ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА  

з питань ухвалення додаткового рішення

09 червня 2025 року  Справа №  280/3008/25 :   

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., при секретарі судового засідання Іорової К.Я.,

за участі:

представника позивача – Олійник О.С.

представника відповідача  – не прибув

представника третьої особи – не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28.05.2025 позовні вимоги ОСОБА_1  задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)  щодо неналежного здійснення примусового виконання виконавчого листа №280/3060/23, виданого 21.11.2024 Запорізьким окружним адміністративним судом, у ВП №76627812. Зобов`язано Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)  вжити заходи    необхідні для примусового виконання виконавчого листа №280/3060/23, виданого 21.11.2024 Запорізьким окружним адміністративним судом, у ВП №76627812, визначені     Законом України “Про виконавче провадження”,    з урахуванням висновків суду.

Представником позивача зазначено, що ним будуть подані докази, на підтвердження вартості понесених судових витрат на професійну правничу допомогу протягом строків встановлених ч.7 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України). 

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

21.05.2025 від представника позивача до суду надійшла заява, в якій він просить ухвалити додаткове рішення та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 55 000,00 грн.

Ухвалою від 03.06.2025 заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №280/3008/25  призначено до розгляду у судовому засіданні на   09 червня 2025 року.

Ухвалою суду від 05.06.2025 призначено розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення у справі №280/3008/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в онлайн системі відеоконференцзв`язку “EasyСon”.

Ухвалою суду від 09.06.2025 відмовлено у задоволенні клопотання Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зупинення провадження у справі №280/3008/25 до розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення у справі №280/3008/25.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи заяви та відповіді на письмові заперечення щодо ухвалення додаткового рішення та надав пояснення аналогічні цим доводам.

Представники відповідача та третьої особи  у судове засідання не прибули. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Від представника відповідача до суду надійшли письмові заперечення на заяву представника позивача щодо ухвалення додаткового рішення у справі (вх.№28471 від 06.06.2025), в яких  заперечив щодо задоволення заяви позивача про стягнення судових витрат. В обґрунтування зазначено, що витрати на правничу допомогу в розмірі 55000,00 грн. є не співмірними зі складністю адміністративної справи та часом, витраченим на надання правничої допомоги, є заздалегіть неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг, у зв`язку з чим відділ просить зменшити їх до 4000,00 грн. Безпідставні витрати на правничу допомогу в розмірі 55000,00 грн. порушують критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності й необхідності), а також критерії розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи й фінансового стану обох сторін. Покладення на орган державної влади додаткового фінансового зобов`язання в розмірі 55000,00 грн. під час дії воєнного стану є надмірним тягарем для держави. Просить суд відмовити в задоволенні клопотання позивача, розгляд заяви позивача здійснити без участі представника відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч.2 ст.252 КАС України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Відповідно до ч.3 ст.252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Суд, розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення, прийшов до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступні обставини.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 ст. 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Відповідно до ч.ч.1,7 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз наведених положень законодавства, дає підстави суду для висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18, від 10.12.2019 у справі № 10.12.2019.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

В постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Вказана позиція підтримана Верховним Судом в постановах від 01 червня 2022 року по cправі № 910/1929/19, від 18 травня 2022 року по cправі № 911/1825/20, від 23 лютого 2022 року по cправі № 914/653/21, від 15 червня 2021 року по справі № 912/1025/20.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 26.06.2019 у справі №200/14113/18-а, від 31.03.2020 у справі №726/549/19, від 21.05.2020 у справі №240/3888/19.

У цій справі представник позивача просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 55 000,00 грн.

На підтвердження розміру витрат надано: публічний договір-оферта №13/20 про надання правової (професійної правничої) допомоги від 02.06.2020, договір – приєднання (доручення) №43/21  до публічного договору-оферти №13/20 від 02.06.2020 про надання правової (професійної правничої) допомоги від 28.08.2021, додаткову угоду №5 договору – приєднання (доручення) №43/21  від 28.08.2021 до публічного договору-оферти №13/20 від 02.06.2020 про надання правової (професійної правничої) допомоги від 02.04.2025, ордер серії АА №0013324 від 07.09.2021, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльність від 08.02.2006 №553  та акт №5 про виконання договору-приєднання (доручення) від 28.08.2021 №43/21 до публічного договору-оферти №13/20 від 02.06.2020 про надання правової (професійної правничої) допомоги від 30.05.2025.

