Дата документу Справа №
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-1051/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Смолка І.О.
Суддя-доповідач: Кухар С.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2012 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого - судді: Бондаря М.С.
суддів: Кухаря С.В.
Полякова О.З.
при секретарі Черненко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: орендне підприємство «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації», про поділ майна подружжя,
ВСТАНОВИЛА :
У жовтні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, який уточнив посилаючись на те, що з відповідачкою ОСОБА_4 він одружився 20.06.1997 р. Під час шлюбу придбано майно, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності: 60/100 частин жилого будинку з господарчими і побутовими будівлями та спорудами, що знаходяться у АДРЕСА_1, жилою площею 71.7 кв.м., розташованих на земельній ділянці 556 кв.м.
Право власності на 60/100 частин жилого будинку зареєстровані за відповідачкою на підставі договору купівлі-продажу від 04.12.2000 р, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5
Позивач зазначає, що, так як майно придбано в період шлюбу, він має право на 1\2 частину і просить суд визнати 60/100 частин вищезазначеного будинку спільною сумісною власністю подружжя; розділити майно, що є спільною сумісною власністю подружжя та визнати за ним право власності на 1\2 частину 60/100 частин жилого будинку з господарчими і побутовими будівлями та спорудами, що знаходяться у АДРЕСА_1, жилою площею 71.7 кв.м., розташованих на земельній ділянці 556 кв.м.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 грудня 2011 року відмовлено в задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності.
Апеляційне провадження відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_3 В своїй апеляційній скарзі апелянт посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у судовому засіданні, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відмовляючи в задоволенні позову суд вважав, що не дивлячись на те, що майно дійсно придбано в період шлюбу однак позивач звернувся до суду більш ніж як три роки з моменту розірвання шлюбу а тому ним про пущено строк позовної давності.
Однак з такою позицією суду першої інстанції погодитись не можна.
Так, посилання суду першої інстанції в своєму рішенні на сплив строку позовної давності, початок перебігу якого він вважає підліковується з часу розірвання шлюбу є таким, що не відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.
Згідно п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" початок позовної давності для вимоги про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, обчислюється не з дати прийняття постанови державного органу РАЦС чи з дати набрання рішенням суду законної сили, а від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.
Як вбачається з матеріалів справи, на час розірвання шлюбу спору щодо користування спільним майном між сторонами не виникало, а тому суд дійшов до помилкового висновку щодо пропуску строку позовної давності, а тому рішення суду підлягає скасуванню.
За змістом ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України (дія якого розповсюджується на правовідносини з питань щодо розділу майна подружжя, яке було придбане до набрання чинності Сімейного Кодексу України, тобто до 01 січня 2004 року) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ст.ст. 28, 29 КпШС України, в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.
Судом першої інстанції встановлено, що під час шлюбу сторонами придбано майно, що належить їм на праві спільної сумісної власності: 60/100 частин жилого будинку з господарчими і побутовими будівлями та спорудами, що знаходяться у АДРЕСА_1, жилою площею 71.7 кв.м., розташованих на земельній ділянці 556 кв.м.
Оскільки частина будинку набута подружжям за час шлюбу, то вона є спільною сумісною власністю подружжя. Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності.
Відповідно до ст. 23 КпШС України майно, набуте у шлюбі, вважається таким, що належить подружжю.
Враховуючи вище викладене, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 19 грудня 2011 року у цій справі скасувати та ухвалити нове.
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 30/100 частин житлового будинку з господарчими і побутовими будівлями та спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_1.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді :