КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-3596/11                                           Головуючий у 1-й інстанції: Бартащук Л. П.      

Суддя-доповідач:  Романчук О.М

У  Х  В  А  Л  А

Іменем України

"24" січня 2012 р.                                                                                                 м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого:                                                   Романчук О. М.,

Суддів:                                                              Глущенко Я. Б.,

                                                                              Шелест С. Б.,          

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 30 травня 2011 року, -

 В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва із позовом до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання нарахувати та виплати недоплачену щомісячну соціальну допомогу, як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 30 травня 2011 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач по справі - Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що він відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»є дитиною війни, а отже має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги, яку йому не було нараховано та виплачено відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».   

Так, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Разом із тим, відповідачем здійснюються такі виплати у розмірі, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

Згідно із положеннями частини четвертої статті 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

З огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними актами, суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, правомірно керувався положеннями Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не приписами постанови Уряду.

Судовою колегією також враховується, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком.

При цьому, статтею 19 вказаного Закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.   

Оскільки будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим законом, для розрахунку підвищення до пенсії позивачу як дитині війни.  

Так, відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, щорічно встановлюється Законом України «Про державний бюджет України»на відповідний рік.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -  

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 30 травня 2011 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя                                                                       Романчук О.М

Судді:                                                                                              Глущенко Я.Б.
                                                                                                              Шелест С.Б.