УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

            Справа № 22-ц-25046/11                    

Справа № 22-ц/491/190/12                                                        Головуючий в суді першої

Категорія № 34 (4)                                                                інстанції – Пустовіт О.Г.                                                                                                                                       

                                                                                               Доповідач – Савіна Г.О.

    Р І Ш Е Н Н Я

    ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

23 лютого 2012 року                                                                               м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого - судді  Савіної Г.О.,

суддів – Барильської А.П., Грищенко Н.М.,

при секретарі –  Бадалян Н.О.,

за участю –  позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3,

відповідача ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5,

представника відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_4  та ОСОБА_7, який діє в інтересах  ОСОБА_6, на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 19 вересня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих дорожньо-транспортною пригодою, -   

ВСТАНОВИЛА:

          У грудні 2008 року  ОСОБА_2  звернувся  до  суду  з  позовом  до  ОСОБА_6, ОСОБА_8 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих дорожньо-транспортною пригодою, який під час розгляду справи уточнював. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 10 жовтня 2008 року, приблизно о 17-00 годині, в м. Кривому Розі по вулиці Десантній, водій ОСОБА_6 керуючи автомобілем ЗАЗ 11022, реєстраційний номер НОМЕР_3, виїжджаючи на дорогу із житлової зони будинку № 19 на мікрорайоні 7-й зарічний не надав дорогу транспортному засобу «YAMAXA»,  реєстраційний  номер  НОМЕР_2,  під  керуванням  водія ОСОБА_8, який рухався по головній дорозі та належить йому на праві приватної власності. Постановою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 12 листопада 2008 року ОСОБА_6 притягнуто до адміністративної відповідальності по ст. 124 КУпАП та призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 17,00 грн. Постановою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 12 листопада 2008 року притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП і ОСОБА_8 та призначено йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 17,00 грн. В результаті скоєння ОСОБА_6 та ОСОБА_8 правопорушення пошкоджено  належний йому транспортний засіб. Згідно висновку судової авто-товарознавчої експертизи сума спричиненого йому матеріального збитку складає 28548 грн. 01 коп., тому,  уточнивши 10 вересня 2009 року  позовні вимоги, просив суд, стягнути солідарно з відповідачів на його користь  28548 грн. 01 коп. заподіяних матеріальних збитків, 650 грн. за проведення оцінки завданих матеріальних збитків, 520 грн. за проведення судової авто-товарознавчої експертизи, 297 грн. 18 коп. судового збору та 30,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а також 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди, спричиненої діями відповідачів.

          Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 19 вересня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені в повному обсязі.

          В апеляційній скарзі ОСОБА_8 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на його думку, судом не з’ясована  реальна ринкова вартість транспортного засобу з урахуванням амортизації на момент придбання, не витребувана митна декларація та платіжний документ (інвойс),  не надано оцінки вартості транспортного засобу на момент придбання та на момент проведення експертизи,  яку  до речі було здійснено без його виклику. Також судом не враховано, що провадження по справі зупинялося до розгляду кримінальної справи, у якій він є потерпілим  та не надано оцінку тому, що в процесі розслідування вказаної кримінальної справи була проведена авто-технічна експертиза,  і встановлено, що винним у скоєнні ДТП та спричиненні ОСОБА_2 збитків є ОСОБА_6 Крім того, вважає, що позивачем не доведено факт спричинення йому моральної шкоди.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_6 – ОСОБА_7 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на його думку, судом залишено поза увагою, що ОСОБА_2 передав свій транспортний засіб під керування ОСОБА_8 не перевіривши чи має той посвідчення водія та без оформлення належним чином передачі права керування даним транспортним засобом, тому відповідальність за спричинену шкоду повинні нести саме вони.

          Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_8 та представника відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_7 підлягають частковому задоволенню  з наступних підстав.

          Судом встановлено, що 10 жовтня 2008 року, приблизно о 17-00 годині, в м. Кривому Розі по вулиці Десантній в Жовтневому районі, водій ОСОБА_6 керуючи автомобілем ЗАЗ 11022, реєстраційний номер НОМЕР_3, виїжджаючи на дорогу із житлової зони будинку № 19 на мікрорайоні 7-й зарічний не надав дорогу транспортному засобу «YAMAXA»,  реєстраційний  номер  НОМЕР_2,  під  керуванням  водія ОСОБА_8, який рухався по головній дорозі та належить ОСОБА_2 на праві приватної власності.

          Постановою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 12 листопада 2008 року ОСОБА_6 притягнуто до адміністративної відповідальності по ст. 124 КУпАП та призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 17,00 грн.

