Справа №2-128/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2007 року                                                                                м. Полтава

Ленінський районний суд міста Полтави у складі: головуючого - Жилки О.М. ,

при секретарях - Каленіченко В.О.,  Матусевич І.Р.,  у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду,  розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2  відділу громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області,  третя особа ГЖЕД №8,  про виселення,  та позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1,  про поділ спільної сумісної власності та стягнення коштів затрачених на ремонт квартири,  -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1. звернулась до суду з позовом до відповідачів з вимогою виселити ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1  визнати його таким,  що втратив право користування зазначеною квартирою та скасувати реєстрацію за вказаною адресою,  посилаючись на те,  що останній постійно вчиняє сварки та робить неможливим проживання в квартирі.

В свою чергу,  ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1. з вимогою поділити спільне майно подружжя та стягненути 30 000 грн.,  затрачених ним на ремонт квартири,  посилаючись на те,  що він раніше перебував з відповідачкою у шлюбі та проводив в квартирі ремонт.

В своїй заяві та в судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 зазначила,  15 жовтня 2002 року вона прописала в своїй квартирі,  яка належить їй на праві власності,  в якості квартиранта ОСОБА_2,  з яким вона проживала у цивільному шлюбі. Посилаючись на те,  що ОСОБА_2,  з яким вона припинила шлюбні стосунки,  постійно вчиняв в квартирі сварки,  що робить не можливим для інших членів сім'ї проживати з ним в одній квартирі,  та більше шести місяців в квартирі не проживає,  позивачка просила суд визнати його таким,  що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 та висилити останнього із зазначеної квартири,  зобов'язавши відділення громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області зняти ОСОБА_2 з реєстрації за вказаною адресою.

ОСОБА_2,  в своїй заяві та в судовому засіданні зазначив,  що з червня 2002 року став проживати з ОСОБА_1 в цивільному шлюбі. Під час їх спільного сімейного життя,  зазначив позивач,  він,  в період з вересня 2002 року по вересень 2005 року,  проводив в квартирі АДРЕСА_1  яка належить відповідачці на праві власності,  за свої кошти ремонт,  на що ним були зазначені значні кошти,  а також,  за свої кошти він придбавав меблі та побутову техніку. Посилаючись на те,  що на придбання меблів та проведення ремонту він витрачав лише свої кошти,  забезпечував сім'ю продуктами харчування,  а відповідачка,  яка знаходилась у відпустці по догляду за дитиною,  займалась лише вихованням   сина та вела домашнє господарство і не мала своїх коштів,  ОСОБА_2 просив

суд,  поділити спільно нажите в шлюбі майно,  яке знаходиться у квартирі ОСОБА_1,  а саме,  зобов'язати останню передати йому майно,  яке є спільною сумісною власністю подружжя: -кухонний гарнітур,  кухонний м'який куточок,  шафу в коридор,  спальний гарнітур,  меблеву стінку,  журнальний столик,  м'який куток,  2-х камерний холодильник „Норд",  пральну машину,  музичний центр „Панасонік",  телевізор „Соні",  а також,  просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь 30 000 грн.,  затрачених ним на ремонт квартири останньої.

ОСОБА_1 в судовому засіданні свій позов підтримала повністю,  а позов ОСОБА_2 визнала частково,  а саме,  в частині передачі майна ОСОБА_2,  яке він зазначає у позові,  а проти стягнення з неї коштів за ремонт квартири заперечувала повністю,  посилаючись на те,  що зазначене майно придбавалось під час їх спільного сімейного життя за їх спільні кошти,  ремонт у квартирі вони робили разом,  а вона крім того,  виховувала сина,  готувала ОСОБА_2 їжу,  навчалась та займалась іншими справами по господарству,  разом з тим,  не заперечувала,  що на ремонт квартири була витрачена саме така сума,  яку просить стягнути ОСОБА_2.

ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову ОСОБА_1 не заперечував,  а свій позов підтримав повністю,  посилаючись на те,  що в квартирі,  яка є приватною власністю останньої,  він не проживає більше шести місяців та не бажає проживати,  а майно,  яке він просить йому передати,  були придбані ним за його кошти,  які він отримував від пенсії та періодичних заробітків і відкладав на рахунок у банку,  ремонт він також робив за свої кошти,  а крім того,  він витрачав кошти на навчання відповідачки.

Представники відділу громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб та третьої особи ГЖЕД №8,  в судове засідання не з'явились,  разом з тим,  просили суд спрву розглядати без їх участі.

Вислухавши пояснення сторін,  дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази,  суд приходить до висновку,  що позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення повністю,  а позов ОСОБА_2 підлягає до часткового задоволення.

Судом встановлено,  що ОСОБА_1 та ОСОБА_2,  які,  в період з вересня 2002 року,  фактично перебували шлюбних відносинах та проживали в квартирі АДРЕСА_1 на праві власності,  за час їх спільного сімейного життя,  останніми,  переважно за кошти ОСОБА_2,  були придбанні меблі та побутова техніка на загальну суму 14860 грн.,  а в квартирі проводився ремонт,  на який подружжям були затрачені кошти у розмірі визначеному ОСОБА_2.  Крім того,  судом встановлено,  що ОСОБА_1 під час спільного сімейного проживання з ОСОБА_2,  який на даний час в квартирі останньої не проживає та не бажає проживати,  та від якого вона має малолітнього сина,  з поважних причин не мала самостійного заробітку,  оскільки доглядала за сином,  готувала їжу всім членам сім'ї,  а також навчалась.

Відповідно до  ст.  71 Житлового кодексу України,  при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ним зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Відповідно до  ст.  60 Сімейного кодексу (далі СК) України,  майно,  набуте подружжям за час шлюбу,  належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того,  що один з них не мав з поважної причини (навчання,  ведення домашнього господарства,  догляд за дітьми,  хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається,  що кожна річ,  набута за час шлюбу,  крім речей індивідуального користування,  є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 61 СК України передбачено,  що об'єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі,  за винятком тих,  які виключені з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата,  пенсія,  стипендія,  інші доходи,  одержані одним із подружжя і внесені до сімейного бюджету або внесені на його особистий рахунок у банківську (кредитну) установу.

Відповідно до  ст.  74 СК України,  якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю,  але  не перебувають   в зареєстрованому  шлюбі між собою,  майно,  набуте ними за час

спільного проживання,  належить їм на праві спільної сумісної власності,  якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Статтею 69 зазначеного кодексу передбачено право подружжя на поділ майна,  що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Приймаючи до уваги вищевикладене,  суд приходить до висновку,  що зазначене вище майно на загальну суму 14860 грн.,  яке просить передати йому ОСОБА_2,  а також кошти в розмірі 30000 грн.,  які останній просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь за ремонт квартири,  є об'єктами права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до  ст.  70 СК України,  у разі поділу майна,  що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя,  частки майна дружини та чоловіка є рівними,  якщо інше не визначено домовленністю між ними або шлюбним договором.

Разом з тим,  враховуючи,  що ОСОБА_1 не заперечує проти передачі вказаного вище майна ОСОБА_2,  а також те,  що з ОСОБА_1 проживає неповнолітній син,  на якого остання отримує аліменти,  розмір яких недостатній для забезпечення його фізичного та духовного розвитку,  суд приходить до висновку,  що частка дружини,  відповідно до  ст.  70 СК України,  може бути збільшена,  та вважає за можливе,  вказане вище майно передати ОСОБА_2,  а за необхідне,  відмовити останньому щодо стягнення з ОСОБА_1 на його користь коштів,  затрачених на ремонт квартири.

Крім того,  враховуючи вищевикладене,  суд,  у відповідності до  ст.  72 Житлового кодексу України,  враховуючи,  що ОСОБА_2 був відсутнім у зазначеній вище квартирі більше шести місяців,  вважає,  що останній втратив право користування житловим приміщенням.

На підставі викладеного,  керуючись  ст.   ст.  60,  61,  69,  70,  71 СК України,   ст.   ст.  71,  72 ЖК України,   ст.   ст.  10,  11,  60,  88,  212 - 215,  218 ЦПК України,  суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовільнити повністю.

Визнати ОСОБА_2 таким що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 та висилити його із зазначеної квартири.

Зобов'язати відділення громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області зняти з реєстрації ОСОБА_2за адресою: АДРЕСА_1

Позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_1 передати ОСОБА_2 майно,  яке є спільною сумісною власністю подружжя,  а саме: кухонний гарнітур,  кухонний м'який куточок,  шафу в коридор,  спальний гарнітур,  меблеву стінку,  журнальний столик,  м'який куток,  2-х камерний холодильник „Норд",  пральну машину,  музичний центр „Панасонік",  телевізор „Соні"

В іншій частині позовних вимог - ОСОБА_1 відмовити за безпідставністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області,  через суд першої інстанції,  шляхом подачі на протязі 10 днів з дня винесення рішення заяви про апеляційне оскарження та подачі апеляційної скарги в 20-ти денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження.