КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.02.2012 № 33/269
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зубець Л.П.
суддів: Новікова М.М.
Мартюк А.І.
при секретарі: Рибаруку М.М.
за участю представників
від позивача: не з’явились;
від відповідача (скаржника): ОСОБА_1 - дов. №947 від 01.09.2011р.;
від ВДВС: не з’явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Ністас-Україна”
на ухвалу Господарського суду міста Києва
від 20.12.2011р.,
прийняту за результатами розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Ністас-Україна”
на дії державного виконавця щодо винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 24.10.2011р.
у справі №33/269 (суддя Мудрий С.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтербудтрейд”
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ністас-Україна”
про стягнення 20 045 980,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2011р. у справі №33/269 в задоволенні скарги відповідача на дії державного виконавця щодо винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 24.10.2011р. було відмовлено.
Не погоджуючись із винесеною ухвалою суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 24.10.2011р. у виконавчому провадженні №25798921, відкласти проведення виконавчих дій та поновити боржнику строк для добровільного виконання рішення.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що суд першої інстанції неповно з’ясував обставини, які мають значення для справи, зокрема, щодо поважності пропуску відповідачем строку для добровільного виконання судового рішення, встановленого в постанові про відкриття виконавчого провадження ВП №25798921 від 08.04.2011р. Апелянт зазначає про те, що він не отримував від Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України жодної постанови, окрім постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 24.10.2011р., та не знав про існування виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва у справі №33/269 від 21.12.2009р.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2012р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 20.02.2012р.
17.02.2012р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових доказів на підтвердження викладених в апеляційній скарзі обставин, а саме: копії журналу вхідної кореспонденції ТОВ „Ністас-Україна” з 10.01.2011р.
Вказане клопотання було задоволено судом і надані документи залучені до матеріалів справи.
Представник відповідача у судовому засіданні 20.02.2012р. підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.12.2011р. у справі №33/269, а також скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 24.10.2011р. у виконавчому провадженні №25798921, відкласти проведення виконавчих дій та поновити боржнику строк для добровільного виконання рішення.
Представники позивача та Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України в судове засідання 20.02.2012р. не з’явились, про причини нез’явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань до суду не надходило.
Оскільки явка представників сторін та Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України в судове засідання не була визнана судом обов’язковою, приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін та Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про місце, дату і час судового розгляду, а також зважаючи на обмеженість строків розгляду апеляційної скарги на ухвали місцевого господарського суду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутність представників позивача та Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №33/269 від 12.10.2009р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтербудтрейд” (далі – позивач) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ністас-Україна” (далі – відповідач) заборгованості в сумі 20 045 980,00 грн. було задоволено повністю, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 20 045 980,00 грн. боргу, 25 500,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На виконання вищезгаданого рішення місцевого господарського суду 21.12.2009р. було видано відповідний наказ.
В листопаді 2011 року відповідач звернувся до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (том справи – 1, аркуші справи – 6-7), в якій просив: скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 24.10.2011р. у виконавчому провадженні ВП №25798921; відкласти проведення виконавчих дій та поновити боржнику строк для добровільного виконання рішення; визнати дії державного виконавця незаконними, обґрунтовуючи свої вимоги наступним:
- відповідач не отримував постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва у справі №33/269 від 21.12.2009р. і тому об’єктивно не міг виконати судове рішення у справі №33/269 в добровільному порядку протягом строку, встановленого у вищезгаданій постанові про відкриття виконавчого провадження;
- про існування виконавчого провадження ВП №25798921 відповідач дізнався лише після того, як отримав постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 24.10.2011р.;
- державний виконавець приступив до примусового виконання судового рішення не пересвідчившись в тому, чи отримано відповідачем (боржником) постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №25798921 від 08.04.2011р. та чи вчинено ним дії для добровільного виконання рішення суду, що суперечить вимогам Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15.12.1999р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2011р. у справі №33/269 в задоволенні скарги відповідача на дії державного виконавця щодо винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 24.10.2011р. було відмовлено, у зв’язку з необґрунтованістю та непідтвердженістю належними доказами доводів вказаної скарги.
Колегія суддів не погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх передчасними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України „Про виконавче провадження”. Даний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.
Відповідно до ст. 1 Закону України „Про виконавче провадження” виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Як було встановлено судом, постановою Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України було відкрито виконавче провадження по виконанню наказу Господарського суду міста Києва у справі №33/269 від 21.12.2009р. та встановлено боржнику (відповідачу) 7-денний строк для добровільного виконання судового рішення з моменту винесення (отримання) постанови про відкриття виконавчого провадження (том справи – 1, аркуш справи – 25).
В ч.3 ст. 25 Закону України „Про виконавче провадження” передбачено, що копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржнику.
Відповідно до ч.1 ст. 31 Закону України „Про виконавче провадження” копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
В матеріалах справи наявна копія супровідного листа від 12.04.2011р. №5900-0-26-11/25-8, з яким позивачу (стягувачу) та відповідачу (боржнику) направлялась постанова про відкриття виконавчого провадження від 08.04.2011р. (том справи – 1, аркуш справи – 24) та витяг з журналу реєстрації вихідної кореспонденції Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (том справи – 1, аркуші справи – 28-31). У названих документах зазначено про те, що постанова про відкриття виконавчого провадження була надіслана на адресу сторін 13.04.2011р., тобто з порушенням строків, передбачених ч.3 ст. 25 Закону України „Про виконавче провадження”.
При цьому, в порушення вимог ч.1 ст. 31 названого Закону, ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано доказів на підтвердження того, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 08.04.2011р. була надіслана сторонам саме рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідач надав суду витяг з журналу реєстрації вхідної кореспонденції, розпочатого 10.01.2011р. (том справи – 1, аркуші справи – 60-66), в якому відсутні відомості про надходження на адресу відповідача у період з січня по листопад 2011 року будь-яких документів від Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, окрім оскаржуваної постанови від 24.10.2011р. про стягнення з боржника виконавчого збору (том справи – 1, аркуш справи – 63).
Таким чином, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про надіслання сторонам постанови про відкриття виконавчого провадження від 08.04.2011р. в порядку та строки, визначені Законом України „Про виконавче провадження”.
В постанові про відкриття виконавчого провадження ВП №25798921 від 08.04.2011р. зазначено про те, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення суду в наданий для добровільного виконання строк буде розпочато примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов’язаних з провадженням виконавчих дій (том справи – 1, аркуш справи – 25).
10.10.2011р. до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України звернувся позивач із заявою вих.№36 від 26.09.2011р., в якій просив повернути наказ №33/269 від 21.12.2009р., виданий Господарським судом міста Києва (том справи – 1, аркуш справи – 26).
24.10.2011р. Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову ВП №25798921 про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 2 077 159,80 грн. (том справи – 1, аркуш справи – 8).
Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України своєю постановою повернув позивачу (стягувачу) наказ №33/269 від 21.12.2009р. та виділив постанову про стягнення з боржника виконавчого збору №25798921 від 24.10.2011р. в окреме виконавче провадження (том справи – 1, аркуш справи – 27).
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана відповідачем постанова про стягнення з боржника виконавчого збору №25798921 від 24.10.2011р. прийнята державним виконавцем на підставі ст. 28 Закону України „Про виконавче провадження”, згідно з частиною 1 якої у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи.
Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону України „Про виконавче провадження”, інших нормативно-правових актів підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15.12.1999р.
Порядок та умови здійснення виконавчого провадження визначені в розділі 4 Інструкції про проведення виконавчих дій. Так, в п.4.1.1 Інструкції передбачено, що державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитись, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк. Постанова про відкриття виконавчого провадження вважається врученою боржнику за адресою, зазначеною у виконавчому документі, за умов, передбачених для вручення судових повісток. У разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, установленому статтею 32 Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення.
Як уже зазначалось вище, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про вручення відповідачу (боржнику) постанови про відкриття виконавчого провадження від 08.04.2011р., внаслідок чого він не був проінформований про те, що позивач звернувся з наказом Господарського суду міста Києва у справі №33/269 від 21.12.2009р. до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, а також позбавлений можливості виконати судове рішення у встановлений державним виконавцем строк.
Докази вчинення державним виконавцем будь-яких інших виконавчих дій в межах виконавчого провадження ВП №25798921 (розшук майна, накладення арешту на кошти, тощо) та винесення з цього приводу постанов в матеріалах справи також відсутні.
Передумовою для прийняття постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 24.10.2011р. було невиконання відповідачем (боржником) судового рішення у встановлений державним виконавцем строк для його добровільного виконання.
Згідно з ч.2 ст. 11 Закону України „Про виконавче провадження” державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Однак в процесі судового розгляду було встановлено, що державним виконавцем не дотримані вимоги ст. ст. 25, 31 Закону України „Про виконавче провадження” та п.4.1.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, у зв’язку з чим колегія суддів погоджується з доводами відповідача, викладеними в апеляційній скарзі, відносно незаконності дій державного виконавця щодо винесення постанови від 24.10.2011р. про стягнення з боржника виконавчого збору.
Місцевим господарським судом взагалі не перевірялись обставини, наведені в скарзі відповідача на дії державного виконавця, і згадані обставини не знайшли свого відображення в оскаржуваній відповідачем ухвалі суду.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів вважає передчасним та таким, що спростовується зібраними у справі доказами висновок місцевого господарського суду про необґрунтованість скарги відповідача в частині вимог про визнання незаконними дій державного виконавця щодо винесення постанови від 24.10.2011р. про стягнення з боржника виконавчого збору, а також про скасування цієї постанови.
Решта вимог скарги відповідача, а саме щодо відкладення проведення виконавчих дій та поновлення боржнику строку для добровільного виконання судового рішення у справі №33/269, не підлягають задоволенню, оскільки у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов’язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. Однак при цьому суд не вправі зобов’язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України „Про виконавче провадження” можуть здійснюватись тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби (аналогічна правова позиція наведена в п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 26.12.2003р. „Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження”).
Таким чином, вимоги скарги відповідача на дії державного виконавця є частково обґрунтованими і підлягають задоволенню лише в частині визнання незаконними дій державного виконавця щодо винесення постанови від 24.10.2011р. про стягнення з боржника виконавчого збору та скасування вказаної постанови.
Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, частково підтвердились під час розгляду даної справи, що свідчить про неповне з’ясування місцевим господарським судом обставин, які мають значення для справи, а також невірне застосування норм матеріального і процесуального права.
Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Приймаючи до уваги вищевикладені обставини справи в їх сукупності, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала Господарського суду міста Києва від 20.12.2011р. у справі №33/269 має бути скасована, а скарга відповідача на дії державного виконавця задоволена частково.
Зважаючи на часткове задоволення апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за її подання підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України пропорційно розміру задоволених вимог.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32-34, 75, 86, 99, 101-106, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Ністас-Україна” задовольнити частково.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.12.2011р. у справі №33/269 скасувати.
3. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Ністас-Україна” на дії державного виконавця задовольнити частково. Визнати незаконними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Гречух О.Я. щодо винесення постанови ВП №25798921 від 24.10.2011р. про стягнення з боржника виконавчого збору. Скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ВП №25798921 від 24.10.2011р. про стягнення з боржника виконавчого збору. В задоволенні решти вимог скарги відмовити.
4. Стягнути з Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (01030, м. Київ, вул. Артема, 73, код ЄДРПОУ 37471975) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Ністас-Україна” (01103, м. Київ, вул. Рибальська, 13, код ЄДРПОУ 34349568) 268,25 грн. (двісті шістдесят вісім гривень 25 копійок) судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.
5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.
6. Матеріали справи №33/269 повернути до Господарського суду міста Києва.
7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.
Головуючий суддя Зубець Л.П.
Судді Новіков М.М.
Мартюк А.І.