           Постановою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 12 листопада 2008 року ОСОБА_8 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП  та призначено йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 17,00 грн.

          В результаті скоєння ОСОБА_6 та ОСОБА_8 правопорушення транспортний засіб позивача зазнав механічних пошкоджень.

          Згідно висновку судової авто-товарознавчої експертизи сума спричиненого ОСОБА_2 матеріального збитку складає 28548 грн. 01 коп., яка на думку суду першої інстанції, підлягає солідарному стягненню з відповідачів на користь позивача на підставі ст. 1187, п. 3 ч. 1 ст. 1188, ч. 2 ст. 1188, ч. 1 ст. 1190 ЦК України. Відповідно до  п. 3 ч. 2 ст. 23, ч. 1 ст. 1167  ЦК України судом стягнуто на відшкодування моральної шкоди по 2500,00 грн. із кожного відповідача на користь ОСОБА_2

          Однак колегія суддів не погоджується з висновком суду щодо покладення на ОСОБА_8 обов'язку відшкодувати позивачу солідарно з ОСОБА_6 матеріальної та моральної шкоди, враховуючи наступне.

          Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

          Колегія суддів вважає, що судом не виконано вимоги цієї статті.

          Так, ч. 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

          Пунктом  3 ч. 1  ст. 1188 ЦК України передбачено, що за наявності вини усіх осіб,  діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

          Згідно ч. 2 ст. 1188 ЦК України, якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

          Відповідно до ч. 1 ст. 1190 ЦК України особи,  спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

          Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній  особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

          Застосовуючи при вирішенні спору перелічені матеріальні норми, судом першої інстанції не було звернуто уваги на те, що ОСОБА_8 не є володільцем джерела  підвищеної небезпеки, оскільки власник транспортного засобу — мотоцикла - ОСОБА_2 у вечірній час 10 жовтня 2008 року особисто передав транспортний засіб ОСОБА_8 в технічне управління без належного  правового оформлення, що підтверджено матеріалами справи, зокрема, позовною заявою ОСОБА_2

          Якщо власник передає транспортний засіб іншій особі в технічне управління без належного правового оформлення, то суб'єктом відповідальності, відповідно до  ч. 2 ст. 1187 ЦК України, є власник транспортного засобу, у даному випадку ОСОБА_2

           Посилаючись на п. 3 ч. 1  та ч. 2 ст. 1188 ЦК України, судом не було враховано, що в першому випадку розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення, за наявності вини усіх осіб, діяльністю яких було  завдано шкоди, в той час як  положення ч. 2 ст. 1188 ЦК України застосовуються у випадках завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки іншим особам. Тобто, володільці цих джерел, які спільно завдали шкоди, несуть солідарну відповідальність незалежно від своєї вини.

          Відповідач ОСОБА_8 не є володільцем джерела підвищеної небезпеки, в даному випадку мотоцикла, що судом не було враховано при вирішенні спірних відносин.

          У  мотивувальній  частині  рішення  судом  зазначено,  що  вина  водія ОСОБА_6 підтверджується постановою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 06 грудня 2010 року по кримінальній справі, а вина ОСОБА_8 - постановою суду про адміністративне правопорушення від 12 листопада 2008 року, тому він дійшов висновку, що матеріальну шкоду ОСОБА_6 та ОСОБА_8 повинні відшкодовувати позивачу в солідарному порядку, згідно ч. 1 ст.  1190 ЦК України.

          Колегія суддів не погоджується з висновком суду щодо солідарного  відшкодування відповідачами матеріальної шкоди позивачу, враховуючи вищевикладене, а також встановлені обставини дорожньо-транспортної пригоди при розгляді кримінальної справи у відношенні ОСОБА_6, обвинуваченого за ч. 1 ст. 286 КК України.

          Так, у постанові Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від  06 грудня 2010 року зазначено,  що відповідно до висновку  авто-технічної експертизи № 58/27-177 від 13 липня 2009 року водій мотоцикла ОСОБА_8 не мав технічної можливості запобігти зіткненню з автомобілем ЗАЗ-11022. Водій же автомобіля ОСОБА_6 мав технічну можливість запобігти зіткненню з мотоциклом «YAMAXA»: У діях водія ОСОБА_8 по керуванню мотоциклом, невідповідностей вимогам правил дорожнього руху, які мали б знаходитися у причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою не убачається, в діях водія ОСОБА_6 під час керування автомобілем убачається невідповідність п. 16.11 Правил дорожнього руху, що знаходилися у причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою.

          Відповідно до ст. 64 ЦПК України ця постанова є належним письмовим доказом.

          З огляду на викладене колегія суддів вважає, що матеріальну та моральну шкоду позивачу завдано не з вини ОСОБА_8, який володільцем транспортного засобу не являється, а тому відсутні підстави для застосування до спірних  між ним та позивачем відносин, не тільки тих правових норм, які застосовано судом першої інстанції, а й положень  ч. 1 ст. 1166, ч. 1 ст. 1167 ЦК України.

          Враховуючи, що ОСОБА_6 є володільцем джерела підвищеної небезпеки, є винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої позивачу спричинено було  матеріальну шкоду в сумі 28548,01 грн., розмір якої підтверджено висновком судової авто-товарознавчої експертизи та не оспорюється відповідачем ОСОБА_9, колегія суддів вважає, що матеріальна шкода у визначеному розмірі підлягає відшкодуванню позивачу ОСОБА_6 відповідно до ч. 2 ст. 1187, п. 1 ч. 1 ст. 1187 ЦК України.

          При покладенні на ОСОБА_6 обов'язку щодо відшкодуванню позивачу моральної шкоди відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, судом не було  враховано роз'яснення п. 9 Постанови Пленуму Верховного  Суду України від 31.03.1995р. (з подальшими змінами) “Про судову практику в справах про  відшкодування  моральної  (немайнової)  шкоди”,  відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві  моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку  ступеня вини відповідача та інших обставин, тому з урахуванням характеру та обсягу заподіяних позивачу моральних страждань достатньою сумою, яка підлягає стягненню з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 є сума в 500,00 грн.

          В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_6, ставлячи питання про скасування рішення та ухвалення нового рішення про відмову ОСОБА_2 в позові в повному обсязі, посилається на те, що  якщо джерело підвищеної небезпеки передається особі, керуючій ним без  юридичного оформлення й під час відсутності володільця, у випадку заподіяння шкоди цим джерелом наступає солідарна відповідальність, як володільця так і особи, що керує транспортним засобом незалежно від вини з підстав ст. 1187 ЦК України. У цьому випадку водій, здійснюючи експлуатацію автотранспортного засобу без довіреності, повністю виконує функції власника, сам же законний володілець, не оформивши довіреність, продовжує здійснювати володіння цим транспортним засобом.

          Однак колегія суддів вважає ці доводи такими, що суперечать приписам ч. 2 ст. 1187, п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України.

          За таких підстав, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з  ухваленням, відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, нового рішення про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 28548,01 грн.  на відшкодування матеріальних збитків і 500,00 грн. на відшкодування моральної шкоди  та  про  відмову  ОСОБА_2 в задоволенні  позовних  вимог  до  ОСОБА_8 та у решті позовних вимог до ОСОБА_6

          Відповідно до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню понесені ним судові витрати: 650,00 грн. за проведення оцінки матеріальних збитків завданих внаслідок  механічного пошкодження транспортного засобу, 520,00 грн. за проведення судової авто-товарознавчої експертизи, 285 грн. 48 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору та 30,00 грн. витрат  на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді першої інстанції, а також з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 підлягають стягненню судові витрати, понесені ним в суді апеляційної інстанції, в сумі 189 грн. 79 коп. по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України,  колегія   суддів, -

                       В И Р І Ш И Л А :

Апеляційні скарги   ОСОБА_4 та  ОСОБА_7, який діє в інтересах ОСОБА_6, задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 19 вересня 2011 року  скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6  на користь ОСОБА_2 28548,01 грн. (двадцять вісім тисяч п'ятсот сорок вісім гривень одну копійку) на відшкодування матеріальних збитків та 500,00 (п'ятсот) грн. на відшкодування моральної шкоди.

У решті позову до ОСОБА_6 відмовити.

У позові ОСОБА_2 до ОСОБА_8 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 650,00 (шістсот п'ятдесят) грн. за проведення оцінки матеріальних збитків завданих внаслідок  механічного пошкодження транспортного засобу, 520,00 (п'ятсот двадцять) грн. за проведення судової авто-товарознавчої експертизи, 285 (двісті вісімдесят п'ять) грн. 48 коп. На відшкодування витрат по сплаті судового збору, 30 (тридцять) грн. - на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді першої інстанції.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судові витрати, понесені в суді апеляційної інстанції, в сумі 189 (сто вісімдесят дев'ять) грн. 79 коп. По сплаті судового збору.

Рішення  набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ  протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Складення повного рішення відкладено до 28 лютого 2012 року.

Головуючий :   

Судді: