У К Р А Ї Н А
А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д м. К И Є В А
Справа № 22 –5081 /2011 р. Головуючий у 1 інстанції Мягкоход Ю.В.
Доповідач Котула Л.Г.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 червня 2011 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого – судді Котули Л.Г.
Суддів: Поливач Л.Д., Мараєвої Н.Є.
При секретарі Полонській А.Б.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ПАТ “ УкрСиббанк” до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та пені і за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ “ УкрСиббанк” про порушення прав споживача за апеляційною скаргою ОСОБА_2 поданою її представником ОСОБА_3 на рішення Солом?янського районного суду м. Києва від 8 листопада 2010 року.
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Солом?янського районного суду м. Києва від 8 листопада 2010 року позов ПАТ “ УкрСиббанк” до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором , процентів , нарахованих за користування кредитом та пені задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11391124000 від 04.09.2008 року станом на 17.05.2010 року в розмірі 208 348 грн. 98 коп., судові витрати на загальну суму 1820 грн.00 коп., а всього - 210 168 грн. 98 коп.
У задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ “ УкрСиббанк” про порушення прав споживача відмовлено.
У апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та відмовити у задоволені первісного позову і задовольнити зустрічний позов, оскільки висновки суду не відповідають вимогам закону та обставинам справи та судом порушені вимоги процесуального права.
Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідачів ОСОБА_4, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити з підстав, викладених у ній, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
В силу ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Судом встановлено, що 4 вересня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком “ УкрСиббанк”( далі – Банк) та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу( з Правилами) № 11391124000( далі-Договір)( а.с.23)
Умовами Договору передбачено , що Банк надає ОСОБА_1 кредит в сумі 23 771,00 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 у Банку для особистих потреб позичальника , а саме: для придбання автомобіля Мазда 3 2008 року випуску на строк з 4 вересня 2008 року по 4 вересня 2015 року(розділ 1 Договору).
За користування кредитними коштами процентна ставка встановлюється у розмірі 13,50 % річних.
На забезпечення виконання зобов’язання за цим договором 4 вересня 2008 року між Банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 227351( далі – Договір поруки) (а.с.69)
Згідно п. 1.1 Договору поруки поручитель зобов’язується перед Кредитором відповідати за виконання ОСОБА_1 усіх його зобов’язань, перед Кредитором, що виникли з Договору про надання споживчого кредиту № 11391124000 від 4 вересня 2008 року , укладеного між Кредитором та Боржником , існуючих в теперішній час , і тих, що можуть виникнути в майбутньому.
Відповідно до вимог 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
31 березня 2009 року між ОСОБА_1 та Банком був укладено додаткову угоду №1 до Договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу ( з Правилами) № 11391124000 від 04 вересня 2008 року ( щодо зміни умов кредитного договору та реструктуризації ) згідно якої сторони перенесли строк виконання зобов’язань
Позичальника зі сплати процентів та змінили кінцевий термін повернення кредиту за Договором.(а.с.29)
У зв?язку з укладенням зазначеної додаткової угоди була укладена Додаткова угода №1 до договору поруки(а.с.30)
Судом встановлено , що позивачем умови Договору виконані , в той час , як ОСОБА_1 його умови належним чином не виконуються , у зв’язку з чим утворилася заборгованість за Договором , яка на 17.05.2010 року становила 25 535,49 доларів США.
За таких обставин , суд обґрунтовано задовольнив вимоги позивача та стягнув з відповідачів за первісним позовом суму заборгованості за Договором.
Відмовляючи у задоволені зустрічного позову , суд правильно виходив з того , що відсутні підстави для його задоволення.
Доводи апеляційної скарги про порушення позивачем вимог ч.2 ст. 11 Закону України “ Про захист прав споживачів ” є безпідставними, оскільки спростовуються змістом укладеного Банком та ОСОБА_1 Договору, з умовами якого погодився відповідач , про що свідчить його підпис на Договорі.
