УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2007 року М. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючої - судді Ніколаєвої В.М.
суддів : Ніколової Б.Ю., Матковської Л.О., при секретарі: Доробалюк Л.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-417 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Нетішинського міського суду від 12 січня 2007 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ОСОБА_3 про визначення спільної часткової власності в квартирі, встановлення порядку користування квартирою.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів
встановила:
ОСОБА_1., звертаючись до суду з позовом, вказував, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 12 липня 2000 року з колишньою дружиною -ОСОБА_2 та сином ОСОБА_3 є співвласником квартириАДРЕСА_1в рівних частках. Квартира є двокімнатною ( кімнати площею 18, 1 кв.м. та 11, 6 кв.м. ). Згоди щодо поділу квартири з сторонами не дійшов. Тому просив виділити йому 1/3 частину жилої площі цієї квартири - кімнату площею 11, 6 кв.м. , та встановити спільну часткову власність на квартиру.
Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги, просив встановити спільну часткову власність на квартиру, визначити порядок користування зазначеною квартирою, виділивши йому кімнату площею 11, 6 кв.м. , а відповідачам - кімнату площею 18, 1 кв.м. , а кухню, коридор, ванну кімнату, туалет та балкон залишити в спільному користуванні, зобов'язати КП БТІ м. Нетішина видати документи на право власності на квартиру.
Рішенням Нетішинського міського суду від 12 січня 2007 року в позові відмовлено.
Головуючий у першій інстанції - Ходоровський Б.В. Справа № 22ц-417
Доповідач - Ніколаєва В.М. Категорія № 2, 5
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. вважає рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про встановлення спільної часткової власності на квартируАДРЕСА_1неправильним, просить його скасувати в цій частині та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вказані позовні вимоги, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам. Оскільки в свідоцтві про право власності на спірну квартиру зазначено, що вона належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1., ОСОБА_2 ОСОБА_3 в рівних частках, вважає, що суд безпідставно відмовив йому в позові.
Апеляційну скаргу слід відхилити з таких мотивів.
Судом вірно встановлені фактичні обставини справи, дана їм належна оцінка, його висновки узгоджуються з матеріалами справи, відповідають закону.
З матеріалів справи вбачається, і це знайшло своє підтвердження в судовому засіданні, що спірна квартира АДРЕСА_1 була приватизована ОСОБА_1., ОСОБА_2 та їх сином ОСОБА_3
Згідно свідоцтва про право власності на житло від 12 липня 2000 року ця квартира належить на праві приватної власності вказаним особам в рівних частках кожному, тобто в даному свідоцтві визначені частки сторін у власності на дану квартиру.
При таких обставинах суд вірно відмовив позивачеві в задоволенні вимог про встановлення спільної часткової власності на зазначену квартиру.
Звертаючись в суд з вимогами про визначення порядку користування спірною квартирою, позивач просив виділити йому кімнату жилою площею 11, 6 кв.м. , залишивши в користуванні відповідачів кімнату жилою площею 18, 1 кв.м.
Оскільки при такому порядку користування квартирою значно ущемлюються житлові права ОСОБА_2 та ОСОБА_3, суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позову в цій частині.
Доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість його рішення.
Рішення суду постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги та вимог позивача не вбачається.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Нетішинського міського суду від 12 січня 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.