ун. №  2-а-6790/11

пр. №   2-а/2608/15154/11  

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

21 жовтня 2011 року  

суддя Святошинського районного суду м. Києва Шум Л.М. розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Управління праці та соціального захисту населення Святошинського району в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії , -

                                                   В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом та просить суд визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Святошинського району в м. Києві протиправними та зобов’язати останнього здійснити позивачу перерахунок, а Київський  міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат зобов’язати здійснити виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 4 мінімальних заробітних плат за 2011 р.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він є ліквідатором наслідків аварії на Чорнобильській АЄС 1 категорії, інвалід ІІІ групи.

Оскільки щорічна допомога на оздоровлення позивачу виплачується у меншому розмірі, ніж передбачено ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачі направили на адресу суду заперечення на позов, в яких просять у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку, визначення категорій зон радіоактивного забруднення території. У разі проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріпленні в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Судом встановлено, що позивач згідно посвідчення НОМЕР_1 має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Встановлено, що згідно довідки МСЕК позивачу встановлено третю групу інвалідності безстроково, перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації як інвалід ІІІ групи та має статус постраждалої внаслідок ЧАЕС І категорії.  

Згідно ст. 49 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Проте, встановлено, що п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 р. № 1 «Про підвищення розмірів пенсії та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», всупереч положень ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»встановлені розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, при тому, що ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.

Оскільки позивач є потерпілим від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 р. (категорія 1, є інвалідом ІІІ групи, останній має право на отримання державної пенсії  та щомісячно додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі встановленому вказаним Законом.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі. В межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст.ст. 50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб. Які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.  

Згідно ст.ст. 50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за основу розрахунку пенсій та щомісячної додаткової допомоги за шкоду, заподіяної здоров’ю, береться мінімальна пенсія за віком.

Суд вважає, що положення ч. 3 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», не є перешкодою для застосування даного мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат,  пов’язаних  з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»для розрахунку розміру державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю.

Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсій за віком використовується як розрахункова величина для розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії, передбаченої Законом України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

За таких підстав бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Святошинського району в м. Києві, що полягає у відмові здійснити позивачу перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення та привести її розмір у відповідність з ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»- є протиправною.

Згідно ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», інваліду ІІ групи виплачується щорічна допомога на оздоровлення у розмірі 4 мінімальних заробітних плат.

Згідно до ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»текст ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»викладено у новій редакції, відповідно до якої щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Встановлено, що Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп2008 положення ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»в частині нової редакції ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»визнані неконституційними.

Щорічна допомога на оздоровлення за 2011 рік виплачена позивачу після винесення Конституційним Судом України рішення від 22.05.2008 р., у меншому розмірі ніж передбачено ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині визнання дій Управління праці та соціального захисту населення Святошинського району в м. Києві неправомірними та зобов’язання перерахувати та виплатити пенсію відповідно до вимог ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи» в межах строку позовної давності.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 48, 49, 50, 54, 67 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 19, 46 Конституції України, ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 99, 100,102, 158-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

           Адміністративний позов ОСОБА_1 до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Управління праці та соціального захисту населення Святошинського району в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії –задовольнити.

           Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Святошинського району в м. Києві при перерахуванні та виплаті ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення –неправомірними.

           Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Святошинського району в м. Києві провести ОСОБА_1 перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення згідно ст. 48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи»в розмірі 4 мінімальних заробітних плат за 2011 рік, з урахуванням раніше проведених виплат.

           Зобов’язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на підставі перерахунку проведеного Управлінням праці та соціального захисту населення Святошинського району в м. Києві провести виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 4 мінімальних заробітних плат за 2011 рік, з урахуванням раніше проведених виплат.

          Постанова може бути оскаржена до Апеляційного адміністративного суду м. Києва через районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.        

Суддя: