Справа №2-247/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2012 р.                                                                                           м.Радивилів

Радивилівський районний суд   Рівненської області

в складі: головуючого судді Драновської С.З.

            при секретарі Краєвській Г.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Радивилів справу за позовом ОСОБА_1 до  Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»,  Рівненської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру», третя особа на стороні відповідача начальник Рівненської регіональної   філії ДП «Центр державного земельного кадастру»ОСОБА_2 про визнання незаконним   наказу та  його скасування, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування  завданої  моральної шкоди,                                                                                                                 

в с т а н о в и в :

          ОСОБА_1 звернулася до суду  із зазначеним позовом.

          23.08.2011 року подала до позову зміни і  доповнення  і просила  суд:

        1.  Визнати  неправомірним наказ Рівненської регіональної філії ДП “Центр Державного земельного кадастру ” від 28 лютого 2011 року №23К “Про звільнення ОСОБА_1 з роботи ” та скасувати;

        2. Змінити формулювання причин звільнення з посади 28 лютого 2011 року відповідно до наказу № 23-к з п.1 ст.41 КЗпП України (за одноразове грубе порушення трудових обов’язків керівником підрозділу) на звільнення за ст.38 КЗпП України (за власним бажанням).

3. Стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу 3 28 лютого 2011 року по 05 липня 2011 року включно у розмірі 9 590,01грн. ( серед. заробіток 110,23грн. х 87 робочих дні).

4. Зобов’язати відшкодувати завдану незаконним звільненням моральну шкоду в розмірі 5000,00 ( п’ять тисяч)  гривень та стягнути з відповідача  судові витрати по справі.

11.01.2012 року ОСОБА_1 знову подала  до позову зміни та доповнення і просила суд:

1. Визнати незаконним наказ Рівненської регіональної філії ДП “Центр Державного земельного кадастру ” від 28 лютого 2011 року №23К “Про звільнення ОСОБА_1 з роботи ” та скасувати його;

2. Змінити формулювання причини звільнення з посади 28 лютого 2011 року відповідно до наказу №23-к  з  п.1 ст.41 КЗпП України (за одноразове грубе порушення трудових обов’язків керівником підрозділу) на звільнення за ст.38 КЗпП України (за власним бажанням);

3. Стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 березня 2011 року по 05 липня 2011 року включно у розмірі 10 055,98грн. (серед. заробіток 116,93грн. х 86 робочих дні) та середній заробіток за час з 06 липня  2011 року по 31 грудня 2011 року  у розмірі 3 646,92 грн. ;

           4. Зобов’язати відшкодувати їй завдану незаконним звільненням моральну шкоду в розмірі 5000,00 ( п’ять тисяч)  гривень та  стягнути з відповідача  судові витрати по справі.

В обгрунтування позову ОСОБА_1  посилається на те, що 08 січня 2004 року прийнята на посаду начальника Радивилівського районного відділу по переводу з Радивилівської районної філії ДП Дубенський районний центр державного земельного кадастру(наказ №4 від 08.01.2004 року).

Відповідно до наказу №23-к від 28 лютого 2011 року за підписом  начальника Рівненської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру», ОСОБА_2 позивачку було звільнено з посади начальника Радивилівського районного виробничого відділу Рівненської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру»згідно п.1 ст.41 КЗпП України (за одноразове грубе порушення трудових обов’язків керівником підрозділу). Звільнення вважає незаконним та безпідставним як таке, що проведено з грубим порушенням діючого законодавства, всупереч вимог  ст.47 КЗпП України.

При цьому, про факт звільнення їй стало відомо після отримання копії наказу про звільнення з роботи та трудової книжки, надісланих на адресу її батьків лише 09 березня 2011 року рекомендованим листом, котрий був отриманий  нею 15.03.2011 року.

Окрім того, її звільнено з роботи 28 лютого 2011 року, тобто в той час коли вона перебувала на робочому місці, однак повідомлення про звільнення її з посади не надходило і не було жодної телефонної розмови щодо питання звільнення з роботи. ОСОБА_1 стверджувала, що 28.02.2011 року на нараді  в м.Рівне  не була, а була 18.02.2011 року і таке підтверджено  наказом №14-3 від 18.02.2011 року.

          Більш того, 01 березня 2011 року ОСОБА_1 перебувала у відрядженні в Рівненській регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру»- здавала звіти по виробництву і цього ж дня зайшла до начальника філії ОСОБА_2 з питання надання навчальної відпустки на період написання та захисту дипломної роботи з 01 березня по 30 червня 2011року та передала йому заяву та повідомлення - виклик Луцького Національного університету ім. Л.Українки. Начальник філії ОСОБА_2  пообіцяв розглянути питання про можливість надання відпустки, але меншої тривалості. Під час розмови жодних зауважень щодо роботи, очолюваного ОСОБА_1 відділу чи безпосередньо до виконання нею посадових обовязків  ОСОБА_2 висловлено  не було і  розмови  щодо  звільнення  з роботи не велось.

Відразу ж на другий день, після відрядження, ОСОБА_1  захворіла на гостру бронхопневмонію, що потребувало обов’язкового лікування, а тому впродовж з 2 до 16 березня 2001 року  вона перебувала на лікарняному.

Звільнення за пунктом 1 ст.41 КЗпП України є незаконним і   вважала дисциплінарним стягненням, а тому  в даному випадку воно мало проводитись  із додержанням правил, встановлених для застосування дисциплінарних стягнень згідно з чинним законодавством.

Зокрема, відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

Днем виявлення проступку вважається день коли про нього стало відомо відповідній посадовій особі. Факт такого порушення повинен  бути зафіксований у відповідному акті складеному власником. Про його складання позивачці невідомо  і  її з таким актом не ознайомлено.

          З наказу №23-к від 28 лютого 2011 року  дізналась, що підставами для звільнення її з роботи послужили службові записки  заступників начальника філії ОСОБА_3 та ОСОБА_4

          Всупереч вимог статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення, роботодавець не з'ясував причини і обставини вчинення проступку та не  зажадав від порушника письмових пояснень.                            

Трудова книжка із наказом про звільнення з роботи надіслані на адресу батьків ОСОБА_1 (без її письмової згоди)  09 березня 2011 року. За даними роздруківки банку за вказаний період перші кошти  надійшли 04.03.2011 в розмірі 597,33грн.; 12.03.2011 в розмірі 1109,33грн., й лише 16.03.2011 надійшли розрахункові кошти в розмірі 7528,52грн., які перераховано на зарплатну картку ОСОБА_1

Так як звільнення ОСОБА_1 з роботи є протизаконним, відповідно до положень статті 235 КЗпП України відповідач зобов’язаний прийняти рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу та згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати моральну шкоду  в розмірі 5 000 грн., так як зазнала моральних страждань через звільнення за такою ганебною статтею, залишилась без заробітку із малолітньою донькою та змушена затрачати значний час і кошти для організації життя і тривалий час  не могла влаштуватись  на роботу. Поскільки із 06.07.2011 року працює на іншій роботі  і в Радивилівському  районі пройшла реорганізація попереднього місця роботи, не бажала поновлення, а просила змінити формулювання причин звільнення.

Враховуючи наведене, просила задовільнити її позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивачки ОСОБА_5 позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала і пояснила, що ОСОБА_1  відповідно до наказу № 23-к від 28 лютого 2011 року було звільнено з посади начальника Радивилівського районного виробничого відділу Рівненської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру" згідно п.1 ст.41 КЗпП України (за одноразове грубе порушення трудових обов’язків керівником підрозділу).

При цьому, про факт звільнення з роботи та ще й за ганебною статтею ОСОБА_1 стало відомо після отримання копії наказу про звільнення з роботи та трудової книжки, надісланих на адресу її батьків лише 09 березня 2011 року рекомендованим листом, котрий був отриманий  нею 15.03.2011року.

Окрім того, її звільнено з роботи 28 лютого 2011 року, тобто в той час як вона перебувала на робочому місці, однак повідомлення про звільнення її з посади не надходило.

01 березня 2011 року ОСОБА_1 перебувала у відрядженні в Рівненській регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру»- здавала звіти по виробництву. Цього ж дня зайшла до начальника філії ОСОБА_2 з питання надання навчальної відпустки на  навчання.

Як вбачається з копії  посвідчення про відрядження у графах про вибуття та прибуття до м. Радивилова дійсно проставлено підписи ОСОБА_1, однак дане посвідчення належить до відрядження 18 лютого 2011 року та яке згодом ОСОБА_1 надала до Рівненської регіональної філії ДП «Центру державного земельного кадастру»для здійснення оплати.

          Підтвердженням даного факту є:

          1) повідомлення відповідача по електронній почті від 17.02.2011 за №281 про необхідність 18.02.2011 об 11.00 годині прийняти участь у семінарі-нараді, яку проводить головне управління Держкомзему у області.;

          2) на копії посвідчення про відрядження нібито від 28.02.2011року проставлено наказ на відрядження по Радивилівському районному виробничому відділу №14-3, який відповідно до журналу реєстрації наказів на відрядження видано ОСОБА_1 саме 18 лютого 2011 року. Це  вбачається із оригіналу журналу реєстрації наказів на відрядження.

          Про необхідність прибути та прийняти участь в роботі наради завжди від відповідача надходили повідомлення по електронній почті, зокрема, таке ж повідомлення надійшло 07.02.2011р. за №175 про участь в нараді 09.02.2011 року (наказ на відрядження №14-2 від 09.02.2011). Інших повідомлень від відповідача у лютому 2011 року не надходило;

          3) у графі мета відрядження зазначено: «на проведення наради», що суперечить твердженню відповідача про те, що ОСОБА_1 прибула 28.02.2011 до Філії з метою здачі до бухгалтерії щомісячної звітності ;

          4) щодо звіту використання коштів на відрядження, то його заповнено ОСОБА_1, за 18.02.2011 року, однак дата отримання коштів 28.02.2011 року проставлена не її рукою, і доказом  підробки дати 28 замість 18 лютого є долучені білети як в м.Рівне так і в м.Радивилів;

          Так, як усі виплати: заробітної плати, лікарняних, відпускних, компенсаційні виплати на відрядження проводились через зарплатну картку у РайфайзенБанк «Аваль»то, згідно роздруківки банку даних зарплатної картки ОСОБА_1 за період з 11.02.2011 по 31.03.2011, відсутні надходження  будь-яких коштів 28.02.2011 року.  За даними роздруківки банку за вказаний період перші кошти  надійшли 04.03.2011 в розмірі 597,33грн.; 12.03.2011 в розмірі 1109,33грн., й лише 16.03.2011 надійшли розрахункові кошти в розмірі 7528,52грн.  Із довідки   наданої відповідачем за №04-02-112 від 25.01.2012 року на вимогу суду встановлено лише, що 15.03.2011 року позивачці виплачено заборгованість по відрядженнях за минулий період в сумі 893,00грн.

          Виплата компенсаційних виплат за відрядження жодного разу не проводилась того ж дня, а за період в шість місяців, а той  за рік.

          Табель обліку робочого часу перероблено й у графі за 28.02.2011 року зроблено відмітку, що цього дня ОСОБА_1 знаходилася у відрядженні.

          У запереченні відповідач зазначає, що цей табель підписано ОСОБА_1, однак підпис, проставлений за начальника Радивилівського районного виробничого відділу, їй не належить і навіть візуально не схожий на підпис ОСОБА_1

          Підтвердженням є висновок судового експерта Науково - дослідного експертно –криміналістичного центру при УМВС України в Рівненській області ОСОБА_6 від 08 листопада 2011 року за № 505, відповідно до якого: «підпис в графі «Начальник Радивилівського районного виробничого відділу О. ОСОБА_1»в табелі робочого часу за лютий місяць 2011 року виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою».          

Крім того, звертала  увагу суду на ряд доказів, які спростовують твердження відповідача про те, що ОСОБА_1 була 28 лютого 2011 року у Рівненській регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру».

