Справа  № 2/542/11726/11

                         РІШЕННЯ

                                              ІМЕНЕМ УКРАЇНИ    

16.02.2012 Пролетарський районний суд м. Донецька у складі головуючого –судді Пивоварової Ю.О., при секретарі Шестаковій О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного Акціонерного Товариства "Український інноваційний банк" до ОСОБА_1 “про стягнення заборгованості за кредитним договором”,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, вказавши, що 05.09.2007 року між Публічним Акціонерним Товариством "Український інноваційний банк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 120/07-ф. Відповідно до умов договору  був наданий кредит позичальнику-відповідачу у розмірі 17000 доларів США, зі сплатою 12 % річних від суми кредиту та строком повернення кредиту до 03.09.2010 року. Кредит надавався для особистих потреб. В порушення умов кредитного договору позичальник від своєчасного виконання зобов'язань ухиляється. Відповідно до уточнених позовних вимог станом на 17.01.2012 року відповідач має заборгованість за кредитом у розмірі 8994,54 доларів США, прострочену заборгованість по процентам у розмірі 2297,11 доларів США, прострочену заборгованість по щомісячній комісії у розмірі 105,00 доларів США, а також прострочену заборгованість по щомісячній комісії у розмірі 1199,81 гривень за період з 01.09.2010 року по 31.12.2011 року. Просили стягнути з відповідача суму всієї заборгованості за кредитним договором в розмірі 92256,76 грн., суму судового збору у розмірі 922,57 грн. та 250 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового розгляду справи .

У судовому засіданні представник позивача Юсупов О.В. повністю підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, надав до суду заяву в якій просив розглянути позов за його відсутності, позовні вимоги не визнав.

Суд, заслухавши представника позивача, з’ясувавши позицію представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановленого між сторонами був укладений договір № 120/07-ф від 05.09.2007 року між АТ " Український інноваційний банк " та ОСОБА_1 Відповідно до умов договору банком був наданий кредит позичальнику-відповідачу у розмірі 17000 доларів США, зі сплатою 12 % річних від суми кредиту та строком повернення кредиту до 03.09.2010 року. Кредит надавався для особистих потреб. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється за графіком погашення кредиту та процентів , відповідно до додатку № 1 кредитного договору . (а.с. 4-6)

          В порушення умов кредитного договору позичальник-відповідач ОСОБА_1 по справі від своєчасного виконання зобов'язань ухиляється та має станом на 17.01.2012 року заборгованість за кредитним договором в розмірі 11396,65 доларів США, що еквівалентно 91056,95 грн. за встановленим на 17.01.2012 курсом НБУ, в тому числі:

- заборгованість за кредитом у розмірі 8994,54 доларів США;

- прострочена заборгованість по процентам у розмірі 2297,11 доларів США:

- прострочена заборгованість по щомісячній комісії у розмірі 105,00 доларів США;

- а також прострочена заборгованість по щомісячній комісії у розмірі 1199,81 гривень за період з 01.09.2010 року по 31.12.2011 року;

Згідно ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином овідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

У відповідності зі ст. ст.536,546,549 того ж Закону за користування чужими грошовими боргами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, ном або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ст.ст.625,1054 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути борг частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася,та сплати процентів,що належать за договором позики.

          Таким чином, оцінюючи наведені докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ " Український інноваційний банк " підтверджені матеріалами справи повністю, обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі та стягненню з відповідача суми заборгованості за кредитним договором у розмірі розмірі 92256,76 грн.

          Доводи представника відповідача про те, що ПАТ "Український іноваційний банк" не мав права надавати кредит в іноземній валюті суд оцінює критично, оскільки частиною 2 ст. 192 Цивільного Кодексу України передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Згідно частини 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 533 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47, 49 вказаного Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Згідно ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»від 19.02.1993 року № 15-93 Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не погребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Відповідно до пп. "в", "г" ч. 4 ст. 5 Декрету індивідуальної ліцензії потребують, в тому числі, операції щодо:

-          надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі;

-          використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Проте до теперішнього часу законодавець не визначив межі термінів і сум надання/одержання кредитів в іноземній валюті.

Враховуючи зазначене, операція з надання банком кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.

Відповідно до п. 1.5 «Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу», затвердженого постановою Національного банку України від 14.10.2004 року № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється: якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

          З матеріалів справи встановлено, що відповідач на час укладання кредитної угоди мав банківську ліцензію № 23-1 від 10.01.2002 року, тому доводи представника відповідача є необгрунтованими та не впливають на вірне вирішення справи.

          Крім того, відповідно ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачена при зверненні до суду з позовом сума судового збору у розмірі 922,57 грн. та 250 грн. витрат по оплаті на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

           На підставі викладеного, ст.ст. 526, 536, 546, 549, 625, 1050, 1054 ЦК України керуючись ст. 10, 11, 60, 88, 209, 213-215 ЦПК України, суд-

В И РІ Ш И В:

Позовні вимоги Публічного Акціонерного Товариства "Український інноваційний банк" до ОСОБА_1 “про стягнення заборгованості за кредитним договором " задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, на користь ПАТ " Український інноваційний банк ” в собі Донецької філії ПАТ " Український інноваційний банк , 83017, м.Донецьк, бул. Пушкіна, 25, буд.3, р/р 37391004 МФО 334873, код ЄДРПОУ 25603461 суму заборгованості за кредитним договором № 120/07-ф від 05.09.2007 року у розмірі 92256,76 грн., а також судовий збір у розмірі 922,57 грн., та 250 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 93429,33 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Пролетарський районний суд м. Донецька. Апеляційна скарга на рішення суду подається у письмовій формі протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення

          Суддя:                                                                                          Ю.О. Пивоварова