РІВНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

м.Рівне, вул.Петра Могили 24, тел: (0362) 22-10-74, 26-28-94

Справа № 2-1922/11

Номер провадження  2/1716/448/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

16 лютого 2012 року          

Рівненський районний суд Рівненської області  в особі:

судді                         Красовського О.О.   

при  секретарі         Беднарчук Г.П.

з участю представників сторін ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Великожитинська сільська рада Рівненського району про визнання заповітів недійсними, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернулась до Рівненського районного суду Рівненської області з позовною заявою про визнання недійсними заповітів ОСОБА_7 від 09 лютого 2010 року, посвідчених секретарем Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області, зареєстрованих в реєстрі нотаріальних дій під №12 та №13. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 вказує на порушення порядку посвідчення заповітів, а саме ст. 1257 Цивільного кодексу України,  Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №22/5 від 25.08.94 року. Наголошує на тому, що оспорювані заповіти слід було посвідчувати при свідках. Також вказує на інші порушення порядку посвідчення заповітів, зокрема, на посвідчення заповітів не в приміщенні виконавчого комітету Великожитинської сільської ради, а в домоволодінні заповідача, відсутність в посвідчувальному написі на заповітах місця вчинення нотаріальної дії. Крім цього, зазначає, що заповіти були посвідчені в присутності спадкоємців, що в свою чергу є порушенням нотаріальної таємниці. Додає, що спадкодавець була неграмотна, і це було відомо всім родичам. Позивачка вважає, що є підстави для задоволення заявленого позову.

Відповідач та його представник проти позову заперечують, вважають заповіти ОСОБА_7 від 09 лютого 2010 року такими, що посвідчені при дотриманні норм чинного законодавства. Зазначають, що спадкодавець не була неграмотною, підписувала різні документи. Просять відмовити в задоволенні позову.

Представник Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області позов визнав.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1257 Цивільного кодексу України, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Згідно ч. 2 ст. 1253 Цивільного кодексу України, у випадках,  встановлених абзацом  третім  частини  другої статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу,  присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов'язковою. Відповідно до ч. 2 ст. 1248 Цивільного кодексу України,  якщо заповідач  через  фізичні  вади  не може сам прочитати заповіт,  посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

Посвідчуючи оспорювані заповіти, секретар Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області, свідок ОСОБА_8 пояснила, що обидва заповіти ОСОБА_7 від 09 лютого 2010 року ОСОБА_8 сама прочитала вголос ОСОБА_7, на її прохання, ОСОБА_7 їх не читала, проте власноручно підписала.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 показали, що ОСОБА_7 не вміла читати, ніде не навчалась, в разі необхідності ознайомитись зі змістом друкованої інформації зверталась за допомогою до інших осіб. Зі слів свідків, ОСОБА_7 вміла лише ставити свій підпис.

Як встановлено в ході судового розгляду ОСОБА_7 заповіти не читала, їх читала ОСОБА_8, тому присутність свідків з метою забезпечення дійсного відтворення змісту заповіту та дотримання норм ч. 2 ст. 1248 Цивільного кодексу України є обов’язковою умовою їх посвідчення.

Пунктом 13 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №22/5 від 25.08.94 року, якщо громадянин, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії, неписьменний або сліпий, посадова особа виконавчого комітету, крім того, зобов'язана прочитати йому текст документа і зробити про це на документі відмітку. Всупереч наведеній нормі, секретар Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області ОСОБА_8, прочитавши оспорювані заповіти, не зробила відмітку про те, що текст заповіту прочитаний нею, а не заповідачем. Крім цього, у заповіті зареєстрованому в реєстрі нотаріальних дій під № 13 вказано протилежне –«Мною, ОСОБА_7 текст заповіту прочитано в голос..».

Згідно ч. 1 ст. 1247 ЦК України, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення.