 Так, на підставі листа Радивилівської районної ради від 17 лютого 2011 року за № 01/25-79 саме 28.02.2011 ОСОБА_1 приймала участь в розширеній оперативній нараді за участю голови та заступника голови районної ради, міського та сільських голів, керівників комунальних підприємств. Нарада була призначена на 10 годину ранку та тривала близько двох годин. Факт участі ОСОБА_1 у цій нараді підтверджено листом Радивилівської районної ради  від 12.05.2011 за №01/26-199, за підписом голови ради Бернацького О.В.  

Більш того, цього дня з 16.00 до 17.45 години дня ОСОБА_1 була на прийомі у лікаря-стоматолога  і це доводиться із медичної картки стаціонарного хворого  за №407 та довідки за №272., що знаходяться в матеріалах справи.

Відтак, позивачка не могла 28 лютого 2011 року перебувати одночасно в м. Радивилові та в м. Рівне із врахуванням, що час проїзду від міста Радивилова  до міста Рівне понад дві години лише в одну сторону, а для здачі звітів необхідно  затратити також  близько 2-3 години.

 Що стосується здачі звітів  по виробництву за лютий місяць 2011 року, то фактично ОСОБА_1 здавала звіти у Рівненській регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру»01.03.2011 впродовж близько 3-х годин. Заяву та повідомлення - виклик Луцького Національного університету ім. Л.Українки ОСОБА_1 надала особисто начальнику філії ОСОБА_2, який умисно не передав їх для реєстрації. При цьому, у розмові з ним ОСОБА_1 не заперечувала на відпустку меншої тривалості. Вважаючи, що між ними досягнуто згоди, вона не наполягала на реєстрації заяви у її присутності, оскільки не допускала таких наслідків  по відношенню до неї.

Луцьким Національним університетом ім. Л.Українки повторно надано довідку-виклик від 21.02.2011 за №1046 про те, що в період з 01.03.2011 по 30.06.2011 триватиме навчальна відпустка у зв’язку із підготовкою та захистом дипломного проекту.

          Відповідно до ст.60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Однією із підстав для звільнення з роботи ОСОБА_1 послужила службова записка заступника начальника філії ОСОБА_3 від 21.02.2011 року, у якій зазначається, що Радивилівським районним відділом філії центру ДЗК не подано документів інвентаризації, які необхідно було надати в термін до 21 січня 2011 року. Неподання цих документів не давало змоги провести їх узагальнення в цілому по області та підготовити до передачі Центру ДЗК, а також призвело до зриву виконання у визначені терміни наказу Центру ДЗК від 15.12.2010 за №633.

          Разом з тим, відповідальність за виконання наказу покладено на начальника філії ОСОБА_2 Як вбачається із службової записки, безпосередньо узагальненням даних після проведення інвентаризацій відділами філії займався заступник начальника філії  - начальник управління Державного земельного кадастру ОСОБА_3, а відтак до дисциплінарної відповідальності за  невчасну  передачу необхідних даних до Центру ДЗК має притягуватися  саме він. Так, останній день передачі документів наступив 21 січня 2011 року, а доповідна написана лише через місяць –21.02.2011 року.

          Відповідач не надав суду належних доказів «неодноразових звернень» до ОСОБА_1 та нагадувань під час проведення виробничих нарад, зустрічей, оскільки таких не було і вони взагалі відсутні.

          Факт написання службової записки лише 21.02.2011 суперечить твердженню відповідача про те, що проведення інвентаризації мало «першочергове значення»та є «грубим порушенням виконавської дисципліни».

          При  цьому, пунктом 1 статті 41 КЗпП України передбачено звільнення керівників певних категорій за одноразове грубе порушення трудових обов’язків. Ознакою грубості вважаються і характер дій або бездіяльності працівника, і суттєвість наслідків порушення (наприклад, значні негативні наслідки) й особливості причин, що зумовили порушення та його наслідок, і форма вини.

          В той же час, Радивилівським районним відділом філії центру ДЗК, на виконання вищезазначеного наказу, все ж таки вчасно була проведена основна інвентаризація документів (із ведення державного реєстру земель станом на 31.12.2010) спільна із управлінням Держкомзему у Рівненській області і Центром ДЗК, і усі інвентаризаційні описи передано в обласне управління Держкомзему і до Рівненської філії  Центру ДЗК.

          Насправді не була проведена внутрішня інвентаризація документів із ведення державного реєстру земель, оскільки Радивилівським відділом за актом-передачі до управління Держкомземзему у Радивилівському районі в січні 2011 були передані реєстраційні картки. Відсутність реєстраційних карток унеможливлювала проведення інвентаризації. Неодноразові звернення до начальника управління Держкомзему у Радивилівському районі Погорілець З.В. щодо їх повернення нею проігноровані. Ситуація із неповерненням до Радивилівського відділення реєстраційних карток була відома як заступнику начальника філії ОСОБА_3, так і самому начальнику філії ОСОБА_2

          Окрім того, непроведення внутрішньої інвентаризації ні нащо не впливало, оскільки її проведення полягало в тому, щоб у кінцевому підсумку  ці реєстраційні картки передати до архіву або на списання.

          Таким чином, наказ відповідача не було виконано через відсутність реєстраційних карток, тобто відсутня вина ОСОБА_1, відсутні значні негативні наслідки, а відтак –відсутність  складу дисциплінарного проступку.

          При цьому, відповідач залишив поза увагою той факт, що в період з 17 по 21 січня 2011 року ОСОБА_1 знаходилась на лікарняному й даний факт відповідачем не заперечується.

          Верховний Суд України вважає неможливим звільнення за п.1 ст.41 КЗпП України, якщо порушення носить тривалий, а не разовий характер (п.69 Правових позицій щодо розгляду судами окремих категорій цивільних справ. Розділ ХІV. Трудове право).

          За твердженням відповідача ОСОБА_1 проігноровано «неодноразові» звернення до неї відповідача з питання виконання наказу, а саме впродовж більше місяця –з 21.01.2011 до 28.02.2011року.

          Звільнення за пунктом 1 ст. 41 КЗпП України є дисциплінарним стягненням, а тому звільнення в даному випадку має проводитись  із додержанням правил, встановлених для застосування дисциплінарних стягнень згідно з чинним законодавством.

