У Х В А Л А
іменем україни
16 січня 2012 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Ситнік О.М., Журавель В.І., Євграфової Є.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця» про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою представника Державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця» – Єфіменка Олександра Анатолійовича на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 2 березня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 липня 2011 року,-
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом у якому вказував, що він працював у відповідача машиністом дизель-поїзда в оборотному депо Івано-Франківськ.
16 січня 2010 року його було звільнено з посади машиніста дизель – поїзда на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін. Заяву про звільнення він написав під психологічним тиском і залякуванням кримінальною відповідальністю керівництва відокремленого підрозділу та посадових осіб служби приміських пасажирських перевезень об’єднання «Львівська залізниця». Ця обставина підтверджується тим, що до видання наказу про звільнення він відкликав вказану заяву. Просив суд скасувати наказ про звільнення, поновити його на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 березня 2010 року замінено неналежного відповідача на Державне територіально-галузеве об’єднання «Львівська залізниця».
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 2 березня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 липня 2011 року, задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 Скасовано наказ №09/ос від 12 січня 2010 року про звільнення ОСОБА_4 з роботи за ст. 36 п.1 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_4 на посаді машиніста дизель-поїзда в оборотному депо м. Івано-Франківська відокремленого підрозділу «Моторвагонне депо Коломия» ДТГО «Львівська залізниця» з 16 січня 2010 року. Стягнуто з Державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 35 399,57 грн. та на користь держави 370,99 грн. державного мита. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 3922,91 грн. допущено до негайного виконання.
У касаційній скарзі представник Державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця» – Єфіменко О.А. посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суди першої та апеляційної інстанцій, відповідно до ст. 212 ЦПК України, повно і всебічно дослідили та оцінили обставини у справі.
Встановлено, що ОСОБА_4 працював на посаді машиніста дизель-поїзда в оборотному депо м. Івано-Франківська відокремленого підрозділу «Моторвагонне депо Коломия».
3 січня 2010 року працівниками лінійного відділу міліції ст. Івано-Франківськ проводилася перевірка в порядку ст. 97 КПК України по факту перевезення водієм службового автомобіля ОСОБА_6 дизельного палива в кількості 180 л.
4 січня 2010 року начальником «Моторвагонне депо Коломия» видано наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників депо. Зі змісту даного наказу вбачається, що при отриманні підтверджуючих документів по факту крадіжки 180 літрів дизпалива було вирішено звільнити з роботи ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_7
5 січня 2010 року позивачем було написано заяву про звільнення з роботи за угодою сторін з 16 січня 2010 року.
14 січня 2010 року рекомендованим листом, який відповідачем отримано 15 січня 2010 року, позивач відкликав свою заяву на звільнення, але 16 січня 2010 року позивача звільнено з роботи за ст. 36 п.1 КЗпП України на підставі поданої 5 січня 2010 року заяви.
Постановою ВДСБЕЗ ЛВ на ст. Івано-Франківськ від 22 січня 2010 року в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_4 відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суди першої та апеляційної інстанції правильно встановили, що заява про звільнення з роботи була написана за відсутності волевиявлення ОСОБА_4 на звільнення за угодою сторін.
Наведені у касаційній скарзі доводи висновку суду не спростовують.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для їх скасування не вбачає.
Відсутні і передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов’язкового скасування судового рішення.
Враховуючи наведене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу представника Державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця» – Єфіменка Олександра Анатолійовича відхилити.
Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 2 березня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 липня 2011 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ:
Ситнік О.М., Журавель В.І., Євграфова Є.П.