Справа №  2-160/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

14 лютого 2012 року   Баришівський районний суд Київської області в складі головуючого судді                           Коваленко К.В.

при секретарі                                     Ярмолюк Л.П.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду смт. Баришівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Яблунівської сільської ради Баришівського району Київської області про визнання права власності на майно,

ВСТАНОВИВ:

          Позивачі звернулися до суду з позовною заявою вказуючи, що 17.01.1983 року Ленінаванською сільскою радою Мардакерійського району Азербайджану було зареєстровано шлюб між ними, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2.

          Після реєстрації шлюбу вони вирішили переїхати проживати на Україну.

          Переїхавши проживати в Україну позивачі влаштувалися працювати в Радгосп “Хмельовик”. Працюючи в радгоспі та не маючи у власності житла їм в 1998 році з дозволу правління  Радгоспу “Хмельовик” був наданий для проживання житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

          Оформивши належним чином документи з 10.07.1998 року вони були зареєстровані в вищезазначеному будинку та по даний час в ньому проживають.

          Під час спільного подружнього проживання в будинку ними було проведено ремонт в будинку, замінено вікна, двері, проведені комунікації та опалення, побудовано веранду, терасу та гараж, сплачують всі комунальні платежі.

          На даний час мають бажання належним чином оформити право власності на будинок, але Радгоспу «Хмельовик» вже не існує, про наявність будь-яких інших  юридичних осіб, які б заявляли свої права на будинок, в якому вони постійно проживають, їм не відомо.

          Таким чином вважають, що вони є особами які  добросовісно заволоділи  чужим майном і продовжують відкрито та безперервно володіти ним  з 1998 року, в зв’язку з чим  мають право на визнання  за ними права власності на даний будинок.

В попередньому судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 ОСОБА_4 та позивачка  ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги, представник відповідача сільский голова Сеничак Н.О., позов визнала в повному обсязі.

           Заслухавши думку учасників судового засідання, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає за можливе задовольнити позов виходячи з наступного.

          В судовому засіданні було встановлено, що 17.01.1983 року Ленінаванською сільскою радою Мардакерійського району Азербайджану було зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2.

          Після реєстрації шлюбу вони вирішили переїхати проживати на Україну.

          Переїхавши проживати в Україну позивачі влаштувалися працювати в Радгосп “Хмельовик”. Працюючи в радгоспі та не маючи у власності житла їм в 1998 році з дозволу правління  Радгоспу “Хмельовик” був наданий для проживання житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

          Оформивши належним чином документи з 10.07.1998 року вони були зареєстровані в вищезазначеному будинку та по даний час в ньому проживають.

          Під час спільного подружнього проживання в будинку ними було проведено ремонт в будинку, замінено вікна, двері, проведені комунікації та опалення, побудовано веранду, терасу та гараж, сплачують всі комунальні платежі.

          На даний час мають бажання належним чином оформити право власності на будинок, але Радгоспу «Хмельовик» вже не існує, про наявність будь-яких інших  юридичних осіб, які б заявляли свої права на будинок, в якому вони постійно проживають, їм не відомо.

          Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом; право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

          При цьому п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що правила ст. 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

          Враховуючи, що ЦК України набрав чинності з 1 січня 2004 року (п. 1 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України), норми ст. 344 ЦК України поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року.

          Таким чином ст.344 ЦК України визначено ознаки володіння , які є необхідними для набуття права власності  на річ за набувальною давністю, а саме, добросовісність, відкритість та  безперервність.

          Враховуючи те що, позивачі добросовісно заволоділи чужим майном і продовжують відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом тринадцяти років та керуючись ст.344 ЦК України, ст.ст.1,2,3,107,114,118,119,120 ЦПК України суд,

ВИРІШИВ:

          Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Яблунівської сільської ради Баришівського району Київської області про визнання права власності на майно задовольнити.

          Визнати за ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та  ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в рівних частинах кожний.

Апеляційна  скарга  на  рішення  суду  подається протягом десяти днів з дня його проголошення.  Особи,  які брали  участь  у справі,  але  не  були  присутні  у  судовому  засіданні  під  час проголошення судового рішення,  можуть  подати  апеляційну  скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя   Баришівського

районного суду К. В. Коваленко