Відповідно до п. 8 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №22/5 від 25.08.94 року, нотаріальні дії вчиняються в приміщенні виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради народних депутатів. В окремих випадках, коли громадянин не може з'явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваної угоди, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням. Якщо нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням виконавчого комітету, то в посвідчувальному написі на документі і в реєстрі нотаріальних дій записується місце вчинення нотаріальної дії (на дому, в лікарні, на підприємстві, в установі, організації та ін.) із зазначенням адреси, а також причини цього (наприклад: "У зв'язку з хворобою заповідача заповіт посвідчено за адресою: АДРЕСА_1").

Обидва заповіти посвідчені в АДРЕСА_2 –місце проживання ОСОБА_7 Вказані обставини визнані сторонами та підтверджені показаннями свідків. Разом з тим в заповітах, що оспорюються зазначене інше місце –село Великий Житин Рівненського району Рівненської області.

ОСОБА_8 пояснила, що не знала про необхідність зазначення в посвідчувальному написі на документах (заповітах) місця вчинення нотаріальної дії та причини вчинення нотаріальної дії поза приміщенням виконавчого комітету. На запитання представника позивача чи знайома ОСОБА_8 з порядком вчинення нотаріальних дій (відповідними нормативно-правовими актами, що регламентують порядок їх вчинення), остання пояснила, що не знайома. Також ОСОБА_8 ствердила, що якби знала порядок вчинення нотаріальних дій, а саме необхідність зазначення місця вчинення нотаріальної дій, то в оспорюваних заповітах правильно було б зазначити, що вони посвідчені в с. Бармаки, а не в с. Великий Житин, оскільки вказані правочини посвідчувались в будинку заповідача, який знаходиться в с. Бармаки.

Згідно статті 8 Закону України „Про нотаріат”, нотаріальна таємниця - сукупність відомостей, отриманих під час вчинення нотаріальної дії або звернення до нотаріуса заінтересованої особи, в тому числі про особу, її майно, особисті майнові та немайнові права і обов'язки тощо. Нотаріус та особи, зазначені у статті 1 цього Закону, а також стажист нотаріуса зобов'язані зберігати нотаріальну таємницю, навіть якщо їх діяльність обмежується наданням правової допомоги чи ознайомленням з документами і нотаріальна дія або дія, яка прирівнюється до нотаріальної, не вчинялась.   

Відповідно до п. 4 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затверджену наказом Міністерства юстиції України №22/5 від 25.08.94 р., зареєстрована в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 1994 року за №256/466 (далі по тексту - Інструкція) посадові особи виконавчих комітетів, які вчиняють нотаріальні дії, зобов'язані додержувати таємниці цих дій.

Оспорювані заповіти, як встановлено в судовому засіданні, посвідчувались в присутності осіб, які були спадкоємцями за цими заповітами - ОСОБА_5, ОСОБА_6.

Відповідно до п. 15 Інструкції, нотаріальні і прирівняні до них дії, вчинені з порушенням встановлених правил, є недійсними.

Секретарем Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області був порушений порядок вчинення нотаріальних дій та порушений порядок посвідчення заповіту, також мало місце розголошення нотаріальної таємниці.

Вищенаведені порушення вимог посвідчення оспорюваних заповітів ОСОБА_7 від 09 лютого 2010 року є підставою вважати їх недійсними. Зважаючи на здобуті в ході судового засідання докази, суд вважає, що заявлений позов є законним та обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

По цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Великожитинська сільська рада Рівненського району про визнання заповітів недійсними - позов задоволено повністю.

Визнати недійсним заповіт від імені ОСОБА_7 від 09 лютого 2010 року, посвідчений секретарем Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області 09 лютого 2010 року, зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій під № 12.

Визнати недійсним заповіт від імені ОСОБА_7 від 09 лютого 2010 року, посвідчений секретарем Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області 09 лютого 2010 року, зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій під № 13.

Стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_6, солідарно, на користь ОСОБА_4 45 грн. 50 коп. –судові витрати.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Суддя:                                                                                  Красовський О.О.            

Примітка: повне рішення суду виготовлене 17.02.2012 р. Невідповідність документу щодо вимог ділової української мови пов'язане з особливістю роботи електронної програми "Діловодство", в якій був створений документ.