УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 лютого 2012 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах                                                       Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і  кримінальних справ у складі:

головуючого Пшонки М.П.,

суддів:   Мазур Л.М.,

Маляренка А.В., Макарчука М.А.,

Писаної Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом компанії «Еріксон Текнолоджі ЛЛП» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, інтереси якої захищає законний представник ОСОБА_8, третя особа – Київська районна адміністрація Одеської міської ради, про стягнення боргу, за касаційною скаргою компанії «Еріксон Текнолоджі ЛЛП», яка діє через представника Бузіновського О.О., на рішення апеляційного суду Одеської області                      від 3 листопада 2011 року,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2010 року компанія «Еріксон Технолоджі ЛЛП» звернулася до суду з указаним позовом про стягнення заборгованості в сумі 100 000 дол. США та 30 000 євро. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зазначену суму, яка є основною сумою заборгованості за кредитними зобов’язаннями, позивач просить у порядку ст. 1282 ЦК України стягнути із відповідачів, як спадкоємців померлого боржника, які прийняли спадщину.

Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 20 червня          2011 року позов задоволено.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 3 листопада 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник компанії «Еріксон Текнолоджі ЛЛП» просить вказане рішення апеляційного суду скасувати, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції. 

У судовому засіданні представник компанії «Еріксон Текнолоджі ЛЛП» підтримав вимоги та доводи касаційної скарги та просив її задовольнити.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого   спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Судами встановлено, що між позивачем та ОСОБА_10, як позичальником, були укладені кредитні угоди, за якими позивач передав позичальнику грошові кошти в іноземній валюті. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 помер. Спадкоємцями померлого є його діти, відповідачі у справі. На момент смерті позичальника сума основного боргу по кредитним зобов’язанням перед позивачем склала  100 000 дол. США та 30 000 євро.

Задовольняючи позов, місцевий суд виходив із доведеності вимог позивача.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що судом не була витребувана копія спадкової справи, не з’ясований склад спадкового майна, не визначена його вартість та розмір частки кожного спадкоємця; не були залучені до участі у справі інші кредитори померлого.

Проте, із висновком суду апеляційної інстанції погодитись не можна виходячи з наступного.

Статтею 1282 ЦК України, на підставі якої суд першої інстанції вирішив спір, визначено особливості включення до складу спадщини боргових зобов’язань та межі їх виконання.  

Стаття 1281 ЦК України регламентує порядок пред’явлення вимог кредиторів до спадкоємців боржника.  

Відповідно до частин 1-4 ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов’язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.  

Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред’явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.  

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред’явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.  

Кредитор спадкодавця, який не пред’явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.  

Судом першої інстанції витребувано справу та встановлено, що відповідачі спадщину прийняли, а позивач пред’явив свої вимоги до спадкоємців своєчасно у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд вказавши на необхідність залучення до участі у даній справі інших кредиторів померлого, не мотивував цю необхідність, оскільки право інших кредиторів на звернення про задоволення своїх вимог до спадкоємців боржника, також залежить від дотримання ними порядку пред’явлення вимоги до спадкоємців, що не було предметом даного спору.

Згідно із ч. 1 ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов’язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.  

Відповідачі від прийняття після померлого спадщини не відмовились, але за оформленням спадщини не звернулись, у зв’язку з чим, на думку апеляційного суду, суд не має можливості встановити обсяг та вартість отриманого у спадщину майна.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1269 ЦК України).

Статтями 1297 та 1299 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно та зобов’язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна.

Невиконання спадкоємцями вимог закону щодо оформлення та реєстрації спадкового майна не може бути підставою для відмови у задоволенні позову в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Місцевим судом з урахуванням вимог ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11 та ст. 60 ЦПК України встановлено, що позивач своєчасно та в установленому законом порядку звернувся з вимогами про стягнення заборгованості, розмір заявленої суми обґрунтований, відповідачі вимог закону щодо оформлення спадщини не виконали і одночасно не довели, що спадкове майно відсутнє, або є меншим від заявленого позивачем розміру.

Виходячи з цього місцевий суд правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення заявленої суми на користь позивача.

Згідно зі статтею 339 ЦПК України суд касаційної інстанції, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно з законом, скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу компанії «Еріксон Текнолоджі ЛЛП» задовольнити.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 3 листопада 2011 року скасувати, рішення Київського районного суду міста Одеси від 20 червня          2011 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий М.П. Пшонка

Судді:     Л.М. Мазур

М.А. Макарчук

А.В. Маляренко

Т.О. Писана