ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
43010, м. Луцьк, пр. Волі, 54 а
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" листопада 2006 р. | Справа № 03/137-64А. |
за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м.Луцьк
до відповідача Приватної фірми «Періодика і Консалтинг», м. Луцьк
про стягнення 2 072 грн. 22 коп. штрафних санкцій
Суддя Сініцина Л.М.
При секретарі Пастушук А.М.
Представники:
від позивача: Ліщук А.В.- пров. спеціаліст, дов. в справі;
від відповідача: Кононович Н.В. - засновник, дов. в справі
Згідно статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) в судовому засіданні 30.10.2006р. було оголошено перерву до 02.11.2006р. для подачі доказів по справі.
Суть спору: Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів просить суд стягнути з Приватної фірми «Періодика і Консалтинг»2 072 грн. 22 коп. штрафних санкцій за непрацевлаштування інвалідів у 2005 році. Свої вимоги обґрунтувало тим, що статтею 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” передбачений норматив працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих. Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001р. № 1767 затверджений Порядок сплати підприємствами (об’єднаннями) установами та організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів. Згідно п.4 вказаного порядку штрафні санкції сплачуться підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним. Відповідачем не було представлено доказів створення ним робочих місць для працевлаштування інвалідів. За одне незайняте інвалідом робоче місце відповідачу нараховано 2 072 грн. 22 коп. штрафних санкцій.
Відповідач відзиву на позовну заяву суду не подав, в судовому засіданні представник позов заперечила, подала докази того, що на підприємстві у 2005 році був працевлаштований один інвалід.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві, а представник відповідача позов заперечила.
Із досліджених матеріалів справи, пояснень представників сторін, господарський суд —
В С Т А Н О В И В:
Згідно статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991р.з подальшими змінами та доповненнями, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Статтею 20 Закону в редакції, передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Згідно пункту 5 Положення “Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. № 314, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Відповідно до пункту 10 вказаного Положення, працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров’я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Пунктом 14 цього ж Положення передбачено, що підприємства у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів.
Разом з тим, відповідно до частини 3 ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, пункту 6 Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями) установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого Постановою КМУ від 28.12.2001р. №1767, сплату адміністративно-господарських санкцій за незабезпечення працевлаштування інвалідів підприємства, установи та організації проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов’язкових платежів).
Згідно Положення про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів, робоче місце інваліда вважається створеним у разі якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Відповідальність підприємства настає у випадку не зайняття (не працевлаштування) інвалідом робочого місця.
Відповідно до звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005р., поданого відповідачем в судовому засіданні, середньооблікова кількість зайнятих працівників за 2005 р. складає 18 чоловік, 4% складає –1 людину. На фірмі, як вбачається зі звіту, підписаного керівником, працював 1 інвалід –повних 6 місяців. (а.с.16-17).
Згідно п.п. 3.3.1.-3.3.3. «Інструкції із статистики чисельності працівників зайнятих у народному господарстві», затвердженої Наказом Міністерства статистики України від 07.07.1995р № 171 при обрахунку середньооблікової чисельності інвалідів, необхідно сумувати всі відпрацьовані інвалідами місяці та поділити одержану суму на 12.
Середньооблікова чисельність працевлаштованих відповідачем інвалідів становить 1 особу ( 6міс. : 12міс. = 0,5 ? 1).
Як вбачається з матеріалів справи, на ПФ «Періодика і Консалтинг»працював з 23.06.2005р. один інвалід –Дубовик Я.М., який працює по даний час, що стверджується наказом № 07-А-К від 23.06.2005р. про прийняття його на роботу кур’єром, наказом № 26-К від 14.12.2005р. про призначення його на посаду директора Ковельської філії та довідками МСЕК від 04.02.2005р. і від 22.02.2006 (а.с.18-21).
Отже, ПФ «Періодика і Консалтинг»у 2005 році виконано норматив працевлаштування 1 інваліда.
Судом не може бути прийнято до уваги звіт відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів у 2005 році, поданий позивачем, оскільки він не підписаний керівником ПФ «Періодика і Консалтинг», печатка також відсутня (а.с.4). Такий доказ не є належним доказом у справі.
Таким чином, в позові позивачу слід відмовити.
Керуючись Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, Положенням про фонд соціального захисту інвалідів, Положенням „Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів”, “Порядком сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів”, ст.ст.70,71,86,94,158-163,186 КАС України, господарський суд ,-
П О С Т А Н О В И В:
1. В позові Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватної фірми «Періодика і Консалтинг»про стягнення 2 072 грн. 22 коп. штрафних санкцій, відмовити.
2. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20 денний строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього 20 денного строку. Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду. Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана до адміністративного апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга на постанову може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Л.М.Сініцина