АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №  11-а-965/2011           

                                                                         Головуючий по 1-й інстанції Колос                                                        

Суддя-доповідач:  Ландар О. В.          

УХВАЛА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

07 лютого 2012 року                                                                                           м.Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:

          головуючого судді                            Ландар О.В.                              

          суддів                                  Нізельківської Л.В., Лісіченко Л.М.

          з участю прокурора                              Деряги Л.М.

          потерпілої                                      ОСОБА_2

          захисників:                           ОСОБА_3, ОСОБА_4                                

          засуджених               ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

розглянувши 7 лютого 2012 року у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві кримінальну справу за апеляційними скаргами помічника прокурора Шишацького району, потерпілої ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3  в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Шишацького районного суду  від 9 серпня 2011 року, –

                                                В с т а н о в и л а :

Цим вироком

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і житель АДРЕСА_1 українець, громадянин України, освіта середня, одружений, має на утриманні           неповнолітню дочку, не працює, в силу ст.89 КК України не судимий,-

засуджений за ч.2 ст.121 КК України  на вісім років позбавлення волі.

У частині обвинувачення за ч.2 ст.309 КК України  у зв’язку із закінченням строків давності  ОСОБА_5 звільнений від покарання  на підставі ст.ст.49 ч.1 п.3, 74 ч.5 КК України.

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець і мешканець АДРЕСА_2 українець, громадянин України, освіта неповна вища, розлучений, маючий на утриманні двох неповнолітніх дітей, працюючий старшим охорони ВП “Гоголево”ВП “Балясне”ТОВ АФ “ім.Довженка”, в силу ст.89 КК України не судимий,-                                                            

- визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України і у зв’язку із закінченням строків давності звільнений від покарання на підставі ст.ст.49 ч.1 п.3, 74 ч.5 КК України.

  ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженець і мешканець АДРЕСА_3 українець, громадянин України, освіта середня-технічна, розлучений, маючий на утриманні неповнолітню дитину, не працюючий, не судимий,-

          - визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого  ч.1 ст.125 КК України і у зв’язку із закінченням строків давності звільнений від покарання на підставі  ст.ст.49 ч.1 п.1, 74 ч.5 КК України.

            Стягнуто з засуджених:

- ОСОБА_5 на  користь потерпілої ОСОБА_2 3000  (три тисячі) гривень на відшкодування матеріальних збитків завданих злочином та 88000 (вісімдесят вісім) тисяч гривень на відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, а також на користь науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Полтавській області 800 (вісімсот) гривень 29 копійок на відшкодування витрат по проведенню судово-хімічних досліджень та експертиз;

- ОСОБА_8 на користь потерпілої ОСОБА_2 1000  (одну тисячу) гривень на відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином та 10000 (десять) тисяч гривень на відшкодування моральної шкоди, завданої злочином;

- ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_2 797  (сімсот дев’яносто сім) гривень 80 копійок на відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином та 2000 (дві) тисячі гривень на відшкодування моральної шкоди, завданої злочином;

- ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_7 солідарно на користь науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Полтавській області 94 (дев’яносто чотири)  гривні 57 копійок на відшкодування витрат по проведенню судової автотехнічної експертизи.

          Вирішено питання про речові докази.  

За вироком районного суду  ОСОБА_5, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 визнані винуватими у вчиненні злочину за таких обставин.

           26 жовтня 2004 року приблизно о 20 годині  засуджений ОСОБА_5, керуючи автомобілем ВАЗ-21043 державний номерний знак НОМЕР_1, який належить ОСОБА_7 разом із ним та ОСОБА_8, рухався по вулиці в селі Велика Бузова Шишацького району Полтавської області,  де поблизу приміщення кафе “Уют”,  побачив потерпілого ОСОБА_9,  який у нетверезому стані йшов по проїзній частині дороги назустріч автомобілю по тій же смузі руху. Коли автомобіль порівнявся з ним, ОСОБА_9 похитнувся у бік автомобіля і засуджений ОСОБА_5, уникаючи наїзду на пішохода, виїхав на зустрічну смугу руху, та, об’їхавши ОСОБА_9, зупинив автомобіль.

          Будучи обуреними його діями, з наміром побити потерпілого, засуджений ОСОБА_5 зупинив автомобіль та разом з пасажирами ОСОБА_8 і ОСОБА_7 вийшли з автомобіля і підійшли до ОСОБА_9, де реалізуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_8 завдав потерпілому удар кулаком правої руки в область голови, від чого останній впав на дорогу.

Після цього, ОСОБА_5, ОСОБА_8 та ОСОБА_7, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді спричинення ОСОБА_9 тілесних ушкоджень невизначеного ступеня тяжкості, свідомо допускаючи можливість їх настання та байдуже ставлячись до них, тобто, діючи з непрямим умислом, умисно завдали лежачому на дорозі ОСОБА_9 не менше 15-ти ударів ногами в різні частини тіла.

           При цьому ОСОБА_5, який знаходився спереду лежачого на землі на правому боці ОСОБА_9, завдав йому кілька ударів ногами в груди та живіт, з яких не менше двох ударів ногою в живіт, чим спричинив потерпілому тілесні ушкодження у виді закритої травми живота з розривом печінки, розривом кореню брижі тонкого кишечника, множинними розривами печінкової вени, розривом нижньої порожнистої вени, розвитком гемоперітонеуму та правобічної зачеревиної гематоми, закритих переломів 7, 8, 9, 10 ребер справа на межі між верхнє-пахвинною  та середнє-пахвинною лініями, двох синців на передній поверхні грудної клітини з обох сторін по середньо-ключичних лініях, двох синців на передній поверхні правого плеча, які, згідно висновку експерта №294а від 04.11.2004 року,  висновку комісійної судово-медичної експертизи №32 від 11.02.2005 року та висновку повторної комплексної комісійної судово-медичної, криміналістичної та авто технічної експертизи №502/07 від 12.02.2010 року за ступенем тяжкості відносяться: розрив печінки по її вісцеральній поверхні з ушкодженням печінкової артерії, множинними розривами печінкової вени, розривом нижньої порожнистої вени, розрив кореня брижі тонкого кишечника, з розвитком гемоперітонеуму та правобічної зачеревної гематоми – до тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя; закриті переломи 7-10 ребер справа з синцем на передній поверхні грудної клітки справа –до тілесних ушкоджень середньої тяжкості; синець на грудній клітці зліва та два синці на передній поверхні правого плеча –до легких тілесних ушкоджень.

          ОСОБА_8 завдав ОСОБА_9 не менше одного удару кулаком в ліву частину обличчя, а після того, як він упав і знаходився в лежачому положенні на землі на правому боці, ОСОБА_8 завдав йому кілька ударів ногами по ногах, у спину та у поясницю, чим спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді відшарування шкіри на внутрішній поверхні правої гомілки, синців в ділянці лівого ока, в лівій виличній ділянці та на лівій вушній раковині, синця з садном на спині справа, по лопаточній лінії на рівні 9-12 ребер,  забою  верхнього полюсу лівої нирки з синцем у поперековій ділянці, закритого перелому 10 лівого ребра по середнє-пахвинній лінії та 11 лівого ребра по заднє-пахвинній лінії, які згідно висновку експерта №294а від 04.11.2004 року, висновку комісійної судово-медичної експертизи №32 від 11.02.2005 року та висновку повторної комплексної комісійної судово-медичної, криміналістичної та авто технічної експертизи №502/07 від 12.02.2010 року за ступенем тяжкості відносяться: забій  верхнього полюсу лівої нирки з синцем у поперековій ділянці, закритий перелом 10 лівого ребра та 11 лівого ребра - до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров’я,  відшарування шкіри на внутрішній поверхні правої гомілки – до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я, синці в ділянці лівого ока, в лівій виличній ділянці та на лівій вушній раковині, синець з садном на спині справа –до легких тілесних ушкоджень.

          ОСОБА_7, який знаходився позаду лежачого на землі на правому боці ОСОБА_9, завдав кілька ударів ногами  у плечі потерпілого, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді синця на зовнішній поверхні лівого плеча, які, згідно висновку експерта №294а від 04.11.2004 року, висновку комісійної судово-медичної експертизи №32 від 11.02.2005 року та висновку повторної комплексної комісійної судово-медичної, криміналістичної та авто технічної експертизи №502/07 від 12.02.2010 року за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.

          Смерть ОСОБА_9 настала ІНФОРМАЦІЯ_7 року о 8 год. 50 хв. в приміщенні Шишацької ЦРЛ внаслідок закритої травми живота з розривом печінки, розривом кореню брижі тонкого кишечника, множинними розривами печінкової вени, розривом нижньої порожнистої вени, що супроводжувалося виникненням внутрішньочеревної кровотечі (гемоперітонеуму) і розвитком геморагічного шоку.

          Крім цього, 13 вересня 2004 року близько 16 години засуджений ОСОБА_5 на своїй присадибній ділянці, розташованій по АДРЕСА_4, достовірно знаючи, що рослини коноплі містять наркотичні речовини, незаконно придбав без мети збуту шляхом зриву у себе на городі декілька дикоростучих рослин.

          13 вересня 2004 року близько 17 години в ході обшуку в домоволодінні ОСОБА_5,   працівниками міліції була вилучена речовина рослинного походження зеленого кольору масою 10 кг, яка згідно висновку хімічної експертизи №1645 від 22.09.2004 р. та висновку судово-хімічної експертизи №669 від 17.05.2006 року має анатомо-морфологічні ознаки рослини виду канабіс, містить тетрагідроканабінол і є особливо-небезпечним наркотичним засобом канабісом (маріхуаною), вагою у висушеному вигляді 1 кг 296 грам, що є великим розміром, який ОСОБА_5 незаконно придбав,  зберігав та незаконно виготовив без мети збуту.

У поданих апеляційних скаргах:

          - прокурор, який брав участь у розгляді справи,у зміненій редакції поданої ним апеляції, ставить питання про виправлення помилки допущеної районним судом у мотивувальній частині стосовно ОСОБА_8, де правильно кваліфікувавши його дії за ч.1 ст.122 КК України суд в подальшому помилково вказав, що ОСОБА_8 вчинив злочин середньої тяжкості  передбачений ч.1 ст.121 КК України. В іншій частині прокурор вважає вирок законним;

          - потерпіла ОСОБА_2 вважаючи, що до заподіяння смерті ОСОБА_9 причетні усі троє учасників його побиття, ставить питання про скасування вироку районного суду та постановлення нового вироку із засудженням разом з ОСОБА_5 ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за ч.2 ст.121 КК України і стягнення з них заподіяної шкоди у солідарному порядку;

          - захисник засудженого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_3 ставить питання про скасування вироку районного суду стосовно її підзахисного і закриття провадження по справі за відсутністю в його діях складу злочину.

          На обґрунтування своєї позиції захисник посилається на те, що органами досудового слідства  та судом безпідставно прийняті до уваги висновки  експерта ОСОБА_10, який робив розтин трупа  та вийшов за рамки поставлених йому питань. Доводить, що  призначення слідчим експертизи головному бюро судово- медичних експертиз у м. Києві було проведено з порушенням норм КПК України, у зв’язку з чим засуджений ОСОБА_5 не мав можливості проставити перед експертом питань, а призначаючи повторну експертизу у цій же експертній установі слідчий не вказав яку саме він призначив експертизу, крім того у висновку останньої не було вказано про механізм заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень. Захисник вважає, що слідством і судом безпідставно не прийнято до уваги висновки комісійних експертиз Полтавського і Харківського обласних бюро судово-медичних експертиз, за якими смерть ОСОБА_9 настала від заподіяння йому тяжких тілесних ушкоджень унаслідок травмування його виступаючими частинами автомобіля.

На думку апелянта, слідчий не виконав вказівку судової колегії апеляційного суду щодо необхідності формулювання обвинувачення виходячи із сукупності доказів здобутих слідством, а районний суд без достатніх підстав розділив тілесні ушкодження стосовно кожного із підсудних та не вказав які саме ушкодження заподіяв ОСОБА_5.  Одночасно захисник  вважає, що є підстави зробити висновок про заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень унаслідок зіткнення його із керованим ним автомобілем.

Засуджений  ОСОБА_5 перед апеляційним розглядом вніс зміни до апеляційної скарги свого захисника згідно яких ставить питання про направлення справи відносно нього на додаткове розслідування. При цьому, як і захисник, заявляє, що усі матеріали справи підтверджують походження тяжких тілесних ушкоджень у потерпілого від автотравми, але суд, не володіючи достатніми медичними знаннями, не вірно оцінив висновки комісійних експертиз, проведених у Полтавському та Харківському обласних бюро СМЕ, натомість необгрунтовано прийняв до уваги висновок  експерта місцевого рівня та сумнівний висновок фахівців Головного бюро СМЄ м.Києва.

Засуджені ОСОБА_6 і ОСОБА_7 вирок районного суду не оскаржували.

          Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення прокурора Деряги Л.М., що підтримувала апеляцію у зміненій редакції, доводи  потерпілої ОСОБА_2 про скасування вироку районного суду та постановлення нового вироку апеляційним судом, виступи захисника ОСОБА_3 і засудженого ОСОБА_5 на підтримання поданої апеляції, а також  засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_4 і засудженого ОСОБА_7, що заперечували проти апеляції потерпілої ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів апеляційного суду знаходить, що апеляція прокурора підлягає задоволенню, а інші апеляції  задоволенню не підлягають з наступних мотивів.

Винність ОСОБА_5 у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.121 КК України  та  ОСОБА_8 і ОСОБА_7 відповідно - ч.1 ст.122 і ч.1 ст.125 КК України, за обставин вказаних у вироку, доведено матеріалами справи докази з якої досліджувалися судом та приведені у вироку.

          Зокрема, усі учасники процесу: засуджені, їх захисники, прокурор є єдині у правильності встановлених судом обставин справи, а саме, що  увечері 26 жовтня 2004 року автомобіль ВАЗ21043, який належить ОСОБА_7 під керуванням водія ОСОБА_5 рухався вулицею села Велика Бузова. Як пасажири у ньому перебували ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Коли автомобіль проїжджав біля кафе «Уют» усі засуджені помітили, як назустріч по смузі руху автомобіля йшов п’яний  пішохід ОСОБА_9 У той момент, коли  автомобіль порівнявся з пішоходом, той похитнувся у бік автомобіля, у зв’язку з чим ОСОБА_5 був змушений екстрено знизити швидкість і об’їхати його.

ОСОБА_7, який перший вийшов із автомобіля, коли той зупинився, а також інші засуджені стверджували, що ОСОБА_9 не був збитий автомобілем, і коли вони підійшли до нього – тримався на ногах, лаявся, погрожував, намагався ударити рукою ОСОБА_5 у голову. Зокрема, при проведенні очної стави із участю захисників, та відповідаючи на запитання адвоката ОСОБА_3 щодо положення потерпілого, у якому він знаходився у момент зупинки автомобіля, засуджений ОСОБА_7 однозначно відповів, що той стояв і хитався (т.1 а.с.30-31)

Така поведінка, за свідченнями засуджених, стала мотивом для нанесення йому тілесних ушкоджень.

Із цього витікає логічний висновок, що після контакту потерпілого з автомобілем, істотної шкоди його здоров’ю заподіяно не було.

 Усі засуджені стверджували, що першим в обличчя потерпілого кулаком  вдарив ОСОБА_8, а коли той упав на правий бік, з переду  нього опинився ОСОБА_5 та наносив удари з великою силою в передню частину тулуба (за різними показаннях засуджених - у  груди, живіт).

ОСОБА_8 знаходився позаду ОСОБА_9 та наносив удари ногами по його ногах та у ділянку поясниці. ОСОБА_7 також знаходився позаду нього, з боку верхньої частини тулуба, куди і наніс кілька ударів у ділянку плечей потерпілого. Після того, як вони припинили бити потерпілого, ОСОБА_8 відтягнув його за ноги з проїзної частини дороги на узбіччя де і кинув.

          Такі обставини про спосіб нанесення ушкоджень органами досудового слідства а також судом були встановлені із показань самих засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_8 та ОСОБА_7,  допит яких проводився у порядку визначеному Кримінально-процесуальним кодексом України, з роз’ясненням прав,  у тому числі і права мати захисника.

При проведенні відтворення події злочину усі фігуранти  підтвердили та відобразили механізм  заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, істотно не змінювали своїх показань  протягом усього слідства та у судовому засіданні.  

          Убачається, що з приводу вказаних вище обставин вирок суду, апелянтами, у тому числі і захисником засудженого ОСОБА_5 адвокатом ОСОБА_3, не оспорюється.

          Саме виходячи із цього районний суд, постановляючи вирок, правильно поклав у його основу свідчення засуджених, які вони давали з початку досудового слідства. При цьому, на переконання колегії суддів, ніяких обставин, які б давали привід для визнання таких доказів недопустимими, у справі немає.

Характерно, що у цей час  з боку засуджених навіть не висувалася версія про  вчинення дорожньо-транспортної пригоди Федьком та про можливість заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень від зіткнення з автомобілем.

          Так, при проведенні зводин віч на віч 10 листопада 2010 року обвинувачені  ОСОБА_5 та ОСОБА_7,  у присутності своїх захисників ОСОБА_3 та ОСОБА_12 показали слідчому як побили потерпілого ОСОБА_9, при цьому мови про травмування потерпілого автомобілем не було (а.с.29-31т.1).

          Згідно з протоколом огляду автомобіля ВАЗ 21043 № НОМЕР_1, яким увечері 26.10.2004р. керував засуджений ОСОБА_5 характерних пошкоджень для встановленої зі слів засуджених дорожньої ситуації не виявлено (а.с.6-8 т.1).

При допиті у слідчого  29 жовтня 2004 року  підозрюваний ОСОБА_7 – фактичний власник автомобіля показав, що наступного дня після події 26 жовтня, він його оглядав при цьому пошкоджень не було виявлено (а.с.191-192 т.1). На допиті у судовому засіданні він також підтвердив свої показання добавивши лише про те, що бокове дзеркало було повернуте до дверцят автомобіля (а.с.437зв.-441 т.2).

Показання  ОСОБА_7 у стадії досудового слідства об’єктивно підтверджені даними, що містяться і у протоколі  огляду автомобіля ВАЗ з фототаблицями, проведеного зранку 27 жовтня 2004року (т.1а.с.6-8) та додаткового огляду, відповідно до якого ніяких ушкоджень капота, правого крила і передньої дверці автомобіля чи пластмасового дзеркала, прикріпленого на ній,  виявлено не було. Саме дзеркало, як встановлено оглядом, рухоме, регулюється та при незначному впливі складається - прилягає до скла дверей( т.2 а.с.155-162)

Вони також повністю узгоджуються із одержаною та зафіксованою процесуальним шляхом інформацією з протоколу огляду місця події від ІНФОРМАЦІЯ_7 р. про відсутність на проїзній частині дороги, де відбувалися події увечері 26 жовтня, будь яких слідів, характерних для дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 3-4 т.1)

За змістом пояснень ОСОБА_7 в апеляційній інстанції,  сам процес дізнання по даній справі  розпочався із того, що вранці після події до нього прибули працівники ДАІ та стали оглядати його автомобіль, перевіряючи його на причетність до наїзду  виявленого біля дороги пішохода ОСОБА_9 Сам він факт ДТП він заперечував.

          Позаяк, висунута згодом уже самими фігурантами повторна версія про травмування потерпілого виступаючими частинами автомобіля ВАЗ керованого водієм Федьком, стала однаково ретельно перевірялася протягом досудового слідства та у судових засіданнях наряду з версією про заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень засудженими шляхом нанесення йому ударів.

          Як видно для перевірки обох цих версій слідчим і судами неодноразово призначалися судово-медичні експертизи, у тому числі і комісійні за участю різних спеціалістів. Згідно з їх висновками  у ОСОБА_9 виявлено тілесні ушкодження у виді закритої травми живота з розривом печінки, розривом кореню брижі тонкого кишечника, множинними розривами печінкової вени, розривом нижньої порожнистої вени, розвитком гемоперітонеуму та правобічної зачеревної гематоми, закритих переломів 7, 8, 9, 10 ребер справа на межі між верхнє-пахвинною  та середнє-пахвинною лініями, двох синців на передній поверхні грудної клітки з обох сторін по середньо-ключичних лініях, двох синців на передній поверхні правого плеча,   відшарування шкіри на внутрішній поверхні правої гомілки, синців в ділянці лівого ока, в лівій виличній ділянці та на лівій вушній раковині, синця з садном на спині справа, по лопаточній лінії на рівні 9-12 ребер,  забою  верхнього полюсу лівої нирки з синцем у поперековій ділянці, закритого перелому 10 лівого ребра по середнє-пахвинній лінії та 11 лівого ребра по заднє-пахвинній лінії,   синця на зовнішній поверхні лівого плеча.  

          Смерть ОСОБА_9 настала ІНФОРМАЦІЯ_7 року о 8 год. 50 хв. в приміщенні Шишацької ЦРЛ внаслідок закритої травми живота з розривом печінки, розривом кореню брижі тонкого кишечника, множинними розривами печінкової вени, розривом нижньої порожнистої вени, що супроводжувалося виникненням внутрішньочеревної кровотечі (гемоперітонеуму) і розвитком геморагічного шоку.

Аналіз висновків судових експертиз дає підстави зробити висновок, що всі вони в цілому одностайні у визначенні кількості,  характеру  та ступені тяжкості тілесних ушкоджень виявлених на тілі потерпілого ОСОБА_9

          По суті єдиною суперечністю між висновками є механізм заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень від яких настала його смерть.

          Так  за висновками  судово-медичного експерта, який безпосередньо робив розтин трупа та оглядав тілесні ушкодження ОСОБА_10 №294-а від 1.11.2004р.  смерть ОСОБА_9 настала   в результаті тупої травми живота, яка викликала розрив печінки, нижньої порожнинної та печінкової вени, геморагічний шок. Синці на тілі, переломи ребер, розрив печінки, судин, зачеревної гематоми виникли від дії тупих предметів. Виходячи з виявлених ушкоджень, ударів було нанесено не менше 15-ти. Розрив печінки та судин виникли не менше як від 2-х ударів. Дані тілесні ушкодження не являються характерними для дорожньо-транспортної пригоди; (а.с.14-15 т.1).

           Цей висновок підтверджується висновком комплексної судово-медичної та медико-криміналістичної експертизи №32 від 11.02.2005 року, проведеної експертами Головного бюро СМЕ МОЗ України, згідно з яким розрив печінки з ушкодженнями печінкової та нижньої порожнистої вени та розрив кореня брижі тонкої кишки стали наслідком неодноразових (не менше двох) дій тупого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею по передній поверхні тулуба у напрямку знизу догори та справа наліво за умови, коли ОСОБА_9 знаходився у положенні лежачи.

          Тілесні ушкодження, які були виявлені у ОСОБА_9, не могли утворитися за рахунок дії автомобіля, що рухався, а стали наслідком неодноразових дій тупого (тупих) предмету (предметів) з обмеженою контактуючою поверхнею, якими могли бути ноги, взуті у взуття, як на це посилаються ОСОБА_5, ОСОБА_8 та ОСОБА_7

          При експертизі одягу та взуття ОСОБА_9 у відділенні судово-медичної криміналістики були виявлені старі пошкодження, які утворилися за рахунок тривалої експлуатації цих предметів. Пошкодження одягу та взуття не могли утворитися за рахунок травмування потерпілого виступаючими частинами автомобіля; (т.2 а.с.207-227).

Такі ж висновки і  повторної комплексної судово-медичної та медико-криміналістичної експертизи №502/07 від 12.02.2010 року, проведеної експертами Головного бюро СМЕ МОЗ України.

          У той же час за   висновки комісійної судово-медичної експертизи №9 від 17.01.2005 року  проведеної спеціалістами Полтавського обласного бюро тяжка закрита тупа травма черевної порожнини (розрив печінки по задній поверхні), розрив нижньої порожнинної та печінкової вени, дрібних вен та артерій, гематома кореня брижі тонкої кишки; закритий перелом 7,8,9,10-го ребер справа по передньо-підпахвовій лінії з крововиливами у м’які тканини передньо-правої ділянки грудної клітки на рівні зруйнованих ребер, синець по зовнішній поверхні правого колінного суглобу, відшарування шкіри по внутрішній поверхні правої гомілки крововиливи  у корені легень є результатом  травмування потерпілого (правої частини його тіла) виступаючими  предметами автомобіля на рівні правої передньої стійки та елементів правого зовнішнього дзеркала заднього виду. В момент контакту з авто потерпілий знаходився у вертикальному положенні і був повернений обличчям до передньої частини автомобіля (а.с.163-185 т.2).

          Висновки комплексної судово-медичної криміналістичної експертизи №280/6580/6705 від 17.11.2007 року проведеної експертами Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи та ХНДСЕ хоча й співпадають із  висновками Полтавського обласного бюро судово-медичних експертиз щодо заподіяння потерпілому вказаних вище тяжких тілесних ушкоджень від дії твердих тупих предметів в умовах дорожньо-транспортної пригоди при наїзді легкового автомобіля на пішохода. Однак за висновками цієї експертизи, під час наїзду автомобіля ВАЗ-21043 на пішохода ОСОБА_9 він знаходився у вертикальному положенні, і був повернений не передом а спиною до передньої частини автомобіля.           Спочатку контакт відбувся з накладкою переднього бампера автомобіля з внутрішньою поверхнею правої гомілки потерпілого, при цьому права нижня кінцівка ОСОБА_9 була опорною, а ударна дія відбувалася у напрямку ззаду наперед по внутрішній поверхні гомілки, від чого відбулося відставання шкіри від підшкірно жирової клітчатки і розірвання шкіри на правому черевику в місці пришивання язичка до союзника. За висновком експертів тіло потерпілого ніби то кинуло на переднє вітрове скло автомобіля на якому утворилася тріщина а на правій частині куртки  - пошкодження після чого тіло впало на дорожнє покриття справа (а.с.9-47 т.5).

