Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області    

                             2/205/62/12 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

 13.02.2012 р.                                                                                                     м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Заярного А.М.,

                    за участі: секретаря Буга Р.М,

позивача ОСОБА_1,

відповідачів: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

представника відповідачів –адвоката ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в м. Жмеринка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулись до суду з цим позовом, в якому зазначили, що в її розпорядженні знаходиться будинок по АДРЕСА_1, який дістався їй після померлої бабусі ОСОБА_7. Присадибна ділянка площею 0,50 га була надана позивачу  у користування Мовчанською сільською радою. Вона в даному будинку не проживає, проте доглядає за ним. За вказаною адресою позивач зареєстрована. На присадибній ділянці даного будинку ростуть плодово-ягідні  та звичайні дерева: ясен, акація та інші. У вказаному будинку крім позивача зареєстрована її рідна сестра ОСОБА_8, яка на даний час проживає в Росії. Двоюрідна сестра ОСОБА_9 також доглядає за домоволодінням та частково користується його земельною ділянкою.

8 липня 2011 року жителі с. Мовчани: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, скориставшись її відсутністю, зайшовши на земельну ділянку по АДРЕСА_1, зрізали 11 дерев, з яких 4 плодових, та знищили кам’яний паркан (мур) довжиною 65 метрів, який відділяв земельну ділянку від проїзної частини вулиці, на що ні позивач, а ні її родичі, які зареєстровані у вказаному будинку згоди не давали. На пропозицію позивача відшкодувати завдану їй шкоду, вказані особи відмовились, в зв’язку  з цим позивач звернулась до правоохоронних органів, проте в порушенні кримінальної справи їй було відмовлено. Відповідно до постанови про відмову в порушенні кримінальної справи ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4, та ОСОБА_5 пояснили свої дії тим, що дані дерева спричиняли затінок, від якого на ґрунтовій вулиці не висихала багнюка.

В результаті протиправних дій даних осіб позивачу була нанесена матеріальна шкода в розмірі 10190 грн., з яких 3568,47 грн. - вартість пошкоджених 11 дерев різних порід; 6621,60 грн. - вартість відновлювальних робіт пошкодженого кам’яного паркану довжиною 65 м, крім того їй була завдана моральна шкода, яку позивач оцінила в 5000 грн., яка полягає в душевних стражданнях, хвилюваннях і стресах.

Позивач просила суд стягнути на її користь з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 солідарно 10190 грн. - матеріальної шкоди та 5000 грн. - моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги викладені в позовній заяві підтримала повністю. Пояснила, що вказаний будинок з земельною ділянкою дістався їй та її сестрам у спадщину від бабусі ОСОБА_7, яка померла в ІНФОРМАЦІЯ_1 році. Правовстановлюючих документів на будинок та земельну ділянку в неї немає. Спадщину після бабусі вона не оформляла. Будинок та присадибна земельна ділянка була передана їй сільською радою у користування. З 1994 року в будинку ніхто не проживав. Дерева про які йдеться в позовній заяві садила її покійна бабуся, інші дерева виросли самі. Хто саме розбирав мур та зрізав дерева  вона не бачила. На даний час каміння з паркану (муру) складене назад. Вона весь час проживає в АДРЕСА_1.

Щодо відшкодування їй моральної шкоди пояснила, що в лікарню не зверталась, проте з того часу як стались дані події вона не може спати, постійно перебуває в нервовому стані.

Представник відповідачів  - адвокат ОСОБА_6 вказав, що відповідачі, інтереси яких він представляє позов не визнають повністю. Пояснив, що позивач не є власницею будинку по АДРЕСА_1, в зв’язку з чим не має права на задоволення позовних вимог. Паркан, що побудований навколо будинку, це каміння яке просто складене один на одне і нічим не закріплене, сестра позивачки ОСОБА_9 була попереджена про необхідність зрізання дерев та розчищення дороги поблизу будинку. Наймала для цього ОСОБА_11, який і позрізав за її проханням дерева на пні.

 Сільською радою була організована робота по розчищенню території, а в акті складеному сільською радою не говориться про те, що саме відповідачі зрізали дані дерева та валили мур. Що стосується дерев, які були зрізані, то вони згідно звіту, що міститься в матеріалах справи  - окремо ростучі дерева – дички, що виросли стихійно. Тобто виросли самі, їх ніхто не садив. За будинком та територією навколо нього ніхто не доглядав, він знаходився в занедбаному стані. З цього випливає, що позовні вимоги позивачки безпідставні, і такі, що не підлягають задоволенню

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнала та пояснила, що проживає в АДРЕСА_1  не зрізала, мур не руйнувала, викладені в позові обставини не відповідають дійсності. Окремо лежаче каміння на вулиці біля паркану, вона кинула на дорогу в багнюку для того, щоб по ній могили ходити люди та худоба.  Будинок знаходиться у занедбаному стані, там ніхто не проживав та не доглядає його з 1994 року. Гілля з дерев зрізала, але зі сторони дороги, ті що створювали тінь. Дерев на пні не різала.

