УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 лютого 2012 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах                                                       Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і  кримінальних справ у складі:

головуючого Пшонки М.П.,

суддів:   Мазур Л.М.,

Маляренка А.В., Макарчука М.А.,

Писаної Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства «Трест Луганськшахтопроходка» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Волинської області від 29 вересня 2011 року,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2011 року ОСОБА_6 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що з 11 жовтня 2006 року вона працювала машиністом підйомних машин відокремленого підрозділу «Шахтопрохідницьке управління № 3» ПАТ «Трест Луганськшахтопроходка». 19 вересня 2010 року її було звільнено із займаної посади за власним бажанням. У порушення трудового законодавства, в день звільнення, відповідач не провів з нею повного розрахунку.

Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області                       від 24 травня 2011 року позов задоволено.

Рішенням апеляційного суду Волинської області від 29 вересня 2011 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ПАТ «Трест Луганськшахтопроходка» на користь ОСОБА_6 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та в частині розподілу судових витрат змінено. Стягнуто з ПАТ «Трест Луганськшахтопроходка» на користь            ОСОБА_6 8848,80 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 307,97 грн витрат на правову допомогу. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У решті рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати вказане рішення апеляційного суду, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції. 

В наданих до суду запереченнях на касаційну скаргу представник               ПАТ «Трест Луганськшахтопроходка» – Авалян Є.В. зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи судом не порушені норми ні матеріального, ні процесуального права, а тому це судове рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу – відхилити.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого   спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний суд виходив із доведеності позовних вимог.

Однак, з таким висновком суду погодитися не можна.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка звернулась у квітні    2011 року до суду з позовною заявою про захист своїх трудових прав, які, на її думку, були порушені відповідачем, оскільки в день її звільнення – 19 вересня 2010 року з нею не проведено повного розрахунку.

Згідно ч. 3 ст. 335 ЦПК України суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення – в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.  

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.  

Разом із тим за змістом ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст. 233 КЗпП України, суд може поновити ці строки.  

Суд першої інстанції у порушення статей 213, 214 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернув; належним чином не перевірив дотримання ОСОБА_6 строків на звернення до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні; не врахував, що пропущення строку на звернення до суду є окремою й самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.  

Переглядаючи справу, апеляційний суд не виправив вказану помилку суду першої інстанції і сам припустився її.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі в сумі 814,08 грн, яке, в цій частині, залишене апеляційним судом без змін, є вірним та обґрунтованим, оскільки підтверджується належними доказами, а строк давності відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України до таких вимог не застосовується, а тому рішення, в цій частині, необхідно залишити без змін.

Крім того, суди, при вирішенні даного спору, повинні враховувати, що посилання на положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є невірним, оскільки між сторонами виник трудовий спір із передбачених статтями 116, 117 КЗпП України підстав і норми зазначеного закону цей спір не регулюють.  

Оскільки допущені судами порушення норм матеріального
та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_6 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

  Керуючись статтями 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.  

Рішення Нововолинського міського суду Волинської області                       від 24 травня 2011 року та рішення апеляційного суду Волинської області від 29 вересня 2011 року в частині позовних вимог ОСОБА_6 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.  

У решті оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.  

Головуючий М.П. Пшонка

Судді:     Л.М. Мазур

М.А. Макарчук

А.В. Маляренко

Т.О. Писана