2-475/07
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.08.2007 року.Макарівський районний суд Київської області в складі
головуючого судді Тюхтія П.М. при секретарі Мельниченко І.О.,розглянувши у
відкритому судовому засіданні в смт.Макарів справу за позовом ТОВ „Агрофірма
„Надія" до ОСОБА_1,ОСОБА_2,Макарівського бюро технічної інвентаризації, про визнання договорів купівлі-продажу недійсними,витребування майна,скасування запису в реєстрі прав власності та поновлення запису про ТОВ „Агрофірма „Надія",
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом,посилаючис на те, що між ТОВ „Агрофірма Надія" в особі голови ліквідаційної комісії Андруховича М.А. та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу від 27.09.2005 року цілісного майнового комплексу вАДРЕСА_1,що належить позивачу згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно,видане Яблунівською сільською радою 28.03.2005 року.Згідно вказаного договору відповідач повинен був сплатити на розрахунковий рахунок позивача 45000 гри. на протязі трьох робочих банківських днів з моменту підписання договору.Згідно з п.10 Договору право власності на об"єкт нерухомості переходить до покупця лише за умови повного розрахунку.Однак відповідачка не оплатила повністю всю суму за відчужуваний об"єкт,а лише менше половини.
2.12.2005 року ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу продала вказаний майновий комплекс в АДРЕСА_1ОСОБА_2
Позивач вважав,що майно вибуло з його володіння незаконно і поза його волею,оскільки голова ліквідаційної комісії ТОВ „Агрофірма Надія" Андрухович М.А. не мав права підписувати Договір від 27.09.2005 року про відчуження майна : відповідно до протоколу від 14.08.2002 року зборів засновників ТОВ „Агрофірма Надія" Андрухович М.А. не обирався головою ліквідаційної комісії ТОВ „Агрофірма Надія",тому договір від 27.09.2005 року був підписаний не уповноваженою особою.
Таким чином, Договір від 27 вересня 2005 року про відчуження спірного майна був підписаний не уповноваженою особою.
Відповідно до ч.ч. 2-3 ст. 145 ЦК України у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства. Компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються цим Кодексом, іншим законом і статутом товариства.
Відповідно до ст. 62 Закону України "Про господарські товариства" у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства.
Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції зборів учасників. Збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора).
Дирекція (директор) підзвітна зборам учасників і організує виконання їх рішень. Дирекція (директор) не вправі приймати рішення, обов'язкові для учасників товариства.
Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.
Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Інші члени дирекції також можуть бути наділені цим правом.
Генеральний директор (директор) не може бути одночасно головою зборів учасників товариства.
Отже, Андрухович М.А. в порушення вказаних вимог законів України (ст. 62 Закону України "Про господарські товариства", ч.ч. 2-3 ст. 145 ЦК України) без належних повноважень підписав Договір від 27 вересня 2005 року про відчуження спірного майна на користь ОСОБА_1., чим по суті всупереч волі позивача вивів спірне майно з володіння позивача.
Крім того, згідно ст. 697 ч.1 ЦК України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. У цьому разі покупець не має права до переходу
2
до нього права власності розпоряджатися товаром, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із призначення та властивостей товару.
Ст. 697 ч.2 ЦК України вказує, якщо покупець прострочив оплату товару, продавець має право вимагати від нього повернення товару. Продавець має право вимагати від покупця повернення товару також у разі ненастання обставин, за яких право власності на товар мало перейти до покупця.
Оскільки ОСОБА_1 знала, що вона повністю не розрахувалася з позивачем за спірне майно, то відповідно до наведених вимог ст. 697 ч.і ЦК та п. 10 Договору від 27 вересня 2005 року право власності на майно не перейшло до ОСОБА_1.
Отже, за таких обставин новий покупець спірного майна ОСОБА_2 мав перевірити, чи розрахувалася ОСОБА_1 з ТОВ "Агрофірма Надія", що він не зробив.
Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до статті 387 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Відповідно до ст. 203 ч. 4 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до ст. 207 ч. 2 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Право чин,який вчиняє юридична особа,підписується особами,уповноваженими на це її установчими документами,довіреністю,законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Відповідно до ст..215 ч.3 ЦК України ,якщо недійсність право чину прямо не встановлена законом,але одна з сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах,встановлених законом,такий право чин може бути визнаний судом недійсним.
Тому просив суд визнати недійсними договір-купівлі-продажу від 27.09.2005 року між ТОВ „Агрофірма Надія" та ОСОБА_1,договір від 2.12.2005 року купівлі-продажу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2,витребувати у ОСОБА_2 цілісний майновий комплекс ,який знаходиться в АДРЕСА_1.3обов"язати Макарівське БТІ скасувати запис в Реєстрі прав власності про право власності на вказаний комплекс за ОСОБА_2 та поновити запис про ТОВ „Агрофірма Надія" як власника на цілісний майновий комплекс по АДРЕСА_1
В судовому засіданні представник позивача підтвердив наведене та вимоги позивача.
Представник відповідачки ОСОБА_1. та представник відповідача ОСОБА_2 вважали необгрунтованими вимоги позивача.
Вважали,що в Андруховича М.А. були повноваження на укладення договору купівлі-продажу від 27.09.2005 року з ОСОБА_1 повністю розрахувалась з позивачем за куплений нею майновий комплекс і її право власності на майновий комплекс було зареєстровано а Макарівському БТІ. Вважали ,що відсутні підстави також для визнання недійсним договору купівлі-продажу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Макарівське БТІ свого представника до суду не направило.
Всилухавши пояснення сторін,дослідивши письмові докази,суд вважає,що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.
Судом встановлено, що відповідно до Статуту та Установчого договору про
створення ТОВ „Агрофірма Надія",що зареєстровані Макарівської
райдержадміністрацією 31.03.2000 року, засновниками (учасниками) товариства є
3
ОСОБА_4 та ОСОБА_5
У відповідності до п.6.1 Статуту ... реорганізація і ліквідація Товариства проводиться за рішенням зборів учасників...Ліквідація товариства проводиться назначеною зборами Учасників ліквідаційною комісією.
Як вбачається з протоколу №1 засідання ліквідаційної комісії по ліквідації ТОВ „Агрофірма Надія" від 14.08.2002 року,в складі якої перебували також і засновники ОСОБА_4 та ОСОБА_5, головою ліквідаційної комісії обрано Андруховича М.А.
У відповідності до ст..ст.59,60,91 ГК України припинення діяльності суб"акта господарювання (господарського товариства) здійснюється шляхом його реорганізації або ліквідації за рішенням власників чи уповноважених ним органів. З дня утворення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження по управлінню справами господарського товариства.
У відповідності до своїх повноважень головою ліквідаційної комісії Андруховичем М.А.,який діяв від імені ТОВ „Агрофірма Надія" 27.09.2005 року було укладено договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу ,що знаходиться в АДРЕСА_1з ОСОБА_1Договір посвідчено приватним нотаріусом Дурицьким А.П. та зареєстровано в Макарівському БТІ.
З тексту вказаного договору не вбачається, що право власності на майновий комплекс за ТОВ „Агрофірма Надія" зберігається до оплати товару покупцем (ст..697 ч.І ЦК України).
У відповідності до договору купівлі-продажу від 2.12.2005 року ,посвідченого приватним нотаріусом Дурицьким А.П., ОСОБА_1продала,а ОСОБА_2 купив цілісний майновий комплекс,який знаходиться в АДРЕСА_1Макарівського району.
Повноваження Андруховича М.А..як голови ліквідаційної комісії ТОВ „Агорфірма Надія" не закінчились 14.09.2002 року,як стверджує представник позивача,оскільки відсутнє рішення учасників про припинення діяльності ліквідаційної комісії та ( чи) повноважень її голови.
У відповідності до ст..334 ЦК України (ч.3,ч.4 ) право власності на майно за договором,який підлягає нотаріальному посвідченню,виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору,не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації.право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
У відповідності до ст..388 ч.1 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи,яка не мала права його відчужувати,про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач),власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі,коли майно було загублено власником або особою,якій він передав майно у володіння або викрадене у власника або особи,якій він передав майно у володіння чи вибуло з володіння власника або особи,якій він передав майно у володіння,не з їхньої волі.
У відповідності до ст..215 ч. 1 підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог,які встановлені частинами 1-3,5,6 ст.203 Кодексу.Таких підстав судом не встановлено відповідно до доказів,що надав суду позивач.
У відповідності до ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом,але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах,встановлених законом,такий правочин може визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Суд не вважає,що підстави,які навів позивач,є підставами,що встановлені законом для визнання оспорюваних правочинів недійсними.
У відповідності до ст..60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень,крім випадків,встановлених ст..61 Кодексу.
На підставі наведеного та керуючись ст..ст.60,215 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області протягом
двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яку може бути подано
протягом десяти днів з часу проголошення рішення.