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнала та пояснила, що проживає в с. Мовчани. Шкоду майну позивача по АДРЕСА_1  не завдавала. У вказаному будинку ніхто довчи час не проживає. Зрубала гілля дерев зі сторони вулиці,  що створювали тінь на дорогу. Дерев на пні не різала. Окремо лежаче каміння, що знаходилось біля муру на зовнішній стороні вулиці вона кидала на дорогу, щоб закидати багнюку. Після того гілля дерев зрізали працівники РЕСу, так як вони доставали до лінії електропередач. Сестру позивачки ОСОБА_9 попереджували про необхідність зрізати дерева, на що вона відповіла згодою.

Відповідач ОСОБА_4 позов не визнала та пояснила, що проживає  в с. Мовчани, вказала, що шкоди майну позивачки по АДРЕСА_1  не завдавала. В липні 2011р.займалась розчищенням дороги по вищезазначеній вулиці. Дерева на пні не різала. Зі сторони вулиці біля паркану  викидала каміння на дорогу для того, щоб закидати багнюку.

Відповідач ОСОБА_5 позов не визнала та пояснила, що проживає в с. Мовчани. Шкоди майну позивача не завдавала. Дерева не різала, паркан не розбирала, та не знає хто це зробив, гілля, що заважало лініям електропередач по вул. Жовтневій прибрали працівники РЕСу.

Допитана за клопотання позивача свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що являється сестрою позивача. Вказала, що за будинком, що знаходиться по АДРЕСА_1 вона доглядає. Використовує під город частину присадибної ділянки.  Хто саме зрізав дерева та руйнував паркан вона не бачила, так як не була присутня при даних подіях. Проте наймала на роботу  ОСОБА_11, який зрізав та розчищав дерева на вказаній присадибній ділянці, але зовсім в іншій стороні.

Допитаний за клопотанням відповідачів свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що проживає в АДРЕСА_2 та являється депутатом сільської ради. Головою сільської ради  йому було доручено організувати розчистку території навколо будинків, зокрема і будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1. Він особисто зрізав дерева біля паркану вказаного будинку, але тільки зі сторони вулиці. Після нього гілля спилювали працівники РЕСу. Сестра позивачки ОСОБА_9 неодноразово була попереджена про проведення розчистки, і необхідність зрізати гілля, що заважають лінії електропередач, проте ніяких дій вона не робила. Вже згодом, вона найняла ОСОБА_11, який позрізав дерева на присадибній земельній ділянці.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до довідки виданої виконкомом Мовчанської сільської ради Жмеринського району Вінницької області від 04.11.2011 року земельна ділянка площею 0,50 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1 не приватизована, державний акт не виготовлявся та не видавався (а.с.9);

Відповідно до постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 16.07.2011 року в порушенні кримінальної справи за ст.ст. 194, 356 КК України по факту пошкодження кам’яного паркану та дикоростучих дерев відносно громадян: ОСОБА_5, ОСОБА_13, ОСОБА_4, ОСОБА_2 відмовлено за малозначністю заподіяної шкоди та відсутністю складу злочину (а.с.11, 12);

Відповідно до Звіту № 54 від 28 жовтня 2011 року незалежної оцінки визначення матеріального збитку, проведеного СПД ОСОБА_14 - вартість матеріального збитку в результаті пошкодження 11 шт. дерев та кам’яного паркану на присадибній земельній ділянці, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1, визначена за витратним методичним підходом становить: вартість пошкоджених 11 шт. дерев різних порід – 3568,47 грн., вартість відновлювальних робіт пошкодженого паркану, з врахуванням вартості матеріалу  - 6621,60 грн.(а.с.13-53).

З акту обстеження пошкодженого муру та зрізаного дерева на присадибній ділянці ОСОБА_15 вбачається, що паркан по АДРЕСА_1 був побудований без застосування цементно-глиняного розчину, який з роками під впливом погодних умов часткового зруйнувався. Також встановлено, що жителі села Мовчани  при проведенні розчистки провулку від вул. Жовтнева до вул. Пушкіна зрубали 10 стовбурів самосіву дерев на території проїжджої частини провулку (під муром) на відстані 36 метрів, та з під муру взято каміння для підсипання дороги (а.с.78).

Відповідно до довідки виконавчого комітету Мовчанської сільської ради від 19.12.2011 року гр. ОСОБА_1 до сільської ради з письмово заявою про зруйнування муру та зрізання дерев не зверталась (а.с.79).

В судове засідання за клопотанням відповідачів викликалися свідки: ОСОБА_16 та ОСОБА_11, проте в судове засідання не з’явилися з причин, визнаних судом поважними. Сторони просили розглянути справу у їх відсутність, представник відповідачів надав суду їх письмові пояснення, які були приєднані до матеріалів справи за згодою сторін.  

