Справа № 2-а-11585/11 г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2012 р.                                                                                                           м.Джанкой

          Суддя Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим:                  

головуючого, судді  Старова Н. А.,                                       

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за  позовом  ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Джанкойської міської ради  про перерахунок та виплату разової грошової допомоги                                                                                                                             

встановив:

          ОСОБА_1  звернулася  до суду з зазначеною позовною заявою. В обґрунтування позову зазначила, що вона має статус  жінки померлого ветерана війни, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1, виданим 21.12.2009 року. Відповідно до ст.15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», встановлено, що щорічно до 05 травня жінкам померлих ветеранів війни виплачується разова грошова допомога в розмірі трьох мінімальних пенсій  за віком. Управлінням праці та соціального захисту населення Джанкойської міської ради в 2011 році вказана допомога нарахована та виплачена не в повному обсязі. Посилаючись на ст. 15,22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» просить визнати бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати щорічної  грошової допомоги у розмірах, визначених ст. 15 Закону  України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» незаконною, зобов’язати відповідача  нарахувати та виплатити щорічну допомогу  як жінці  померлого ветерана війни  за період 2011 року   в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком,  виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням виплачених сум.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилася, в письмовій заяві просить справу розглянути  в її відсутності, позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, в письмовій заяві просить справу розглянути без участі представника, в письмових запереченнях на позов просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те,  щорічна  допомога до 5 травня  позивачу, як жінці  померлого  ветерана  війни в 2011 році виплачена відповідно до розмірів, встановлених    постановою Кабінету Міністрів України №342 від 04.04.2011 року «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у відповідності до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань».

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України, особа,  яка  бере  участь  у  справі,  має  право заявити клопотання  про  розгляд  справи  за  її  відсутності.  Якщо  таке клопотання  заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд  справи  здійснюється  в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно з п. 10 ст. 3 КАС України, письмове провадження — розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги  підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст.  2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1  ст.  3 КАС України  дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює  владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.1 статті 35 Конституції Автономної Республіки Крим, затвердженої Законом України N 350-XIV від 23.12.1998 року,  Рада міністрів Автономної Республіки Крим як орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим самостійно здійснює виконавчі функції і повноваження з питань, віднесених до відання Автономної Республіки Крим Конституцією України, Конституцією Автономної Республіки Крим і законами України.

Міністерство праці та соціальної політики АРК входить до складу Ради Міністрів АРК, тому при здійсненні своїх повноважень у відносинах із фізичними особами виступає як орган виконавчої влади та суб'єкт владних повноважень.

Судом встановлено, що ОСОБА_1,  має статус члена сім’ї загиблого (померлого) ветерана війни відповідно п. 2 ст. 10  Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціальний захист»  та знаходиться на обліку Управлінні праці та соціального захисту населення Джанкойської міської ради Автономної Республіки Крим,  що підтверджується  пенсійним посвідченням НОМЕР_1, виданим 21.12.2009 року.

Відповідно до відповіді Управління праці та соціального захисту населення Джанкойської міської ради Автономної Республіки Крим №2386 від 19.09.2011 року  ОСОБА_1 за 2011 рік виплачена щорічна разова допомога відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціальний захист» в розмірі 320 грн.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Згідно ст. 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»  № 3551-XII від 22.10.1993 року ветеранами  війни  є  особи,  які  брали  участь  у   захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.  До ветеранів війни належать: учасники бойових  дій,  інваліди війни, учасники війни.

Згідно п. 2 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»  чинність цього Закону поширюється на дружин (чоловіків) померлих інвалідів Великої Вітчизняної війни, а також дружин (чоловіків) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів і підпільників, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге.

Відповідно до ст. 15 цього Закону щорічно до 5 травня членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, які не одружились вдруге, виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружились вдруге, щорічна разова грошова допомога виплачується в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України  «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіка 25 років, а у жінки - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

   Відповідно  до ч.1 ст.17, ч.1,4  ст. 17-1   Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» фінансування витрат, пов’язаних з введенням у дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів. Щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання. Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 05 травня мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.    

Судом встановлено, що позивачу виплачена разова грошова  допомога до 5 травня, як  жінці  померлого  ветерана  війни, у розмірі, визначеному п. 1 ч. 1 Постанови  Кабінету Міністрів України від 04.04.2011 року №341 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2011 році відповідно до Законів України  «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань», згідно якого у 2011 році розмір разової грошової допомоги членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих інвалідів Великої Вітчизняної війни і війни з Японією, дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій в період Великої Вітчизняної війни і війни з Японією, учасників Великої Вітчизняної війни і війни з Японією та жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами, які не одружилися вдруге, складає 320 гривень.

         Законом України  «Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» N 367-XIV 25.12.1998 року ст. 15 Закону  України  «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» доповнено  частиною  такого змісту: «Щорічно до 5 травня членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, які не одружились вдруге, виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружились вдруге, щорічна разова грошова допомога виплачується в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком».

      Відповідно до п.20 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих  актів України»  від  28.12.2007 року  № 107 -VI ч. 5 ст. 15  Закону України  «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»  викладено в такій редакції:  «Щорічно до 5 травня членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, які не одружилися вдруге, та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».

    Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року N 10-рп/2008 «У справі за конституційними поданнями Верховного Суду України   щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I,  пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III  Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін  до деяких законодавчих актів України»  і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України   (конституційності)   положень статті 67 розділу I, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України «Про Державний бюджет  України на 2008 рік  та про внесення змін  до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) пункт 20 Закону України розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих  актів України».

     Суд враховує, що відповідно до пунктів  6, 7 Рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону  України «Про  Державний  бюджет  України на 2008 рік  та  про  внесення  змін  до  деяких  законодавчих  актів України», визнаних неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

     Таким чином, при визначені розміру разової грошової  допомоги членам сімей загиблих ветеранів війни необхідно керуватися статтею 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не положеннями Закону  України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих  актів України»,  які визнані неконституційними.

      Суд не може погодитися з запереченнями відповідача в частині виплати разової грошової  допомоги в розмірі, встановленому постановою  Кабінету Міністрів України від 04.04.2011 року №341 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2011 році відповідно до Законів України  «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» з огляду на наступне.

         Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому нормативному акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Крім того, згідно з абзацом 1 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» звернуто увагу на те, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України  не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.

        Фізичним та юридичним особам для захисту порушених прав відповідно до частини 3 статті 8 КАС України  гарантується звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції.

        Статтею 1 Конституції України Україна проголошено демократичною, соціальною, правовою державою. Статтею 2 Конституції України визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст та спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави. Відповідно до статті 21 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Статтею 22 Конституції України встановлено, що зміст та обсяг прав і свобод людини при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений.

       Утверджуючи та забезпечуючи  права і свободи громадян, держава окремими законами Украйни встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист  і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення засад соціальної правової держави.

      Зазначені вимоги до держави викладені і у статті 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої),  вчиненої 03.05.1996 року у м. Страсбурзі, яка підписана від імені України 7 травня 1999 року у м. Страсбурзі, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, відповідно до якої  держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.

       Відповідно до частин 2,3 ст. 22 Конституції України конституційні права гарантуються, а держава повинна утримуватись від прийняття будь-яких актів, які призводили б до скасування чи звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

     Частиною 3 ст. 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.

      Крім того, у Законі України «Про  Державний бюджет України на 2011 рік» відсутні положення про надання права Кабінету Міністрів України встановлювати розміри разової грошової допомоги, передбаченої   Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».  

    Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

     На підставі викладеного, суд вважає, що бездіяльність відповідача щодо не нарахування та виплати щорічної грошової допомоги у розмірах, визначених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»  від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ не може бути визнана такою, що вчинена на підставі, у межах повноважень, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно, та позовні вимоги щодо визнання бездіяльності незаконною та зобов’язання  позивача нарахувати та виплатити щорічну разову грошову  допомогу у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком за 2011 рік підлягають до задоволення.

    Вирішуючи питання про розподіл судових витрат по справі, згідно з положеннями ст. 94 КАС України, суд вважає за необхідне судові витрати віднести на рахунок держави, оскільки позивача звільнено від сплати судового збору згідно з ст. 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 8-11, 71, 99, 122, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

постановив:

              Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Джанкойської міської ради Автономної Республіки Крим  про визнання бездіяльності незаконно,  зобов’язання  вчинити певні дії -  задовольнити.

2. Визнати бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Джанкойської міської ради Автономної Республіки Крим  по ненарахуванню та невиплаті  разової грошової допомоги  ОСОБА_1, як жінці померлого ветерана війни у розмірі, передбаченому ст. 15 Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за період 2011 року - незаконною.

3. Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Джанкойської міської ради Автономної Республіки Крим  нарахувати та виплатити ОСОБА_1 разову  грошову допомогу,  як жінці померлого ветерана війни за період 2011 року в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням виплачених сум.

4.  Судові витрати по справі віднести на рахунок держави.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового  провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

СуддяН. А. Старова