          Зважаючи на те, що жоден доказ у кримінальній справі  не має наперед встановленої сили,  органами досудового слідства ретельно були проаналізовані зібрані по справі докази та усі вище наведені висновки експертиз і за результатами проведеного аналізу була прийнята вмотивована постанова про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом порушення правил безпеки руху та експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_9 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України за відсутністю складу злочину на підставі ст.6 п.2 КК України. (а.с.127-133 т.6).

          Таке рішення слідчого перевірялося судом першої інстанції та було визнано правильним на підтвердження чого у вироку були приведені відповідні мотиви з якими погоджується і колегія суддів апеляційного суду.

          Зокрема, висновок  №294-а від 1.11.2004р.  судово-медичного експерта Миргородського міжрайонного відділення Полтавського обласного бюро СМЕ ОСОБА_10, який безпосередньо робив розтин тіла потерпілого, визначав характер пошкоджень ,та приймав участь при відтворенні події злочину,  є первинним, об’ємним, достовірним, неодноразово піддавався оцінці при досудовому та судовому дослідженні доказів по справі в результаті чого не спростовувався,  а підтверджується і висновком комплексної судово-медичної та медико-криміналістичної експертизи №32 від 11.02.2005 року, а також висновком  повторної комплексної судово-медичної та медико-криміналістичної  експертизи №502/07 від 12.02.2010 року.

          Щодо висновку  комісійної судово-медичної експертизи  Полтавського обласного бюро  СМЕ № 9 від 17.01.2005 року, а також висновку комплексної судово-медичної, медико-криміналістичної, автотехнічної та трасологічної експертизи  Харківського обласного бюро СМЄ та Харківського НДІСЄ №280/650/6705 від 17.11.2006 року, то вони є сумнівними, оскільки суперечать один одному, в частині механізму спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, а також іншим матеріалам справи.

          Так, згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи  №9 від 17.01.2005 року, механізмом утворення   тілесних ушкоджень, від яких безпосередньо настала смерть  потерпілого ОСОБА_9 є травмування потерпілого виступаючими предметами автомобіля на рівні правої передньої стінки та елементів правого зовнішнього дзеркала заднього виду, але вищевказаний механізм утворення тілесних ушкоджень не відповідає об’єктивним даним, а саме згідно протоколу огляду автомобіля ВАЗ-21043 д.н.з.НОМЕР_1 від 30.10.2004 року, а також додаткового огляду автомобіля  10.01.2005 року, не було виявлено жодного пошкодження в ділянці правої передньої стінки та правого зовнішнього дзеркала заднього виду автомобіля, що було б неможливо при травмування потерпілого ОСОБА_9 автомобілем, як це вказано у висновку експертизи №9 від 17.01.2005 року.

          У висновку комплексної судово-медичної, медико-криміналістичної, автотехнічної та трасологічної експертизи №280/6580/6705 від  17.11.2006 року, при описувані механізму утворення тілесних ушкоджень, від яких безпосередньо настала смерть ОСОБА_9, вказано, що потерпілий в момент наїзду нібито був звернутий задньою поверхнею тіла до передньої частини автомобіля ( що не узгоджується із свідченнями учасників події), і що після взаємоконтактування потерпілого з автомобілем, на автомобілі виникла тріщина переднього бамперу справа на відстані 11 см від правої накладки бамперу (клика).

Але, згідно протоколу  огляду автомобіля ВАЗ-21043 д.н.з. НОМЕР_1 від 31.10.2004 року, на правій пластиковій накладці переднього бамперу автомобіля не було виявлено жодного пошкодження,  тріщина на бампері була виявлена на задньому бампері на відстані 11 см від правого клика.

          Також ставить під сумнів висновки вищевказаних експертиз той факт, що згідно протоколу огляду місця події від ІНФОРМАЦІЯ_7 року, на місці події не було виявлених жодних слідів, які б вказували на факт здійснення дорожньо-транспортної пригоди.

          Крім цього, при неодноразових дослідженнях одягу та взуття потерпілого ОСОБА_9, проведених в ході провадження вищевказаних експертиз, не було виявлено жодного пошкодження, характерного для утворення в результаті дорожньо- транспортної пригоди внаслідок наїзду автомобіля на пішохода (за умови, коли пішохід перебуває у вертикальному положенні), а були виявлені лише старі пошкодження, які утворилися внаслідок тривалої експлуатації предметів одягу та взуття. Зокрема, на підошвах та каблуках туфель потерпілого не було виявлено слідів ковзання, які є характерними при наїзді автомобіля на пішохода (за умови, коли пішохід перебуває у вертикальному положенні).

          У відповідності до ст. ст.67,323 КПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи.

При цьому, всупереч тверджень засудженого ОСОБА_5, під час доказування у кримінальних справах органи досудового розслідування та суд вправі самостійно використовувати спеціальні знання, набуті під час своєї професійної підготовки, у томі числі і криміналістики та судової медицини для встановлення об’єктивної істини.

          Таким чином, в  результаті ретельної перевірки, дослідження  і належної оцінки усієї сукупності  здобутих у справі  доказів і їх процесуальних джерел, на їх основі  суд вірно встановив механізм заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, направленість умислу і ступінь участі кожного із причетних до цього осіб  до злочинних наслідків, та виходячи із фактичних обставин правильно кваліфікував  дії засуджених:

-          ОСОБА_5  за ч. 2 ст. 121 КК України, як умисне спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого;

-           ОСОБА_8 за ч.1 ст.122 КК України, як умисне спричинення потерпілому тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості;

-           ОСОБА_7  за ч.1 ст.125 КК України, спричинення потерпілому легких тілесних ушкоджень.

          Що стосується покарання ОСОБА_5, то воно призначене місцевим судом у відповідності до вимог ст.65 КК України з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, у межах санкції статті кримінального закону, даних про особу винного, та інших обставин, що впливають на покарання.

Це покарання є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого.

Враховуючи те, що з моменту вчинення злочинів ОСОБА_8 і ОСОБА_7, які суд визнав доведеними, пройшли строки давності, визначені ст.49 КК України, рішення суду відносно них ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Таким чином, вирок суду є законним та обґрунтованим і підстави для його зміни чи скасування, всупереч тверджень скарг захисника та потерпілої,  відсутні.

Істотних порушень  кримінально -  процесуального  законодавства по справі  не допущено.

Доводи захисника щодо порушення органами досудового слідства процедури забезпечення права на захист ОСОБА_5 через несвоєчасне ознайомлення з постановами про призначення експертиз не можуть бути підставою для направлення справи на додаткове розслідування, бо при виконанні вимог ст.ст.218 -220 КПК України ОСОБА_5 разом із захисником були ознайомлені з усіма матеріалами справи і ніхто з них не подавав будь-яких заяв з приводу тих чи інших порушень норм КПК, які стосуються забезпечення права на захист.

Висновки усіх експертиз, у тому числі і тих, правильність яких ставиться під сумнів стороною захисту та якими суд обґрунтував винуватість ОСОБА_5 в інкримінованому йому злочині, ретельно і публічно досліджувались в ході судового слідства за активної участі засудженого і його захисника. Ці обвинувальні докази є належними, такими, що отримані із законних процесуальних джерел. Тому викладену у цій частині апеляційної скарги позицію захисту колегія суддів розцінює не більше, як правомірний вплив на судовий розгляд.

У той же час, колегія суддів вважає слушними зауваження прокурора, викладені у змінах до його апеляції, про необхідність  виправлення технічної помилки, допущену судом у мотивувальній частині  і перенесену у резолютивну частину вироку: про вчинення  ОСОБА_8 26 жовтня 2004 року злочину передбаченого не ст.121.ч.1, а ч.1 ст.122 КК України, який є насправді злочином середньої тяжкості, та про звільнення його від покарання  саме за цим злочином.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 365-366  КПК України колегія суддів апеляційного суду, –

                                                                          Ухвалила:

          Апеляційні скарги потерпілої ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого  ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу помічника прокурора Шишацького району у зміненій ним редакції задовольнити.

Виправити технічну помилку, яку допустив районний суд у мотивувальній частині вироку вказавши, що  ОСОБА_8 26 жовтня 2004 року вчинив злочин передбачений не ст.121.ч.1, а ч.1 ст.122 КК України, який є злочином середньої тяжкості, а також, що він звільняється від покарання  у зв’язку із закінченням строків давності за ч.1ст.122 КК України а не за ч.1 ст.121 КК України.

В іншій частині вирок Шишацького районного суду від 9 серпня 2011 року стосовно засудженого ОСОБА_5, а також ОСОБА_8 та ОСОБА_7 залишити без змін.

Головуючий:   О. В. Ландар

        Судді: