –ОСОБА_1, представника  відповідача –ОСОБА_2   

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4  про стягнення безпідставно отриманих коштів  ,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 (далі –Позивач) звернувся  до суду з позовом до ОСОБА_4  про стягнення безпідставно отриманих коштів  .

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав,  що  у період з 25.05.2010р. по 02.09.2010р. ним надавалися грошові кошти ОСОБА_4 ( далі –Відповідач) у загальній  сумі 323 000(триста двадцять три тисячі) грн., що підтверджується відповідними розписками відповідача на дану суму. Позивач передаючи грошові кошти відповідачу, помилково вважав, що  в подальшому з останнім буде укладений договір, але договір так, і не був укладений до теперішнього часу. Також слід зазначити, що стосовно факту передачі грошових коштів між позивачем та відповідачем ніякі цивільно –правові договори не укладалися. Факт отримання грошей ОСОБА_4 підтверджується відповідними розписками. Однак, на теперішній час відповідач грошові кошти не повернув та ніяких робіт не виконав. Таким чином, ОСОБА_4 отримав грошові кошти без будь –яких правових підстав. Позивачем на адресу відповідача 29.04.2011року була надіслана вимога про повернення грошової суми в розмірі  323 000(триста двадцять три тисячі) грн., однак на момент пред’явлення позову кошти відповідач так і не повернув.  У зв’язку з чим, позивач  змушений звернутися до суду та просити суд стягнути з відповідача кошти у розмірі 323 000(триста двадцять три тисячі) грн., як безпідставно отримані.

В судовому засіданні представник позивача –ОСОБА_1 позовні  вимоги підтримав у повному обсязі, та просив їх задовольнити по мотивам, що викладені в позовній заяві та у  доповненнях до неї.

В судовому засіданні представника  відповідача –ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав, проти задоволення позову заперечував з посиланням на ту обставину, що між відповідачем та позивачем відсутні жодні правові відносини, ніяких грошових коштів від позивача він не отримував, та особисто позивачеві ніяких розписок не надавав.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню за наступних підстав.  

Так, судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що згідно розписки від 30.08.2010 року ОСОБА_4 отримав від особи, відомості щодо якої не вказано в тексті такої розписки, 25 000 (двадцять п’ять тисяч) грн. для здійснення оплати робіт по коректуванню ескізного проекту (а.с.9).

З матеріалів справи вбачається, що згідно розписки від 17.08.2010 року ОСОБА_4 отримав від особи, відомості щодо якої не вказано в тексті такої розписки, 40 000 (сорок тисяч) грн. для проектних робіт, стадії „П” з будівництва житлового комплексу „Піхтовий” (а.с.10).

З матеріалів справи вбачається, що згідно розписки від 02.09.2010 року ОСОБА_4 отримав від особи, відомості щодо якої не вказано в тексті такої розписки, 40 000 (сорок тисяч) грн. для проектних робіт з будівництва житлового комплексу „Піхтовий” (а.с.11).

З матеріалів справи вбачається, що згідно з розписки від 25.05.2010 року ОСОБА_4 отримав від особи, відомості щодо якої не вказано в тексті такої розписки, 85 000 (вісімдесят п’ять тисяч) грн. для проектних робіт об’єкту по пров. Піхтовий (а.с.12).

З матеріалів справи вбачається, що згідно розписки від 06.10.2010 року ОСОБА_4 отримав від особи, відомості щодо якої не вказано в тексті такої розписки, 50 000 (п’ятдесят тисяч) грн. для проектних робіт, стадії „П” з будівництва житлового комплексу „Піхтовий” (а.с.13).

З матеріалів справи вбачається, що згідно розписки,  дата складання якою не зазначена, ОСОБА_4 отримав від ТОВ „Дніпроінвестбуд” 40 000 (сорок тисяч) грн. (а.с.14).

З матеріалів справи вбачається, що згідно розписки від 29.07.2010 року ОСОБА_4 отримав від особи, відомості щодо якої не вказано в тексті такої розписки, 40 000 (сорок тисяч) грн. для проектних робіт, об’єкту по пров. Піхтовий (а.с.15).

Відмовляючи в задоволені позову, суд виходив з наступного.

В силу ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, лише в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.   Відповідно до змісту норм ст. ст. 3, 4, 11, 27, 31 ЦПК України право визначати предмет і підставу позову та спосіб захисту порушеного права належить позивачеві

Суд, з’ясувавши обставини справи, доходить висновку, що в даному випадку позивач ОСОБА_3 є неналежним позивачем по справі. Визначаючи  таку особу як неналежного позивача, судом було враховано матеріально-правовий та процесуальний аспекти юридичної природи неналежності такої сторони. Так, з огляду на відсутність належних та допустимих доказів з приводу того, що саме позивачем були передані грошові кошти ОСОБА_4 суд вважає, що ОСОБА_3 не є ймовірним суб’єктом тих прав, свобод, законних інтересів чи юридичних обов’язків, які становлять зміст спірних правовідносин по даній справі.  

Зазначений висновок суду ґрунтується на дослідженні наступних доказів по справі.  Так, згідно розписки,  дата складання якої не зазначена, ОСОБА_4 отримав не від позивача, а від ТОВ „Дніпроінвестбуд”, 40 000 (сорок тисяч) грн. (а.с.14). Тобто право вимоги за вказаної розпискою належить не позивачеві, а зазначеній юридичній особі –Товариству з обмеженою відповідальністю  „Дніпроінвестбуд”, що є окремим суб’єктом правовідносин, який має відповідну правоздатність та дієздатність.

З аналізу тексту інших розписок не вбачається, що саме позивач передавав відповідачеві грошові кошти, відповідач зазначену обставину з приводу передачі йому ОСОБА_3 грошових коштів також не визнав. Як зазначалось вище, будь-яких належних та допустимих доказів з приводу того, що саме позивачем були передані відповідачеві грошові кошти, суду не надано. Навпаки, судом встановлено, що спірні правовідносини з приводу виконання проектної продукції з будування об’єкту  „Житловий комплекс „Пихтовий” виникли між двома юридичними особами   ТОВ „Дніпроінвестбуд” та ТОВ НВП „Южспецхіммаш”, при цьому спір щодо сплачених грошових коштів в межах виконання умов такого договору розглядався в порядку господарського судочинства (а.с. 49-52). Зазначений висновок суду, також підтверджується тією обставиною, що розписка від 25 травня 2010 року складена на бланку рахунку-фактури, що була виставлена    ТОВ НВП „Южспецхіммаш”, як постачальником послуг, до   ТОВ „Дніпроінвестбуд” , як одержувача таких послуг.

Судом роз’яснювались сторонам положення ст.ст. 10, 11, 18, 57-60 ЦПК України та наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, а також те, що кожна  сторона  зобов'язана  довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх  вимог  і  заперечень. Про вищевказані процесуальні дії  було зроблено запис в журналі судового засіданні (а.с. 31, № з/п процесуальної дії у журналі судового засідання  16-20).

Суд приймає до розгляду тільки ті докази, які мають значення по справі.  Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно із ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

З аналізу ст.ст. 61-66 ЦПК України докази забезпечуються у такий спосіб як допит свідків, призначення експертизи, витребуванням та оглядом письмових і речових доказів.

Відповідно до ч.2 ст. 11 ЦПК України  особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги. Разом з цим, будь-яких заяв про забезпечення доказів в межах розгляду даної цивільної справи з боку позивача (його представника) не заявлялось.

Суд не може взяти до уваги доводи  представників позивача з приводу передачі грошових коштів ОСОБА_3 ОСОБА_4, оскільки такі доводи спростовуються вищенаведеним і нічим об’єктивно не підтверджуються.

Оскільки процесуальним законом можливість володіння процесуальними правами та обов’язками не ставиться в залежність від володіння матеріальними правами та обов’язками, неналежна сторона завжди є процесуально правоздатною, у зв’язку з чим суд не міг в даному випадку відмовити у прийнятті позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів з мотивів подання її неналежним позивачем чи недоведеності таких вимог. Також суд за власною ініціативою позбавлений можливості заміни позивача у справах цивільної юрисдикції, адже такі дії будуть порушенням диспозитивності цивільного судочинства. Адже особа, права, свободи чи інтереси якої насправді порушено, оспорено або не визнано (належний позивач), сама може подати позовну заяву до суду (це також можуть зробити в її інтересах представник або органи та особи, яким відповідне право надано законом), на підставі якої суд повинен буде відкрити самостійне провадження, що прямо передбачено ст. 3, 15 ЦПК України.

З огляду на викладені обставини та вимоги чинного законодавства, суд не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог, та вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову з огляду на недоведеність таких вимог.

Виходячи з вищевикладеного та керуючись ст.16 ЦК України, ст. 3,10,11,16,18, 57-66, 212-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволені позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4  про стягнення безпідставно отриманих коштів  - відмовити.  

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи,  які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-ти днів з дня отримання копії цього рішення.   

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:                                                                                   Д.В. Мовчан