          Зокрема, відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення. Днем виявлення проступку вважається день, коли про нього стало відомо відповідній посадовій особі роботодавця, а не лише тій, яка наділена правом звільнення працівника (Ухвала Верховного Суду України від 22.08.2002 року). Відповідачами дані вимоги законодавства проігноровано.

          Про факт нібито невиконання наказу щодо проведення інвентаризації документів відповідачу стало відомо 21.01.2011, однак наказ про звільнення від 28.02.2011, тобто відповідачем порушено вимоги ст.148 КЗпП України.

          Службова записка заступника начальника філії ОСОБА_3  підлягала реєстрації, на ній відсутня резолюція начальника філії ОСОБА_2, що свідчить про те, що вона писалася значно пізніше. Відтак, ця службова записка не є належним доказом у справі, оскільки не відповідає вимогам трудового законодавства.          

          Щодо службової записки заступника начальника філії ОСОБА_4 від 28.02.2011, то вона також підлягала реєстрації і на ній відсутня резолюція начальника філії. У службовій записці зазначалось про діяльність Радивилівського районного виробничого відділу за 2010 рік, яка починаючи з січня 2011 року «має тенденцію до погіршення», вказується про дані звіту за січень 2011 року. У службовій записці зазначено, що відділом не вживаються заходи щодо погашення кредиторської заборгованості з отриманих авансів та виконуються роботи по договорах, котрі укладені у 2010-2011роках.

          В той же час, не вказується конкретно, які договори в даний час виконуються та саме коли укладені, адже є різниця в тому, якщо договір укладено в грудні 2010 чи якщо у січні 2010 року. При цьому, відповідач не взяв до уваги та не проаналізував об’єм роботи відділу.

          Більш того, за будь-яких обставин вищезазначені факти не підлягають під кваліфікацію одноразового грубого порушення і взагалі відсутній склад дисциплінарного проступку.

          Згідно статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення, роботодавець, повинен з'ясувати причини й обставини вчинення проступку та зажадати від порушника письмові пояснення.

          Оскільки 28.02.2010 ОСОБА_1 не була в м.Рівне, що підтверджено низкою вищезазначених фактів та письмовими доказами, вона жодним чином не могла ознайомитися із службовими записками ОСОБА_3 та ОСОБА_4  й написати по них свої пояснення. Здавати звіти 01.03.2011 року ОСОБА_1 поїхала до м. Рівного вже будучи хворою, а з 02.03. 2011 по 16.03.2011 знаходилася на лікарняному, у зв’язку з гострою бронхопневмонією.

          Таким чином,  три  акти, які  датовані  28  лютого 2011р.,  зокрема:

1) акт про відмову від ознайомлення з документами; 2) акт про відмову від дачі пояснень; 3) акт про відмову від ознайомлення з наказом та отриманням трудової книжки сфальшовані (підроблені) начальником Рівненської філії  ДП Центру ДЗК ОСОБА_2, його заступниками –ОСОБА_3, ОСОБА_4 та начальником сектору кадрів ОСОБА_9, а це вже злочин, передбачений ст.366 Кримінального кодексу України (службове підроблення).

          Під час знаходження ОСОБА_1 на лікарняному жодних листів із філії щодо написання пояснень, ознайомлення з наказом про звільнення, отримання трудової книжки до неї не надходили. Відповідачі не надали суду письмового запиту - вимоги до ОСОБА_1 щодо надання пояснень.

          Беручи до уваги вищезазначені обставини, можна прийти до висновку, що звільнення ОСОБА_1 з роботи фактично відбулося під час знаходження її на лікарняному.          

Поряд з вищезазначеним, відповідно до пункту 5.2. Положення про Радивилівський районний відділ Рівненської регіональної філії Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру”, затвердженого наказом Рівненської регіональної філії ДП Центу ДЗК від 15 травня 2009р. за №73, начальник відділу призначається на посаду і звільняється з неї  начальником філії в установленому порядку за погодженням з Генеральним директором підприємства, чого не було дотримано.

В той же час, за вищевикладених обставин начальник філії не міг в один день - 28.02.2011 отримати службові записки своїх заступників, підготувати наказ на звільнення з роботи ОСОБА_1, затребувати та отримати погодження на її звільнення  від Генерального директора ДП Центру ДЗК .

Таким чином, з викладеного вбачається, що начальник філії ОСОБА_2 звільнив ОСОБА_1 з роботи протизаконно, з грубим порушенням норм трудового законодавства.

          Враховуючи наведене, просила визнати незаконним наказ Рівненської регіональної філії ДП “Центр Державного земельного кадастру ” від 28 лютого 2011 року №23К “Про звільнення ОСОБА_1 з роботи ” та скасувати його.

Змінити формулювання причини звільнення з посади 28 лютого 2011 року відповідно до наказу № 23-к  з  п. 1 ст. 41 КЗпП України (за одноразове грубе порушення трудових обов’язків керівником підрозділу) на звільнення за ст.38 КЗпП України (за власним бажанням).

Стягнути з відповідача на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 березня 2011 року по 05 липня 2011 року включно 10 055,98грн. (серед. заробіток 116,93грн. х 86 робочих дні) та середній заробіток за час з 06 липня   2011 року по 31 грудня 2011 року  у розмірі 3 646,92 грн. ;

Збов’язати відшкодувати завдану позивачці незаконним звільненням моральну шкоду в розмірі 5000,00 ( п’ять тисяч)  гривень та стягнути з відповідача  судові витрати по справі.

Представник Рівненської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» ОСОБА_10 позову не  визнавав і пояснив, що 28.02.2011 року  ОСОБА_1 прибула до філії з метою здачі до бухгалтерії щомісячної звітності і таке  доводиться  посвідченням про відрядження, звітом про використання коштів та табелем обліку робочого часу підписаному в тому числі і  позивачкою.Так, як книга реєстрації зданих відряджень по районах не ведеться не може таке надати  суду для підтвердження.

При узгодженні звіту керівництвом було пред’явлено до ОСОБА_1 ряд претензій і цього ж числа заступником начальника філії-начальником управління Державного земельного кадастру-Зуськом ОСОБА_11 та начальником управління організації землевпорядних, землеоціночних робіт топографо-геодезичних та картографічних робіт ОСОБА_4 було підготовлено та подано на розгляд керівнику службові записки. Однак, ОСОБА_1 усно повторно відмовилась ознайомитись із службовими записками і надати пояснення. Відповідно, було складено акти про відмову від ознайомлення з документами, від дачі пояснень та вирішено до позивачки застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення. Про наказ щодо звільнення ОСОБА_1 оголошено усно, однак поскільки позивачка відмовилась його отримати також було складено акт. Копію наказу про звільнення було направлено факсом до Радивилівського районного відділу і прийнято працівником відділу ОСОБА_12 та передано прохання ОСОБА_1 з’явитися до філії в м. Рівне для отримання трудової книжки.Так, як позивачка за отриманням трудової книжки не з’являлась, книжку було надіслано їй за адресою вказаній в особовій справі, а пізніше виплачено і розрахункові.

Також зазначав, що відносно позивачки надходили зауваження щодо низького рівня виконавської дисципліни ОСОБА_1 від замовників  та на особистому прийомі громадян керівництву філії щодо затримки у термінах виготовлення документів, від управління Держкомзему у Радивилівському районі щодо строків передачі документації при взаємодії, від бухгалтерії філії щодо надання звітності.

А тому, при обранні  виду дисциплінарного стягнення позивачці було враховано, що нею було порушено строки  14.01.2010 року, 21.01.2010 року проведення інвентиризації документів  із ведення  державного  реєстру земель відповідно до п.п.3.6.3.7. Наказ Філії  від 17.12.2010 року станом на 28.02 2011 року не був виконаний без поважних причин і вказане свідчило про безвідповідальне, халатне ставлення до розпоряджень керівництва тривалий період.

Згідно ст 1167 ЦК України підставою  відповідальності  за завдану моральну шкоду є неправомірні дії особи. Поскільки наказ на звільнення відповідав вимогам закону підстави для задоволення вимог щодо відшкодування моральної шкоди  також відсутні. Вважав, що невірно  ставиться питання  щодо нарахування різниці середього заробітку за вимушений прогул із 06.07.2011 року по 31.12.2011 року так як позивачка прийшла на посаду за власним бажанням, а для обчислення  середнього заробітку за вимушений прогул, що передував  звільненню невірно використано   довідки  про зарплату за січень та лютий місяць.

Представник  Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»та третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2  в судове засідання не з’явились про час  і місце розгляду справи належним чином повідомлені.                                                                

Заслухавши позивачку ОСОБА_1,  ОСОБА_5, що представляє її інтереси, представнка Рівненської регіональна філія ДП «Центр державного земельного кадастру», ОСОБА_10 та вивчивши матеріали справи, суд знаходить, що позов підлягає до задоволення частково.

Так, відповідно до наказу № 23-к  від 28 лютого 2011 року ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника Радивилівського районного виробничого відділу Рівненської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру згідно п. 1 ст. 41 КЗпП України (за одноразове грубе порушення трудових обов’язків керівником підрозділу).

ОСОБА_1 лише 15 березня 2011 року   стало відомо про звільнення після отримання копії наказу та  трудової книжки, надісланих на адресу її батьків.

Під час судового слідства  знайшло підтвердження,  що звільнення з роботи відбулося 28 лютого 2011 року, тобто в той час як вона перебувала на робочому місці.  Жодних повідомленнь про звільнення її з посади не надходило  ні письмово ні під час телефонної розмови і доказів щодо іншого стороною відповідача до суду не надано.

З 2 до 16 березня 2001 року  позивачка перебувала на лікарняному  з приводу гострої бронхопневмонії.

          Твердження начальника Рівненської регіональної філія ДП «Центр державного земельного кадастру»ОСОБА_2 в поданих запереченнях та в поясненнях представника ОСОБА_10  під час судового засідання відносно того, що 28 лютого 2011 року ОСОБА_1 прибула до Філії з метою здачі до бухгалтерії щомісячної звітності й таке встановлено із  посвідчення про відрядження, звітом про використання коштів, табелем обліку робочого часу є безпідставним виходячи з наступного:

          Як вбачається з копії  посвідчення про відрядження у графах про вибуття та прибуття до м. Радивилова дійсно проставлено підписи ОСОБА_1, однак дане посвідчення належить до відрядження, яке відбулося 18 лютого 2011 року та яке ОСОБА_1 надала до Рівненської регіональної філії ДП «Центру державного земельного кадастру»  для здійснення оплати.

          Доказом такого є:

          1) повідомлення відповідача по електронній почті від 17.02.2011 за №281 про необхідність 18.02.2011 об 11.00 годині прийняти участь у семінарі-нараді, яку проводить головне управління Деркомзему у області;

          2) на копії посвідчення про відрядження  від 28.02.2011проставлено наказ на відрядження по Радивилівському районному виробничому відділу №14-3, який відповідно до журналу реєстрації наказів на відрядження видано ОСОБА_1 саме 18 лютого 2011 року. Це встановлено із оглянутого оригіналу журналу реєстрації наказів на відрядження Державного підприємства «Центр Державного Земельного Кадастру»Рівненської регіональної філії по Радивилівському районному відділі. До звіту про використання коштів наданих на відрядження 28.02.2011 року (а.с.81) підкріплені квитки як за проїзд до м.Рівне так і за проїзд із м.Рівне до м.Радивилів, які були здані позивачкою до звіту за 18.02.2011 року.

Про необхідність прибути та прийняти участь в роботі наради від відповідача надходили повідомлення по електронній почті. Зокрема, таке ж повідомлення надійшло 07.02.2011р. за №175 про участь в нараді 09.02.2011 року (наказ на відрядження №14-2 від 09.02.2011). Інших повідомлень від відповідача у лютому 2011 року не надходило;

          Дійсно  у графі мета відрядження  зазначено: «на проведення наради», що суперечить твердженню відповідача про те, що ОСОБА_1 прибула 28.02.2011 до Філії з метою здачі до бухгалтерії щомісячної звітності і навпаки доводить  правильність її  пояснень.