В пункті 1.1.1 Договору зазначено , що підписуючи цей Договір, позичальник погоджується з викладеною у Правилах( договірних умовах) споживчого кредитування позичальників АКІБ “ УкрСиббанк” затверджених рішенням Продуктово-тарифного комітету АКІБ “УкрСиббанк” ( Протокол № 243 від 21.08.2008 року) із усіма змінами і доповненнями пропозицією Банку надати Позичальнику споживчий кредит, на умовах, встановлених у цьому Договорі та Правилах.
Правила , після підписання Сторонами Договору , стають його невід’ємною частиною. Підписуючи Договір Сторони підтверджують , що досягли згоди за усіма істотними умовами Договору , які викладені в цьому Договорі та Правилах.(п.п.1.1.2)
У договорі також зазначено, що призначення кредиту – для особистих потреб позичальника, а саме: для придбання автомобіля Mazda 3, 2008 р.в.( п.п.1.2.4)
Підписанням Договору Позичальник підтверджує:
- що на дату укладення Договору він ознайомлений з усіма Тарифами по розрахунково-касовому обслуговуванню та Тарифами Банку , що викладені у Додатку №3 до Договору;
- перед укладенням цього Договору отримав від Банку інформаційний лист згідно вимог законодавства України, зокрема, Закону України “ Про захист прав споживачів”;
- що він надає Банку свою згоду та право збирати , зберігати , використовувати , поширювати і отримувати інформацію, в тому числі банківську таємницю, в обсязі , встановленому Правилами;
- що він ознайомлений і погоджується з Правилами ( договірними умовами) споживчого кредитування позичальників АКІБ “ УкрСиббанк”, які є невід’ємною частиною Догоовру;
- що він або його уповноважений представник отримав оригінал цього Договору з усіма додатками в день його підписання ( п.п.3.1)
Не заслуговують на увагу твердження в апеляційній скарзі на те , що Банк ввів в оману відповідача, запевнивши, що він зможе повернути кредит у валюті та спонукав ОСОБА_1 укласти договір в іноземній валюті , оскільки доказів в підтвердження наведеного відповідач не надав.
Відповідно до статті 36 Закону України “ Про Національний Банк України ” офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним Банком України.
Валютні курси , як зазначено у частині першій статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України “ Про систему валютного регулювання та валютного контролю ” , встановлюються Національним Банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
Поряд з цим , згідно Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів , затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 12 листопада 2003 року № 496, офіційний курс гривні до іноземних валют , зокрема до долару США ,установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату.
Отже , незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.
Таким чином , укладаючи спірний кредитний договір в іноземній валюті , сторони приймали на себе певні ризики, на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь-яких законних підстав вважати , що зміна встановленого валютного курсу не настане.
Крім того, ніщо не перешкоджало відповідачу отримати кредит у національній валюті.
Необгрунтованими є посилання в апеляційній скарзі на недійсність кредитного договору , оскільки в кредитний договір включені положення щодо сплати кредиту позичальником у валюті договору , тобто в доларах США, що суперечить чинному законодавству.
Статтею 99 Конституції України встановлено , що грошовою одиницею України є гривня . При цьому Основний закону держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Таким чином, відповідно до законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання та валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі – Декрет КМУ).
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає
Крім того, ОСОБА_1 вимоги про визнання недійсним кредитного договору з тих підстав , що кредит виданий в іноземній валюті у зустрічній заяві не ставилися і в суді першої інстанції на наведене відповідачі не посилалися .
З огляду на зазначене, рішення суду відповідає вимогам закону та обставинам справи , а тому колегія суддів не вбачає підстав до задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
Керуючись ст.. 303,304,307,308,315 ЦПК України , колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 поданою її представником ОСОБА_3 відхилити, а рішення Солом?янського районного суду м. Києва від 8 листопада 2010 року залишити без змін..
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий
Судді: