АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1

                                                              УХВАЛА

                                                           ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

17 cічня 2012 року  колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого                                 Осіпова Л.О.,

суддів                                            Глиняного В.П., Кияшко О.А.,

з участю прокурора                     Мінакової Г.О.,

засуджених                                  ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві апеляцію прокурора, який затвердив обвинувальний висновок,  на вирок   Печерського районного суду м. Києва від  08 липня  2011 року щодо               ОСОБА_1, ОСОБА_2,

                                                        ВСТАНОВИЛА:

         Цим вироком ОСОБА_1, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Маріуполі. Донецької області, громадянин України,   освіта середня,  в силу ст..89 КК України не судимий, зареєстрований в АДРЕСА_1 постійного місця проживання не має,                  засуджений за ст. 185 ч.3 КК України на 3 роки позбавлення волі.

                                    ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Кривий Ріг, громадянин України, освіта середня, місця реєстрації та постійного місця проживання не має, останнє місце реєстрації: АДРЕСА_2, в силу ст..89 КК України не судимий, засуджений за ст..185 ч.3 КК України на 3 роки позбавлення волі.

  Вироком задоволені цивільні позови потерпілих та стягнуто із засудженого ОСОБА_3  у відшкодування майнової шкоди на користь: ОСОБА_4 -  490 грн.; ОСОБА_5 – 1 416,28  грн. Засуджені перебувають під вартою.

За вироком суду, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за попередньою домовленістю між собою 30 березня 2011 року з камери схову № 104  магазину «Велика Кишеня», що на Печерській площі, 1 в м. Києві таємно викрали  сумку з речами потерпілого ОСОБА_6, вартість яких становила 2 854 грн.

Ранком 18.04.2011 року, приблизно о 5год. 30 хв., ОСОБА_1 проникнувши до приміщення палати №32 ЛОР-відділення Центральної міської клінічної лікарні, що в АДРЕСА_3, повторно, таємно викрав мобільний телефон «Самсунг С 6112» з СІМ – карткою та сумку з різними речами, що належали гр. ОСОБА_7, загальна вартість яких становила 2 130 грн.

18.04.2011 року, приблизно о 8 год.10 хв. ОСОБА_1, з палати № 318 Київської міської клінічної лікарні № 112, що на вул. Підвисоцького, 4-А в м. Києві, таємно, повторно викрав майно  гр. ОСОБА_8 – гаманець з грошима, загальною вартістю 490 грн.

В апеляції прокурор просить вирок в частині призначеного засудженим покарання  скасувати та постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_9 за ч.3 ст.185 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, та ОСОБА_2 визнати виним за ч.3 ст.185 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.

 В обґрунтування  апеляційних вимог прокурор, зазначає, що суд при обрані міри покарання не в повній мірі врахував обставини вчинення засудженими тяжких злочинів, а тому вважає, що призначене ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання є надто м*яким.

Апеляції засуджених визнані судом такими, що не підлягають розгляду.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду пояснення прокурора, який підтримав вимоги апеляції, пояснення засуджених, які заперечували проти апеляції прокурора, перевіривши матеріали справи, провівши судові дебати та заслухавши останнє слово засуджених, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з таких підстав.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винності засуджених ОСОБА_9,    ОСОБА_2 у вчиненні злочину за  обставин,  викладених  в  обвинуваченні і у вироку, відповідно до ст. 365 ч. 1 КПК України колегією суддів не перевіряється, оскільки згідно протоколу судового засідання фактичні обставини справи в суді учасниками процесу, у тому числі і самим засудженим, не оспорювалися і стосовно них відповідно до вимог ч.3 ст. 299 КПК України докази не досліджувалися,  та не оспорюються в апеляції.  

Кваліфікація дій ОСОБА_9, ОСОБА_2, за ч.3 ст. 185  КК України є правильною.

Як вбачається з вироку, суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_9та ОСОБА_2, врахував, положення ст. 65 КК України, а саме, ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, дані про особи засуджених те, що судимостей вони не мають, обидва не працюють, не одружені,  на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебувають, те що ОСОБА_9 не має постійного місця проживання, характеризується позитивно, те що ОСОБА_2,  позитивно характеризується за місцем проживання.

 Обставина, яка пом»якшує покарання засудженим ОСОБА_9 та ОСОБА_2, відповідно до вимог ч.1 ст. 66 КК України, є щире каяття, що цілком обґрунтовано визнано судом першої інстанції.

Обставин, що обтяжують покарання засудженим ОСОБА_9 та ОСОБА_2, відповідно до вимог ст.67 КК України, судом не встановлено.

 Оскільки судом першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_9  та ОСОБА_2 враховані всі обставини, на які прокурор посилається в своїй апеляції, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляції прокурора, та вважає призначене покарання засудженим  таким, що узгоджуються з вимогам ст.65 КК України. Підстав для постановлення нового вироку по справі не має..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Вирок Печерського районного суду міста Києва від 08 липня 2011 року щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляцію прокурора залишити без задоволення.  

Судді: