Дата документу 17.02.2012 Справа № 2-4036/11

Провадження № 2/1622/669/2012    

РІШЕННЯ

Іменем України

13.02.2012 року Октябрський районний суд м.Полтави в складі :

                                                  головуючого –судді Тімошенко Н.В.,

                                                  при секретарі –Битко О.М.,

за участю представника позивача –ОСОБА_1, представника відповідача –Дяченка С.Г.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»про визнання недійсним та дострокове розірвання кредитного договору, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»про визнання недійсним та дострокове розірвання кредитного договору, посилаючись на те, що 20 червня 2007 року між ним та «Полтавське регіональне управління»AT «Банк»Фінанси та Кредит»був укладений Кредитний договір № 208-К від 20.06.2007р. відповідно до умов якого позивач отримав кредит у розмірі 7 500,00 доларів США 00 центів зі сплатою відсотків за користування кредитом 12% річних, та 77,17 грн. щомісячної комісії. Відповідно до кредитного договору кінцевим терміном повернення грошових коштів є 20 червня 2010 року.

Позивач вважає, що наявність у кредитному договорі положень, щодо вираження грошових зобов'язань між позивачем та відповідачем у доларах США, за відсутності генеральної та індивідуальної ліцензії на надання відповідачем кредиту в іноземній валюті, використання позивачем долару США (при поверненні грошових коштів та сплаті відсотків) як засобу платежу за кредитним договором та включення умов кредитного договору на шкоду інтересам позивача, суперечить законодавству України.

Банк має право проводити банківські операції, які розглядаються, як кредитні, в які не входить надання оплатної позички за кредитним договором.

Це фінансова послуга, за якою передаються не гроші вкладників, а власні гроші банку і гроші третіх осіб.

Банк має право здійснювати операції з іноземною валютою, в які не входять операції, які заборонені і не дозволені. В даному випадку банк уклав конкретний договір, порушив норми, які регулюють укладення і виконання договорів, і порушив вимоги закону у відношенні валютних операцій.

Тому наявність ліцензії на банківські операції, і письмового дозволу на визначені операції з іноземною валютою, ніяк не пов'язано з укладенням кредитного договору, і ніяк не пов'язано з діями, передбаченими договором, так як ці дії не є операціями, на які банку видана банківська ліцензія і письмовий дозвіл.

Позивач просив визнати оспорюваний кредитний договір недійсним, та застосувати наслідки його недійсності.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, прохав відмовити у їх задоволенні.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20 червня 2007 року між позивачем та «Полтавське регіональне управління»AT «Банк»Фінанси та Кредит»був укладений Кредитний договір № 208-К від 20.06.2007р. відповідно до умов якого позивач отримав кредит у розмірі 7 500,00 доларів США 00 центів зі сплатою відсотків за користування кредитом 12% річних, та 77,17 грн. щомісячної комісії. Відповідно до кредитного договору кінцевим терміном повернення грошових коштів є 20 червня 2010 року.

Договір підписано позивачем особисто. Підписання сторонами кредитного договору свідчить про те, що вони досягли згоди з усіх істотних умов договору та погоджуються з ними.

Банк виконав всі зобов'язання перед позивачем відповідно до умов кредитного договору та діючого законодавства.

Верховний Суд України в Узагальненнях судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин від 07.10.2010 зазначив, що правова природа кредитних правовідносин урегульована в нормах цивільно-правового зобов'язального інституту "Позика. Кредит. Банківський вклад" (глава 71 ЦК України), Закону України "Про банки і банківську діяльність" та інших відповідних правових актах. Зокрема, Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" вперше дав поняття кредитної операції, товарного, комерційного та фінансового кредитів.

Використання іноземної валюти як засобу платежу за умов дотримання вимог валютного законодавства не може бути підставою для визнання його недійсним і, укладаючи такий договір, сторона з'ясовує, на яких умовах він укладається, а відтак з власної ініціативи на момент отримання коштів визначає для себе правила подальшої поведінки, які в подальшому не мають безпідставно змінюватися на вимогу однієї зі сторін.

Також Верховний Суд України зазначив, що при вирішенні справ про визнання недійсним кредитного договору з підстав того, що кредит виданий в іноземній валюті, судам треба мати на увазі, що ст. 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав. Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Статтею 1054 ЦКУ передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

При цьому в Узагальненнях Верховний Суд України також посилається на статті 2, 47 та 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та статтю 5 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" і дійшов висновку, що єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку. Тому при розгляді спорів про визнання недійсними договорів про надання кредиту в іноземній валюті судам треба враховувати, що у випадку наявності у банку відповідної генеральної ліцензії та письмового дозволу Національного банку України, здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Спеціальне законодавство у сфері банківської діяльності не містить приписів, які б забороняли банкам надавати кредити в іноземній валюті або регламентували умови кредитування в іноземній валюті. Тобто на підставі банківської ліцензії та дозволу на здійснення валютних операцій банк має право здійснювати кредитні операції як у національній так і у іноземній валютах.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладені договору та визначенні його умов з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо.

При укладенні кредитного договору позивач мав можливість обирати валюту кредитування. Обираючи долар США як валюту кредиту, позивач виходив з невеликого розміру процентної ставки для кредитів в цій валюті по відношенню до інших валют, у тому числі національної валюти України, проте мав усвідомлювати, що низький розмір процентної ставки по відношенню до процентної ставки у національній валюті, пов'язаний із більш високим ризиком для позивача росту курсу цієї валюти по відношенню до гривні в період кредитування. Банк, встановлюючи більш низьку процентну ставку для кредиту в доларах США, та позивач, обираючи валюту за власним бажанням та на власний розсуд, укладаючи кредитний договір, мав усвідомлювати можливість збільшення курсу долара США по відношенню до національної валюти України, а отже сторони не виходили з того, що така подія не настане. До того ж, стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплено.

Отже, видача кредитів в іноземній валюті, зокрема в доларах США не порушує законодавство України у сфері банківських правовідносин, відповідають всім нормативно-правовим актам Національного банку України та не потребують видачі НБУ індивідуальних ліцензій.

Керуючись ст.ст. 192, 524, 526, 533, 672, 1054 ЦК України, ст. 2, 47, 49 ЗУ «Про банки та банківську діяльність», п.1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, ст.ст. 2, 6, 8, 10, 11, 58, 59, 60, 88, 159, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-

                                                            ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»про визнання недійсним та дострокове розірвання кредитного договору, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області через районний суд шляхом подання протягом 10 днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

СуддяН. В. Тімошенко