3
Справа №1/0907/401/2011
Провадження№ 11/0990/94//2012
Категорія ст. 356 КК України
Головуючий у 1 інстанції Ковалюк І.П.
Суддя-доповідач Томенчук Б.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 лютого 2012 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Томенчука Б.М.,
суддів Дячука В.М., Кривобокової Н.М.,
з участю: засудженої ОСОБА_2
захисника ОСОБА_3
потерпілої ОСОБА_4
представника потерпілої ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_2 на вирок Івано-Франківського міського суду від 15 листопада 2011 року,-
в с т а н о в и л а:
Даним вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с. Снігерьовка
Миколаївської області, жителька АДРЕСА_3, українка, громадянка України, одружена, раніше не судима,
засуджена за ст. 356 КК України на 700 грн. штрафу.
На підставі ст.ст.49 ч.5, 74КК України її звільнено від призначеного покарання у зв’язку із закінченням строку давності.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 10206 грн. матеріальної шкоди та 1000 грн. моральної шкоди, а всього разом 11206 грн.
Згідно вироку суду злочин вчинено при наступних обставинах.
11 листопада 2009 року приблизно о 21 годині 00 хвилин ОСОБА_2 на ґрунті неприязних відносин, самовільно, всупереч установленому законом порядку, умисно зруйнувала зовнішню стіну житлової квартири АДРЕСА_1, що межує з тупиковою частиною горища, чим завдала потерпілій ОСОБА_4 значної матеріальної шкоди в сумі 9976 гривень.
Крім цього, продовжуючи свої злочинні дії ОСОБА_2, 26 листопада 2009 року незаконно, самовільно, всупереч установленому законом порядку, пошкодила паробар’єрну плівку, якою було закрито місце зруйнованої стіни, чим завдала потерпілій шкоду у розмірі 230 гривень. Тобто своїми діями завдала ОСОБА_4 шкоду на загальну суму 10206 гривень.
У поданій апеляції та доповненні до апеляції захисник ОСОБА_3, в інтересах засудженої ОСОБА_2, вважає вирок суду незаконним та необґрунтованим, із-за відсутністі в її діях складу злочину. Просить вирок суду скасувати, а провадження по справі закрити.
У засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 пояснила, що злочину не вчиняла, оскільки виконувала тільки рішення зборів співвласників будинку щодо знесення стіни, неправомірно встановленої ОСОБА_4
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_2 та її захисника, які підтримали подану апеляцію, потерпілу та її представника про законність та обґрунтованість вироку, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За змістом ст. 334 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, в якій наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та докази, на яких ґрунтується висновок суду із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази.
При постановленні вироку судом даних вимог закону дотримано не було.
Так, ухвалою Апеляційного суду від 16.12.20010р. було скасовано вирок суду від 17.09.2010р. щодо ОСОБА_2, з направленням справи на новий судовий розгляд, де детально вказувалося про істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, а саме.
Визнаючи ОСОБА_2 винуватою у вчиненні самоправства, суд виходив з того факту, що вона самовільно, всупереч встановленому законом порядку, умисно зруйнувала зовнішню стіну житлової квартири АДРЕСА_1.
При цьому як на докази винуватості суд у вироку послався на показання потерпілої та свідків, які підтверджували цей факт, а також свідків, які зазначали, що ОСОБА_2 виконувала рішення зборів ОСББ, не давши належну оцінку показанням цих свідків.
Крім того, суд у вироку не мотивував, чи правомірно оспорювала ОСОБА_4 дії ОСОБА_2, так як з матеріалів справи вбачається, що реконструкція квартири №7 проводилася без відповідних дозвільних документів, про що свідчать листи з управління архітектури і містобудування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області, а також припис інспекції щодо припинення ОСОБА_4 виконання будівельних робіт (а.с. 57, 58, 94).
Судом не дана відповідна оцінка рішенням зборів ОСББ від 6 листопада 2009 року щодо самовільного будівництва ОСОБА_4 стінки над квартирою № 6 ОСОБА_2 (а.с. 89-90).
Крім того, під час апеляційного розгляду справи, суду пред’явлено рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 07.02.2012р., яким ОСОБА_4 зобов’язано за власні кошти привести до попереднього стану, самовільно реконструйоване горище, якому, разом з іншими доказами, також слід дати належну оцінку.
Отже, суд, повторно розглядаючи справу, не тільки не усунув недоліки зазначені в ухвалі Апеляційного суду від 16.12.20010р., а взагалі не дав будь-якої оцінки показанням засудженої, потерпілої та свідків, а тільки обмежився переліком документів і поясненнями засудженої, потерпілої та свідків.
За таких обставин вирок суду слід скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, при якому більш повно та всесторонньо дослідити обставини справи, дати належну оцінку всім доказам по справі та прийняти законне і обґрунтоване рішення. Також при новому судовому розгляді слід перевірити й інші, викладені в апеляції доводи щодо порушення норм кримінально-процесуального закону.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366,367 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляцію захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженої ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Івано-Франківського міського суду від 15 листопада 2011 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.
Судді: Б.М. Томенчук
В.М. Дячук
Н.М.Кривобокова
Згідно з оригіналом:
суддя Б.М. Томенчук