З письмових пояснень Мовчанського сільського голови ОСОБА_16 вбачається, що на виконання рішення сесії сільської рад про проведення прочистки ліній електропередач та розчистки доріг біля жилих будинків,  громадянці ОСОБА_9 неодноразово в усній формі було вказано на необхідність вирізки дерев біля муру домоволодіння по АДРЕСА_1, оскільки вона за ним доглядає. Проте вона цього не зробила (а.с.80).

З письмових поясненнях,  наданих ОСОБА_11 вбачається, що громадянка ОСОБА_9 звернулась до нього щоб вирізати дерева біля будинку по АДРЕСА_1. Дерева були вирізані під муром  на присадибній ділянці. Роботи проводилися в кінці жовтня 2011 року (а.с.81).

Згідно довідок-характеристик, виданої Мовчанською сільською радою, жителі села: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3 за місцем проживання характеризуються позитивно (а.с.82- 85).

Вищезазначені докази суд приймає до уваги, так як вони зібрані з дотриманням вимог закону, не суперечать один одному і ніким не оскаржені.

26 січня 2012 року за клопотанням представника відповідачів, яке було підтримано відповідачами, в порядку ст. 168 ЦПК України судом винесено ухвалу - зобов’язати позивача ОСОБА_1 надати в наступне судове засідання правовстановлюючі документи на будинок та присадибну земельну ділянку по АДРЕСА_1. Позивачці було роз’яснено, що такими документами можуть бути: свідоцтво про право на спадщину, договір купівлі-продажу, свідоцтво про право власності, витяг з реєстру майнових прав, державний акт на земельну ділянку, тощо.

Позивач ухвалу суду не виконала, правовстановлюючих документів не надала, пояснивши що будинок з земельною ділянкою їй перейшов у спадок від ОСОБА_7, проте вона його не оформила.  Првоустанолюючі документів на ОСОБА_7 у неї також немає.

Клопотання про витребування вищезазначених документів у відповідних установах позивач ОСОБА_1 не заявляла.

Суд не приймає до уваги докази: довідку виконкому Мовчанської сільської ради про те, що будинок, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на праві приватної власності (а.с.8);  довідку того ж виконкому від 07.11.2011 року про те, що ОСОБА_1 користується присадибною земельною ділянкою площею 0,50 га в селі Мовчани Жмеринського району Вінницької області (а.с.10), так вказані обставини не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а довідки сільської ради не є належними доказами, які посвідчують право власності так користування майном.

У відповідності до ст. 190 ЦК України майном як особливим об’єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки.

При прийнятті спадкоємцем спадщини, до складу якої входить нерухоме майно, обов’язковою умовою набуття права власності на це майно є одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно із наступною його реєстрацією у державних органах за правилами державної реєстрації прав на нерухомість, встановленими ст. 182 ЦК України. При цьому право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємців з моменту державної реєстрації цього майна (ст.ст. 1297, 1299 ЦК України).

Правові засади державної реєстрації прав на нерухоме майно врегульовані  Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», яким передбачено, що речові права на нерухоме майно підлягають обов’язковій  державній реєстрації.

Судом було встановлено, що ОСОБА_1 не отримала свідоцтво про право на спадщину, а саме на будинок по АДРЕСА_1 Вінницької області, та не набула права власності на будинок, якому завдано шкоду. Також слід звернути увагу на відсутність правовстановлюючих документів на даний будинок, які б підтверджували право власності спадкодавця ОСОБА_7 на будинок розташований в АДРЕСА_1.

Таким чином, ОСОБА_1 не являючись власником даного будинку не вправі заявляти  вимогу про відшкодування матеріальної  шкоди, завданої майну.   

Разом з тим, позивач немає права і на відшкодування моральної шкоди, оскільки згідно ч. 1  ст. 1167 ЦК України  моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі  неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Як вказано в п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди №4 від 31.03.95р.  – відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди  підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з’ясувати, чим підтверджується  факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він при цьому виходив.

Особи (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.

Згідно ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ст.ст. 58, 60 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтується на припущеннях. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Позивач суду не надала належних та допустимих доказів в обґрунтування своїх позовних вимог щодо відшкодування майнової та моральної шкоди, а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 6, 8, 10, 27, 60, 61, 88, 208, 209, 21- 215 ЦПК України, п. 5 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди №4 від 31.03.95р.,  ст.ст. 23, 190, 182, 1166, 1167, 1297, 1299  ЦК України, суд  

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, яка проживає: АДРЕСА_3; зареєстрована АДРЕСА_1, ідент. № НОМЕР_1 витрати на правову допомогу в сумі 2000 (дві тисячі) грн., в рівних частках по 500 грн., на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,    

          Рішення суду набирає законної сили  після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу  протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд  за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.       

Суддя:А. М. Заярний