У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 лютого 2012 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі суддів:
Головуючого: Пшонки М.П.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення суми неповернутої позики та моральної шкоди,
за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкас від 26 лютого 2010 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 2 серпня 2010 року,
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення позики та завданої моральної шкоди, посилаючись на те, що між ним та відповідачем в серпні 2008 року було укладено в письмовій формі договір позики, за яким він позичив ОСОБА_5 1000 доларів США, про що він 5 квітня 2009 року власноручно написав розписку, в якій визначили строк повернення позики до 1 травня 2009 року та встановили штрафні санкції за неповернення позики в зазначений строк – подвоєння суми боргу. Так як ОСОБА_5 в оговорений термін не повернув борг за договором позики, то просив суд стягнути з відповідача на його користь суму неповернутої позики з урахуванням штрафних санкцій в сумі еквівалентній 2000 доларів США, індекс інфляції за прострочення боргу, три відсотка річних та моральну шкоду в сумі 5000 гривень.
Рішенням Придніпровського районного суду Черкаської області від 26 лютого 2010 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 2 серпня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 суму неповернутої позики з урахуванням штрафних санкцій 15940 гривень, суму індексу інфляції 494,14 гривни та три відсотка річних в розмірі 199,25 гривни та судові витрати по справі.
У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення районного та ухвалу апеляційного судів скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права.
Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 2 грудня 2011 року на підставі Закону України від 20 жовтня 2011 року № 3932-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розгляду справ Верховним Судом України» справа передана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно із ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ст. 1049 цього ж суду, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з відповідача позику в розмірі 2000 доларів США, 494,14 грн. – індексу інфляції та 199,25 грн. річних, місцевий суд виходив з того, а апеляційний суд погодився, що позивач доказав заявлені у суді вимоги.
Проте погодитися з такими висновками не можна.
Відповідно до ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Згідно із ч. 2 ст. 60 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Із матеріалів цивільної справи вбачається, що заявивши вимогу до відповідача про стягнення боргу, позивач на підтвердження заявлених вимог подав суду ксерокопію розписки боржника (а.с.5).
Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на повернення боргу і на підтвердження цих заперечень посилався на пояснення свідків.
Поклавши в основу судового рішення ксерокопію розписки, місцевий суд не врахував, що відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України документом, який посвідчує передання позикодавцем визначеної грошової суми є розписка і в порушення правил ст.ст.10, 11, 60 ЦПК України не перевірив, чи є належним та допустимим доказом у цій справі ксерокопія боргового зобов’язання відповідача.
Переглядаючи рішення місцевого суду, апеляційний суд не звернув належної уваги на доводи апеляційної скарги про порушення місцевим судом норм процесуального права та про неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи і зокрема відсутність у справі оригіналу боргового зобов’язання відповідача.
Оскільки неповнота з ’ ясування обставин у справі та порушення зазначених норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору і ці порушення були допущені як місцевим судом, так і апеляційним судом, то рішення місцевого суду та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 336, 338, 345 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду і цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкас від 26 лютого 2010 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 2 серпня 2010 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до місцевого суду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: Пшонка М.П.
Судді: Леванчук А.О.
Мазур Л.М.
Макарчук М.А.
Маляренко А.В.