          Щодо звіту використання коштів на відрядження то його заповнено  ОСОБА_1, однак дата отримання коштів 28.02.2011 року проставлена не її рукою;

          Крім того, усі виплати: заробітної плати, лікарняних, відпускних, компенсаційні виплати на відрядження проводились через зарплатну картку у РайфайзенБанк «Аваль».

          Згідно роздруківки банку зарплатної картки ОСОБА_1, за період з 11.02.2011 по 31.03.2011 не встановлено надходжень  будь-яких коштів 28.02.2011 року.  За даними роздруківки банку за вказаний період перші кошти  надійшли 04.03.2011 в розмірі 597,33грн.; 12.03.2011 в розмірі 1109,33грн., й лише 16.03.2011 надійшли розрахункові кошти в розмірі 7528,52грн.

          Доказів  відносно отримання позивачкою коштів  за відрядення   28.02.2011 року суду стороною відповідача не надано. В Рівненській регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру» взагалі відсутній журнал реєстрації відряджень зданих працівниками районних відділень.

          В порушення ст.110 КЗпП України відповідачем  по кожній з цих виплат не повідомлено ОСОБА_1 про загальну суму заробітної плати з розшифровкою за видами виплат, розмірів і підстав відрахувань та утримань із заробітної плати, суму заробітної плати, що належали до виплати.

          Під час судового слідства доведено, що табель обліку робочого часу  за  лютий  2011 року перероблено й у графі за 18.02.2011 року замість відмітки про відрядження позивачки згідно наказу №14-3 від 18.02.2011 року записано цифра «7», а 28.02.2011 року зроблено відмітку, що цього дня ОСОБА_1 знаходилася у відрядженні, однак підпис, проставлений в табелі за начальника Радивилівського районного виробничого відділу, ОСОБА_1 не належить.

          Згідно висновку судового експерта Науково - дослідного експертно –криміналістичного центру при УМВС України в Рівненській області ОСОБА_6 від 08 листопада 2011 року за № 505 слідує, що підпис в графі «Начальник Радивилівського районного виробничого відділу О. ОСОБА_1»в табелі робочого часу за лютий місяць 2011 року виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою».

          При цьому, у мотивувальній частині висновку зазначається, що виявлені розбіжності перерахованих загальних і окремих ознак стійкі,  суттєві і достатні для категоричного негативного висновку про те, що в табелі робочого часу за лютий місяць 2011 року виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.

          Оскільки проста будова цифр зустрічається дуже часто в почерках різних людей, встановити чи ОСОБА_1, чи іншою особою виконані рукописні цифрові записи, дати «28» в посвідченні про службове відрядження ОСОБА_1 від 28.02.2011 року не виявилось можливим.

Крім наведеного, позивачкою ОСОБА_1 та її представником ОСОБА_5 надано суду ряд доказів, які спростовують твердження відповідача щодо перебування ОСОБА_1  28 лютого 2011 року у Рівненській регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру».

 Так, на підставі листа голови Радивилівської районної ради  Бернацького О.В. від 17 лютого 2011 року за № 01/25-79 вбачається, що саме 28.02.2011 ОСОБА_1 приймала участь в розширеній оперативній нараді за участю голови та заступника голови районної ради, міського та сільських голів, керівників комунальних підприємств. Нарада була призначена на 10 годину ранку та тривала близько двох годин. Факт участі ОСОБА_1 у цій нараді підтверджено листом  Радивилівської районної ради  від 12.05.2011 за №01/26-199, за підписом голови ради Бернацького О.В.  (а.с.56.57).

Із медичної картки стаціонарного хворого  за №407 та довідка за №272  стверджується, що цього дня з 16.00 до 17.45 години дня ОСОБА_1 була на прийомі у лікаря-стоматолога. З врахуванням часу проїзду від міста Радивилова  до міста Рівне понад дві години лише в одну сторону, часу для здачі звітів 2-3 години і вищенаведені обставини, суд не вбачає, що 28 лютого 2011 року позивачка перебуватла одночасно в м. Радивилові та в м. Рівне  і таке повністю спростовується всіма матеріалами справи.

Крім того,  суд вважає доведеним здачу ОСОБА_1 звітів  за лютий місяць 2011 року, у Рівненській регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру»01.03.2011 та довідки-виклику Луцького Національного університету ім. Л.Українки від 21.02.2011 за №1046 із якої стверджується, що в період з 01.03.2011 по 30.06.2011 триватиме навчальна відпустка у зв’язку із підготовкою та захистом дипломного проекту.

Відповідно до ст.60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Однією із підстав для звільнення з роботи ОСОБА_1 послужила службова записка заступника начальника філії ОСОБА_3 від 21.02.2011 року, у якій зазначається про те, що Радивилівським районним відділом філії центру ДЗК не подано документів інвентаризації, які необхідно було надати в термін до 21 січня 2011 року. Неподання цих документів не дає змоги провести їх узагальнення в цілому по області та підготовити до передачі Центру ДЗК, а також призвело до зриву виконання у визначені терміни наказу Центру ДЗК від 15.12.2010 за №633.

          Разом з тим, відповідальність за виконання наказу покладено на начальника філії ОСОБА_2 Як вбачається із службової записки, безпосередньо узагальненням даних після проведення інвентаризацій відділами філії займався заступник начальника філії  - начальник управління Державного земельного кадастру ОСОБА_3, а відтак  і він відповідав за  вчасну  передачу необхідних даних до Центру ДЗК.. Так, останній день передачі документів наступив 21 січня 2011 року, а доповідна написана лише через місяць –21.02.2011 року.

          Відповідач не надав суду належних доказів «неодноразових звернень» до ОСОБА_1 та «нагадувань під час проведення виробничих нарад, зустрічей», оскільки таких не було, вони взагалі відсутні.

          Факт написання службової записки лише 21.02.2011 суперечить твердженню відповідача про те, що проведення інвентаризації мало «першочергове значення»та є «грубим порушенням виконавської дисципліни».

          При цьому, пунктом 1 статті 41 КЗпП України передбачено звільнення керівників певних категорій за одноразове грубе порушення трудових обов’язків. Відповідно до пункту 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду трудових спорів»вирішуючи питання, чи є порушення трудових обов’язків грубим, суд враховує характер проступку, обставини за яких його вчинено, шкоду, яку ним завдано (або могло бути завдано). Ознакою грубості вважаються і характер дій або бездіяльності працівника, і суттєвість наслідків порушення (наприклад, значні негативні наслідки) й особливості причин, що зумовили порушення та його наслідок, і форма вини.

          В той же час, Радивилівським районним відділом філії центру ДЗК, на виконання вищезазначеного наказу, вчасно була проведена основна інвентаризація документів (із ведення державного реєстру земель станом на 31.12.2010) спільна із управлінням Держкомзему у Рівненській області і Центром ДЗК, і усі інвентаризаційні описи передано в обласне управління Держкомзему і до Рівненської філії  Центру ДЗКі відповідач про таке не заперечував.

          Окрім того, непроведення внутрішньої інвентаризації ні нащо не впливало, оскільки її проведення полягало в тому, щоб у кінцевому підсумку  ці реєстраційні картки передати до архіву або на списання.

          Таким чином, наказ відповідача не було виконано через відсутність реєстраційних карток, тобто відсутня вина ОСОБА_1, відсутні значні негативні наслідки, а відтак –відсутність  складу дисциплінарного проступку.

          При цьому, відповідач залишив поза увагою той факт, що в період з 17 по 21 січня 2011 року ОСОБА_1 знаходилась на лікарняному й даний факт відповідачем не заперечується.

          Суд вважає неможливим звільнення за п.1 ст.41 КЗпП України, якщо порушення носить тривалий, а не разовий характер.

          За твердженням відповідача ОСОБА_1 проігноровано «неодноразові» звернення до неї відповідача з питання виконання наказу, а саме впродовж  більше місяця –з 21.01.2011 до 28.02.2011року.

          Звільнення за пунктом 1 ст. 41 КЗпП України є дисциплінарним стягненням, а тому звільнення в даному випадку має проводитись  із додержанням правил, встановлених для застосування дисциплінарних стягнень згідно з чинним законодавством.

          Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення. Днем виявлення проступку вважається день, коли про нього стало відомо відповідній посадовій особі роботодавця, а не лише тій, яка наділена правом звільнення працівника.

          Про факт нібито невиконання наказу щодо проведення інвентаризації документів відповідачу стало відомо 21.01.2011, однак наказ про звільнення від 28.02.2011, тобто відповідачем порушено вимоги ст.148 КЗпП України.

          Службові записки заступника начальника філії ОСОБА_3 від 21.02.2011року та службова записка заступника начальника філії ОСОБА_4 від 28.02.2011, не зареєстровані і, на них відсутні резолюції начальника філії ОСОБА_2, що розцінено як такі, що писалися значно пізніше. Відтак, ці службові записки не є належним доказом у справі, оскільки не відповідають вимогам трудового законодавства та діловодства. Окрім того, згідно вимог ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.          

          За твердженням відповідача ОСОБА_1 проігноровано «неодноразові» звернення до неї відповідача з питання виконання наказу, а саме впродовж  більше місяця –з 21.01.2011 до 28.02.2011року.

          Про факт нібито невиконання наказу щодо проведення інвентаризації документів відповідачу стало відомо 21.01.2011, однак наказ про звільнення від 28.02.2011, тобто відповідачем порушено вимоги ст.148 КЗпП України.

          Відповідачами дані вимоги законодавства проігноровано.

          Згідно статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення, роботодавець, повинен з'ясувати причини й обставини вчинення проступку та зажадати від порушника письмові пояснення.

          Оскільки під час судового слідства доведено, що 28.02.2010 ОСОБА_1 не була в м.Рівне,  а отже і їй не надавались для ознайомлення і службові записки ОСОБА_3 та ОСОБА_4  та не пропонувалось писати по них свої пояснення.

          Таким чином,  три  акти, які  датовані  28  лютого 2011р, а саме про відмову від ознайомлення з документами, про відмову від дачі пояснень та про відмову від ознайомлення з наказом та отриманням трудової книжки  суд розцінює як сфальшовані.

          Під час знаходження ОСОБА_1 на лікарняному жодних листів із філії щодо написання пояснень, ознайомлення з наказом про звільнення, отримання трудової книжки до неї не надходили. Відповідачі не надали суду письмового запиту - вимоги до ОСОБА_1 щодо надання пояснень.

          Поряд з вищезазначеним, відповідно до пункту 5.2. Положення про Радивилівський районний відділ Рівненської регіональної філії Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру”, затвердженого наказом Рівненської регіональної філії ДП Центу ДЗК від 15 травня 2009р. за №73, начальник відділу призначається на посаду і звільняється з неї  начальником філії в установленому порядку за погодженням з Генеральним директором підприємства, чого не було дотримано.

          Статтею 47 КЗпП України визначено, що у разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, він зобов’язаний у день звільнення видати йому належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок. Пунктом 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 визначено, якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або  уповноважений  ним  орган  в  цей  день надсилає йому поштове повідомлення  із  вказівкою  про  необхідність   отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Разом з тим, трудова книжка із наказом про звільнення з роботи надіслані на адресу батьків ОСОБА_1 (без її письмової згоди)  15 березня 2011 року, а розрахункові кошти перераховано на зарплатну картку ОСОБА_1 лише 16 березня 2011 року.

Таким чином,  звільнення ОСОБА_1 з роботи є протизаконним, відбулося з грубим порушенням норм чинного законодавства, а тому, відповідно до положень статті 235 КЗпП України відповідач зобов’язаний поновити її на попередній роботі.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України при прийнятті рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Під час  розгляду справи знайшло  також своє підтвердження, що  неправильне формулювання причин звільнення позивачки за пунктом 1 ст. 41 КЗпП України  перешкоджало їй працевлаштуватися і лише після подачі позову до суду про поновлення на роботі 06 липня 2011 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду юрисконсульта Радивилівського територіального центру соціального обслуговування.

При цьому, судом враховано зміни до позовних вимог  подані ОСОБА_1 щодо зміни формулювання причин звільнення та неможливість повернутися на попередню посаду через ліквідацію Державного підприємства «Центр Державного Земельного  Кадастру»по Радивилівському районному відділу.