Дослідивши надані представником позивача документи, суд враховує такі обставини.

Верховним Судом в постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02.06.2022 року по справі № 380/3142/20, від 02.02.2023 року по справі № 120/4765/21-а.

Судом враховано, що за умовами додаткової угоди №5 договору – приєднання (доручення) №43/21  від 28.08.2021 до публічного договору-оферти №13/20 від 02.06.2020 про надання правової (професійної правничої) допомоги від 02.04.2025 сторони погодили, що гонорар адвоката визначається за домовленістю з клієнтом та фіксується у твердій (фіксованій) сумі і  становить 55 000 (п`ятдесят п`ять тисяч) гривень.

При цьому, суд враховує, що відповідно до договору – приєднання (доручення) №43/21 до публічного договору-оферти №13/20 від 02.06.2020 про надання правової (професійної правничої) допомоги від 28.08.2021 Клієнт доручає, а АБ приймає на себе зобов`язання надавати юридичну (професійну правничу)  допомогу  Клієнту в суді апеляційної та касаційної інстанції в судовій справі №280/1868/21,  яка розглядалась в порядку адміністративного судочинства Запорізьким окружним адміністративним судом. Гонорар АБ за виконання вказаного доручення становить 10% (десять відсотків) від суми грошових коштів, фактично присуджених та сплачених Клієнтові. Гонорар сплачується протягом 2 (двох) календарних днів з дати отримання відповідних сум Клієнтом.

Відповідно до акт №5 про виконання договору-приєднання (доручення) від 28.08.2021 №43/21 до публічного договору-оферти №13/20 від 02.06.2020 про надання правової (професійної правничої) допомоги від 30.05.2025 Адвокатським об`єднанням   належним чином, якісно та в строк надало, а Клієнт прийняв виконання правової допомоги, передбаченої договором-приєднання (доручення) від 28.08.2021 № 43/21 до публічного договору-оферти № 13/20 від 02.06.2020 та додатковою угодою №5 від 02.04.2025 про надання правової (професійної правничої) допомоги (далі - договір), а саме: правову допомогу в адміністративній судовій справі №280/3008/25 Запорізького окружного адміністративного суду в суді першої інстанції за позовом Клієнта до ВПВР УЗПВР у Запорізькій області ПМУ Мінюсту (м. Одеса), третя особа ГУ ПФУ в Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною та спонукання виконати судове рішення в такому обсязі: скласти та подати суду позовну заяву, представити інтереси Клієнта в суді, скласти інші процесуальні документи та надати іншу правову допомогу на розсуд АБ для досягнення мети доручення, брати участь в справі як представник Клієнта із всіма належними Клієнту процесуальними правами. Гонорар АБ за виконання вказаного вище доручення визначено в твердій (фіксованій) сумі та складає 55 000 (п`ятдесят п`ять тисяч) гривень.

Проте, доказів щодо понесених позивачем судових витрат, зокрема, договору про надання правничої допомоги, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлених у встановленому законом порядку, та інших первинних документів для підтвердження реальності понесених витрат до суду не надано.

Таким чином, витрати на правову допомогу в розмірі 55 000,00 грн. не є підтвердженими належними документами, а тому стягненню з відповідача не підлягають.

Суд враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України, в яких ЄСПЛ, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними, а їх розмір обґрунтованим.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що відсутні підстави для прийняття додаткового рішення.

Відповідно до ч.4 ст.252 КАС України  про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями  132,  134,  139,  143,  241-243,  248,  294,  295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №280/3008/25 за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено та підписано 10.06.2025.

Суддя                                                                                                                А.В. Сіпака