У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 лютого 2012 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пшонки М.П.,
суддів: Леванчука А.О., Макарчука М.А.,
Писаної Т.О., Юровської Г.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Керченського міського управління головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим , Державного казначейства України, треті особа: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за касаційною скаргою Державного казначейства України на рішення апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 18 травня 2010 року,
в с т а н о в и л а:
У лютому 2009 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Керченського міського управління ГУ МВС України в АР Крим, Державного казначейства України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
В обґрунтування позову зазначала, що вона є суб’єктом підприємницької діяльності, директором магазину живих квітів «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованого по АДРЕСА_1.
9 грудня 2008 року, під час проведення перевірки співробітниками ВД СБЕЗ Керченського МУ ГУ МВС України в АР Крим щодо неї безпідставно складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП, яке полягало у тому, що прострочений дозвіл МНС на роботу магазину. За вказаним протоколом постановою Керченського міського суду від 11 грудня 2008 року, прийнятою у її відсутність, вона визнана винною у скоєнні адміністративного правопорушення і притягнута до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. з конфіскацією товару, визначеного в акті огляду від 9 грудня 2008 року. Крім того, на підставі вказаної постанови суду, 12 грудня 2008 року співробітниками Керченського МУ ГУ МВС України в АР Крим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з магазину вилучені квіти та інше майно на загальну суму 5 879 грн.
Постановою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 20 січня 2009 року адміністративну справу відносно неї закрито на підставі п. 1 ст. 247, ст. 294 КУпАП України, у зв’язку з відсутністю в її діях складу правопорушення та незаконно вилучені квіти повернуто.
Посилаючись на те, що внаслідок незаконних дій працівників ВДСБЕЗ їй завдана шкода, оскільки квіти потребують особливого спеціального догляду і зберігання у відповідному температурному режимі, просила стягнути на свою користь 5879 грн. вартості вилученого товару та 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 18 лютого 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 18 травня 2010 року рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 18 лютого 2010 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_3 задоволено частково: стягнуто на користь позивачки з Державного бюджету України шляхом перерахування з відповідного рахунку Державного казначейства України 1500 грн. у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі Державне казначейство України порушує питання про скасування рішення апеляційного суду, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Ухвалою судді Верховного Суду України від 2 вересня 2010 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою колегії судді судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11 листопада 2010 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до Закону України від 20 жовтня 2011 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розгляду справ Верховним судом України , п. 2 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 5 грудня 2011 року справу передано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3, апеляційний суд виходив з того, що незаконним складенням відносно позивачки протоколу про адміністративне правопорушення та прийняттям судом постанови про притягнення її до адміністративної відповідальності з конфіскацією товару з магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», завдано моральної шкода, яка відповідно до вимог Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду“ підлягає відшкодуванню за рахунок держави.
Однак, з такими висновками суду погодитися не можна.
Так, у статті 215 ЦПК України визначено перелік вимог щодо змісту судового рішення.
Крім того, у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" роз’яснено, що резолютивна частина рішення повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені у ст. ст. 215-217 ЦПК України.
Таким вимогам закону судові рішення по даній справі не відповідають.
Відповідно до вимог ч.1, ч. 6 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ч. 1 ст. 1167 ЦК України.
Проте, апеляційний суд, розглядаючи справу у порушення вимог ст. ст. 213-214, 309 ЦПК України на вищевказані положення закону уваги не звернув, та вирішуючи питання про стягнення на користь позивачки завданої моральної шкоди, керувався положеннями Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду“, при цьому належним чином не визначився із характером спірних правовідносин та нормою права, що підлягає застосуванню до спірних відносин й відповідно не встановив, чи підлягає в даному випадку застосуванню саме норми цього Закону.
Крім того, звертаючись до суду із зазначеним позовом, ОСОБА_3, зазначала, що незаконними діями співробітників ВД СБЕЗ Керченського МУ ГУ МВС України в АР Крим їй завдана моральна та матеріальна шкода, яку, посилаючись на вимоги ст. ст. 1166 та 23 ЦК України, просила стягнути на свою користь.
Наполягаючи на тому, що саме незаконними діями органів дізнання їй завдана шкода, яка підлягає відшкодуванню на її користь за рахунок коштів держави, позивачка після уточнення позовних вимог посилаючись на положення Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду“, просила про задоволення її позову.
Однак, суд в порушення вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України не сприяв всебічному та повному з’ясуванню обставин справи, не уточнив позовні вимоги, не попередив про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, зокрема з урахуванням того, що положення Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду“ регулюється інший порядок та випадки (причини) виникнення у потерпілої особи права на відшкодування шкоди (ст. 2 Закону), не уточнив позовних вимог в частині підстав заявленого позову.
Оскільки судами першої та апеляційної інстанції допущені порушення норм матеріального і процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, рішення судів першої та апеляційної інстанцій слід скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу Державного казначейства України задовольнити частково.
Рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 18 лютого 2010 року та рішення апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 18 травня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.П. Пшонка
Судді А.О. Леванчук
М.А. Макарчук
Т.О. Писана
Г.В. Юровська