Отже, її  вимоги щодо визнання незаконним наказу Рівненської регіональної філії ДП “Центр Державного земельного кадастру ” від 28 лютого 2011 року №23К “Про звільнення ОСОБА_1 з роботи ” та скасування і зміни формулювання причини звільнення з посади начальника Радивилівського районного виробничого відділу Рівненської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру  з 28 лютого 2011 року відповідно до наказу № 23-к  з  п. 1 ст. 41 КЗпП України (за одноразове грубе порушення трудових обов’язків керівником підрозділу) на звільнення за ст.38 КЗпП України (за власним бажанням) і стягнення Рівненської регіональної філії ДП “Центр Державного земельного кадастру ” на користь  ОСОБА_1  середній заробіток за час вимушеного прогулу 3 01 березня 2011 року по 05 липня 2011 року включно є підставними.

Згідно п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами України законодавства про оплату праці” від 24 грудня 1999 року № 13, при визначені середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.     Вирішуючи питання про стягнення на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, судова колегія  проводить розрахунок  відповідно   до вимог підпункту «з»п.1, ч.3 п.2, п.п. 3,4,5,8 Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100. ( серед. заробіток 110,23грн. х 87 робочих дні). Після звільнення 28.02. 2011 року по 06.07.2011 року, позивачка знаходилась у вимушеному прогулі 86 робочих днів, які підлягають оплаті.   Таким чином, за час вимушеного прогулу на користь позивачки необхідно стягнути з Рівненської регіональної філії ДП Центу ДЗК» кошти у розмірі 10 055,98 грн.,  

При цьому судом враховано вимоги ст.116 КЗпПУ де зазначено, що днем звільнення  вважається останній день роботи.  

Згідно довідок Рівненської регіональної філії ДП “Центр Державного земельного кадастру ” заробітна плата  за два попередніх місяці перед  звільненням  ппозивачки становить:

           за січень 2011р. –1561,22грн. за 13 робочих дні;

           за лютий 2011р. –1829,64грн. за 16 робочих дні

          ---------------------------------------------------------------------

                   Всього:                   3390,86грн. за 29 роб. дн.

          Середньоденна заробітна плата становить: 116,93 грн. (3390,86грн. : 29 роб. дн.)

          За 28.02.2011 року позивачці проведена оплата.

          За період вимушеного прогулу, а саме з 01 березня по 05 липня 2011 року включно ( з 06 липня 2011 року прийнята на посаду юрисконсульта Радивилівського територіального центру соціального обслуговування) середня заробітна палата становить:

          116,93 грн. х 86 робочих дні = 10 055,98 грн.,   

ОСОБА_1 звільнено за вчинення грубого порушення, тобто за принизливою статтею і звільнення визнано незаконним. В результаті такого звільнення порушено законні права позивачки, що призвели до моральних страждань які виявились в  приниженнні честь, гідність та ділової репутації, ОСОБА_13 була позбавлена заробітку, в той час як на її утриманні перебуває малолітня донька і змушена була  затратити додаткові зусилля, та час для організації свого життя.

Враховуючи такі обставини, а також положення ст. 237-1 КЗпП України,  суд оцінив завдану ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі  трьох мінімальних заробітних плат.

Разом з тим, постільки ОСОБА_1 06.07.2011 року прийнята на посаду юристконсульта за власним бажанням і відмовилась від  поновлення на попередній роботі, підстав для   стягнення із відповідача на її користь  коштів   для зарахування  за час вимушеного прогулу за період із 06.07.2011 року  по 31.12.2011 року в розмірі 3 646,92грн. немає.                                       

      До стягнення на користь позивачки  із відповідача підлягають витрати понесенні на проведення почеркознавчої експертизи, що доводиться із долученої квитанції №75 від 07.10.2011 року, а саме сума  450,25 грн та судовий збір на користь держави.

  Відповідно до розміру задоволених позовних вимог необхідно стягнути з Рівненської регіональної філія ДП «Центр державного земельного кадастру»на користь держави судовий збір в розмірі 429 грн,24 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.43 Конституції України, ст.ст.41,116,148.149,221,235,237-1 КЗпП України, ст.ст.10, 11, 60,86,88,209, 212, 213, 218, ЦПК України суд,-                                        

в и р і ш и в:

          Позов ОСОБА_1 до державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»,  Рівненської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру», третя особа на стороні відповідача начальник Рівненської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру»ОСОБА_2 про визнання незаконним  наказу та  його скасування, зміну формулювання причин звільнення  та стягнення середнього заробітку  за час вимушеного прогулу та відшкодування  завданої  моральної шкоди задовольнити частково.                              

          Визнати незаконним наказ Рівненської регіональної філії ДП “Центр Державного земельного кадастру ” від 28 лютого 2011 року №23К “Про звільнення ОСОБА_1 з роботи ” та скасувати його.

Змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Радивилівського районного виробничого відділу Рівненської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру 28 лютого 2011 року відповідно до наказу № 23-к  з  п. 1 ст. 41 КЗпП України (за одноразове грубе порушення трудових обов’язків керівником підрозділу) на звільнення за ст.38 КЗпП України (за власним бажанням).

Стягнути з Рівненської регіональної філії ДП “Центр Державного земельного кадастру ” на користь  ОСОБА_1  середній заробіток за час вимушеного прогулу 3 01 березня 2011 року по 05 липня 2011 року включно у розмірі 10 055(десять тисяч п’ятдесят п’ять) гривень 98 копійок (середній заробіток 116,93х86 робочих дні) , три мінімальних розміри заробітної плати у відшкодування моральної шкоди,. 450(чотириста п’ятдесят)гривень 24 коп сплачених коштів за проведення експертизи.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з Рівненської регіональної філії ДП “Центр Державного земельного кадастру” на користь  держави судовий збір 429(чотириста двадцять дев’ять) грн.20 коп.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Радивилівський районний суд протягом десяти   днів з дня  його проголошення .

Повний текст рішення виготовлено 03 лютого 2012 року.

                    Суддя:                                                                                           Драновська   С.З.