Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 лютого 2012 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пшонки М.П.
суддів: Мазур Л.М., Макарчука М.А.,
Маляренка А.В., Писаної Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитом та пені,
та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі по тексту – ПАТ «УкрСиббанк») про визнання договору поруки недійсним,
за касаційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника за довіреністю ОСОБА_6 на рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 10 лютого 2011 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 13 вересня 2011 року,
в с т а н о в и л а :
У листопаді 2010 року ПАТ «УкрСиббанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, в якому просило стягнути з відповідачів солідарно суму боргу за договором про надання споживчого кредиту № 11382769000 від 12 серпня 2008 року в розмірі 125240 доларів США 56 центів, що за курсом НБУ станом на 23 вересня 2010 року становить 991805 грн. 06 коп..
У лютому 2011 року ОСОБА_5 звернулася до суду з зустрічним позовом до ПАТ «УкрСиббанк», в якому просила визнати договір поруки № 223106 від 12 серпня 2008 року таким, що втратив чинність.
Рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 10 лютого 2011 року первісний позов задоволено.
Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість в сумі 125240,56 доларів США.
У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 13 вересня 2011 року апеляційні скарги представника ОСОБА_3, ОСОБА_5 – ОСОБА_6 відхилено.
Рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 10 лютого 2011 року та ухвалу Солом’янського районного суду м. Києва від 22 листопада 2010 року залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 в особі представника за довіреністю ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, порушує питання про скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій і просить ухвалити нове рішення, яким направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення керувався положеннями ст.ст. 525, 526, 530, 553, 554, 625, 651, 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України та виходив із того, що первісні позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки внаслідок невиконання відповідачем ОСОБА_3 зобов’язань за договором були порушені права позивача, які підлягають судовому захисту шляхом стягнення з відповідача ОСОБА_3 та його поручителів відповідачів ОСОБА_7, ОСОБА_5 в солідарному порядку суми заборгованості.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, обґрунтовано виходив із того, що підстави, передбачені законом для визнання недійсним правочину відсутні, визначений договором поруки строк його дії не скінчився, а відтак до правовідносин сторін не можуть бути застосовані положення ч. 4 ст. 559 ЦК України.
Проте з висновками судів попередніх інстанцій в частині вирішення первісних позовних вимог повністю погодитися не можна.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що 12 серпня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11382769000 у розмірі 98000 доларів США зі сплатою процентної ставки у розмірі 14,50% річних (а.с. 12-20).
В забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_3 за вказаним договором споживчого кредиту були укладені з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 договори поруки з кожним окремо, відповідно до яких останні зобов’язалися відповідати солідарно перед Банком за виконання зобов’язань боржника за договором споживчого кредиту, у тому числі повернення основної суми боргу, сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору (а.с. 21-26).
Відповідно до п. 1.4 договорів поруки відповідальність поручителя і боржника є солідарною.
Відповідно до положень ст. 541 ЦК України солідарний обов?язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов?язання.
У разі солідарного обов?язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов?язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1 ст. 543 ЦК України).
Правові наслідки порушення зобов?язання, забезпеченого порукою, передбачені ст. 554 ЦК України.
Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов?язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Суди не звернули увагу на те, що зміст вказаної норми вбачає можливість встановлення поруки щодо виконання одного й того ж зобов?язання одночасно з боку декількох осіб. Однак, така порука виникає лише на підставі її спільного надання у формі укладення одного договору декількома поручителями (ч.3 ст. 554 ЦК України) та лише у випадку укладення одного договору декількома поручителями (спільна порука) поручителі відповідають перед кредитором солідарно з боржником та солідарно між собою.
Суди помилково не взяли до уваги того, що законом не заборонено укладення й кількох договорів поруки на виконання того самого зобов?язання, проте, в цьому випадку ч. 3 ст. 554 ЦК України не застосовується, оскільки поручителі не несуть у такому разі солідарної відповідальності між собою, а тому не можна вважати поруку їхньою спільною відповідальністю. За таких обставин, кредитор має право пред?явити вимогу до кожного з поручителів на підставі відповідного договору, але поручитель, що виконав зобов?язання, не може висунути вимогу до іншого поручителя на предмет розподілу відповідальності перед кредитором.
Отже, стягуючи з боржника і поручителів в солідарному порядку суму заборгованості за договором споживчого кредиту, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, не звернули увагу на те, що в даному випадку ч. 3 ст. 554 ЦК України застосована бути не може і поручителі не несуть солідарної відповідальності, так як відсутня їх спільна порука, оскільки укладено окремі договори поруки. Відповідно до норм законодавства у такому випадку кредитор має право пред?явити вимогу до кожного з поручителів на підставі окремого договору, а кожен з поручителів відповідає перед кредитором разом з боржником як солідарні боржники.
За таких обставин суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог позову ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту № 11382769000 від 12 серпня 2008 року, проте не врахував, що відносно фізичних осіб – поручителів солідарна відповідальність має місце за кожним договором поруки окремо.
Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення судів попередніх інстанцій не відповідають.
В порушення вимог ст.ст. 212-214 ЦПК України, як суд першої інстанції так і суд апеляційної інстанції повно і всебічно не з’ясували фактичних обставин справи щодо заявлених позовних вимог, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги та заперечення сторін та якими доказами вони підтверджуються, що має суттєве значення для правильного вирішення спору.
За викладених обставин колегія суддів вважає, що рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 10 лютого 2011 року та ухвала апеляційного суду м. Києва від 13 вересня 2011 року відповідно до вимог ст. 341 ЦПК України підлягають частковому скасуванню із ухваленням нового рішення.
Керуючись ст.ст. 336, 341, 346 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
в и р і ш и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника за довіреністю ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 10 лютого 2011 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 13 вересня 2011 року в частині задоволення первісного позову скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.
Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість в сумі 125240,56 доларів США.
Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість в сумі 125240,56 доларів США.
Рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 10 лютого 2011 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 13 вересня 2011 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та стягнення судових витрат залишити без змін.
Рішення оскарженню не підлягає.
Головуючий Пшонка М.П.
судді: Мазур Л.М.
Макарчук М.А.
Маляренко А.В.
Писана Т.О.