У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
1 лютого 2012 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
головуючого: Пшонки М.П.,
суддів: Леванчука А.О., Мазур Л.М., Маляренка А.В., Матвєєвої О.А.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Комунального підприємства «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» про визначення часток у спільній сумісній власності та порядку користування квартирою, зобов’язання зареєструвати право власності на квартиру, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особистою приватною власністю дружини майна, набутого нею за час окремого проживання у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Вінницької області від 9 липня 2010 року,-
в с т а н о в и л а:
У грудні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що під час шлюбу з ОСОБА_2 остання за його згодою уклала договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. Вказану двокімнатну квартиру сторони зареєстрували на ім’я ОСОБА_2, проживали у ній та протягом часу, коли відповідач працювала за кордоном, ОСОБА_1 сплачував комунальні послуги. Однак, стосунки погіршилися і виникли непорозуміння щодо порядку користування квартирою, проте відповідач не бажає добровільно досягти згоди.
У лютому 2010 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2, яку мотивовано тим, що спільне життя у них з ОСОБА_1 не склалося, що з лютого 2002 року вона працює у США та, коли 21 вересня 2009 року прибула до м.Вінниці і виявила, що у її квартирі змінено замки вхідних дверей, звернулася із відповідною заявою до Ленінського РВВС у м.Вінниці. ОСОБА_2 повернулася до США 29 вересня 2009 року. Шлюб між сторонами розірвано рішенням Ленінського районного суду м.Вінниці від 7 грудня 2009 року.
Рішенням Ленінського районного суду м.Вінниці від 26 квітня 2010 року первісний позов задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1.
Залишено ОСОБА_1 у користування житлову кімнату площею 16,43 м2, а ОСОБА_2 – житлову кімнату площею 13,32 м2.
Залишено у спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 коридор, ванну кімнату, вбиральню, кухню, вбудовану шафу, підвал під сарай.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування судового збору 172 грн. 78 коп., 120 витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Зайво сплачений судовий збір у розмірі 172 грн. 78 коп. повернуто ОСОБА_1
У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 9 липня 2010 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_1 та відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 скасовано.
Позов ОСОБА_2 задоволено.
Визнано особистою приватною власністю ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 набуту нею за час окремого проживання з ОСОБА_1, у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних стосунків.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Не погодившись, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить про скасування вказаного рішення апеляційного суду та залишення в силі рішення Ленінського районного суду м.Вінниці від 26 квітня 2010 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що сторони 21.06.2002 року уклали шлюб.
На ім’я ОСОБА_2 08.12.2005 року було куплено квартиру АДРЕСА_1
Шлюб між сторонами розірвано рішенням суду від 07.12.2009 року.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні первісного позову і задовольняючи зустрічний позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що шлюбні відносини між сторонами були припинені у 2002 році та згоду на придбання квартири ОСОБА_1 не давав, зареєстрованим у даній квартирі не був.
Проте з такими висновками погодитися не можна з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно з роз’ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п.23 Постанови «Про порядок застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007 року спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст.60, 69 СК, ч.3 ст.368 ЦК), відповідно до ч.2, 3, ст.325 ЦК можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім’я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Суд першої інстанції обґрунтовано застосував до спірних правовідносин вищезазначені норми закону, оскільки не встановлено фактичне припинення шлюбних відносин сторін на час придбання квартири, яка є предметом спору.
У зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 посилається на роботу за межами України та на існування сім’ї до вересня 2009 року, на що апеляційний суд уваги не звернув та безпідставно прийшов до висновку про припинення шлюбних відносин у 2002 році.
Між тим, суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання лише у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин (ч.6 ст.57 СК).
Як правильно зазначив суд першої інстанції, між сторонами не було встановлено режиму окремого проживання, передбаченого ст.119 СК України, а тому щодо спірного майна не виникли правові наслідки встановлення режиму окремого проживання, передбачені ст.120 СК України.
Відповідно до ст. 339 ЦПК України установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 339, 345, 349 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення апеляційного суду Вінницької області від 9 липня 2010 року скасувати.
Рішення Ленінського районного суду м.Вінниці від 26 квітня 2010 року залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: М.П. Пшонка
Судді: А.О. Леванчук
Л.М. Мазур
А.В. Маляренко
О.А. Матвєєва