У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 лютого 2012 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пшонки М.П.,
суддів: Леванчука А.О., Макарчука М.А.,
Писаної Т.О., Юровської Г.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення коштів на лікування дитини, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2009 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 червня 2010 року,
в с т а н о в и л а:
У червні 2007 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення коштів на лікування дитини. В обґрунтування позову зазначала, що з 31 березня 2003 року вона з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі, від якого у них наробився син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 листопада 2006 року шлюб між ними розірвано.
У 2005 році у сина виявлено гострий промислоцитарний лейкоз та за рекомендацією лікарів для врятування життя дитини було необхідне хірургічне втручання, а саме проведення операції у Державі Ізраїль, у зв’язку з чим на лікування сина та проживання в Ізраїлі нею витрачено 88 400 доларів США, а також 21 020 доларів СЧША вона заборгувала медичному центу за лікування й відповідно загальна сума, витрачена на лікування дитини складає 109 420 доларів США, а також 719 доларів США, витрачених на лікування дитини у м. Дніпропетровську.
Крім того, нею також витрачено кошти в сумі 50 000 грн. на лікування дитини у м. Дніпропетровську у період з 25 липня 2005 року по 16 листопада 2005 року, які були добровільно надані громадянами як благодійна матеріальна допомога.
Також зазначала, що відповідач не сплачує присуджених аліментів, у зв’язку з чим утворилась заборгованість по сплаті аліментів на утримання дитини, а додаткової допомоги на лікування дитини жодного разу не надавав. Тому, посилаючись на норми ст. 185 СК України просила стягнути з ОСОБА_4 на її користь Ѕ частину коштів, витрачених на лікування дитини в Ізраїлі, а саме 300 295 грн. та 3 000 грн. витрат на юридичну допомогу, а також судові витрати
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 червня 2010 року, позов ОСОБА_3 задоволено: стягнуто з ОСОБА_4 на користь позивачки витрати на лікування дитини в розмірі 272 061 грн. 71 коп. та 3000 грн. витрат на юридичну допомогу, а всього 275061 грн. 71 коп., а також 1700 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про скасування судових рішень та передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Ухвалою судді Верховного Суду України від 17 вересня 2010 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою колегії судді судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 12 листопада 2010 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до Закону України від 20 жовтня 2011 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розгляду справ Верховним судом України , п. 2 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 22 листопада 2011 року справу передано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 та ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Нормами статті 185 СК України передбачено, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов’язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Д
Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого у них народився 22 квітня 2003 року син ОСОБА_5, який проживає з позивачкою.
Шлюб між сторонами розірвано. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 листопада 2006 року з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання дитини в розмірі ј частини від усіх видів доходів.
У зв’язку із онкологічною хворобою, син позивачки, з листопада 2005 року по липень 2006 року проходив лікування в онкологічному відділенні дитячої клініки медичного центра Ізраїль, де проводилося лікування гострого промислоцитарного лейкозу (а.с. 18) й відповідно позивачкою на лікування та проживання дитини втрачено 93 420 доларів США.
Згідно розписок , що містяться в матеріалах справи, ОСОБА_3 взяла у борг на лікування сина у ОСОБА_6 кошти в розмірі 50 000 доларів США та 38 00 доларів США, які ОСОБА_6 особисто перерахувала на лікування дитини, чого не оспорює ОСОБА_6 ( а.с. 68).
Тому, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, , суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходив з того, що дитини позивача внаслідок тяжкої хвороби потребує додаткові витрати на її лікування та наданими позивачкою довідками підтверджується факт хвороби дитини, а також необхідність проходження дитиною лікування в онкологічній клініці Держави Ізраїль та факт понесених позивачкою витрат в розмірі 72 400 доларів США на оплату лікування та проживання дитини, а також наявність заборгованості в розмірі 21 020 доларів США, зокрема листом медичного центра (а.с. 134), тому відповідно до вимог ст. 185 СК України з ОСОБА_4 на користь позивачки обґрунтовано стягнуто Ѕ частину понесених позивачкою витрат в розмірі 47 069,50 доларів США на лікування сина.
Щодо заперечень відповідача, то суди дійшли обґрунтованих висновків про те, що ним в силу положень ст. ст. 10, 60 СК України не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів про отримання ОСОБА_3 коштів, витрачених на лікування сина, за рахунок благодійних внесків.
Оскільки судом першої та апеляційної інстанцій рішення прийнято з дотриманням вимог процесуального та матеріального права, а наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду, касаційну скаргу слід відхилити та рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без зміни.
Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2009 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.П. Пшонка
Судді А.О. Леванчук
М.А. Макарчук
Т.О. Писана
Г.В. Юровська