Дата документу 20.02.2012

                                                                                                          Справа № 2-5483/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

20.02.2012 року                                                                                      Ленінський районний суд міста Вінниці

в складі головуючого судді: Сало Т.Б.,

при секретарі Кукуленко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням, шляхом зняття з реєстрації місця проживання, -  

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1  звернулась до суду з вищевказаним позовом, який мотивований тим, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 26.08.1993 р. позивач є співвласником квартири АДРЕСА_1.

Іншими співвласниками є чоловік позивача ОСОБА_5 та доньки ОСОБА_4 і ОСОБА_3.

ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 помер, після чого Першою державною нотаріальною конторою 25.04.2007 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом на частку квартири, яка перебувала у власності чоловіка, на ім’я позивача та їх дітей.

Відповідач зареєстрований в АДРЕСА_1 однак з грудня 2008 року за вказаною адресою не проживає, що засвідчується актом, який складено комісією МКП «ЖЕК-3»від 16.06.2011 р.

Позивач зазначає, що відповідач порушує її права, як співвласника квартири, оскільки вартість комунальних послуг - нараховується відповідно до числа зареєстрованих в квартирі осіб, як визначено ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Окрім того, реєстрація відповідача перешкоджає їй користуватись, розпоряджатись та володіти часткою її майна.

                    Вищевказані обставини стали приводом для звернення  до суду з даним позовом в якому позивач просить суд усунути їй   перешкоди   в користуванні  майном шляхом скасування реєстрації відповідача.  

          В судовому засіданні позивач уточнила позовні вимоги та просила суд усунути їй   перешкоди   в користуванні майном шляхом визнання відповідача таким, що втратив право на користування жилим приміщенням та скасування його реєстрації в зазначеному жилому приміщенні.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений за місцем реєстрації, однак повістку було повернуто до суду за закінченням терміну зберігання. Враховуючи зазначені обставини суд, враховуючи зміст заяви позивача,  вважає за необхідне провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, відповідно до  положень ст. 224 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.

Треті особи в судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином.

Суд, заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

В свідоцтві про право власності на житло від 26.08.1993 р., виданому виконкомом Вінницької міської ради народних депутатів, зазначено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві часткової власності  ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_3. Частка кожного співвласника становить ј (а.с. 7).  

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.04.2008 р., посвідченого державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори ОСОБА_6, спадкоємицею 1/3 частки майна ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 є його дружина ОСОБА_1 Спадкове майно складається з ј частки квартири АДРЕСА_1 Свідоцтво про право на спадщину за законом на 2/3 частки вказаного спадкового майна не видано (а.с. 8).   

Згідно ч. 3 ст. 8 Конституції України її норми є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав безпосередньо на підставі норм Конституції України гарантується.

Поняття права власності визначено ст. 316 ЦК України, згідно якої правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, а у відповідності до ст. 317 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

В акті від 16.06.2011 р. комісіє МКП ЖЕК №3 зазначено, що комісія в складі майстра, паспортиста та робочої  МКП ЖЕК №3 встановила, зокрема, що ОСОБА_2 зареєстрований але фактично не проживає з  грудня 2008 р. в квартирі АДРЕСА_1      

Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватись та розпоряджатись своєю власністю, а ч. 4 даної статті зазначає, що право приватної власності є непорушним, що також закріплено і в ч. 1 ст. 321 ЦК України, яка вказує, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений його чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 1 статті 319 ЦК України передбачено право власника володіти, користуватись та розпоряджатись своїм майном на власний розсуд.

Задовольняючи пред’явлений позов в частині усунення позивачу перешкод в користуванні її майном, шляхом визнання відповідача таким, що втратив право на користування зазначеним жилим приміщенням, суд виходив із того, що позивач  є однією із співвласників даного будинку, а реєстрація відповідача в зазначеному будинку, який  2008 року в квартирі не проживає, є порушенням прав позивача, яка позбавлена можливості у повній мірі розпоряджатися своєю власністю, в зв’язку з чим, суд приходить до переконання, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню, в цій частині.   

Що стосується вимоги про зняття з зняття з реєстраційного обліку відповідача в зазначеній квартирі, суд вважає, що вона задоволенню не підлягає, оскільки згідно ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зняття з реєстрації місця проживання здійснюється відповідним уповноваженим органом з реєстрації протягом семи днів на підставі рішення суду про позбавлення права користування житловим приміщенням.

Вищевикладене свідчить про те, у випадку визнання відповідача таким, що втратив право на користування квартирою, відповідний уповноважений орган з реєстрації вже має передбачений законом обов'язок зняти його з реєстрації місця проживання.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 8, 41 Конституції України, ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України, 10, 60, 88, 209, 212,  213, 215, 224-226 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Усунути перешкоди ОСОБА_1 в користуванні квартирою АДРЕСА_1, шляхом визнання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 таким, що втратив право на користування даною квартирою.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37,00 грн.  

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:  /підпис/

Копія вірна:

Суддя:

          Секретар: